УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №: 2/123/102/2013Головуючий суду першої інстанції:Гуріна О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Кірюхіна М. А.
"27" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКірюхіної М.А.,
СуддівБерзіньш В.С., Руснак А.П.,
При секретаріРижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА», ОСОБА_8 про відшкодування майнової шкоди, спричиненої в результаті ДТП,
за апеляційними скаргами ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 30 травня 2013 року та ОСОБА_7 на ухвалу того ж суду від 30 травня 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом, який під час розгляду справи був неодноразово уточнений, до ПрАТ «Страхова компанія «ПРОВІДНА», ОСОБА_8 про відшкодування майнової шкоди, спричиненої в результаті ДТП.
Остаточні позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_7 є власником автомобіля Daewoo Nexia, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. 14.09.2009 року ОСОБА_7 видав на ім'я ОСОБА_6 довіреність, якою надав останньому право керувати належним йому транспортним засобом. 16.02.2012 року на автодорозі Обхід м.Сімферополя з боку пр-та Перемоги у напрямку с.Живописне ОСОБА_8, керуючи автомобілем НОNDА CR-V, державний номер НОМЕР_2, обрав швидкість руху без урахування дорожніх обставин, порушив вимоги п.12.1 ПДР України, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом марки Daewoo Nexia, державний номерНОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6Постановою Красногвардійського районного суду АР Крим від 20.03.2012 року ОСОБА_8 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. В результаті ДТП автомобіль Daewoo Nexia отримав механічні пошкодження. На момент скоєння ДТП цивільна відповідальність ОСОБА_8 була застрахована в ПрАТ «СК «ПРОВІДНА». На адресу страхової компанії ОСОБА_6 була направлена заява про настання події з необхідними документами.
Згідно з висновком автотоварознавчої експертизи розмір майнової шкоди, завданої власнику автомобіля Daewoo Nexia, становить 37641,72 грн. Однак, страховою компанією виплачено страхове відшкодування ОСОБА_6 лише в розмірі 25330,24 грн.
Позивачі вказують, що залишок суми майнової шкоди до сих пір жодним з відповідачів не сплачений. Між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 досягнута домовленість стосовно того, що останній буде нести усі витрати, пов'язані з утриманням та ремонтом автомобіля Daewoo Nexia, а відтак, страхове відшкодування має бути стягнуто саме на його користь. На підставі викладеного, ОСОБА_6 остаточно просить стягнути з ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» майнову шкоду у загальній сумі 14 111,48 грн., з яких 12 311,48 грн. - розмір невиплаченого страхового відшкодування, 400 грн. - вартість послуг евакуатора з місця ДТП до місця стоянки, 500 грн. - вартість експертного транспортно-трасологічного дослідження №664 від 03.05.2012 року, 900 грн. - послуги евакуатора та послуги з розборки автомобіля для огляду щодо прихованих пошкоджень; та стягнути з ОСОБА_8 майнову шкоду (франшизу) в сумі 500 грн.
Ухвалою того ж суду від 30.05.2013 року позов ОСОБА_7 до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті дорожньо-транспортної події залишено без розгляду.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 30 травня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі на рішення суду посилається на те, що судом неправильно застосовані положення закону щодо прав володільця на відшкодування шкоди, а також вимоги процесуального закону щодо розподілу судових витрат.
ОСОБА_7 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом порядку повідомлення його про час та місце судових засідань.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_6 є необґрунтованою і не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині відшкодування витрат на транспортування автомобіля з місця ДТП, суд виходив з обґрунтованості позовних вимог, вважав їх доведеними.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6 до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_8 про відшкодування майнової шкоди, суд виходив з недоведеності понесення ним витрат на ремонт автомобіля, який за висновком експертизи фактично знищений та не підлягає ремонту.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи і вимогам закону.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не з'явився в судове засідання.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Як вбачається зі змісту позовних заяв (а.с. 2 - 4, 170, 190) вимоги ОСОБА_6 зводяться до відшкодування йому майнової шкоди, а вимоги ОСОБА_7 - до відшкодування моральної шкоди.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що внаслідок ДТП, яка сталася 16 лютого 2012 року пошкоджено автомобіль Daewoo Nexia, власником якого є ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на транспортний засіб, а володільцем - ОСОБА_6 за довіреністю, виданою власником 14 вересня 2009 року, строком на 10 років.
Висновком судової автотоварознавчої експертизи визначено розмір майнової шкоди, заподіяної автомобілю Daewoo Nexia внаслідок зіткнення з автомобілем під керуванням ОСОБА_8, в сумі 37641,72 грн.
Проведеними експертом розрахунками встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля -78234,76 грн. перевищує його ринкову вартість - 37641,72 грн. Таким чином, проводити повноцінне якісне відновлення автомобіля економічно не доцільно, оскільки недоцільно вкладати в ремонт автомобіля більшу суму ніж вартість, за яку можна придбати ідентичний автомобіль в стані в якому він був до ДТП. Виходячи з цього експертом визначена сума матеріальної шкоди в розмірі вартості автомобіля. Позивачі пояснили, що автомобіль не відновлено.
Постановою Красногвардійського районного суду АР Крим від 20 березня 2012 року особою, винною у ДТП, визнано ОСОБА_8
Майнова відповідальність ОСОБА_8 застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», якою виплачено страхове відшкодування ОСОБА_6 в сумі 25330,48 грн.
Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння.
За правилом ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Таким чином, у ОСОБА_6 є речове право на пред'явлення позову про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, але не будучи власником автомобіля, він мав би довести, що саме йому завдано шкоду і він поніс витрати на ремонт автомобіля.
Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки ОСОБА_6 таких витрат не поніс, то в нього відсутнє право на отримання відшкодування.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що судом не враховано право володільця на отримання відшкодування, оскільки ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив не з відсутності такого права у ОСОБА_6, а з того, що ним не доведено понесення витрат на ремонт автомобіля, який знаходиться не в його власності, а лише в користуванні. Згідно з висновком експертизи автомобіль відновленню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги про те, що часткова виплата страхового відшкодування ОСОБА_6 у позасудовому порядку є визнанням відповідача свого обов'язку виплатити й залишок суми, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не засновані на вимогах закону.
Зважаючи на вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що суд повно з'ясував обставини справи, дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст.212 ЦПК України і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права .
Що стосується висновків суду в частині залишення без розгляду позову ОСОБА_7, то колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_7 не з'явився в судові засідання 24 грудня 2012 року, 25 січня 2013 року та 30 травня 2013 року. Про час та місце судового засідання позивач повідомлявся. Так, про судове засідання 24 грудня 2012 року він повідомлений через свого представника, а про судові засідання 25 січня 2013 року та 30 травня 2013 року на адресу, зазначену ним у позовній заяві як місце свого проживання - АДРЕСА_1, направлялись судові повістки відповідно до приписів ч.5 ст. 74 ЦПК України .
Однак з поштових повідомлень про вручення поштових відправлень вбачається, що судові повістки на ім'я ОСОБА_7 не доставлені йому за вказаною ним адресою за спливом строку зберігання.
Згідно з правилами ч.1,4 ст. 74 та ч. 1 ст. 76 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка - повідомлення завчасно. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.
Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких немає відомостей, що їм вручені судової повістки (п. 1 ч. 1 ст. 169 ЦПК України).
Відомостей про те, що ОСОБА_7 був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції 25.01.2013 та 30.05.2013 року у справі немає.
Таким чином, висновки суду про належне повідомлення позивача ОСОБА_7 про час і місце судового засідання зроблені з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
При наведених обставинах колегія вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,304,307,308,312,314,315, 324, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 30 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвалу того ж суду від 30 травня 2013 року скасувати і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: