ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 116/6744/13-к
Провадження № 1-кп/116/459/13
28.11.2013 року м. Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого, судді: Тімофеєвої Г.О.,
при секретарі: Рожаєвій Ю.Г.,
с участю прокурора: Міряйкіна Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі кримінальне провадження № 12013130810003880 про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, холостого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,
ВСТАНОВИВ:
29.09.2013 року приблизно о 09:00 годині, маючи намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, через огорожу проник на територію домоволодіння, розташованого за адресою: Сімферопольський район, с. Софіївка, вул. Центральна, 48, яке належить ОСОБА_2, де шляхом демонтажу, за допомогою плоскогубців таємно викрав фрагмент кабелю електропостачання, довжиною 15 метрів, розташованого між будинком та тимчасовою будівлею, який належить ОСОБА_2. Згідно висновку експерта № 11/454 від 04.10.2013 року, ринкова вартість кабелю силового, багатожильного, становить 187,50 гривень, таким чином ОСОБА_1 спричинив матеріальний збиток потерпілій на вказану суму. З місця вчинення правопорушення зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, у скоєні злочині щиро покаявся та показав, що він проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. Через огорожу у нього були сусіди, але вони продали будинок та він гадав, що там ніхто не проживає, але бачив, що хтось на машині приїжджає туди. 29.09.2013 року він переліз через забір та побачив кабель електропостачання, після цього він повернувся додому, взяв плоскогубці, переліз знову через огорожу, обрізав за допомогою плоскогубців кабель та здав його на металобрухт. З потерпілою він спілкувався та в подальшому пообіцяв все віддати.
Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї провини, його винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується:
- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_2 від 30.09.2013 року;
- даними заяви ОСОБА_1 про приєднання до матеріалів кримінального провадження фрагменту кабелю;
- даними протоколу огляду місця події від 30.09.2013 року за участю ОСОБА_2, де були виявлені викрадені речі;
- даними довідки про приналежність кабелю ОСОБА_2;
- даними висновку товарознавчої експертизи № 11/454 від 04.10.2013 року згідно якої ринкова вартість досліджуваного кабелю силового багатожильного довжиною 15 метрів, за умови задовільного технічного стану, станом на 30.09.2013 року могла становити 187,50 гривень;
- даними протоколу огляду предмету від 10.10.2013 року, а саме фрагмента деревини;
- даними постанови про залучення в якості речового доказу фрагмента деревини зі слідами горіння;
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 23.10.2013 року за участю підозрюваного ОСОБА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 показав та розповів про події, які мали місце 30.09.2013 року.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, з урахуванням показань обвинуваченого, згоди учасників судового провадження, судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд впевнився у правильності розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, а також судом було роз’яснено учасникам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Аналізуючи зібрані в ході досудового розслідування і досліджені у судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 доведена повністю і кваліфікує його дії за ч.3 ст.185 КК України, як крадіжка, поєднана з проникненням в сховище.
При визначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, виходячи з вимог ст.ст. 65-67 КК України, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, а також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який за місцем проживання характеризується задовільно, на момент скоєння злочину офіційно не був працевлаштований, матеріальну шкоду потерпілому не відшкодував, на обліку у лікарів психіатра і нарколога не перебуває.
У відповідності зі ст. 66 КК України в якості обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає визнання своєї провини у вчиненні злочину та щире розкаяння у вчиненні злочину.
У відповідності зі ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд не вбачає.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
З урахуванням усіх зазначених обставин суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 повинно бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі.
Підстав для застосування ст.ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає. При цьому, приймаючи до уваги наявність по справі пом’якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, думку потерпілої, яка не наполягала на позбавленні волі ОСОБА_1, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_1 ст.75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому достатній іспитовий строк та поклавши на нього передбачені ст.76 КК України обов’язки.
Цивільний позов по справі не був заявлений.
По справі є речові докази, якими суд вважає необхідним розпорядитися відповідно до ст.100 КПК України.
По справі є судові витрати за проведену товарознавчу експертизу у розмірі 293,40 грн., які підлягають стягненню з обвинуваченого згідно ч.2 ст.124 КПК України на користь держави.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_1 ухвалою Залізничного районного суду АР Крим від 24.10.2013 року у вигляді особистого зобов’язання, залишити до набрання вироком законної сили.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373-374 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України від відбування покарання ОСОБА_1 звільнити з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк на 1 (один) рік.
Відповідно до ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 у період іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з’являтися на реєстрацію до кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити у вигляді особистого зобов’язання.
Речові докази по справі – фрагмент деревини зі слідами горіння, які знаходяться у камері схову Сімферопольського РВ ГУМВС України в АР Крим - знищити.
Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 293 (двісті дев’яносто три) гривні 40 (сорок) копійок.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою – з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: