Судове рішення 1-11/2006 рік від 20.08.2007

Судове рішення #34329

Справа 1-11/2006 рік

ВИРОК І МЕ НЕМ УКРАЇНИ

„16" червня 2006 року апеляційний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Антипець В. М.

судді Акуленко С. О.

народних засідателів - Купріянової М. І. Лісової О. І. Малініної О. В.

при секретарі Власенко І. С.

з участю прокурора Євхименка В. В.

захисників - адвокатів ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

ОСОБА_4

потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу про обвинувачення :

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який має ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, значився зареєстрованим в АДРЕСА_1, проживав в АДРЕСА_2, раніше не судимий,

у вчиненні злочинів, передбачених пунктом 12, частини 2 ст. 115 та ст. 304 КК України,

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, уродженця і жителя АДРЕСА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, 19. 01. 2004 року був засуджений Прилуцьким міським судом Чернігівської області за ст. 185 ч. 2, 185 ч. З, 186 ч. 2, 69, 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, 20. 07. 2005 року був звільнений від покарання, у зв'язку із скороченням не відбутого

строку, на підставі Закону України „Про амністію „ від 31. 05. 2005 року.

у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 185 ч. З, 185 ч. 2, пунктом частини 2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8 народження, уродженця і жителя АДРЕСА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6,

19. 04. 2004 року був засуджений Прилуцьким міським судом Чернігівської області за ст. 186 ч. 2, 69, 75, 104 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч. З, 185 ч. 2 КК України,

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_9 народження, уродженця АДРЕСА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_10, є жителем АДРЕСА_6,

19. 01. 2004 року був засуджений Прилуцьким міським судом Чернігівської області за ст. ст. 185 ч. З, 186 ч. 2, 69, 70, 75, 104 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. З КК України,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_11 народження, уродженця АДРЕСА_6, жителя АДРЕСА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_12, раніше судимого :

28. 02. НОМЕР_22 року Прилуцьким міським судом Чернігівської області за ст. 140 ч. 2, 208, 222 ч. 1, 42 КК України на 5 років позбавлення волі;

08. 07. НОМЕР_26 року Прилуцьким міським судом Чернігівської області за ст. 215 ч. 1, 140 ч. 2, 193 ч. З, 42 КК України на 3 роки позбавлення волі;

04. 02. НОМЕР_28 року Прилуцьким районним судом Чернігівської області за ст. 206 ч. З, 222 ч. З, 42 КК України на 6 років позбавлення волі;

17. 10. 2005 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ст. 185 ч. 3. 75, 76 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки.

у вчиненні злочинів, передбачених ст. 185 ч. 3. 185 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1 . 25 жовтня 2005 року, близько 10 години, неповнолітній ОСОБА_8, з метою викрадення чужого майна, прибув у господарство ОСОБА_9, розташованого в АДРЕСА_8, де проник у будинок, заволодів ключем від гаража, після чого відкрив гараж і таємно викрав мопед „ Карпати", вартістю 672 гривні, який продав ОСОБА_12

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 свою провину в крадіжці мопеда „Карпати" у свого сусіда, потерпілого ОСОБА_9, визнав повністю, пояснюючи, що прийшов в господарство ОСОБА_9 попросити мопед, а коли господаря не виявилось вдома, штовхнув двері будинку, вони відчинились, в гардеробі він знайшов ключ, яким відкрив двері гаража, та викрав мопед. На мопеді він в той день катався, після чого продав мопед жителю АДРЕСА_9, ОСОБА_12 за 200 гривень.

Потерпілий ОСОБА_9 підтвердив факт викрадення в нього мопеда марки „Карпати", на який він встановив двигун марки „ Сімпсон" та переробив раму. Незадовго до крадіжки, до нього приходив ОСОБА_8, який проживав по сусідству у своєї тітки ОСОБА_13 і брав мопед, щоб з'їздити у справах. Наступного разу він відмовив ОСОБА_8 надати мопед для поїздки, після чого 26 жовтня 2005 року, о 7 годині 30 хвилин виявив пропажу мопеда.

Із показань неповнолітнього свідка ОСОБА_12 вбачається, що той, у жовтні 2005 року, купив мопед „Карпати", на якому стояв двигун „Сімпсон" у ОСОБА_8 за 200 гривень.

04. 11. 2005 року в господарстві ОСОБА_12 був виявлений та вилучений мопед „Карпати", з переробленою рамою і двигуном „Сімпсон", саме такий, як був викрадений у потерпілого ОСОБА_9

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи, вартість мопеда „Карпати", НОМЕР_27 року випуску складала 672 гривні ( т.3, а. с. 221).

Отже, зізнання ОСОБА_8 в крадіжці мопеда, його обізнаність про місцезнаходження викраденої речі, виявлення мопеда у особи, на яку він вказав як на покупця, доводять, що саме він викрав мопед з гаража у потерпілого ОСОБА_9

Своїми умисними діями, що виразились в таємному викраденні чужого майна, з проникненням у сховище, вчиненими повторно, ОСОБА_8 вчинив злочин, передбачений ст. 185 ч. 3 КК України

2) Наприкінці жовтня 2005 року, неповнолітній ОСОБА_8 за попередньою змовою з ОСОБА_14 та неповнолітнім ОСОБА_9, в АДРЕСА_10, таємно викрали кабель марки ІНФОРМАЦІЯ_13, вартістю 600 гривень, який зняли між опорами № НОМЕР_1 електромережі, прокладеної до столярного цеху ОСОБА_6.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_8 свою причетність до крадіжки кабелю визнав, проте заперечував, що разом з ним викрадав цей кабель ОСОБА_11

Підсудний ОСОБА_15 також визнав свою провину в крадіжці кабелю, проте вказав що ОСОБА_11 участі в крадіжці не приймав, він його обмовив, будучи сердитим за відношення останнього до його тітки.

Підсудний ОСОБА_11 категорично заперечує свою причетність до крадіжки кабелю, пояснюючи, що його обмовили під тиском працівників міліції неповнолітні ОСОБА_15 і ОСОБА_8.

Незважаючи на заперечення підсудного ОСОБА_14, пояснення підсудних ОСОБА_8 і ОСОБА_15, їх вина в крадіжці кабелю, прокладеного до столярного цеху потерпілого ОСОБА_6 на суму 600 гривень, повністю знайшла своє підтвердження.

Так, будучи допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_8, пояснював, що наприкінці жовтня 2005 року, він зустрів на вулиці ОСОБА_14 і ОСОБА_15, які несли з собою мотузку і вели розмову про кабель, тому пішов слідом за ними. Бачив як вони намагались ножем перерізати силовий кабель, запропонував свою допомогу, пішов з дому приніс сокиру, перерубав кабель, який потім обпалили в полі, зняли ізоляцію та здали в АДРЕСА_10 в металобрухт. Одержані гроші поділили порівну.

Під час досудового слідства, ОСОБА_15 стверджував, що викрасти кабель з палісаднику в районі „ІНФОРМАЦІЯ_14"" він спочатку запропонував ОСОБА_8, а коли той відмовився - ОСОБА_14, який в той час проживав в з ним у будинку, в якості співмешканця його тітки. Для вчинення крадіжки вони з ОСОБА_14 взяли мотузку, газову камфорку та кухонний ніж. По дорозі зустріли ОСОБА_8, який приєднався до них. Прибувши на місце, вони прив'язали до кінця мотузки газову конфорку і почали кидати мотузку через кабель, підв'язаний до тросу. Закинувши мотузку між тросом і кабелем, вони обірвали кабель між опорами і намагались перерізати ножем. Коли перерізати кабель не змогли, ОСОБА_8 приніс сокиру, якою відрубали кабель з двох боків, склали в бухту і сховали. Пішли додому за мазутом, сірниками та мішком, потім повернулись і перенесли кабель до новобудов, де обпалили, діставши алюмінієві дроти. На таксі, алюмінієвий дріт, що дістали з кабелю, відвезли в АДРЕСА_10 та здали в металобрухт, одержавши гроші в сумі 80 гривень / т. 2, а. с. 214 - 216/

З показань потерпілого ОСОБА_6 вбачається, що працівники Прилуцького РЕМ на його замовлення для столярного цеху проводили монтаж кабелю по опорах для виробничих потреб. 12 грудня 2005 року він виявив зникнення кабелю близько 200 метрів, марки ІНФОРМАЦІЯ_13, про

що заявив начальнику Прилуцького МРВ. Йому заподіяно значно більшу шкоду, чим зазначено в обвинуваченні і на його думку підсудні викрали більше кабелю, ніж визнають.

З протоколу огляду місця пригоди від 12. 12. 2005 року / т.2, а. с. 180 - 182, 183/ вбачається, що лінія електромережі не була в експлуатації, а лише проводивсь її монтаж, кабель був викрадений з п'яти прольотів між опорами.

Незважаючи на те, що було встановлено факт викрадення кабелю з п'яти прольотів, твердження підсудних в частині викрадення кабелю лише з одного прольоту, нічим не спростовані. В своїх зізнаннях і ОСОБА_8, і ОСОБА_15 вказували, що кабель зняли з опори, розташованої відразу від трансформаторної будки, один проліт. Названа опора є під номером 97/1, з якої було викрадено 40 метрів кабелю.

Електрокабель марки ІНФОРМАЦІЯ_13 коштує 15 гривень за один метр. Відповідно, викраденням 40 метрів кабелю, матеріальна шкода потерпілому ОСОБА_6 була заподіяна в розмірі 600 гривень, що вбачається з оплаченого рахунку ОСОБА_6 / на а. с. 187 в т. 2./

ОСОБА_16, який здавав свій будинок по найму сім'ї підсудного ОСОБА_8, добровільно видав сокиру, яку брав у нього в тимчасове користування ОСОБА_8, про що є протокол добровільної видачі від 12. 12. 2005 року / т. 2 , а. с. 205/.

Згідно з висновком трасологічної експертизи від 2. 01. 2006 року / т.3, а. с. 207- 209/ лише одна частина кабелю марки ІНФОРМАЦІЯ_13, вилученої під час огляду місця пригоди 12. 12. 2005 року, перерубана сокирою, виданою ОСОБА_16 Інша частина кабелю, вилученого з місця пригоди, роз'єднана шляхом зламування жил з попереднім надрізом ріжучою кромкою леза клинкового інструмента.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що у підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_15 не було жодних підстав обмовляти підсудного ОСОБА_14, тим більше, що всі проживали разом і підтримували дружні стосунки. Підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_15 - двоюрідні брати. Підсудний ОСОБА_11 був співмешканцем матері ОСОБА_8, рідної тітки ОСОБА_15.

В своїх поясненнях як ОСОБА_8, так і ОСОБА_15 вказували на деталі, в частині готування до злочину, способу зняття кабелю, його викрадення, ролі кожного із співучасників, які могли бути відомі лише особам причетним до злочину.

Отже, спосіб роз'єднання кабелю, застосування при цьому сокири, пояснення підсудних, свідчать, що підсудні ОСОБА_8 ОСОБА_15 та ОСОБА_11 вчинили повторну крадіжку чужого майна на суму 600 гривень. Предмет посягання, зважаючи, що електрична мережа не була змонтована і не виконувала функцію забезпечення об'єкту електроенергією, не утворює складу злочину, передбаченого ст. 188 частиною 2 КК України. Дії підсудних необхідно кваліфікувати за частиною 2 ст. 185 КК України, як

крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб, особами раніше судимими за розкрадання чужого майна.

3) 12 листопада 2005 року неповнолітні ОСОБА_8, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 за попередньою домовленістю між собою, з метою крадіжки, прибули в автомобільний кооператив „ ІНФОРМАЦІЯ_15" м. Прилуки, Чернігівської області, де проникли в гараж № НОМЕР_2 та таємно викрали зварювальний апарат кустарного виробництва, вартістю 228 гривень, зварювальний апарат заводського виготовлення, вартістю 608 гр., дві телескопічні вудки із звичайними котушками, вартістю 23, 5 гр., кожна, на суму 47 гр., телескопічну риболовну вудку із спінінговою котушкою, вартістю 68 гр. 50 коп., алюмінієвий бритван вагою 5 кг, вартістю 22, 50 гр., а всього майна на суму 974 гр., що належало потерпілому ОСОБА_18.

Підсудний ОСОБА_8 в судовому засіданні визнав, що разом з ОСОБА_10 та ОСОБА_15 викрали з гаража два зварювальні апарати, вудки та алюмінієве корито. Всі речі сховали в недобудованому гаражі. Коли повернулись за речами, у них зник із схованки один зварювальний апарат та корито.

Підсудний ОСОБА_15 свою провину у крадіжці речей з гаража визнав частково, посилаючись на те, що речей з гаража він не виносив, а лише спостерігав за обстановкою.

Підсудний ОСОБА_17 в судовому засіданні свою провину визнав частково, вказуючи, що речей з гаража не викрадав, а лише спостерігав за обстановкою в кооперативі. В цей час ОСОБА_8 з гаража потерпілого виносив речі і ховав в недобудованому приміщенні.

Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_18, перевірених у судовому засіданні, 12 листопада 2005 року він протягом дня перебував в гаражі, займаючись справами, і залишив гараж відкритим, поїхавши в магазин. За цей нетривалий проміжок часу його гараж обікрали, про що він дізнавсь від дружини, яка помітивши зникнення речей, покликала чоловіка та знайшла на території гаража один зварювальний апарат та алюмінієвий бритван / а. с. 154-155 том 2/.

Свідок ОСОБА_19, показання якої досліджені у судовому засіданні, пояснювала, що в той вечір, 12 листопада 2005 року, вона пішла в гараж, щоб взяти продукти з підвалу. Прийшовши до гаража, виявила відкритим ворота та побачила кабель від зварювального апарату, сам апарат зник. Вона знайшла чоловіка в магазині та повідомила про крадіжку, після чого вони на території кооперативу знайшли свій трансформатор, раніше перероблений на зварювальний апарат та алюмінієве корито / а. с. 156 т. 2/.

В ході огляду подвір'я будинку за адресою АДРЕСА_11, де проживали підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_15, 29 грудня 2005 року були виявлені комплектуючі деталі від зварювального апарату, а саме -металева основа - стержень та кожух, про що був складений протокол огляду та вилучення / а. с. 161 т. 2/.

Обстановка вчинення крадіжки речей з гаража, коли в авто кооперативі, за відсутності господаря, потерпілого ОСОБА_18, були присутні інші люди, свідчить, що крадіжка зварювальних апаратів, вудок та корита була вчинена за співучасті. Та обставина, що підсудні ОСОБА_15 і ОСОБА_17 не проникали в приміщення гаража, не звільняє їх від кримінальної відповідальності за крадіжку речей. Підсудні ОСОБА_15 та ОСОБА_17, кожен спостерігав за своїм напрямком, поки ОСОБА_8 виносив речі з чужого гаража , і робив свій внесок у здійснення злочину та розраховував на сприяння та допомогу іншого. Викрадені речі були спочатку сховані, а потім спільними зусиллями доставлені за місцем проживання ОСОБА_8 та ОСОБА_15, розібрані та здані як лом кольорових металів.

Своїми умисними діями, підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_15 і ОСОБА_17 вчинили таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою, групою осіб, повторно, із проникненням у сховище, тобто злочин, передбачений ст. 185 ч. 3 КК України.

4) В середині листопада 2005 року, точної дати досудовим слідством не встановлено, неповнолітні ОСОБА_8 1. Є. та ОСОБА_17, з метою крадіжки чужого майна, проламали шифер на даху магазину „ ІНФОРМАЦІЯ_16", що в АДРЕСА_12, який належить потерпілій ОСОБА_20, проникли в магазин та таємно викрали радіатор до автомобіля ГАЗ -51, вартістю 185, 70 гр., алюмінієвий бідон ємністю 40 л., вартістю 24 гривні та з викраденими речами залишили приміщення, маючи на меті повернутись за рештою речей.

Наступного дня неповнолітні ОСОБА_8, ОСОБА_17 залучили до викрадення речей неповнолітнього ОСОБА_15, повернулись в магазин „ ІНФОРМАЦІЯ_16", куди проникли тим же шляхом, через проламану діру в покрівлі магазину, звідки викрали 50 нових ручок кнопок, вартістю 8 гривень кожна, на суму 400 гривень та зняли алюмінієву обшивку з холодильника на суму 27 гривень, після чого залишили приміщення магазину.

Втретє неповнолітні ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_15 повернулись в магазин" ІНФОРМАЦІЯ_16" разом з ОСОБА_14, який після проникнення в магазин через дах, виламав вхідні двері. Спільними зусиллями було викрадено два електродвигуни від холодильної камери КХС -2-12, вартістю по 114 гривень, кожний, на суму 228 гривень, 4 випарники від холодильної камери КХС - 2-12, вартістю 101, 5 кожний, на суму 406 гривень, електродвигун з холодильної вітрини ПХВС, вартістю 72 гр., випарник від холодильної вітрини ПХВС, вартістю 112 гривень, електродвигун з холодильної шафи ШХ-1-12, вартістю 81, 9 гр., випарник з холодильної шафи ШХ-1-12, вартістю 129, 5 гривень, дзеркало з шафи, розміром 1X0,4 м., вартістю 80 гривень, а всього викрали майна на суму 1 109, 4 гривень.

Неповнолітні підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 визнали повністю свою причетність до крадіжки речей з магазину, проте заявили про непричетність до цієї крадіжки ОСОБА_14.

Підсудний ОСОБА_11 своєї провини в крадіжці речей з магазину потерпілої ОСОБА_20 не визнав. Суду пояснив, що допомагав ОСОБА_8 і ОСОБА_15 вантажити мішки в таксі та відвозив ці мішки разом з ними для здачі в металобрухт. Що знаходилось в мішках, його не цікавило.

Як вбачається з показань ОСОБА_8, в якості обвинуваченого ( т. 2, а. с. 244), його увагу привернув непрацюючий магазин в районі ІНФОРМАЦІЯ_14 станції саме по причині наявності в ньому багатьох речей, виготовлених з алюмінію. При першому проникненні в магазин вони з ОСОБА_10 винесли радіатор з вантажного автомобіля, алюмінієвий бідон, відерце, лопату, блюдце. Наступного разу вони пішли втрьох, запросили ОСОБА_15 і викрали близько 50 штук дверних ручок, алюмінієву обшивку з холодильника та прилавків. Втретє до них приєднався ОСОБА_11, з участю якого була викрадена значна кількість речей. Саме він зламав замок на вхідних дверях Із середини магазину та надав можливість виносити безперешкодно радіатори, електродвигун та інші речі.

З показань ОСОБА_17 ( а. с. 115 - 116 т. 2), наданих в якості підозрюваного, вбачається, що ініціатива викрасти речі з непрацюючого магазину виходила саме від ОСОБА_8. В магазин проникали, відчинивши двері, ставали на решітку і піднімались на дах. ОСОБА_8 розбив ногою шифер і через отвір вони потрапляли в приміщення магазину, звідки викрадали речі, вироблені з кольорових металів, а саме - з алюмінію. Потім вони запросили піти до магазину ОСОБА_15, який також викрадав речі. Викрадене складали в мішки, знайдені в магазині, їх подавав на дах ОСОБА_15, а ОСОБА_8 приймав мішки на даху. Втретє вони в магазин проникали вчотирьох, ОСОБА_8 запросив ОСОБА_14. На дах магазину цього разу першим зібравсь ОСОБА_17, ОСОБА_14 підсадили ОСОБА_8 і ОСОБА_15, після чого залізли самі. З магазину викрали випарники з трьох холодильників, два електродвигуни. ОСОБА_14 виламав з середини магазину замок на решітці та відкрив її, а тому цього разу викрадене виносили через двері.

Підсудний ОСОБА_15 також під час досудового слідства, вказував на участь в крадіжці ОСОБА_14, проте в судовому засіданні відмовивсь від своїх пояснень, вказуючи, що обмовив ОСОБА_14, будучи розсердженим на нього.

З якої причини на попередньому слідстві, обмовили у вчиненні крадіжок дорослого ОСОБА_14, неповнолітні підсудні ОСОБА_8, ОСОБА_15 та ОСОБА_17 пояснити суду не змогли. їх покази на досудовому слідстві про обставини крадіжки, спосіб проникнення, кількість викраденого співпадають і не містять суперечностей, що не характерне при обмові.

Свідок ОСОБА_21, покази якого були перевірені в судовому засіданні, пояснював, що йому двічі протягом одного дня, в середині листопада 2005 року, ОСОБА_11, якого він впізнав по фотографії, привозив чотири радіатори, випарники з холодильників, електродвигун з

холодильника і електродвигун з чорного металу, які він купив за ціною металобрухту ( а. с. 104-105, 106).

Відповідаючи на поставлене запитання в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_11, підтвердив, що пояснення свідка ОСОБА_21 відповідають дійсності. При цьому свідок ОСОБА_21 не займається прийомом кольорових металів, а в садибі свого батька, облаштував майстерню, де ремонтує побутову техніку.

Отже, версія підсудного ОСОБА_14 про його непричетність до крадіжок і , що він не знав про вміст мішків, які допомагав вантажити в автомобіль ОСОБА_8 та ОСОБА_15, є неправдивою, на що вказує вибір ним покупця крадених речей.

Мати підсудного ОСОБА_15, ОСОБА_15, 11 січня 2006 року видала дзеркало, викрадене з магазину потерпілої ОСОБА_20, про що був складений протокол ( а. с. 113). Дзеркало за розміром співпадає з тим, яке було вийняте та викрадене з шафи в магазині.

Дії підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_17 по заволодінню майном потерпілої ОСОБА_20, органами досудового слідства розцінені як продовжуваний злочин, який складається з декількох злочинних діянь, що спрямовані до єдиної мети і тому складають у цілому єдиний злочин.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що метою підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_17 було заволодіння речами, виготовленими з кольорових металів, які знаходились в магазині. Оскільки, відразу усі речі викрасти було неможливо, то після першого проникнення до магазину, вдруге - залучили до крадіжки ОСОБА_15, втретє - з неповнолітніми прийняв участь у вчиненні крадіжки ОСОБА_11 Тільки після досягнення злочинного результату, викрадення речей, які виготовлені з алюмінію, припинили проникнення в магазин.

Отже дії ОСОБА_8 та ОСОБА_17, що виразились в таємному викраденні чужого майна на суму 1750, 6 гривень, з магазину потерпілої ОСОБА_20, вчинені за попередньою змовою групою осіб, повторно, з проникненням в приміщення, повинні кваліфікуватись за ст. 185 ч. З КК України.

Дії підсудного ОСОБА_15, які виразились в таємному викрадені чужого майна на суму 1536, 4 гривні, з магазину потерпілої ОСОБА_20, вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднані з проникненням в приміщення магазину, належить кваліфікувати за ст. 185 ч. 3 КК України.

Дії підсудного ОСОБА_14 по заволодінню чужим майном на суму 1109, 4 гривні, з магазину потерпілої ОСОБА_20, вчинені повторно, за попередньою змовою, групою осіб, з проникненням в приміщення магазину, повинні бути розцінені як злочин, передбачений ст. 185 ч. 3 КК України.

5) Продовжуючи злочинні дії, 28 листопада 2005 року, на залізничному мосту через АДРЕСА_12, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9, таємно викрали велосипед

„Форд" вартістю 370,5 гривень, якій належав ОСОБА_22 та велосипед „ Україна" вартістю 77 гривень, який належав ОСОБА_23, а всього на суму 447, 5 гривень.

Допитані в судовому засіданні, підсудні ОСОБА_8 та ОСОБА_15 не заперечували факту вчинення ними крадіжки двох велосипедів.

Син потерпілої ОСОБА_23, 28 листопада 2005 року на річці ІНФОРМАЦІЯ_17 ловив рибу, і в нього був викрадений спортивний велосипед марки „ Форд". Потерпілий ОСОБА_23 того дня, разом з ОСОБА_24, біля мосту на річці ІНФОРМАЦІЯ_17 ловив рибу і також залишивсь без велосипеда, про що зробив заяву начальнику Прилуцького МРВ ( т. 2 а. с. 4).

З показань свідка ОСОБА_25 ( т. 2, а. с. 25-26), перевірених під час судового розгляду, вбачається, що він на зупинці громадського транспорту „ІНФОРМАЦІЯ_18", м. Прилуки, придбав у двох молодих хлопців спортивний велосипед за 70 гривень.

Під час проведення впізнання за фотографіями ОСОБА_25 впізнав як продавця велосипеда підсудного ОСОБА_8, та пояснив, що саме з ним домовлявсь про ціну велосипеда та віддавав тому гроші ( т. 2, а. с. 27).

Підсудний ОСОБА_17 був присутнім під час продажу велосипеда ОСОБА_8 свідку ОСОБА_25, що підтвердив у судовому засіданні. Після продажу велосипеда, він пішов разом з ОСОБА_8 гратись на комп'ютерах.

Вартість велосипеда марки „Форд", згідно паспорту на велосипед і довідки магазину, складала 500 гривень( а. с. 5, 6 т. 2). Вартість велосипеда „ Україна" - 300 гривень. Висновок товарознавчої експертизи свідчить, що велосипед марки „Форд" з урахуванням зносу коштує 370гривень 50 коп., марки „Україна" -77 гривень( т. 3 а. с. 233-234).

Отже, дії підсудних ОСОБА_8 та ОСОБА_15, які виразились в таємному викраденні двох велосипедів на суму 447, 5 гривень, вчиненому, повторно, за попередньою домовленістю, групою осіб, належить кваліфікувати за частиною 2 ст. 185 КК України.

6)6 грудня 2005 року, близько 4 години, на залізничному мосту через річку „ІНФОРМАЦІЯ_17", розташованому на 737 км. залізничного перегону ІНФОРМАЦІЯ_19, ОСОБА_26, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_8, на ґрунті особистих неприязних стосунків, вчинили навмисне вбивство ОСОБА_5 за таких обставин.

У вечірній час, 5 грудня 2005 року, ОСОБА_26, запросив до себе на квартиру АДРЕСА_13 - А в м. Прилуки, Чернігівської області, для спільного вживання спиртних напоїв потерпілого ОСОБА_5, з яким познайомивсь того вечора на квартирі у ОСОБА_16

Під час вживання спиртних напоїв між ОСОБА_26 і ОСОБА_5 виникла сварка, після чого ОСОБА_26 кілька разів

ударив ОСОБА_10 в обличчя ОСОБА_5, при цьому розбив останньому верхню губу.

Будучи розсердженим на ОСОБА_5 та маючи на меті вчинити навмисне вбивство, ОСОБА_26 запропонував неповнолітньому ОСОБА_8 позбутись потерпілого, для чого відвести в місце, де є яма. Погодившись на пропозицію ОСОБА_26, неповнолітній ОСОБА_8 запропонував піти до залізничного мосту через ріку ІНФОРМАЦІЯ_17.

Прибувши на міст, ОСОБА_26 наказав ОСОБА_5 роздягнутись та стрибнути в річку. Останній одежу зняв але стрибати відмовлявсь, за що одержав від ОСОБА_26 удар ОСОБА_10 в обличчя і зірвавсь з парапету, проте схопивсь руками за конструкцію мосту. Реалізуючи свій намір на вбивство потерпілого, ОСОБА_26 сказав ОСОБА_8 принести каміння, яке став кидати в ОСОБА_5, від чого той зірвавсь з мосту і упав у річку.

Потерпілий ОСОБА_5 виплив на протилежний берег та залізничною колією став повертатись до міста.

Продовжуючи злочинні дії, направлені на позбавлення життя ОСОБА_5, підсудний ОСОБА_26, став кликати того до себе, а коли потерпілий побіг, попросив ОСОБА_8 витягти жердину та збити того з ніг.

Діючи узгоджено між собою, спочатку, ОСОБА_8 ударив жердиною з трикутним знаком ОСОБА_5, потім декілька ударів цією ж жердиною наніс потерпілому в область потилиці ОСОБА_26 Непритомного потерпілого ОСОБА_26 і ОСОБА_8 намагались скинути з мосту в річку, а коли помітили наближення пасажирського потягу, залишили потерпілого на рейках, якого переїхав поїзд , розірвавши тіло на дві частини.

Підсудний ОСОБА_26 свою провину в навмисному вбивстві визнав, частково, суду пояснив, що ніякої домовленості у нього з неповнолітнім ОСОБА_8 про вбивство потерпілого ОСОБА_5 не було. З будинку вони пішли за ОСОБА_5, щоб провести його до будинку ОСОБА_16. Потім вирішили прогулятись вздовж залізничної колії. Він дійсно пропонував ОСОБА_5 стрибнути у крижану воду, що той і зробив. Після того як ОСОБА_5 виплив, він заявив про примирення і бажання допомогти дійти до будинку. Потерпілий його не послухав і почав тікати, а тому він вирвав жердину із знаком і декілька разів ударив ОСОБА_5, щоб зупинити. Потерпілий ОСОБА_5 після удару не зміг підвестись, тому вони з ОСОБА_8 намагались його відтягти від залізничної колії. В цей час до них наближався поїзд, щоб самим врятуватись, вони залишили тіло на рейках.

Підсудний ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечував свою участь у вчиненні вбивства потерпілого, пояснюючи, що ОСОБА_26 пішов проводжати ОСОБА_5, вони обидва були в нетверезому стані, а тому він пішов за ними. На мосту ОСОБА_26 пропонував ОСОБА_5 стрибнути з мосту, що він і зробив. Потім ОСОБА_5 виплив на протилежний берег і прийшов через міст на їхню сторону. Коли ОСОБА_5 побіг від них, ОСОБА_26,

виламаною із землі жердиною, кілька разів ударив ОСОБА_5, який упав на залізничну колію. Після цього, вони удвох, намагались відтягти тіло потерпілого із залізничної колії. Зробити їм це не вдалось, наближався поїзд, а нога потерпілого застряла, і вони його залишили на залізничних рейках.

Із протоколу огляду місця події злочину від 6 грудня 2006 року вбачається, що на залізничному мосту через річку ІНФОРМАЦІЯ_17, на 737 км., 4 пікету, залізничного перегону ІНФОРМАЦІЯ_19, по направленню від станції Прилуки, було виявлене перерізане навпіл тіло потерпілого ОСОБА_5, на якого наїхав пасажирський поїзд ІНФОРМАЦІЯ_20, сполучення „ІНФОРМАЦІЯ_21". На місці події був знайдений попереджувальний залізничний знак трикутної форми, зі слідами, схожими на кров. Вздовж залізничного полотна, на снігу, по правій стороні залізничної колії була виявлена доріжка з капель крові, по направленню від колії залізничного мосту до перил ( т. 1 а. с. 15 - 18).

Судово - медичні данні свідчать, що безпосередньою причиною смерті потерпілого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_22, стала закрита черепно - мозкова травма, забій головного мозку, набряк - набухання головного мозку. Рани в потиличній області голови потерпілого - лінійної форми і могли виникнути від дії тупого, твердого, довгастого, ребристого предмету, яким могло бути ребро металевого залізничного попереджувального знаку трикутної форми, закріпленого на дерев'яній жердині довжиною 2, 8 метра. Рани в тім'яній області голови потерпілого те - образної форми, виникли від удару тупим твердим предметом з необмеженою поверхнею, яким міг бути залізничний знак, при ударі плоскою поверхнею. Після отримання вищевказаних тілесних ушкоджень потерпілий міг жити декілька хвилин і в момент переїзду його колесами залізничного транспорту, найбільш вірогідно, був вже мертвим. Тілесні ушкодження у ОСОБА_5, у вигляді повного розділення тіла на дві частини, на рівні 12 грудного хребця є наслідком переїзду колесами залізничного транспорту. Тілесні ушкодження на голові потерпілого виникли раніше від ушкоджень, спричинених наїздом потягу ( т. 3, а. с. 172 - 180, 193 -194).

Доводи підсудного ОСОБА_26 про відсутність у нього умислу на вбивство ОСОБА_5 та вчинення злочину за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_8, не відповідають фактичним обставинам справи, а тому не заслуговують на увагу.

Зокрема, ОСОБА_16 проживає в м. Прилуки, у будинку АДРЕСА_11, що зовсім не співпадає із тим напрямком, який обрали підсудні ОСОБА_26 та ОСОБА_8, супроводжуючи ОСОБА_5 до залізничної колії, а потім до мосту через річку ІНФОРМАЦІЯ_17.

Пояснення підсудного ОСОБА_8 про те, що він просто пішов за п'яними ОСОБА_26 і ОСОБА_5, будучи необізнаним про наступні дії та наміри ОСОБА_26 не відповідають дійсності.

Будучи допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_8 пояснював, що після виходу із будинку, ОСОБА_26 спитав у нього про місце, де є яма, та виказав про свій намір позбутися ОСОБА_5. ОСОБА_8 погодивсь на пропозицію ОСОБА_26 та пообіцяв показати дорогу, повівши ОСОБА_26 та ОСОБА_5 до залізничного мосту через ріку ІНФОРМАЦІЯ_17. Потерпілий через стан сп'яніння погано розумів, що відбувається, а тому добровільно йшов за ними ( т. 1, а. с. 179 - 181).

При цьому ні ОСОБА_26, ні ОСОБА_5 дороги до мосту не знали. Неповнолітній ОСОБА_8 як місцевий житель добре орієнтувався на місцевості і він показував дорогу, розуміючи, чим закінчиться прогулянка для ОСОБА_5

Версія підсудного ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_26 збирався налякати ОСОБА_5 є невірогідною. ОСОБА_8 бачив, як виходячи з будинку ОСОБА_26 взяв з собою ножа, без з будь - якої потреби для цього, якщо зважити на намір супроводжувати потерпілого додому. По виходу з будинку, ОСОБА_26 в доступній формі повідомив ОСОБА_8 про свої наміри щодо потерпілого. При цьому неповнолітній ОСОБА_8 зрозумів ОСОБА_26 правильно, показавши дорогу до віддаленого місця від населеного пункту.

По приходу на міст, ОСОБА_26 наказав ОСОБА_5 стрибнути у воду, на що останній не погодивсь, а тому його насильно штовхнули з мосту, що зовсім не відповідає наміру налякати потерпілого.

Відповідаючи на поставлене в судовому засіданні питання, підсудний ОСОБА_8 В. В. пояснив, що у грудні місяці вода була крижаною, і він сам нізащо не став би стрибати з мосту у воду. Про вміння потерпілого плавати йому нічого не було відомо.

Отже, приносячи каміння ОСОБА_26, підсудний ОСОБА_8 розумів, що за допомогою його вони змусять потерпілого, який тримався за конструкцію мосту, упасти у крижану воду. Каміння кидав ОСОБА_26 і припинив свої дії після того як потерпілий зірвався з мосту. Нетверезий стан потерпілого, висота мосту, холодна вода надавали усі підстави вважати що потерпілий потоне.

Після того як потерпілий виплив з води, підсудні, намагаючись реалізувати свій намір на вбивство потерпілого, спочатку ОСОБА_8, а потім ОСОБА_26, стали тому наносити удари жердиною, з металевим трикутним знаком, в життєво важливі органи.

Згідно з висновком цитологічної експертизи, на залізничному знаку, вилученому з місця пригоди, було виявлено кров людини чоловічої статті, групи А з ізогемаглютином анти-В, яка співпадає з груповою належністю крові потерпілого ОСОБА_5( т.3 , а. с. 112-113).

З протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину, вбачається, що підсудний ОСОБА_8 також наносив удари жердиною з металевим знаком в голову потерпілому ОСОБА_5, про що він не тільки пояснював в присутності понятих, а й показував, яким чином це робив ( т. 1 а. с. 126-128, 132).

Щоб досягти злочинного результату, направленого на навмисне позбавлення життя потерпілого, підсудні ОСОБА_26 та ОСОБА_8 намагались перенести тіло, щоб скинути його з мосту в воду, на що вказує доріжка крові поряд із залізничним полотном, яка відображена на фотографії доданій до протоколу огляду місця пригоди.

Під час огляду місця пригоди, з цієї кров'яної доріжки, спеціаліст -криміналіст, за допомогою марлі, вилучив сліди схожі на каплі крові. Висновки цитологічної експертизи показали, що в бурих слідах на марлі виявлена кров людини за груповою належністю така як у загиблого потерпілого ОСОБА_5 ( т.3. а. с. 127 - 130).

З первинних пояснень в якості обвинуваченого ОСОБА_8 вбачається, що тіло потерпілого вони тягли з ОСОБА_26 в напрямку мосту, щоб скинути у воду ( т. 1 а. с. 181).

Наближення пасажирського поїзду, змінило наміри підсудних ОСОБА_26 і ОСОБА_8. Вони залишили потерпілого на рейках, розуміючи, що від наїзду поїзда ОСОБА_5 не залишиться живим. При цьому забрали куртку потерпілого, яку оглянули, віднесли подалі від місця вбивства та викинули, порвавши паспорт потерпілого.

В місці, указаному підсудним ОСОБА_8, були знайдені фрагменти паспорту, дослідження яких показало, що це паспорт ІНФОРМАЦІЯ_6 із серійним номером НОМЕР_3, виданий на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_22, про що свідчить висновок експерта криміналіста від 29 грудня 2005 року ( т. 3, а. с. 159-160)

Незважаючи на те, що функції підсудних ОСОБА_8 і ОСОБА_26 по виконанню об'єктивної сторони вбивства відрізнялися, настання смерті потерпілого є результатом спільних дій обох співучасників. Спочатку ОСОБА_8 носив каміння, а ОСОБА_26 кидав каміння в потерпілого, щоб той зірвавсь і потонув в річці. Коли від цих дій бажаного наслідку не настало, підсудний ОСОБА_8 збив потерпілого з ніг жердиною, потім підсудний ОСОБА_26 наносив удари жердиною. Діючи спільно, підсудні ОСОБА_26 та ОСОБА_8 поклали потерпілого на рейки залізничної колії, перед потягом, що рухався і наїхав на потерпілого.

Отже, враховуючи обставини вчинення злочину, способи заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, підсудні ОСОБА_26 і ОСОБА_8, за попередньою змовою між собою, навмисно вчинили вбивство потерпіло ОСОБА_5 їх дії належить розцінювати як злочин, передбачений ст. 115 ч. 2 пунктом 12 КК України.

7)Підсудний ОСОБА_26, будучи обізнаним про неповнолітній вік ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, шляхом психологічного впливу на нього, схилив того, 6 грудня 2005 рок, до участі у вбивстві потерпілого ОСОБА_5

Будучи допитаним у судовому засіданні підсудний ОСОБА_26 пояснив, що знав усю сім'ю неповнолітнього ОСОБА_8, про вік останнього та поведінку.

Підсудний ОСОБА_8, будучи допитаним під час досудового слідства, вказував, що пропозиція ОСОБА_26 позбутись потерпілого йому була пояснена небезпекою, що ОСОБА_5 заявить у відповідні органи про втечу його та ОСОБА_15 з інтернату та лікарні, куди вони були поміщені службою у справах неповнолітніх.

Особисто у підсудного ОСОБА_8 не було підстав для вбивства ОСОБА_5 без навмисного перекручування обставин ОСОБА_26

За повідомленням притулку для неповнолітніх АДРЕСА_14, неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_15 після поміщення їх до кожвендиспансеру, у зв'язку з виявленою хворобою, 9 листопада 2005 року втекли з лікувальної установи, про що була повідомлена кримінальна міліція у справах неповнолітніх міста Ніжина ( а. с. 54 т. 4).

Отже, дії підсудного ОСОБА_26, що виразились у навмисному перекручуванні обставин, з метою ввести неповнолітнього ОСОБА_8 в оману і тим самим спонукати до участі в убивстві, належить розцінювати як злочин. передбачений ст. 304 КК України.

Згідно з висновком амбулаторної судово - психіатричної експертизи підсудний ОСОБА_26 психічними захворюваннями не страждає. В період інкримінованого йому діяння міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними (т. 3, а. с. 67 - 69).

У неповнолітнього підсудного ОСОБА_8 під час судово -психіатричного обстеження виявлені риси соціального розладу поведінки. Зокрема у ОСОБА_8 недостатній запас загальноосвітніх знань, судження поверхові, кругозір обмежений, що не позбавляло його можливості, в період інкримінованих йому діянь, розуміти значення своїх дій та керувати ними ( акт експертизи від 04.01. 2006 року, т. З, а. с. 82-85).

При призначенні покарання підсудним, суд приймає до уваги суспільну небезпечність вчинених злочинів, кількість епізодів, обставини їх вчинення, наслідки, що настали, данні що характеризують винних, пом'якшуючі та обтяжуючі провину обставини.

Так, підсудний ОСОБА_26, раніше не судимий, має трьох неповнолітніх дітей, частково визнав провину, проте вчинив особливо тяжкий злочин та злочин середньої тяжкості, на ґрунті пияцтва, виконував активну роль у вчиненні навмисного вбивства, а тому покарання йому належить призначити у вигляді позбавлення волі на тривалий строк.

Підсудний ОСОБА_8, вчинив ряд тяжких і особливо тяжкий злочин, будучи неповнолітнім, у вчиненні крадіжок зізнався, проте не шкодує за вчиненим, за місцем навчання та проживання характеризується негативно, виховувавсь в неблагополучній сім"ї, раніше судивсь і був звільнений по амністії від покарання у зв'язку із скороченням не відбутого строку, проте на шлях виправлення не став і вчинив нові злочини, втягнувши у вчинення крадіжок інших неповнолітніх. Тому, його виправлення та перевиховання неможливе без ізоляції від суспільства.

Підсудні ОСОБА_15 та ОСОБА_17 вчинили ряд середньої тяжкості і тяжких злочинів, будучи неповнолітніми, у вчиненому зізнались і розкаялись, обидва виховувавсь у неблагополучних сім'ях, мають посередні характеристики, піддаються негативному впливу з боку інших осіб, нові злочини вчинили під час іспитового строку за попереднім вироком, а тому, покарання їм повинне бути призначене у вигляді позбавлення волі, за правилами ст. 71 КК України.

Вирішуючи питання про обрання покарання підсудному ОСОБА_14, суд приймає до уваги, його другорядну роль у вчиненні злочинів з неповнолітніми, його стосунки з ними, обставини вчинення злочинів, кількість епізодів, а також відношення винного до своїх дій, його хворобливий стан здоров'я, вчинення ним нових злочинів в період іспитового строку за попереднім вироком, і вважає обрати йому покарання у вигляді позбавлення волі.

Цивільні позови потерпілими у справі не заявлялись.

Судових витрат у справі немає.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_7 визнати винним і засудити :

· за ст. 115 ч. 2 пунктом 12 КК України на 13 (тринадцять )років позбавлення волі;

· за ст. 304 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів остаточно призначити 13 (тринадцять) років позбавлення волі.

Строк покарання засудженому ОСОБА_26 рахувати з часу затримання, з 07. 12. 2005 року.

Міру запобіжного заходу йому, до набрання вироком чинності, залишити утримання під вартою в СІЗО № 31 м. Чернігова.

ОСОБА_8 визнати винним і засудити :

· за ст. 115 ч. 2 пунктом 12 КК України на 10 років позбавлення волі;

· за ст. 185 ч. 2 КК України на 3 роки позбавлення волі;

· за ст. 185 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити 10 років позбавлення волі.

Строк покарання засудженому ОСОБА_8 і. Є. рахувати з часу затримання, з 8 грудня 2005 року.

ОСОБА_9 визнати винним і засудити :

· за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі;

· за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі. Відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого

покарання більш суворим, за сукупністю злочинів, призначити 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати не відбуте покарання за вироком Прилуцького міського суду Чернігівської області від 19. 01. 2004 року і за сукупністю вироків призначити 4 роки позбавлення волі.

Строк покарання засудженому ОСОБА_15 рахувати з часу затримання, з 9 грудня 2005 року.

ОСОБА_10 визнати винним і засудити за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати не відбуте покарання за вироком Прилуцького міського суду Чернігівської області від 19. 01. 2004 року, і за сукупністю вироків призначити 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Строк покарання засудженому ОСОБА_17 рахувати з часу затримання, з 19 травня 2006 року.

ОСОБА_11 визнати винним і засудити :

· за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі;

· за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, за сукупністю злочинів призначити 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України частково приєднати не відбуте покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 17. 10. 2005 року і за сукупністю вироків призначити 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Строк покарання засудженому ОСОБА_14 рахувати з часу затримання, з 16 січня 2006 року.

Відеокасети із записами слідчих дій в кількості 4 штуки - зберігати при кримінальній справі.

Речові докази :

· металевий залізничний знак трикутної форми та дерев'яну жердину, на якій кріпився вказаний знак, шматок тканини з плямами бурого кольору, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Чернігівської транспортної прокуратури, після набрання вироком чинності знищити;

· спортивну куртку чорного кольору, спортивні штани чорного кольору, футболку, кросівки чорного кольору, два ключі з білого металу, зимову куртку та в'язану шапочку, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Чернігівської транспортної прокуратури і є особистими речами загиблого ОСОБА_5 - передати ОСОБА_27;

розірваний паспорт на ім'я ОСОБА_5, який зберігається в Чернігівській транспортній прокуратурі - знищити;

· чоловічу шкіряну куртку, чоловічі туфлі 41 розміру та туфлі 44 розміру, спортивні штани синього кольору, які зберігаються в Чернігівській транспортній прокуратурі, повернути засудженому ОСОБА_26 як особисті речі;

· мопед марки „Карпати", переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_9 залишити йому;

· металеву основу, стержень та кожух з електрозварювального апарату, електрозварювальний апарат кустарного виробництва та алюмінієвий бритван, передані на зберігання потерпілому ОСОБА_18 залишити йому;

· дзеркало, передане на зберігання ОСОБА_15 залишити їй; - картонну коробку та інструкцію до дверних ручок, які були викрадені з магазину потерпілої ОСОБА_20, передані на зберігання Прилуцькому МРВ УМВС в Чернігівській області, повернути потерпілій ОСОБА_20

Вирок суду може бути оскаржений до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня його проголошення, а для засуджених - в цей же строк з часу вручення копії вироку.

Головуючий

Суддя

Народні засідателі

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація