Унікальний № 261/3476/13-к
Провадження № 1-кп/261/150/13
В И Р О К
І м е н е м У к р а ї н и
м. Донецьк 18 грудня 2013 р.
Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючого - судді Владимирської І.М., при секретарі Шашковій Ю.С., за участю прокурорів Румянцевої К.В., Щепіхіна О.В., Кротінова С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050870001078 від 13.05.2013 р. за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, який мешкає за адресою: м. Донецьк-22, вул. Шепитовська, 4/4
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України,
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, росіянина, громадянина РФ, неодруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, який мешкає за адресою: м. Донецьк, вул. Леваневського, 40,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України,
В С Т А Н О В И В :
13 травня 2013 року приблизно о 17 годин 00 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_2, який знаходився в стані алкогольного сп’яніння, діючи навмисно з корисливих мотивів, зайшовши до приміщення вагончику, розташованого на полігоні № 4 в Петровському районі м. Донецька, скоїли напад на ОСОБА_3 з метою заволодіння майном останньої, із погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_3 ОСОБА_2 притиснув останню до спинки стільця та приставив до горла металеву відкидну бритву, а ОСОБА_1 знаходився біля виходу із вагончика і реалізуючи спільний злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння чужим майном,застосовуючи фізичну силу, блокував дії охоронця полігону ОСОБА_4 Після чого, відкрито заволоділи грошовими коштами в сумі 328 гривень з халату ОСОБА_3 та зі столу калькулятором чорного кольору фірми «Ситізон», який для потерпілої матеріальної цінності не становить, спричинивши ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 328 гривень. Надалі ОСОБА_2 з ОСОБА_1 з викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зникли та розпорядились викраденим майном на свій розсуд.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України, визнав частково та пояснив, що 13 травня 2013 року приблизно о 17 годині, зустрівшись з ОСОБА_2 на полігоні № 4 в Петровському районі м. Донецька, вирішили зайняти у ОСОБА_3 20 грн. Вони зайшли до вагончика, де знаходилась потерпіла, однак остання відмовилась зайняти їм гроші, він вийшов з вагончика, ОСОБА_2 залишився розмовляти з потерпілою за гроші. Двері до вагончику були відчинені, він чув, що ОСОБА_2 просив у ОСОБА_3 гроші в борг. Потім ОСОБА_2 вийшов з приміщення вагончику і вони разом пішли з полігону в сторону селища, де їх затримав наряд міліції. ОСОБА_4 він ніяких ушкоджень не заподіював. Попередньої
змови на скоєння злочину між ним та ОСОБА_2В не було. Під час знаходження в вагончику він розмовляв з охоронцем ОСОБА_4, казав останньому, щоб той сидів на місті. В його присутності ОСОБА_2 не погрожував потерпілій, а лише налякав останню, однак не пам’ятає яким чином. В той день він не вживав алкогольні напої. Вважає, що потерпіла обмовляє їх з ОСОБА_2.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України, визнав частково та пояснив, що 13 травня 2013 року приблизно о 17 годині він разом з ОСОБА_1 прийшли на полігон № 4 в Петровському районі м. Донецька, зайшовши до вагончику, щоб взяти грошей в борг у потерпілої. ОСОБА_2 показав суду, що він положив бритву, яку знайшов на полігоні, на стіл, щоб налякати потерпілу, однак в подальшому пояснив, що виклав бритву з метою того, щоб вона йому не заважала, відтягуючи карман. Також ОСОБА_2 пояснив, що він попросив у потерпілої 20 грн. ОСОБА_1 до вагончику не заходив, стояв на виході, про що розмовляв ОСОБА_1 з охоронцем він не чув. ОСОБА_3 відмовила йому зайняти гроші, тоді він засунув руку в карман халата, одягненого на ній, і забрав гроші 300 з чимось гривень, конкретно суму не пам’ятає, потім забрав калькулятор, бритву та вийшов з вагончику. З ОСОБА_1 не домовлявся про те, щоб забрати у потерпілої гроші. Спочатку ОСОБА_2 пояснював суду, що він був в нетверезому стані, однак в подальшому пояснив, що вживав лише безалкогольне пиво. В протоколі слідчого експерименту за його участю, події відображено не так, як було в дійсності, зауваження ним не робились, оскільки вважає з боку слідчого здійснювався тиск, оскільки той задавав йому питання.
Висновок суду про винність обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення, обґрунтовується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 13 травня 2013 року приблизно о 14 год. ОСОБА_1 з ОСОБА_2 на території полігону вживали спиртні напої, потім їх вивели з полігону працівники міліції. В 17 годин ОСОБА_1 з ОСОБА_2 обидва зайшли до вагончика, стали погрожувати їй та вимагати 20 грн., щоб придбати спиртні напої. ОСОБА_1 підійшов до сторожа, який знаходився у вагончику та став стукати останньому по голові та казати, що той нічого не бачив. ОСОБА_1 сказав ОСОБА_2, що досить розмовляти з нею, треба забирати гроші. ОСОБА_2 дістав бритву з лезом, якою став розмахувати перед її обличчям. Потім ОСОБА_2 притиснув її коліном до стільця, на якому вона сиділа, приставив до шиї металеву відкидну бритву, а іншою рукою забрав з її кармана гроші 328 грн. Потім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вибігли з вагончику, назустріч їм йшов бригадир, якого ОСОБА_2 зачепив по руці. Вона викликала міліцію.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що 13 травня 2013 року він працював бригадиром на полігоні № 4 в Петровському районі м.Донецька. Коли він йшов до вагончика назустріч йому рухались ОСОБА_1 з ОСОБА_2, які вдвох вийшли з вагончику, проходячи поряд нього, його чимось дряпнули по руці. Зайшовши до вагончику, він побачив, що ОСОБА_3 плаче, вона пояснила йому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 забрали у неї гроші, підставляючи лезо під горло, а потім піщли. Вона почала дзвонити до міліції.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що в травні 2013 року він працював сторожем на пункті прийому втор сировини на полігоні № 4 в Петровському районі, 13 травня 2013 року він знаходився за місцем роботи у вагончику разом з ОСОБА_3 ОСОБА_1 з ОСОБА_2 зайшли до вагончику, спочатку стали прохати гроші в борг, а потім вимагати гроші. ОСОБА_1 стояв на вході, а ОСОБА_2 показав ОСОБА_3 бритву та з кармана фартуха, одягнутого на потерпілій, забрав гроші. ОСОБА_1 казав йому сидіти на місці та штовхнув. Потім ОСОБА_1 з ОСОБА_2 вийшли з вагончика, ОСОБА_3 зателефонувала до міліції.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що працював командиром взводу №3 ППС, 13 травня 2013 року від оператора надійшло повідомлення, що двоє невідомих заволоділи грошима на полігоні №4. Він з автопатрулем прибув на полігон, поряд з яким побачили двох чоловік, які підпадали під опис в орієнтировці. Вони їх затримали та доставили до райвідділу міліції.
Висновок суду про місце вчинення злочину об’єктивно підтверджується даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 13.5.2013 року, яким зафіксована обстановка на території полігону №4 в Петровському районі м.Донецька.
Під час проведення слідчого експерименту згідно протоколу від 15 травня 2013 року ОСОБА_1 пояснив обставини скоєння ним разом з ОСОБА_2 злочину 13 травня 2013 року.
Під час проведення слідчого експерименту згідно протоколу від 15 травня 2013 року ОСОБА_2 пояснив обставини скоєння ним разом з ОСОБА_1 злочину 13 травня 2013 року.
Суд звертає увагу на ту обставину, що всі перераховані вище документи та свідчення свідків, не тільки узгоджуються між собою, а й як окремо, так і в сукупності узгоджуються з показаннями потерпілої про обставини скоєння злочину, що по думку суду свідчить не тільки про їх об'єктивність,але й у свою чергу підтверджує достовірність свідчень потерпілої.
Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинені інкримінованого їм правопорушення.
Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд вважає вірно кваліфіковані за ст.187 ч.2 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із погрозою застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
Прийняти до уваги свідчення підсудних про скоєння ними грабежу, а не розбійного нападу на ОСОБА_3, суд не може, оскільки ці ствердження спростовуються зазначеними вище доказами, які у своїй сукупності узгоджуються один з одним. Так, потерпіла ОСОБА_3 вказує на застосування до неї погрози насильства металевою відкидною бритвою з боку ОСОБА_2, яку останній приставив до її шиї, її свідчення в цій частині підтвердив свідок ОСОБА_4, крім того, на цю обставину вказував в своїх свідченнях свідок ОСОБА_5 Застосування металевої відкидної бритви, приставлення її до шиї потерпілої, суд розцінює як погрозу застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я потерпілої в момент вчинення у відповідності з вимогами постанови №10 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності».
Суд не може прийняти до уваги свідчення підсудного ОСОБА_1 в судовому засіданні в тій частині , що він не брав участь у заволодінні майном потерпілої , оскільки його свідчення повністю в цій частині спростовуються наведеними вище доказами , які у своїй сукупності узгоджуються один з одним і з показаннями підсудних на слідчих експериментах в ході досудового слідства, де вони вказували, що ОСОБА_2 погрожував бритвою потерпілій, а ОСОБА_1 блокував дії охоронця ОСОБА_4
Показання підсудних в судовому засіданні про те , що ОСОБА_1 не брав участі у заволодінні майном потерпілої суд розцінює як спосіб захисту.
Суд не приймає як достовірні доводи підсудних про те, що вони не домовлялись про скоєння злочину, так як дії підсудних були узгодженими, об’єднаними однією метою, мали спільний злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 блокуючи дії охоронця ОСОБА_4, тим самим сприяв подавленню волі потерпілої до опіру.
Показання підсудного ОСОБА_2 в судовому засіданні, що ОСОБА_1 до вагончику не заходив, суд не бере до уваги і розцінює як бажання підсудного ОСОБА_2, допомогти уникнути відповідальності підсудному ОСОБА_1
При призначенні покарання обвинуваченим, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв правопорушення вперше, за місцем мешкання характеризується задовільно, має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_6..
Обставин, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено. Обставиною, яка згідно ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_1, суд визнає скоєння кримінального правопорушення особою в стані алкогольного сп’яніння.
Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 за місцем мешкання характеризується задовільно.
Обставин, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено. Обставиною, яка згідно ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_2, суд
визнає скоєння кримінального правопорушення особою в стані алкогольного сп’яніння.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченим, суд враховує їх ставлення до вчиненого, дані про їх особи, і вважає за неможливе їх виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, що є підставою для призначення їм покарання у виді позбавлення волі, що буде необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Паспорт на ім»я ОСОБА_2 у відповідності до вимог ст.99 КПК України не є речовим доказом, є особистим документом обвинуваченого.
Судових витрат по справі немає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, і призначити йому покарання за ст.187 ч.2 КК України у вигляді 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві особистої власності.
Початок строку відбування покарання рахувати з 13.05.2013 року.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний – тримання під вартою в Донецькому слідчому ізоляторі УДПС України в Донецькій області.
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, і призначити йому покарання за ст.187 ч.2 КК України у вигляді 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке належить йому на праві особистої власності.
Початок строку відбування покарання рахувати з 13.05.2013 року.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний – тримання під вартою в Донецькому слідчому ізоляторі УДПС України в Донецькій області.
Речові докази по справі: грошові кошти в розмірі 131 грн., які передані на відповідне зберігання ОСОБА_3, залишити у ОСОБА_3, бритву з відкидним лезом жовтого кольору, яка зберігається в камері зберігання речових доказів Петровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, знищити; калькулятор, який передано на відповідне зберігання ОСОБА_3, залишити ОСОБА_3, мобільний телефон S-TELL, який зберігається в камері зберігання речових доказів Петровського РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, повернути сестрі ОСОБА_2- ОСОБА_7.
Паспорт громадянина РФ 91 04 399570 на ім»я ОСОБА_2 направити за місцем відбування покарання засудженим, копію даного паспорта зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд м. Донецька протягом 30 днів з дня його проголошення, засудженими, які утримуються під вартою - протягом 30 днів з дня отримання копії вироку.
Суддя І.М.Владимирська