УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 103/4617/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Атаманюк Г.С.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.

"27" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіКірюхіної М.А.,

СуддівБерзіньш В.С., Руснак А.П.,

При секретаріРижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Бахчисарайської міської ради АР Крим до ОСОБА_6, третя особа: Комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство житлового фонду Бахчисарайської міської ради», про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виселення,

за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_9 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 07 жовтня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року Бахчисарайська міська рада АР Крим звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, третя особа: Комунальне підприємство «Ремонтно-експлуатаційне підприємство житлового фонду Бахчисарайської міської ради», про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та виселення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі ордеру № 115 від 24 серпня 1988 року квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_8 та ОСОБА_6 - відповідачу у справі. 13 червня 1995 року відповідач був призваний на строкову військову службу, а з 01 жовтня 1996 року був призваний за власним бажанням на контракту службу. 30 березня 2001 року ОСОБА_6 був звільнений в запас і направлений на облік до Малинівського РВК м. Одеси. Проживання відповідача було зареєстровано в АДРЕСА_2 з 18 травня 2001 року, а 09 квітня 2012 року він знятий з реєстрації. Основний квартиронаймач спірної квартири ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і на теперішній час в даній квартирі ніхто не зареєстрований. 10 квітня 2012 року відповідач звертався до виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради з заявою про дозвіл йому на реєстрацію у спірній квартирі. Однак, у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 втратив право на збереження за ним житлового приміщення, оскільки проходив не строкову, а контрактну службу, рішенням виконавчого комітету міської ради йому було відмовлено у дозволі на реєстрацію. На даний час квартира є вільним житлом, належить Бахчисарайській міській раді та підлягає розподілу громадянам, які потребують поліпшення житлових умов. Ці обставини встановлені судовими рішеннями, а тому, відповідно до ст. 61 ЦПК України, доказування не потребують. Але відповідач продовжує користуватися спірною квартирою і не бажає з неї виселятися. Відповідачу не видавався ордер на вселення і з ним не укладався договір найму житлового приміщення. Тому позивач, посилаючись на норми ст. ст. 58, 61, 116 ЖК України, просить суд усунути перешкоди у користуванні власником спірною квартирою та виселити ОСОБА_6 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 без надання йому іншого житлового приміщення.

Рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 07 жовтня 2013 року позов Бахчисарайської міської ради АР Крим задоволено.

Усунено перешкоди в користуванні Бахчисарайською міською радою АР Крим квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_6 з даної квартири без надання йому іншого жилого приміщення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач після смерті матері самовільно вселився в квартиру, належну на праві власності органу місцевого самоврядування, право на користування якої мала його мати, а тому підлягає виселенню без надання йому іншого житла.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 116 Житлового Кодексу України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно ст. 58 Житлового Кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, спірна квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю Бахчисарайської міської ради. За ордером №115 від 24 серпня 1988 року вказана квартира надана ОСОБА_8 та її сину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1

ОСОБА_6 вибув із вказаної квартири в 1995 році у зв'язку з призивом на строкову військову службу. Після закінчення залишився на службі за контрактом. В подальшому відповідач проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_2, за місцем служби, звільнився з контрактної служби у 2001 році.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8, на день її смерті в квартирі більш ніхто не проживав та не був зареєстрований. 09 квітня 2012 року син померлої ОСОБА_6 знявся з реєстрації та намагався зареєструватися у спірній квартирі, у чому йому було відмовлено. Постановою Бахчисарайського районного суду АР Крим від 13 серпня 2012 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_6 до виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради про визнання протиправними дій з відмови у реєстрації його у вказаній квартирі та в зобов'язанні зареєструвати його у квартирі. Постанова набула законної сили.

Незважаючи на відмову в реєстрації, ОСОБА_6 вселився у квартиру, добровільно виселитися не бажає.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 116 Житлового Кодексу України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно ст. 58 Житлового Кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Дійсно, вселення відповідача у 1988 році до спірної квартири відбулося на підставі виданого у встановленому законом порядку ордеру на житлове приміщення, але як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовими рішеннями в адміністративній справі, відповідач із квартири вибув у 1995 році і до 2012 року проживав та був зареєстрований у іншому місці. Підстав для збереження за ним права користування квартирою в м.Бахчисарай, передбачених ст. 71 ЖК України не вбачається.

Так, відповідно до ч.3 ст.71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на дійсній військовій службі.

Проте, відповідач був відсутній більше передбачених законом строків, які спливли у 2002 році.

Належних доказів постійного проживання у квартирі відповідач не надав, а акти, складені депутатом Бахчисарайської міської ради та комісією КП «РЕП Житлового фонду Бахчисарайської міськради», судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги, оскільки вони складені після смерті ОСОБА_8 та підтверджують факт його проживання на момент обстеження, а крім того, підтверджують лише періодичне проживання відповідача з матір'ю.

Не містять матеріали справи будь -яких звернень відповідача до смерті матері або його матері за свого життя щодо реєстрації місця проживання або перебування ОСОБА_6 у спірній квартирі. З позовом про встановлення факту постійного проживання у квартирі відповідач до суду не звертався.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні закону.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності належності позивачу квартири на праві власності колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки зазначене встановлено постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради про визнання протиправними дій з відмови у реєстрації його у вказаній квартирі та в зобов'язанні зареєструвати його у квартирі (а.с.9-11). В силу ч.3 ст. 61 ЦПК України зазначена обставина не потребує доказування.

Не може колегія суддів прийняти до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності у відповідача іншого житла, оскільки вони не мають правового значення для вирішення даного спору.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що відповідач з 2001 року постійно проживав у спірній квартирі, а до своєї сім'ї, яка проживає в Одесі, лише періодично навідувався, то вони жодними належними доказами не доведені.

Також колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, що він вселився до квартири на підставі ордеру, оскільки право на вселення на підставі ордеру, чинного протягом 30 днів, було ним реалізоване разом з матір'ю у 1988 році, після чого він вибув на інше місце проживання.

Всі інші доводи апеляційної скарги також не ґрунтуються на законі і не містять правових підстав для скасування рішення суду.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,304, 307, 308, 314, 315, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_9 відхилити.

Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 07 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: