Справа № 0522/10542/2012
2/256/438/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 грудня 2013 року
Калінінський районний суд м. Донецька Донецької області в складі:
головуючої судді - Токарєвої Н.М.,
при секретарі - Даткової К.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Донецької міської ради про встановлення земельного сервітуту, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, Донецької міської ради про встановлення земельного сервітуту.
У позовній заяві, позивач посилався на те, що вона, є власником домоволодіння, в тому числі житлового будинку літ. А-1, яке розташовано за адресою: м. Донецьк, вул. Літвінова, б. 11. Будинок розташований на земельній ділянці, яка належить її на праві власності, що підтверджується свідоцтвом на спадщину за законом від 18.10.20111 року, яке зареєстровано в реєстрі № 1099, та свідоцтвом на спадщину за законом від 18.10.2011 року , яке зареєстровано в реєстрі № 1101. По сусідству з позивачкою проживає відповідач ОСОБА_3, а саме за адресою: м. Донецьк, вул. Літвінова, б. 13. Призначення земельної ділянки за вказаною адресою для обслуговування домоволодіння. Прав власності на неї відповідач не має. Будинок позивачки літ. А-1, розташований однією стіною на межі сусідньої земельної ділянки. Будинок 1940 року будівництва і він потребує періодичних ремонтних робіт та належного обслуговування,поточних ремонтів. Однак відремонтувати стіну будинку, яка знаходиться не межі їхніх земельних ділянок та її обслуговування не можливе не зайшовши на сусідню земельну ділянку. В зв’язку з тим, що стіна має тріщини і потребує негайного ремонту, позивачка звернулась до відповідача з проханням укласти договір сервітуту на 1 метр земельної ділянки від найбільш вступної конструкції стіни будинку позивачки. Відповідач на пропозицію позивача укласти з нею договір сервітуту відповіла згодою, про що направила лист на адресу позивачки, однак наданий позивачкою проект договору сервітуту не підписала, зауважень або заперечень не надала. Тому згоди на укладення договору сервітуту досягнуто не було. Просила суд з урахуванням уточнень встановити безстроковий земельний сервітут на право користування ОСОБА_5 частиною земельної ділянки № 13 по вул. Літвінова в м. Донецьку шириною 1 метр від стіни будинку № 11 по вул. Літвінова в м. Донецьку, в продовж всієї стіни, розташованих на межі суміжних ділянок № 11 і № 13 по вул. Літвінова в м. Донецьку. За власний рахунок ОСОБА_5 в заборі, що розділяє земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 облаштувати хвіртку для проходу на ділянку сервітуту. Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір у сумі 134 гривні.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, наполягала на задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволені.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вважав , що підстав для задоволення позову не має.
Представник Донецької міської ради у судове засідання не з’явився, але надав до суду заяву у якій просив розглянути дану справу без його участі. Просив винести рішення згідно вимог діючого законодавства.
Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, письмові пояснення співвідповідача – представника Донецької міської ради, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позов саме з заявлених підстав та вимог є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.
Згідно до вимог ст. 60 ч.ч. 1, 4 ЦПК України, кожна із сторін зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, щоТкаченко О.І., є власником домоволодіння, в тому числі житлового будинку літ. А-1, яке розташовано за адресою: м. Донецьк, вул. Літвінова, б. 11. Будинок розташований на земельній ділянці, яка належить її на праві власності, що підтверджується свідоцтвом на спадщину за законом від 18.10.2011 року, яке зареєстровано в реєстрі № 1099, та свідоцтвом на спадщину за законом від 18.10.2011 року, яке зареєстровано в реєстрі № 1101, державний акт на право власності на земельну ділянку.
По сусідству з позивачкою проживає відповідач ОСОБА_3, а саме за адресою: м. Донецьк, вул. Літвінова, б. 13. Призначення земельної ділянки за вказаною адресою для обслуговування домоволодіння. Прав власності на неї відповідач не має.
Будинок позивачки літ. А-1, розташований однією стіною на межі сусідньої земельної ділянки. Будинок 1940 року будівництва і він потребує періодичних ремонтних робіт та належного обслуговування, поточних ремонтів. Однак, відремонтувати стіну будинку, яка знаходиться не межі земельних ділянок сторін та її обслуговування не можливе не зайшовши на сусідню земельну ділянку.
В зв’язку з тим, що стіна має тріщини і потребує негайного ремонту, позивачка звернулась до відповідача з проханням укласти договір сервітуту на 1 метр земельної ділянки від найбільш вступної конструкції стіни будинку позивачки.
Відповідач на пропозицію позивача укласти з нею договір сервітуту відповіла згодою, про що направила лист на адресу позивачки, однак наданий позивачкою проект договору сервітуту не підписала, зауважень або заперечень не надала. Тому згоди на укладення договору сервітуту досягнуто не було.
Відповідно до абз. 3 п. 3.25 Державних ОСОБА_6 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»: «Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок».
Згідно ст.401 ч.1 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Відповідно до ст.98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника земельної ділянки на обмежене користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітут не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Статтею ст.402 ч.1 ЦК України та ст. 100 ЗК України, встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Згідно ст.404 ч.1 ЦК України, ст.99 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, тощо.
Таким чином, земельний сервітут встановлюється по домовленості сторін, а якщо домовленість відсутня - за рішенням суду. Встановлення земельного сервітуту можливо, якщо не можливо задовольнити потреби особи іншим засобом, окрім, як шляхом встановлення сервітуту.
На встановлення земельного сервітуту має право власник або законний користувач земельної ділянки для реалізації в повному обсязі права власності або права користування земельною ділянкою. Умовою для встановлення земельного сервітуту є необхідність використання чужої земельної ділянки для обслуговування своєї ділянки. Підставою для встановлення земельного сервітуту є: домовленість між власниками сусідніх земельних ділянок, зафіксована відповідним договором; а у випадку відсутності домовленості - рішення суду. При цьому встановлюється, що нормальне господарське використання земельної ділянки, яка належить позивачу, неможливе без обтяження сервітутом.
Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши представлені сторонами в порядку статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 довела ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України всі судові витрати, пов’язані з розглядом справи покладаються на відповідачів, тому сплачена позивачем сума судового збору в доход держави у сумі 134 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 214, 215, ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Донецької міської ради про встановлення земельного сервітуту - задовольнити.
Встановити безстроковий земельний сервітут на право користування ОСОБА_1 частиною земельної ділянки № 13 по вул.. Літвінова в м. Донецьку шириною 1 метр від стіни будинку № 11 по вул.. Літвінова в м. Донецьку, в продовж всієї стіни, розташованої на межі суміжних ділянок № 11 і № 13 по вул.. Літвінова в м. Донецьку.
За власний рахунок ОСОБА_1 в заборі, що розділяє земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 облаштувати хвіртку для проходу на ділянку сервітуту.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, іпн. НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3., інн. НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, судовий збір у сумі 134 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Токарєва Н.М.
05.12.2013