ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/3804-2012 12.12.13

За позовомПершого заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

пророзірвання договору та стягнення 506 923,95 грн.

за зустрічним

позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

доДепартаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

проскасування наказу, визнання недійсним пунктів договору та зобов'язання укласти додаткову угоду

Головуючий, суддя Бойко Р.В.

Судді: Омельченко Л.В.

Бондарчук В.В.

Представники сторін:

від прокуратури:Половенко Л.В.

від позивача за первісним позовом:Семенюк Н.М.

від відповідача за первісним позовом:ОСОБА_5, ОСОБА_1

Обставини справи:

Перший заступник прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - "Управління") звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - "Підприємець") про розірвання договору та стягнення 506 923,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з оплати вартості об'єкту приватизації за договором купівлі-продажу нежилих приміщень №15/11 від 23.08.2011 р., у зв'язку з чим прокурор просить розірвати вказаний договір. Крім того, прокурором заявлено вимогу про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 506 923,95 грн., з яких штраф у розмірі 367 440,00 грн. та пеня у розмірі 139 483,95 грн., за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.04.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2012 р. у зв'язку із клопотанням представника відповідача розгляд справи відкладено до 14.05.2012 р.

В судовому засіданні 14.05.2012 р. оголошено перерву до 21.05.2012 р.

18.05.2012 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Підприємця до Управління про скасування наказу, визнання недійсним пунктів договору та зобов'язання укласти додаткову угоду.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що затверджена наказом Управління №166-ПР від 29.07.2011 р. вартість предмету спірного договору - нежилих приміщень з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) загальною площею 184,90 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, у розмірі 1 837 200,00 грн., яка і була визначена в п.п. 1.4, 1.5 спірного договору, була визначена з порушеннями положень чинного законодавства України, оскільки не відповідає дійсній ринковій вартості такого майна, у зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним вказані наказ та пункти спірного договору та зобов'язати Управління укласти додаткову угоду до спірного договору щодо визначення дійсної вартості продажу об'єкту приватизації.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2012 р. прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву та призначено її до розгляду на 21.05.2012 р.

В судовому засіданні відповідачем за первісним позовом подано клопотання про призначення експертизи за змістом якого просила призначити у справі експертизу з метою встановлення дійсної ринкової вартості предмета спірного договору на момент його укладення.

Судом розгляд наведеного клопотання відкладено на більш пізню стадію розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2012 р. у зв'язку із неявкою представника позивача за первісним позовом та необхідністю витребування додаткових доказів задоволено клопотання відповідача за первісним позовом та продовжено строк розгляду справи на 15 днів, відкладено розгляд справи до 07.06.2012 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 07.06.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Бойка Р.В. у відпустці справу №5011-48/3804-2012 передано для розгляду судді Підченку Ю.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2012 р. справу №5011-48/3804-2012 прийнято до провадження суддею Підченко Ю.О. та призначено її до розгляду 20.06.2012 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 12.06.2012 р. справу №5011-48/3804-2012 передано для розгляду судді Бойко Р.В. у зв'язку із його поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2012 р. справу №5011-48/3804-2012 прийнято до провадження суддею Бойко Р.В.

В судових засіданнях 20.06.2012 р. та 18.07.2012 р. оголошувались перерви до

18.07.2012 р. та 01.08.2012 р. відповідно.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 01.08.2012 р. призначено у справі будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі до проведення судової експерти та отримання висновку експерта.

24.07.2013 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №8124/8125/12-43 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, складений 10.07.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2013 р. поновлено провадження у справі №5011-48/3804-2012 та призначено її до розгляду на 19.08.2013 р.

В судовому засіданні прокурором було надані пояснення по справі з урахуванням висновку експерта за змістом якого вказував на те, що встановлення експертом меншої ніж було визначено в спірному договорі ціни продажу об'єкту приватизації не може свідчити про недійсність такого договору, адже відповідна ціна продажу була встановлена за волевиявленням сторін.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні повідомив, що відповідно до рішення Київської міської ради від 15.03.2012 р. №198/7535 "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) перейменовано у Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - "Департамент"), що враховано судом при подальшому розгляді справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2013 р. у зв'язку із необхідністю надання сторонам часу для підготовки додаткових документів по справі розгляд справи відкладено до 05.09.2013 р.

05.09.2013 р. через канцелярію суду представником позивача за первісним позовом подано пояснення з урахуванням висновку експерта за змістом якого вказував на те, що висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз не може бути прийнятий як належний доказ визначення ринкової вартості спірного майна, оскільки здійснюючи дослідження останній виходив з того, що спірне приміщення є підвальним, в той час як на при здійснення приватизаційної оцінки та укладення спірного договору експерт виходив з того, що таке приміщення є цокольним.

В судовому засіданні 05.09.2013 р. оголошено перерву до 19.09.2013 р.

18.09.2013 р. через канцелярію представником відповідача за первісним позовом подано письмові пояснення за змістом яких вказував, що посилання позивача за первісним позовом на те, що спірне майно розташовується на цокольному поверсі є безпідставним та спростовується визначенням в технічному паспорті на таке приміщення та спірному договорі, що таке майно розташовано в підвалі будинку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2013 р. задоволено клопотання Підприємця та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні 19.09.2013 р. оголошено перерву до 03.10.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2013 р. вирішено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.10.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Бойко Р.В. (головуючий), Нечай О.В., Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2013 р. колегією суддів прийнято до провадження справу №5011-48/3804-2012 та призначеної до розгляду на 14.10.2013 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. у зв'язку із перебуванням судді Нечая О.В. у відрядженні справу №5011-48/3804-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), суддя Стасюк С.В., суддя Омельченко Л.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. колегією суддів прийнято до провадження справу №5011-48/3804-2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.10.2013 р. у зв'язку із неявкою прокурора та невиконанням Дніпровським районним судом міста Києва вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 07.11.2013 р.

В судовому засіданні 07.11.2013 р. оголошено перерву до 12.11.2013 р.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 12.11.2013 р. справу №5011-48/3804-2012 передано для розгляду колегії суддів у складі: суддя Бойко Р.В. (головуючий), суддя Омельченко Л.В., суддя Бондарчук В.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2013 р. колегією суддів прийнято до провадження справу №5011-48/3804-2012.

12.11.2013 р. через канцелярію суду прокурором подано заяву про забезпечення позову за змістом якої у зв'язку із наявністю в мережі інтернет оголошень щодо продажу спірного майн просив накласти на нього арешт.

Судом розгляд наведеної заяви відкладено на більш пізню стадію розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2013 р. у зв'язку із неявкою представника позивача розгляд справи відкладено до 12.12.2013 р.

В судове засідання прокурор та представник позивача за первісним позовом з'явилися, заяву прокурора про забезпечення позову підтримали та просили її задовольнити, на виконання вимог ухвали суду повідомили, що станом на сьогоднішній день спірне майно зареєстровано за територіальною громадою міста Києва.

Відповідач за первісним позовом та його представник в судове засідання з'явилися, проти задоволення заяви прокурора заперечували.

Судом в задоволенні заяви прокурора про забезпечення позову відмовлено, оскільки останнім не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів до забезпечення позову, адже реєстрація станом на сьогоднішній день права власності на спірне майно за територіальною громадою міста Києва унеможливлює відчуження такого не інакше як за волею власника у визначеному законодавством порядку.

Прокурор та представник Департаменту первісні позовні вимоги підтримують та просять задовольнити їх повністю, проти зустрічного позову заперечують, в його задоволенні просять відмовити.

Відповідач за первісним позовом та його представник проти первісних позовних вимог заперечують та в їх задоволенні просять відмовити, зустрічний позов підтримують - просять задовольнити повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позови, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

За змістом рішення Печерської районної у місті Києві ради від 09.09.2010 р. №8 "Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва" вирішено провести приватизацію нежилих приміщень з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) загальною площею 184,90 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 шляхом їх викупу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) від 25.05.2011 р. №71-ПР "Про проведення приватизації нежилих приміщень площею 184,90 кв.м. АДРЕСА_2 прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу нежилих приміщень площею 184,90 кв.м., які орендуються Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та перебувають на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська Брама", за адресою: АДРЕСА_2; встановлено дату оцінки об'єкта станом на 31.05.2011 р.

Наказом Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) від 29.07.2011 р. №166 ПР "Про затвердження висновку про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90 кв.м. на АДРЕСА_2" затверджено висновок суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина" про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90 кв.м., які орендуються Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та перебувають на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська Брама", розташованих за адресою: АДРЕСА_2, станом на 31.05.2011 р.

23.08.2011 р. між Управлінням (продавець) та Підприємцем (покупець) було укладено договір №15/11 купівлі-продажу нежилих приміщень, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. та зареєстрований в реєстрі за №2-1990, (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець продав, а покупець купив нежилі приміщення з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) загальною площею 184,90 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

За змістом п.п. 1.4, 1.5 Договору згідно з висновком про вартість майна - нежилих приміщень, що затверджений наказом Управління від 29.07.2011 р. №166-ПР вартість об'єкта приватизації становить 1 531 000,00 грн., крім того, податок на додану вартість становить 306 200,00 грн. Вказаний в цьому договорі об'єкт приватизації продано за 1 837 200,00 грн.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що покупець зобов'язаний внести за придбаний об'єкт приватизації 1 837 200,00 грн., в тому числі податок на додану вартість становить 306 200,00 грн., протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору.

У відповідності до п. 3.1 Договору передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю після повної сплати вартості придбаного об'єкта.

Спір у справі фактично стосується законності визначеної наказом Управління від 29.07.2011 р. №166 ПР та Договором ціни викупу спірного майна.

При цьому, прокурор вказує на невиконання Підприємцем обов'язку щодо оплати об'єкту приватизації, що, на його думку, є підставою для розірвання Договору, а відповідач за первісним позовом заперечує проти наявності в нього обов'язку здійснювати оплату об'єкту приватизації за визначеною наказом Управління від 29.07.2011 р. №166 ПР та Договором вартістю викупу, оскільки така ціна є незаконно завищеною.

Таким чином, з метою повного та всебічного розгляду справи суд вважає за доцільне першочергово дослідити відповідність визначеної вартості продажу об'єкту приватизації положенням чинного на момент її визначення законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Враховуючи, що предметом Договору є майно територіальної громади міста Києва щодо якого прийнято рішення про його приватизацію шляхом викупу орендарем - Підприємцем, то визначення ціни його продажу мало бути здійснено не інакше як у відповідності до положень приватизаційного законодавства України.

За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу.

У відповідності до ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Акт інвентаризації затверджується керівником та головним бухгалтером підприємства, акт оцінки вартості об'єкта приватизації - керівником органу приватизації. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова вартість продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом визначаються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки.

За змістом п. 65 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1891, для визначення вартості окремого індивідуально визначеного майна, що приватизується шляхом його викупу, застосовується його ринкова вартість.

З огляду на викладені норми вбачається, що ціна продажу об'єкту приватизації шляхом його викупу має бути визначена не інакше як за наслідками проведення незалежної оцінки та відповідати ринковій вартості такого майна.

Із матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення ціни продажу спірного майна був затверджений наказом Управління від 29.07.2011 р. №166-ПР висновок суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина" про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90 кв.м., які орендуються Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та перебувають на балансі Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Печерська Брама", розташованих за адресою: АДРЕСА_2, станом на 31.05.2011 р., відповідно до якого ринкова вартість спірного майна з урахуванням ПДВ станом на 31.05.2011 р. становила 1 837 200,00 грн.

В той же час, Підприємець заперечувала проти правомірності визначення ціни продажу спірного майна на підставі такого висновку, оскільки встановлена ним вартість спірного майна є значно завищеною з огляду на наступне.

По-перше, вартість спірного майна, яка оцінювалася для укладання договору оренди у 2010 році, становила 813 693,88 грн., а підстав для її збільшення вдвічі за рік немає.

По-друге, в наведеному висновку було зазначено, що спірне майно розташовано в цоколі (напівпідвальне приміщення), у зв'язку з чим для відповідної оцінки використовувалися аналоги, які знаходяться на першому поверсі, в той час, як в технічному паспорті БТІ та договорі оренди визначено, що спірне майно розташовано в підвалі.

Отже, для вирішення даного спору по суті з огляду на заперечення відповідача за первісним позовом необхідно встановити правильність визначення ринкової вартості спірного об'єкту приватизації станом на момент проведення відповідного дослідження (31.05.2011 р.).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Оскільки вирішення даного питання потребує спеціальних знань, то судом на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 01.08.2012 р. було призначено у справі №5011-48/3804-2012 будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, на вирішення експерта поставлено таке питання: "яка ринкова вартість об'єкту приватизації - нежилих приміщень з НОМЕР_2 по НОМЕР_3 (групи приміщень НОМЕР_4) загальною площею 184,90 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, станом на 31.05.2011 р.?".

24.07.2013 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №8124/8125/12-43 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи, складений 10.07.2013 р. (надалі - "Висновок").

Відповідно до Висновку дійсна (ринкова) вартість об'єкта приватизації, а саме: групи нежитлових приміщень НОМЕР_4 (приміщення з НОМЕР_2 по НОМЕР_3), загальною площею 184,90 кв.м., розташованих в підвалі п'ятиповерхового житлового будинку АДРЕСА_2, в цінах на 31.05.2011 р. (з урахуванням ПДВ), становила 1 174 300,00 грн.

Згідно із ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частинами 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із матеріалів Висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження, чіткий висновок з поставленого перед експертами питання, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність Висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи сторонами не наведено, судом не встановлено.

Відтак, наданий Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України Висновок є належним та допустимим в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі.

При цьому, із тексту Висновку вбачається, що оцінюючи спірне майно експерт виходив з того, що воно розташоване саме в підвалі будинку.

Таким чином, суд погоджується з твердженням відповідача за первісним позовом, що різниця визначеної вартості спірного майна між проведеними дослідженнями зумовлена невірним визначенням експертом ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина" розташування такого майна, а саме: останній виходив з того, що воно є напівпідвальним приміщенням (цокольний поверх), що і призвело до збільшення вартості спірного майна у півтора рази.

Посилання прокурора та позивача за первісним позовом на те, що спірне майно знаходиться саме на цокольному поверсі, а тому саме згідно визначеної експертом ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина" в висновку від 31.05.2011 р. його вартості мала встановлюватися ціна продажу є безпідставним та спростовується наявними в матеріалах справи документами: Технічним паспортом на спірне майно, виготовленим 12.10.2010 р. КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", договором оренди №500/606 від 27.04.2010 р., рецензією головного спеціаліста відділу експертної оцінки та страхування нежитлового фонду Головного управління комунальної власності м. Києва від 13.08.2012 р. на звіт про оцінку спірного майна, виконаний суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_6, додатковою угодою ¹1 від 03.01.2013 р. до договору оренди №500/606 від 27.04.2010 р., укладеною між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією, Підприємцем та КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Печерської районної у м. Києві ради", відповідно до яких визначено, що спірне майно розташовано в підвалі.

Більш того, із наведених документів вбачається, що станом на 27.04.2010 р. вартість спірного майна становила 813 693,88 грн. (визначена в договорі оренди №500/606 від 27.04.2010 р.), а станом на 31.05.2012 р. - 1 145 300,00 грн. (визначена в додатковій угоді ¹1 від 03.01.2013 р. на підставі звіту про оцінку спірного майна, виконаного суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_6, та рецензованого головним спеціалістом відділу експертної оцінки та страхування нежитлового фонду Головного управління комунальної власності м. Києва).

Тобто, в 2011 році Відділом експертної оцінки та страхування нежитлового фонду Головного управління комунальної власності м. Києва було рецензовано звіт експерта ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина", яким з посилання на те, що спірне майно є напівпідвальним приміщення, встановлено його вартість у розмірі 1 837 200,00 грн., з висновком про відповідність його нормативно-правовим актам з оцінки майна, а в 2012 році з аналогічним висновком було рецензовано звіт про оцінку спірного майна, виконаного суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_6, яким з посилання на те, що спірне майно є підвальним приміщення, встановлено його вартість у розмірі 1 145 300,00 грн.

Наведене ставить під сумнів правильність визначеної експертом ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина" ринкової вартості спірного майна станом на 31.05.2011 р. у розмірі 1 837 200,00 грн. та проведеної Відділом експертної оцінки та страхування нежитлового фонду Головного управління комунальної власності м. Києва рецензії, адже досить сумнівним є можливість збільшення такої вартості протягом року (з 27.04.2010 р. по 31.05.2011 р.) більше ніж у два рази, а в подальшому її зменшення протягом року (з 31.05.2011 р. по 31.05.2012 р.) також у два рази, а тим більш зміни поверху розташування спірного майна.

З огляду на викладене вбачається, що ринкова вартість спірного майна на момент затвердження наказом Управління від 29.07.2011 р. №166 ПР висновку суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина" про вартість спірного майна станом на 31.05.2011 р. та укладення Договору становила саме 1 174 300,00 грн.

Таким чином, затвердження Управлінням наказом від 29.07.2011 р. №166 ПР визначеної згідно висновку експерта ТОВ "Аналітичний центр "Економічна доктрина" ринкової вартості спірного майна станом на 31.05.2011 р. у розмірі 1 837 200,00 грн. як ціни продажу об'єкту приватизації шляхом його викупу суперечить положенням ст.ст. 8, 9, 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та п. 65 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1891, адже ціна продажу спірного об'єкту приватизації мала відповідати його ринковій вартості, яка станом на становила 1 174 300,00 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, вимоги Підприємця про скасування наказу Управління від 29.07.2011 р. №166-ПР "Про затвердження висновку про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90 кв.м. на АДРЕСА_2" є правовірними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 6 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Статтею 217 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

В даному випадку, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про визнання недійсними лише п.п. 1.4, 1.5 Договору, однак враховуючи правову природу оскаржуваного договору та положення ст. 632, 638 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" можливість припустити, що такий договір був би вчинений і без включення до нього пунктів про визначення ціни продажу відсутня, а тому з викладених підстав Договір може бути визнаний недійсним лише повністю.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Пунктом 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Наведене право суду не порушує принципу диспозитивності сторін у господарському процесі, оскільки як виняток передбачено положеннями ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене та враховуючи встановлену судом невідповідність визначеної вартості продажу спірного об'єкту приватизації положенням чинного на момент її визначення законодавства України, а саме: ст.ст. 8, 9, 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та п. 65 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1891, що свідчить про порушення порядку приватизації, суд вважає за можливе відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України вийти за межі позовних вимог та на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" визнати Договір недійсним.

Посилання прокурора на те, що підписання Підприємцем Договору свідчить про його волевиявлення на погодження визначеної в п.п. 1.4, 1.5 ціни продажу спірного об'єкту, а тому підстави для визнання Договору недійсним відсутні судом відхилюється, оскільки в даних правовідносинах ціна продажу об'єкту приватизації встановлюється на підставі Закону, а не за волею сторін.

За змістом ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки судом було встановлено недійсність Договору, то в силу положень ст. 216 Цивільного кодексу України можливість його розірвання, стягнення нарахованої за невиконання його положень неустойки чи внесення змін до нього шляхом підписання додаткової угоди відсутня.

При цьому, суд відзначає, що скасування наказу Управління від 29.07.2011 р. №166-ПР та визнання недійсним Договору в силу чинності рішення Печерської районної у місті Києві ради від 09.09.2010 р. №8 "Про приватизацію майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району міста Києва" та наказу Управління від 25.05.2011 р. №71-ПР "Про проведення приватизації нежилих приміщень площею 184,90 кв.м. АДРЕСА_2 не припиняє обов'язку уповноважених органів приватизації провести приватизацію спірного майна шляхом його викупу Підприємцем та права Підприємця на викуп такого майна, а лише фактично повертає сторони на стадію проведення передприватизаційної підготовки майно до продажу (здійснення оцінки).

За таких обставин, зустрічні позовні вимоги Підприємця про скасування наказу Управління від 29.07.2011 р. №166-ПР та визнання недійсним Договору є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються в повному обсязі.

В задоволенні первісних позовних вимог прокурора та зустрічної позовної вимоги Підприємця про зобов'язання Управління укласти додаткову угоду до Договору необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом підлягають стягненню з позивача (Департаменту) на користь Державного бюджету України, а за зустрічним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог з позивача (Департаменту) на користь Підприємця (в т.ч. витрати останньої на оплату вартості проведеної на виконання ухвали суду від 01.08.2012 р. експертизи, понесення яких підтверджується актом здачі-приймання висновку судового експерта, спеціаліста №8124/8125/12-43).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Першого заступника прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовити повністю.

2. Зустрічні позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

3. Скасувати наказ Головного управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29.07.2011 р. №166-ПР "Про затвердження висновку про вартість майна - нежилих приміщень площею 184,90 кв.м. на АДРЕСА_2"

4. Визнати недійсним договір №15/11 купівлі-продажу нежилих приміщень, укладений 23.08.2011 р. між Головним управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кузьмичем В.М. та зареєстрований в реєстрі за №2-1990.

5. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02160, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп. та витрат, понесені на оплату проведення судової експертизи, у розмірі 5 149 (п'ять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 20 грн. Видати наказ.

6. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити.

7. Стягнути з Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 285 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. 48 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 17.12.2013 р.

Головуючий, суддя Р.В. Бойко

Судді: Л.В. Омельченко

В.В. Бондарчук