У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Василевича В.С., Шеремет А.М.,

секретар судового засідання - Пиляй І.С.,

з участю: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубровицького районного суду від 07 листопада 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дубровицького районного суду від 07 листопада 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликався на його незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що в суді першої інстанції свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що ОСОБА_9 зловживав алкоголем, до якого його схиляла відповідачка. Саме вона, вчиняючи психологічне насилля щодо ОСОБА_9, за допомогою посадових осіб сільської ради, з якими перебувала в дружніх відносинах та яким надавала допомогу по господарству, оформила заповіт в своїх інтересах.

Також свідки підтвердили, що ОСОБА_9 неодноразово розповідав про свій намір залишити будинок братові та скасувати спірний заповіт, а також, що підпис на заповіті належить не ОСОБА_9

Все це підтверджує, що волевиявлення ОСОБА_9 під час складання заповіту не було вільним і ґрунтувалося на шантажі та обмані зі сторони відповідачки, однак суд однобічно оцінив покази вказаних свідків і взяв до уваги лише їх часткові пояснення.

Доводив, що з показів свідків вбачається, що відповідачка ще за життя ОСОБА_9 знала про складення заповіту на її ім'я, внаслідок чого було порушено таємницю заповіту, і вимагала у нього повернення грошей в разі його скасування.

Вважає, що суд мав застосувати норми ч.1 ст. 231 та ч.2 ст. 1257 ЦК України та визнати заповіт недійсним, оскільки волевиявлення спадкодавця не було вільним, а також ч.2 ст. 1224 ЦК України, згідно з якою не мають права на спадкування особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.

Судом не було перевірено, чи мав право секретар Колківської сільської ради здійснювати посвідчення спірного заповіту та чи не був він обмежений у вчиненні такої дії.

Просив рішення Дубровицького районного суду від 07 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному розмірі.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 подала до суду заперечення на апеляційну скаргу та просила

__________________________________________________________________________________________________

Справа №560/746/13-ц Головуючий в суді І інст. - Отупор К.М.

Провадження № 22-ц /787/2362//2013р. Суддя-доповідач - Боймиструк С.В.

розглянути справу за її відсутності, апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Зазначала, що посилання апелянта на порушення нею таємниці заповіту не ґрунтуються на законі. Заповідача вона не споювала і спиртним він не зловживав та на обліку в нарколога і психіатра не перебував. Сумніви щодо повноважень секретаря сільради, що посвідчив заповіт, мали перевірятись в суді першої інстанції в межах заявлених позовних вимог.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання заповіту недійсним, суд першої інстанції виходив з добровільності волевиявлення заповідача та недоведеності позивачем тих обставин, на які він посилався.

Такий висновок місцевого суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст.10 та 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на відсутність волі заповідача на вчинення такого правочину та незаконність дій ОСОБА_2 щодо його брата.

Як вбачається з заповіту, складеного ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_2, яку призначено спадкоємцем всього належного йому майна, він був складений ним вільно, за відсутності будь-якого примусу, як психічно так і фізично не страждаючи на захворювання, що перешкоджають усвідомленню суті правочину, при усвідомленні природи вчинюваного правочину і значення своїх дій, підписаний ним та посвідчений секретарем виконкому Колківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області 26 листопада 2008 року (а.с.17).

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто більш, ніж через чотири роки після складання заповіту (а.с.8).

За такий значний проміжок часу при підтримуванні родинних стосунків з заповідачем ОСОБА_1, як спадкоємець другої черги, мав реальну можливість за життя ОСОБА_9 разом з ним з'явитись до сільської ради для зміни, чи відміни заповіту за наявності тих підстав, про які він стверджував та підтверджував показаннями свідків, тобто при відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_9 на складання заповіту в інтересах ОСОБА_2 та при наявності у нього наміру на скасування зазначеного заповіту.

Оскільки заповідачем заповіт скасовано не було, то це підтверджує його дійсну волю, викладену в цьому правочині.

Незаконність дій ОСОБА_2 щодо ОСОБА_9, як-то схиляння до зловживання спиртними напоями та умисне перешкоджання спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт не знайшли свого підтвердження.

Належними та допустимими доказами обставини, на які посилався апелянт, ним доведені не були.

За таких обставин, місцевий суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для визнання заповіту недійсним та обґрунтовано відмовив в позові.

Враховуючи, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у ньому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, 313-315, 317 ЦПК України , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дубровицького районного суду від 07 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: