Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/7499/13-а

09.12.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воробйової С.О.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Кобаля М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 19.09.2013 року у справі №801/7499/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. О. Невського, буд.29, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95006),

третя особа: Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим ДПС (вул. Васильєва, 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600),

про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.09.2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Міндоходів в АР Крим, третя особа: Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим ДПС, про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до виконання певних дій задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Міндоходів в АР Крим щодо виконання постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року по справі №2а-5704/12/0170/2.

В іншій частини позовних вимог відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з вищевказаною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.09.2013 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Не погодившись з вищевказаною постановою суду, відповідач - Головне управління Міндоходів в АР Крим звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.09.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційні скарги мотивовані неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2013 року апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління Міндоходів в АР Крим об'єднані в одне провадження для спільного апеляційного розгляду (а.с.63)

У судове засідання 09.12.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача - Головного управління Міндоходів в АР Крим підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів в АР Крим, третя особа: Державна податкова інспекція у м. Ялті АР Крим ДПС, уточнивши позовні вимоги у порядку статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виконання постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року по справі №2-а/5704/12/0170/2 в частині поновлення на роботі та зобов'язання відповідача виплатити на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06.06.2013 року по 09.08.2013 року, про що надати звіт про виконання судового рішення. Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 27.04.2004 року по 03.04.2012 року позивач безперервно проходив службу в органах податкової міліції Державної податкової служби України в структурі Державної податкової інспекції у м. Ялта. Пунктом 3 наказу Державної податкової служби в АР Крим №121-о від 03.04.2012 року ОСОБА_2 звільнений з посади начальника відділу протидії незаконного відшкодування ПДВ головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Ялті. Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року по справі №2-а/5704/12/0170/2 пункт 3 зазначеного наказу визнаний протиправним та скасований, позивач поновлений на посаді. Згідно пункту 8 резолютивної частини постанови суду, рішення суду в частині поновлення на посаді підлягає негайному виконанню, проте вказана постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді виконана відповідачем лише 12.08.2013 року з незалежних від позивача обставин, а отже за період з 06.06.2013 року по 09.08.2013 року на користь позивача з відповідача підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.08.2013 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучено Державну податкову інспекцію у м. Ялті АР Крим ДПС (а.с.19).

Матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_2 у період з 27.04.2004 року по 03.04.2012 року працював в органах податкової міліції Державної податкової служби України.

Наказом Держаної податкової служби в АР Крим №121-о від 03.04.2012 року позивач був звільнений в запас Збройних сил України за підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

У травні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової служби в АР Крим про визнання незаконним та скасування пункту 3 наказу Державної податкової служби в АР Крим від 03.04.2012 року №121-о «Про звільнення у запас Збройних Сил України»; поновлення позивача на службі в органах податкової міліції Державної податкової служби в АР Крим на посаді, що раніше займалася; зобов'язання відповідача провести розрахунок та виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.02.2013 року у справі №2а-5704/12/0170/2 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

05.06.2013 року постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду скасовано постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.02.2013 року у справі №2а-5704/12/0170/2 та прийнято постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконнім та скасовано пункт 3 наказу Державної податкової служби в АР Крим №121-0 від 03.04.2012 року «Про звільнення у запас Збройних Сил України». Поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділення протидії незаконному відшкодуванню ПДВ головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим. Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державної податкової служби в АР Крим середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 34925,52 грн. без врахування всіх необхідних утримань. Постанову в частині поновлення на посаді допущено до негайного виконання (а.с.5-6).

Правонаступником Державної податкової служби в АР Крим є Головне управління Міндоходів в АР Крим (а.с.80, 82,83, 84-85, 86-87).

15.06.2013 року позивач звернувся до Головного управління Міндоходів АР Крим із заявою про забезпечення виконання постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року, яка набрала законної сили (а.с.16).

Листом відповідача №Б/86/04-37 від 27.06.2013 року повідомлено ОСОБА_2 про те, що станом на 26.06.2013 року постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду та постанова про відкриття виконавчого провадження до Головного управління Міндоходів в АР Крим не надходили, у зв'язку з чим питання про поновлення позивача на службі в податковій міліції не вирішено.

05.07.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Голови комісії з реорганізації - заступника налавники Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим Єрмакова С.Л. із заявою про роз'яснення підстав невиконання постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року, яка набрала законної сили (а.с.14).

Вказана заява, згідно повідомлення Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим №3304/б/05 від 09.07.2013 року, направлена за приналежністю для розгляду до Головного управління Міндоходів в АР Крим (а.с.15).

12.07.2013 року Окружним адміністративним судом АР Крим виданий виконавчий лист по адміністративній справі №2а-5704/12/0170/2 про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника відділення протидії незаконному відшкодуванню ПДВ головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим (а.с.27).

16.07.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Управління державної виконавчої служби в АР Крим із заявою про виконання виконавчого листа по адміністративній справі №2а-5704/12/0170/2 (а.с.13).

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції міністерства юстиції України в АР Крим від 02.08.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа №2а-5704/12/0170/2 (а.с.28), копія якої надіслана сторонам виконавчого провадження 05.08.2013 року (а.с.29).

На виконання постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року у зв'язку з відкриттям виконавчого провадження та пропозицією державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції міністерства юстиції України в АР Крим добровільно виконати рішення суду, наказом відповідача №197-о від 12.08.2013 року скасовано пункт 3 наказу Державної податкової служби в АР Крим від 03.04.2012 року №121-о, поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділення протидії незаконному відшкодуванню ПДВ головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції в м. Ялті АР Крим, призначено до виплати ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 34925,52 грн. без врахування всіх необхідних утримань (а.с.30), про що листом №1040//9/04-96 від 13.08.2013 року повідомлено державного виконавця (а.с.31).

29.08.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції міністерства юстиції України в АР Крим прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням рішення суду боржником у повному обсязі (а.с.32).

Відповідно до положень статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, їх невиконання тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, з набранням чинності судових рішень, спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо поновлення на роботі перейшли у виконавчу сферу.

Згідно з частиною 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

Виконавчий лист видається судом першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з вимогами частини 5 статті 235 Кодексу законів про працю України прийняте судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Рішення про поновлення на роботі працівника, незаконно звільненого з роботи або незаконно переведеного на іншу роботу, підлягає негайному виконанню (пункт 2 частини 3 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження»). Але, це не означає, що дії по виконанню рішення про поновлення на роботі повинні відбуватися негайно після проголошення рішення незалежно від волі працівника, поновленого судом на роботі. Визнане судом право працівника на поновлення на роботі має приватний характер, тому воно не може бути реалізоване без волевиявлення цього працівника. Тому стаття 258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що виконавчий лист видається судом, який прийняв рішення за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення. При наявності такої заяви суд зобов'язаний негайно оформити виконавчий лист.

У разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у статті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове виконання (частина четверта статті 30 Закону «Про виконавче провадження»).

Згідно з пунктом 34 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» стосовно до правил статті 24 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Аналогічні положення містяться в статті 76 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.

Відповідно пункту 8.2. Інструкції про проведення виконавчих дій виконавчий документ про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання вважається завершеним з моменту фактичного допущення працівника до виконання попередніх обов'язків на підставі відповідного наказу органу, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. У разі невиконання власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника державний виконавець застосовує до них штрафні санкції, передбачені статтею 89 Закону. Крім того, державний виконавець у разі умисного невиконання посадовою особою рішення суду може звернутися до суду з поданням про вирішення питання про притягнення її до відповідальності, передбаченої статтею 382 Кримінального кодексу України. Після фактичного допущення працівника до роботи складається акт про виконання рішення, виконавче провадження підлягає закінченню і не поновлюється при повторному недопущенні працівника до роботи, а в працівника з'являється право на звернення до суду в порядку позовного провадження.

Затримка виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі є підставою для винесення державним виконавцем постанови про застосування до службової особи, зобов'язаної вчинити дії щодо виконання рішення суду, штрафу в розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а щодо фізичних осіб-наймачів - у розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне невиконання рішення суду дає підставу для застосування штрафу в подвійному розмірі (статті 89 Закону «Про виконавче провадження»). Невиконання судового рішення тягне кримінальну відповідальність на підставі статті 382 Кримінального Кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Управляння державної виконавчої служби в АР Крим з письмовою заявою про примусове виконання виконавчого листа №2а-5704/12/0170/2, виданого 12.07.2013 року Окружним адміністративним судом АР Крим, лише 16.07.2013 року, виконавче провадження за зазначеною заявою відкрито постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції міністерства юстиції України в АР Крим від 02.08.2013 року, яка відправлена відповідачу 05.08.2013 року, та після отримання якої рішення суду було виконане відповідачем 12.08.2013 року, про що листом №1040//9/04-96 від 13.08.2013 року повідомлено державного виконавця (а.с.31) .

Таким чином, обов'язок видати наказ про поновлення позивача на посаді виник у Державної податкової служби в АР Крим тільки після отримання копії постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції міністерства юстиції України в АР Крим від 02.08.2013 року про відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був поновлений на роботі відповідно до наказу Державної податкової служби України №197-о від 12.08.2013 року.

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частини визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виконання постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 року по справі №2-а/5704/12/0170/2 в частині поновлення на роботі.

Наведене також виключає можливість задоволення й позовних вимог ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача сплатити на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06.06.2013 року по 09.08.2013 року.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 виходив на службу, але йому було відмовлено у наданні можливості виконувати свої службові обов'язки або він не був допущений на робоче місце.

Враховуючи усе вищенаведене у сукупності, судова колегія приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображенні обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Між тим, судове рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга Головного управління Міндоходів в АР Крим підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Керуючись частиною 3 статті 24, статями 160, 167, статтями 195, 197, пунктом 3 частини 1 статті 198, пунктом 3 частини 1 статті 202, частиною 2 статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2013 року у справі №801/7499/13-а - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2013 року у справі №801/7499/13-а - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2013 року у справі №801/7499/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову: у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис М.І. Кобаль

З оригіналом згідно

Суддя С.О. Воробйова