УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1568/13Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"17" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Теодосія» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ПАТ «Теодосія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання у розмірі 2213 грн. 41 коп., посилаючись на те, що між сторонами було укладено договір про надання послуг з теплопостачання № 00955 від 31.12.2004 року за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого виконавець надає послуги з теплопостачання, а споживач зобов'язується сплачувати надані послуги з теплопостачання за встановленими згідно законодавства цінами у строки, що передбачені договором. Опалювальна площа за договором № 00955 від 31.12.2004 року складає 53,1 кв.м.

За період з листопада 2004 року по жовтень 2009 року відповідач за надані послуги оплату в повному обсязі не здійснював, у зв'язку із чим утворилась заборгованість на загальну суму 2213,41 грн.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 25 жовтня 2013 року позовні вимоги ПАТ «Теодосія» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за послуги з теплопостачання у сумі 917,84 грн. в межах строку позовної давності з березня 2009 року по жовтень 2009 року та судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, застосувавши позовну давність.

На думку апелянта, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку стосовно того, що подачею заяви про видачу судового наказу переривається строк позовної давності, оскільки такий строк може бути перерваний лише подачею до суду позовної заяви. Судовий наказ був скасований ухвалою Феодосійського міського суду 15.08.2012 року, отже позивач мав право в межах строку позовної давності (з 15.08.2009 року по 15.08.2012 року) звернутися до суду із відповідним позовом, однак, позовна заява була подана до суду у липні 2013 року, тобто за межами строку позовної давності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Теодосія» надавало, а відповідач споживав послуги з централізованого теплопостачання за адресою: АДРЕСА_2 в період з 2004 року по 31 жовтня 2009 року.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що уклавши договір про надання послуг з теплопостачання та отримавши вказані послуги, відповідач не виконав зобов'язання по оплаті отриманих послуг в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача у межах строку позовної давності, а саме - за період з березня 2009 року по жовтень 2009 року включно у сумі 917,84 грн.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, п. 7 яких встановлює обов'язок власників та користувачів квартири оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до таких послуг віднесені зокрема комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення надаються споживачеві згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630.

Пункт 30 вищезазначеної постанови також встановлює обов'язок споживача оплачувати послуги з центрального опалення.

Згідно вимогам ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 вказані зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за період з листопада 2004 року по жовтень 2009 року в сумі 2213,41 грн. (а.с.8).

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем була зроблена заява про застосування строку позовної давності, а тому судом, з урахуванням вимог ст. ст. 257, 267 ЦК України, подачі ПАТ «Теодосія» у березні 2012 року заяви про видачу судового наказу, наявності ухвали Феодосійського міського суду від 15 серпня 2012 року про скасування судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за послуги у сумі 2213,41 грн., обґрунтовано застосований строк позовної давності і визначений початок його перебігу з березня 2009 року.

В судовому засіданні при розгляді справи судом апеляційної інстанції відповідач та його представник не заперечували факт надання послуг позивачем з теплопостачання включно по жовтень 2009 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 2,3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За змістом цих норм початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, у тому числі і шляхом проведення стягнення в порядку наказного провадження, що передбачено розділом П ЦПК України.

Таким чином, в даному випадку перебіг позовної давності був перерваний в березні 2012 року поданням ПАТ «Теодосія» заяви про видачу судового наказу (про стягнення з відповідача заборгованості за послуги за період з листопада 2004 року по жовтень 2009 року у сумі 2213,41 грн.) (а.с.72) та його виданням на підставі поданої заяви (а.с. 73) і почався заново після скасування 15 серпня 2012 року судового наказу від 02 квітня 2012 року за заявою відповідача (а.с.9).

Отже, доводи апелянта стосовно того, що переривання строку позовної давності наступає лише у разі пред'явлення до суду саме позову, є необґрунтованими, оскільки з аналізу статей 261, 264 ЦПК України виходить, що перебіг позовної давності переривається поданням заяви про видачу судового наказу та починається заново з поданням відповідного позову після скасування судового наказу.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання з березня 2009 року по жовтень 2009 року, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача за вказаний період заборгованість в розмірі 917,84 грн. з розрахунку по 114,73 грн. щомісячно (114,73х8).

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Інші доводи апелянта щодо неправильного застосування місцевим судом строку позовної давності, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять. Оскільки рішення місцевого суду оскаржується апелянтом лише з підстав неправильного застосування строків позовної давності, то судом апеляційної інстанції перевіряється законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням меж, передбачених ч. 1 ст. 303 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції, правильно встановив обставини по справі, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 жовтня 2013 року - відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 25 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко