Справа № 212/12349/2012

Провадження 1/127/242/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ковальчук Л.В.,

при секретарі Трохимчук Л.С.,

за участю прокурора Ярошенко О.М,,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_2 та матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4, ОСОБА_5, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, ОСОБА_6, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 149, ч. 1 ст. 209 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області знаходиться зазначена кримінальна справа.

В судовому засіданні після дослідження всіх зібраних доказів захисник ОСОБА_2 заявив клопотання про повернення даної справи на додаткове розслідування, мотивуючи наступним. Досудове слідство по справі проведено неправильно та неповно, цю неповноту ту неправильність неможливо усунути в судовому засіданні.

Неповнота досудового слідства полягає у наступному. Як вбачається із обвинувального висновку ОСОБА_5 з метою вербування для подальшої сексуальної експлуатації за кордоном ОСОБА_7 та шляхом переконання про високі заробітки схилила ОСОБА_7 для зайняття проституцією за кордоном. Що не підтверджується матеріалами справи, оскільки ОСОБА_5 зустрічалася з потерпілими лише один раз, під час приїзду їх у смт. Батьово.

Також в обвинувальному висновку зазначено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 було передано у власність покупцям ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за грошову винагороду в сумі 2000 євро. На думку слідства до вчинення злочинних дій відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_9 причетні ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які не були притягнені до кримінальної відповідальності, оскільки досудове слідство відносно них не завершено, воно не проводиться взагалі. Розгляд справи відносно ОСОБА_6 та інших неможливий без вирішення питання щодо причетності до злочину інших осіб, у співучасті із якими обвинувачуються ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Невстановлення причетності ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до вчинених злочинних дій щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 виключає факт продажу їм потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та свідчить про те, що фактичні обставини вчинення ними злочинних дій також залишаються невстановленими.

Також невстановленим є факт, викладений в обвинуваченні, - а саме: отримання від ОСОБА_11 та ОСОБА_10 2000 євро як плату за ОСОБА_9 та ОСОБА_7

Крім того ОСОБА_9 в судовому засіданні стверджувала, що злочину відносно неї ніхто не вчиняв, все, що відбувалося, було сплановано працівниками міліції, вона знала, що за кордон вона не попаде. Свідчення, які зазначені в протоколах її допитів, переписані працівниками міліції, насправді слідчий її не допитував. Її показання співпадають з показаннями підсудних.

Про вчинення відносно підсудних провокації з боку працівників міліції свідчать також показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які в судовому засіданні стверджували, що вони нікого не затримували, всі робили працівники міліції, після цього слідчий їх не допитував.

Більшість ключових свідків по справі не з'являються в судові засідання, правоохоронні органи не можуть забезпечити їх явку в судове засідання, тому порушується принцип безпосередності дослідження доказів.

Неправильність досудового слідства виразилася у порушенні порядку проведення слідчих дій, а саме у допиті свідків та проведення інших слідчих дій до порушення кримінальної справи. Тому захисник вважає,що справу слід повернути прокурору для організації досудового розслідування.

Також захисник вважає, що ОСОБА_6 29.09.2011 р. затримано в порядку ст. 115 КПК України, і з того часу він перебуває під вартою, хоча він в свій час добровільно з'явився до органів слідства, а його тривале перебування під вартою негативно вплинуло на стан його здоров'я, про що суду надавалися медичні документи. Однією із причин утримання ОСОБА_6 під вартою тривалий час є неповнота та неправильність досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, оскільки для цього суд має перебрати на себе функції досудового слідства.

Захисник просив при направленні справи на додаткове розслідування зміни ОСОБА_6 запобіжний захід з взяття під варту на підписку про невиїзд..

В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 своє клопотання підтримав та доповнив, що після заяви ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в суді про здійснення на них тиску працівниками міліції під час затримання, яке було незаконним, оскільки їх затримали в Закарпатській області за місцем проживання кожного, одягли наручники, били та привезли у м. Вінницю в машині разом з працівниками міліції. З метою перевірки фактів, викладених підсудними, судом було направлено окрему постанову, якою повідомлено прокурора м. Вінниці про заяву підсудних в судовому засіданні. В судовому засіданні прокурором Ярошенко О. М. суду надано висновок службового розслідування за фактами, викладеними в окремій постанові суду від 11.11.2013 р., який на думку захисника є формальним, як і сама перевірка, оскільки у висновку перераховані процесуальні документи, які містяться у справі, та показання слідчих ОСОБА_31 та ОСОБА_37, які заперечили застосування до підсудних недозволених методів. Не були опитані з цього приводу ні самі підсудні, ні свідки, які бачили, де та як відбувалося затримання, не з'ясовувалося, на якій підставі працівники міліції отримували спецзасоби, на якій підставі вони були застосовані до осіб, які ще не були затримані.

Прокурор Ярошенко О. М. заперечувала проти направлення справи на додаткове розслідування, вважає, що для цього підстав немає, оскільки питання причетності до скоєного інших осіб ніяким чином не впливає на розгляд даної кримінальної справи. Крім того прокурор вважає, що винуватість підсудних у скоєнні інкримінованих їм злочинів підтверджується зібраними по справі доказами. Щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_6, то прокурор зазначила, що погіршення стану здоров'я в ОСОБА_6 і. в зв'язку з утриманням його під вартою ніякими доказами не підтверджуються.

Захисник ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника ОСОБА_2 та доповнив його наступним.

Неправильність досудового слідства, на думку захисника, полягає у неконкретному обвинуваченні, оскільки при кваліфікації дій обвинувачених за ч. 2 ст. 149 КК України слідчим у постановах про пред'явлення обвинувачення та в обвинувальному висновку зазначено, «торгівля людьми, а так само вербування та передача людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, кваліфікуючими ознаками якої є дії, вчинені щодо кількох осіб та за попередньою змовою групою осіб» без належного розкриття кваліфікації скоєного відповідно до положень КК України.

Слідством було допущено істотне порушення КПК України, яке полягало у тому, що після виїмки відеозаписів з камер спостереження на АЗС №4 ПП «ОККО» Ужгородського району с. Баранівка вул.. Гагаріна (т.1 а.с. 173), вилучений ДВД диск слідчим не оглянутий та не долучений як речовий доказ до справи, хоча при ознайомленні обвинуваченої ОСОБА_5 з матеріалами справи в порядку ст.. 218-220 КПК України зазначені відеозаписи пред'являлися їй та захиснику ОСОБА_1, про що є відповідний запис в протоколі та на цей доказ зроблено посилання в обвинувальному висновку.

Також істотно порушено КПК України при отриманні інформації з каналів зв'язку оперативним працівником ОСОБА_18, який по ОРС №011/10 від 03.06.2010 р. за результатами оперативно-розшукового заходу, який проводився з 14.01.2010 р. по 12.02.2011 р. отримав інформацію, що є грубим порушенням вимог Закону та рішення Конституційного Суду України, оскільки ОРС №011/10 заведена пізніше на пів-року - 03.06.2010 р.

Обвинувачена ОСОБА_5 повідомляла захиснику про те, що відносно неї працівники міліції застосовували недозволені методи ведення досудового слідства. 13.04.2011 р. захисник звернувся із заявою про скоєний злочин в порядку ст. ст. 94, 95 КПК України. 20.05.2011 р. поштою ним отримано повідомлення за підписом заступника прокурора Ленінського району м. Вінниці Новікова А. А. від 18.05.2011 р. за №74-313с-11, де зазначено, що по його заяві проведена перевірка та порушень КПК з боку працівників міліції не виявлено, що є грубим порушенням вимог ст.. 97 КПК України, оскільки по заяві про злочин має бути прийняте процесуальне рішення - постанова про порушення кримінальної справи або постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, які заявник має право оскаржити.

Крім того із обвинувачення, висунутого ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вбачається, що вони діяли за попередньою змовою з ОСОБА_20, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 Однак під час досудового слідства матеріали відносно ОСОБА_20, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 були виділені в окреме провадження. В подальшому відповідно до відповіді №113/4255 від 09.07.2013 р. по виділеним матеріалам 22.11.2012 р. відомості про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120120100100000041. З того часу пройшло більше року, однак підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України ні ОСОБА_10, ні ОСОБА_20, ні ОСОБА_11 не оголошувалась.

Слідством не були встановлені особи на ім'я «ОСОБА_38» та «ОСОБА_39», які згідно матеріалів справи перебували протягом доби з 10.02.11 по 11.02.11 р. у готелі «Тропік» м. Мукачево контролювали свободу пересування ОСОБА_9 та ОСОБА_7, хоча в матеріалах справи є протокол виїмки зошиту для реєстрації мешканців готелю, де зазначено, що під НОМЕР_1 в готелі проживав ОСОБА_22.

Захисник ОСОБА_3, підсудні ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтримали клопотання, просили його задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу дійшов наступних висновків.

Досудовим слідством ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються в наступному. На початку січня 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_20, маючи умисел на незаконне збагачення, із корисливих спонукань, увійшли в попередню змову на вчинення особливо тяжкого злочину - торгівля людьми, з метою їх подальшої експлуатації за кордоном.

Так, ОСОБА_4, виконуючи свою злочинну роль у вчиненні злочину, домовився з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про продаж ОСОБА_7 та ОСОБА_9, які були відшукані ОСОБА_6, для подальшої їх сексуальної експлуатації в м. Венеція республіки Італія.

З січня 2011 року, точної дати досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_5, діючи в попередній змові з ОСОБА_4, ОСОБА_6 та з ОСОБА_20, з метою вербування дівчат, для їх подальшої сексуальної експлуатації за кордоном, телефонувала за номером мобільного телефону, отриманого від ОСОБА_6 до ОСОБА_7

Виконуючи свою злочинну роль у вчиненні даного злочину ОСОБА_5, шляхом переконання про високі заробітки схиляла ОСОБА_7 до зайняття проституцією за кордоном, обумовлювала питання виїзду для сексуальної експлуатацію в борделі м. Венеція республіки Італія.

З метою виконання злочинного плану, 13 січня 2011 року, ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_20, та ОСОБА_5, приїхали до м. Вінниці, де під час зустрічі з ОСОБА_7 та ОСОБА_9. використовуючи їх уразливий стан, зумовлений зовнішніми матеріальними факторами, створюючи хибне уявлення про отримання високих заробітків в сумі 1000 євро і вигідні умови праці, вільне пересування за кордоном, допомогу при оформленні паспортів громадян України для виїзду за кордон та виїзних віз, схилили та отримали добровільну згоду останніх на запропонованих умовах на поїздку до м. Венеція республіки Італія для зайняття проституцією. Відповідно до попередньої домовленості ОСОБА_6 були надані кошти потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 для оформлення термінових паспортів громадянок України для виїзду за кордон, в сумі 1082 грн. кожній, чим останні були введені в боргову кабалу.

В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області подали необхідні документи та 04.02.2011 року отримали паспорти громадянок України для виїзду за кордон, які за домовленістю передали ОСОБА_6, з метою попередження відмови виїзду за кордон, для зайняття проституцією та отримання виїзних віз.

За вказівкою ОСОБА_5, яка діяла за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_20, 10.02.2011 року ОСОБА_7 та ОСОБА_9, прибули на потязі №81 сполученням «Київ-Чоп», до смт. Батьово Берегівського району Закарпатської області, де їх зустрів ОСОБА_6 та відвіз до місця зустрічі з покупцями.

Перебуваючи біля кафе «Золота рибка», що розташоване в м. Чоп Ужгородського району Закарпатської області по вул. Садова, 1 А., ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, ОСОБА_20 та ОСОБА_6 передав ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в фактичну незаконну власність ОСОБА_10 та ОСОБА_11, за грошову винагороду в сумі 2 000 євро. З цього моменту ОСОБА_11 та ОСОБА_10 фактично контролювали свободу пересування ОСОБА_7 та ОСОБА_9

11.02.2011 року, ОСОБА_10, діючи в попередній змові з ОСОБА_11 уклали усну угоду з ОСОБА_23, який не був обізнаний у злочинних намірах останніх, про перевезення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до м. Загонь республіки Угорщина, де його за домовленістю повинен був зустріти ОСОБА_11

Під час проходження контролю, 12.02.2011 року в митному пункті «Лужанка» Берегівського району Закарпатської області автомобіля «OPEL VEKTRA», д.н.з. Угорщини НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_23, працівники прикордонного загону довідалися про справжні наміри виїзду за кордон ОСОБА_7 та ОСОБА_9, та останні були затримані та в подальшому передані працівникам міліції.

Крім цього, ОСОБА_6, після вчинення особливо тяжкого злочину - торгівля людьми, з метою їх подальшої експлуатації за кордоном, 11.02.2011 року о 19:00 год. в смт. Батьово Берегівського району Закарпатської області використав незаконно отримані грошові кошти в сумі 3000 грн., здобуті внаслідок продажу ОСОБА_7 та ОСОБА_9, на придбання у ОСОБА_24 комп'ютерної техніки, а саме системного блоку "Digital Force", комп'ютерного монітору, клавіатури та мишки, чим вчинив дії по набуттю та використанню коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно безпечного протиправного діяння.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 вину не визнав, суду повідомив, що ОСОБА_5 він знав раніше, ніж ОСОБА_6 З ОСОБА_6 його познайомив його кум ОСОБА_20, який просив його допомогти вивезти дівчат за кордон. Він цього зробити не міг, оскільки у нього був прострочений закордонний паспорт. Він запропонував це зробити ОСОБА_10 Він один раз зустрічався з потерпілими у Вінниці, це було випадково. Вони пили каву у кафе, він чув розмову про виїзд за кордон, але в подробиці не вникав.

З ОСОБА_6 він не часто спілкувався, іноді вони зідзвонювалися. ОСОБА_6 йому сказав, що він йому заплатить гроші за перевезення тоді, коли дівчата влаштуються на роботу та вишлють гроші ОСОБА_6 Він познайомив ОСОБА_6 з ОСОБА_10, оскільки він погодився надати послуги перевезення замість нього. Він не знав, куди саме їдуть дівчата та де будуть працювати.

Біля кафе «Золота рибка» він зустрівся з ОСОБА_20, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та дівчатами, він не пам'ятає, хто запропонував там зустрітися. Він там був, оскільки там мала відбутися пересадка дівчат. Він організовував перевезення, тому мав там бути.

ОСОБА_6 віддав йому гроші, які був йому винен, в гривнях у ОСОБА_20 вдома. Це було десь в той час, коли потерпілі мали їхати за кордон. Він хотів допомогти вивезти дівчат - це означає, що він хотів надати послуги по перевезенню. Це для нього звична ситуація, він часто надає послуги по перевезенню пасажирів та вантажу за кордон.Таким бізнесом займається багато людей в регіоні, де він проживає.

З ОСОБА_20 він опинився у Вінниці, здійснюючи перевезення запчастин, які вони продавали на замовлення. Він не бачив паспорти потерпілих, його це не цікавило, оскільки він не мав їх везти. Він не бачив, щоб хтось комусь передавав гроші у «Золотій рибці». ОСОБА_23 він не знає.

На досудовому слідстві він давав показання під тиском працівників міліції. Адвокат у нього з'явився десь через два-три тижні після затримання. Затримали його вдома, працівники міліції одягли на нього наручники, хоча він ніякого опору не чинив, протокол затримання складали в м. Вінниці, хоча фактично затримали його в Закарпатті.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_5 вину не визнала, суду повідомила, що на той час вона проживала з ОСОБА_6 протягом двох років однією сім'єю. Вона помічала, що до нього часто телефонує якась дівчина, іноді вона піднімала слухавку. ОСОБА_6 їй розповів, що дівчина, яка телефонує, бажає виїхати за кордон, і він їй хоче допомогти.

Через деякий час ОСОБА_6 вранці запропонував їй поїхати з ним на вокзал зустріти дівчат, які хочуть перетнути кордон. Вона погодилася, і вони зустріли дівчат, попили кави, і вона поїхала додому. Через деякий час її невідомо чому затримали.

Її били працівники міліції - оперативники, коли привезли у Вінницю, одягли на неї наручники, хоча вона не чинила ніякого опору. Показання, які вона давала на досудовому слідстві, не відповідають дійсності, оскільки були відібрані під фізичним тиском. У неї були синці, перелом копчика після її побиття в міліції. До ОСОБА_7 вона жодного разу не дзвонила.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 вину не визнав, суду повідомив, що з потерпілою ОСОБА_7 він познайомився біля «Будинку офіцерів» в м. Вінниці. Вона сама зав'язала з ним розмову, розповіла, що у неї важке матеріальне становище, вона одна з маленькою дитиною. Після цього він поїхав додому у Закарпаття, де перебував протягом шести місяців. Протягом цього часу ОСОБА_7 весь час до нього дзвонила і запрошувала у Вінницю. Приїхавши на сесію у Вінницький транспортний коледж у 2010-2011 році, він зустрівся з ОСОБА_7 у тому ж кафе. Там вона йому розповіла, що у неї є тітка в Угорщині, і вона бажає до неї виїхати. Попросила його фінансово їй у цьому допомогти. Він дав їй гроші на виготовлення закордонного паспорту.

ОСОБА_7 йому не говорила, що займається проституцією. ОСОБА_9 з нею не було. При другій зустрічі він розповів ОСОБА_7 як можна перетнути кордон. Третя зустріч у нього з ОСОБА_7 була в 2011 році чи 2010 року вкінці літа у Вінниці, коли він приїхав на переддипломну сесію. ОСОБА_7 подзвонила йому, і він їй сказав, що він у Вінниці, вона запропонувала йому зустрітися. Вони зустрілися у піцерії по вул. Пирогова. На третій зустрічі вона попросила його допомогти їй фінансово, щоб вона могла зробити паспорти для виїзду за кордон. Ще вона йому розповіла, що у неї є подруга 19-20 років. Він спочатку не погодився фінансово допомагати потерпілій, потім вони ще раз зустрілися у кафе « 13 стільців», куди ОСОБА_7 прийшла уже з ОСОБА_9, яку раніше він не бачив. Він зустрічався з ОСОБА_7, оскільки вона йому сподобалася як дівчина, тому він пізніше погодився їй допомогти. На четвертій зустрічі ОСОБА_7 знову просила фінансово допомогти їй та її подрузі. ОСОБА_7 сказала, що у ОСОБА_9 теж важке становище, тому вона хоче забрати її з собою до тітки. Під час четвертої зустрічі він погодився дати гроші ОСОБА_7. Між нами ними домовленість, що ОСОБА_7 візьме гроші у тітки в Угорщині та поверне йому. Яку саме суму він дав ОСОБА_7, він не пам'ятає, вони мали намір їхати в Угорщину. Він ходив разом з дівчатами у паспортний стіл, бо до прибуття його поїзду було ще багато часу, а надворі було холодно. Там ОСОБА_7 підійшла до віконця, їй назвали суму, він дав ОСОБА_7 гроші і вона за все заплатила. Гроші він давав у борг. У паспортному столі ОСОБА_7 все робила самостійно. Йому відомо, що ОСОБА_7 через 10 днів отримала паспорт, вона йому зателефонувала та сказала про це.

ОСОБА_4 він знає, про ОСОБА_7 він йому не розповідав, лише попросив його, щоб він допоміг з транспортом дівчатам. ОСОБА_7 дзвонила йому щодня, наполягала, щоб він її зустрів, коли вона приїде з Вінниці. На той час він проживав з ОСОБА_5, він їй розповідав, що мають приїхати дівчата з Вінниці.

Через деякий час ОСОБА_7 подзвонила, та сказала, що скоро буде у м. Чоп та сказала, щоб він взяв з собою ОСОБА_5 Він з ОСОБА_5 зустріли ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у смт. Батьово та попили разом кави. Потім ОСОБА_5 пішла додому, а ОСОБА_7 попросила відвезти її до м. Чопа. Він погодився, і підвіз дівчат до Чопа, до кафе «Золота рибка», ОСОБА_7 розрахувалась з ним за бензин, і він залишив їх там.

В судовому засіданні було з'ясовано, що докази, зібрані досудовим слідством суперечливі між собою, частина з них здобута з порушенням вимог КПК України, а частина взагалі втрачена досудовим слідством, хоча в обвинувальному висновку на такі докази є посилання.

Показання потерпілих є нелогічними, непослідовними, вони змінювали свої показання, які давали на досудовому слідстві, в суді.

Зокрема потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні показання, які вона давала на досудовому слідстві не підтримала, суду повідомила наступне.

Її знайома ОСОБА_7 запропонувала їй працювати різноробочими за кордоном, в Угорщині. Потім ОСОБА_7 та ОСОБА_6, якого вона раніше не знала, займалися оформленням документів - паспортами. Ліда сказала дати їй свій паспорт та ідентифікаційний номер. Вона їх передала ОСОБА_6 у м. Вінниці біля паспортного столу. Хто оплачував послуги ОВІР, їй невідомо, але вона не платила.

Їхати за кордон їй запропонувала ОСОБА_7 у м. Вінниці біля парку ім.. Горького восени 2010 року. Вона ОСОБА_7, та ОСОБА_6 сиділи в парку у кафе біля арки та пили каву. Вони розмовляли про те, які документи потрібно дати та про роботу, яку потрібно буде виконувати. ОСОБА_7 сказала, що ОСОБА_6 їм допоможе з документами. ОСОБА_6 їй нічого не пропонував, сказав, що може допомогти з оформленням документів для виїзду в Угорщину, щоб там працювати різноробочими. Вона подумала, що вони будуть або покоївками у готелі, або виконувати іншу роботу.

На той час вона надавала сексуальні послуги у м. Вінниці за плату, тобто займалася проституцією. Вона проживала у с. Бохоники з дідусем та бабусею і не працювала. У кафе за каву платив ОСОБА_6 Вона не мала платити за паспорти, не знає, хто мав за це платити.

Вона не знає жодної іноземної мови. ОСОБА_7 їй говорила, що за кордоном їх зустрінуть, але хто саме вона не знала. Коли паспорти були готові, їй зателефонувала ОСОБА_7 та сказала, що вона купила білети на потяг до Чопа. Але вийшли вони в Батьово, де їх зустріли ОСОБА_6 та ОСОБА_5, яку вона раніше ніколи не бачила та з нею на розмовляла. ОСОБА_23, ОСОБА_10 їй не відомі. Потім вони зайшли у кафе, випили кави, далі поїхали до кафе «Золота рибка». ОСОБА_4 вона знає, вона з ним зустрілася уже в Закарпатській області біля кафе «Золота рибка», вона думала, що він мав допомогти з пошуком роботи. Зі вказаного кафе їх повезли інші чоловіки у готель у м. Мукачево. У готелі чоловіки просто знаходилися з ними: вона жила з ОСОБА_7 , а чоловіки окремо. З одним чоловіком у неї були сексуальні стосунки, це не були послуги за плату, а за згодою обох, оскільки він їй сподобався, але імені його вона не пам'ятає. Із готелю, в якому вони прожили дві доби, вони поїхали до кордону на автомобілі «Опель Вектра» з не українськими номерами до КПП «Лужанка». Водій в автомобілі повідомив їм, що на кордоні вони мають говорити, що їдуть на відпочинок до тітки, здається в Угорщину, пояснив, що по тій візі, яка була у них, важко виїхати на роботу. Вона не знає чому змінювалися люди та автомобілі, які їх перевозили. На кордоні їх затримали, з'явилися працівники міліції з Вінниці.

Також ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомила, що вона знала, що за кордон її не вивезуть, оскільки їй про це сказав працівник міліції ОСОБА_40, який раніше складав протокол на неї за зайняття проституцією. Вона від нього залежала, оскільки він обіцяв їй, що справу закриють. Саме тому вона не вникала в подробиці щодо поїздки.

Вперше вона познайомилася з ОСОБА_7 в машині, де був цей міліціонер ОСОБА_40 та ще один на ім'я ОСОБА_19. ОСОБА_40 та ОСОБА_19 пояснили, що їх намагаються вивезти за кордон для сексуальної експлуатації, ОСОБА_7 раніше знала цих працівників міліції. ОСОБА_40 запевнив, що вся операція під контролем міліції, за кордон їх не вивезуть, тому вона не замислювалася над наслідками своїх дій, тому що була залежна від ОСОБА_40, оскільки він обіцяв зробити, щоб адміністративного протоколу на неї не було.

Із таких показань потерпілої ОСОБА_9 слідує, що всі пропозиції вона отримала не від ОСОБА_6, а від ОСОБА_7, яка запропонувала ОСОБА_9 їхати за кордон, розповідала про умови праці та проживання, займалася оформленням документів, придбанням квитків на поїзд, саме ОСОБА_7 підтримувала зв'язок з ОСОБА_6 ОСОБА_9 з ним спілкувалася виключно в присутності ОСОБА_7, з ОСОБА_5 взагалі побачилася лише один раз в Батьово Закарпатської області.

Потерпіла ОСОБА_9 показала в судовому засіданні, що ОСОБА_7 вона вперше побачила в машині разом з працівниками міліції ОСОБА_40 та ОСОБА_19, вона була залежна від ОСОБА_40, тому погодилася діяти за його вказівкою, при цьому була впевнена, що ніхто її за кордон не вивезе. Потерпіла ОСОБА_9 також стверджувала, що про роботу та умови їх проживання за кордоном вона дізналася зі слів ОСОБА_7, а не ОСОБА_6 Таким чином, враховуючи такі показання потерпілої, забезпеченням її виїзду за кордон займався не ОСОБА_6, а ОСОБА_7, яка по справі є потерпілою.

Крім того із протоколів допиту свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_28 від 10.03.11 р. (т. 3 а.с. 10, 11), які є дідусем та бабусею ОСОБА_9 вбачається, що вони не були обізнані щодо наміру онуки виїхати на тривалий період за кордон, що в свою чергу підтверджує показання потерпілої ОСОБА_9 в судовому засіданні про те, що вона не збиралася виїжджати за кордон, була впевнена в тому, що працівники міліції затримають їх на кордоні.

Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні показання, які вона давала на досудовому слідстві підтримала, однак її показання в судовому засіданні є суперечливими.

Так вона стверджувала, що у неї на той час був важкий матеріальний стан, маленька дитина,вона ніде не працювала, наймала квартиру у м. Вінниці, оскільки не хотіла проживати з батьками у селі. З яких доходів вона платила за найману квартиру, пояснити не могла.

Вона познайомилася з ОСОБА_6, не пам'ятає, хто першим з них почав говорити про роботу. Вона до ОСОБА_6 теж дзвонила, вони говорили про роботу. Вона з ОСОБА_6 зустрічалася десь тричі. Одного разу ОСОБА_6 був з ОСОБА_4 та ще одним чоловіком. Вона особисто добровільно погодилася їхати працювати за кордон. По телефону їй дзвонив ОСОБА_6 Країни, куди вона мала їхати, змінювалися. З нею була її подруга ОСОБА_9. Вони взяли довідки про відсутність судимостей, зробили закордонні паспорти. Вони з ОСОБА_6 кілька разів зустрічалися та спілкувалися. Вони домовлялися, що вона буде прибиральницею у готелі з заробітною платою 1000 доларів США.

Їй дзвонила ОСОБА_5, яка сказала, щоб вони приїздили у смт. Батєво. Вона взяла туди квитки, там їх зустріла ОСОБА_5 і їх кудись повезли. Коли їх везли у машині, то вона зрозуміла, що їх везуть займатися проституцією. Їх спочатку віз ОСОБА_6, потім сказав, щоб вони забирати речі та пересіли в інше авто. У іншому авто були незнайомі люди, вони туди пересіли. Їм заборонили дзвонити до рідних та відповідати на телефонні дзвінки.

ОСОБА_9 її знайома, вона їй запропонувала їхати з нею за кордон. На її думку, ОСОБА_9 здогадувалася, що можливо вони будуть займатися проституцією за кордоном. Вони передали ОСОБА_6 обидва паспорти громадян України, він зробив їм закордонні паспорти. Вона дзвонила до ОСОБА_6 слухавку взяла ОСОБА_5, так вони познайомилися.

Пізніше ОСОБА_5 подзвонила та сказала приїздити до м. Чоп. Вони з ОСОБА_9 поїхали туди на потязі. По дорозі їм подзвонила ОСОБА_5 та сказала, щоб вони виходили у смт. Батєво. Вони вийшли, там їх зустріли на старому автомобіліі ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які мали їх супроводжувати до кордону. По дорозі ОСОБА_5 вийшла, попрощавшись. На її думку ОСОБА_5 була залучена до справи, щоб їм було спокійніше, оскільки вона жінка. Вони поїхали далі, зупинилися біля кафе «Золота рибка». Там ОСОБА_6 сказав їм з ОСОБА_9 пересідати з речами в іншу машину до незнайомих людей. Вони пересіли. ОСОБА_6 уїхав, а вони поїхали з двома незнайомими чоловіками. Вони зупинилися на заправці пити каву.

Потім їх завезли у готель у м. Мукачево, там вони пробули два дні. Протягом цього часу вони виходили з готелю, але вона боялася комусь говорити про свою проблему та попросити про допомогу.

Потім вони на автомобілі «Опель» поїхали за кордон, з ними уже не було ОСОБА_11 та іншого незнайомця. Вона боялася тих людей. Коли вони під'їжджали до кордону, то хтось подзвонив водію і сказав, що треба ще кудись заїхали. Вони приїхали у якесь село, до них вийшов циган, який дав якісь документи забрав гроші і пішов. Їм чоловік з їхнього автомобіля розповів, що вони мають говорити на кордоні.

На кордоні вони всі вийшли з машини та показували документи. Її спитали, куди вона їде, вона відповіла, що вони їдуть в Угорщину, не пам'ятає, чи розповідала про тітку з Польщі. Пояснити чому одразу не сказала, що їх продали, а зробила це лише, коли її запитали, де вона робила візу, не змогла. ОСОБА_7 також заперечувала, що бачилася з ОСОБА_9 в присутності працівників міліції ОСОБА_40 та ОСОБА_19 у м. Вінниці, стверджувала, що вона нікого з них раніше не знала.

В матеріалах справи (т. 3 а.с. 12 міститься протокол допиту свідка ОСОБА_30 від 10.03.11 р. - матері ОСОБА_7, яка повідомила, що про намір доньки виїхати за кордон їй нічого невідомо, донька їй про таке не розповідала. Втім ОСОБА_7 на досудовому слідстві 10.05.11 р. (т.3.а.с. 166) стверджувала, що вона залишила гроші своїм рідним для утриманні її малолітньої дитини до її приїзду. Вказане також свідчить про те, що ОСОБА_7 знала, що за кордон вона не поїде.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 суду пояснив наступне. В оперативних заходах він не приймав участі, про обставини дізнався з матеріалів справи. По справі працювали оперативні працівники ОСОБА_41, ОСОБА_32 та інші. Запис з заправки вилучали по його постанові. Диск з записом повинен бути в матеріалах справи як речовий доказ.

В матеріалах справи відсутні речові докази, які були зазначені в супровідному листі №5/1716 від 25.05.2011 р. (т. 7 а.с. 169), в тому числі диски з звукозаписами та відеозаписами, з яким справа направлялася слідчим в Прокуратуру Вінницької області, відсутні, що підтверджується листом начальником управління прокурора тури області Матвійчука В. від 17.10.2013 р. (т.7 а.с. 197).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_32 суду пояснив наступне. Він в складі оперативного підрозділу на той час отримав інформацію, що ОСОБА_6 вербував дівчат для продажу за кордон.

Він був присутнім при затриманні осіб на кордоні, коли перетинали кордон дівчата. Там був присутній водій автомобіля «Опель», який віз дівчат. Дівчата пояснювали, що зрозуміли, що їх продали біля кордону. У них були документи для виїзду в Угорщину. На момент затримання дівчата знали, що їхали займатися проституцією.

Це була його справа. ОСОБА_6 приїхав з метою підшукування дівчат, для продажу за кордон. Він не знав, що ОСОБА_6 навчався у технікумі. У нього не було інформації, що ОСОБА_6 раніше вивозив когось. Йому надійшла оперативна інформація, вони почали її перевіряти, вона підтвердилася. До справи він ОСОБА_7 не знав, протоколи відносно неї не складав. Не пам'ятає чи була у них на обліку ОСОБА_7. З ОСОБА_9 також не був знайомий. На митному пункті «Лужанка» він був на підставі відрядження, вони їздили туди проводити оперативні заходи, погоджені з керівництвом. В процесі діяльності вони дізналися про потерпілих.

Він участі у затриманні підсудних не приймав. Він їхав з підсудною ОСОБА_5 в одному автомобілі у Вінницю. Він точно не може сказати, у якому статусі вона на той час була, напевно підозрювана. ОСОБА_5 була у наручниках.

Отже показання працівників міліції підтверджують показання ОСОБА_5 про те, що до неї до затримання застосовувалися спецзасоби.

Судом було вжито заходів для перевірки законності досудового слідства та дізнання, однак прокурором в судовому засіданні було надано висновок службового розслідування, а не процесуальний документ у виді постанови, як це передбачено ст.. 97 КПК України (1960 р.). З вказаного висновку вбачається, що ніякої перевірки заяв підсудних про незаконні методи дізнання та слідства щодо них не проводилося, старший слідчий в ОВС ОМВ СУ УМВС України Побережна В. Г. формально опитала слідчих, які розслідували справу, перелічила процесуальні документи, які містяться у справі і дійшла висновку, що факти, викладені в окремій постанові не підтвердилися. Таким чином по заяві підсудних про те, що на них чинився тиск з боку працівників міліції, затримання їх було незаконним, ніякого процесуального рішення не прийнято компетентними органами, що унеможливлює винесення судом законного та обґрунтованого вироку по справі.

Досудовим слідством було допущено порушення вимог закону під час допиту свідків, що стало наслідком неналежності таких доказів як протоколи допитів вказаних свідків, що містяться в матеріалах справи.

Так свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 не підтримали показання, які викладені в протоколах їх допитів, всі троє прикордонників заперечували свою участь у затриманні ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_23, стверджували, що вони не бачили як відбувалося затримання, як звали затриманих, з ними не спілкувалися. Однак в обвинувальному висновку зазначено, що саме працівники прикордонного загону довідалися під час проходження контролю про справжні наміри ОСОБА_7 та ОСОБА_9 щодо виїзду за кордон, затримали їх та передали працівникам міліції.

За наявності таких суперечливих доказів та за відсутності частини із них, а також враховуючи те, що прокурор в судовому засіданні після закінчення дослідження всіх доказів, забраних по справі, не скористалася своїм правом усунути недоліки досудового слідства шляхом винесення постанови про зміну обвинувачення в суді, суд дійшов висновку про те, що справу необхідно повернути прокурору для організації проведення додаткового досудового розслідування, оскільки постановити у справі законний та обґрунтований вирок за таких обставин не можливо.

Під час додаткового досудового розслідування слідству необхідно ретельно перевірити законність дій працівників міліції під час затримання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та проведення дізнання та досудового слідства по справі, прийняти по заявах вказаних осіб про тиск на них працівниками міліції законне вмотивоване рішення відповідно до вимог КПК України.

Крім того досудовому слідству необхідно віднайти речові докази, які були втрачені, але на які є посилання в обвинувальному висновку, а саме: один диск CD-R з звукозаписом, один диск DVD-RW з відеозаписом, паспорти громадян України ОСОБА_5, ОСОБА_4, паспорти громадян України для виїзду за кордон ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та приєднати їх до матеріалів справи.

Також досудовому слідству необхідно вирішити питання щодо причетності до скоєння злочину ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_20, оскільки підсудним ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України саме у співучасті з ними.

Суд також вважає, що досудовому слідству необхідно перевірити версію потерпілої ОСОБА_9 про роль співробітників УМВС щодо втягнення її до співпраці з ними, та роль ОСОБА_7, для чого встановити працівників УМВС України, які спонукали ОСОБА_7 та ОСОБА_9 співпрацювати, встановити чи притягувалися ОСОБА_7 та ОСОБА_9 проституцією до порушення даної кримінальної справи та чи притягувалися до адміністративної відповідальності за проституцію, перевірити законність перебування працівників міліції на пункті митного контролю «Лужанка», долучити до справи відповідні документи, які підтверджують вказаний факт, детально встановити роль кожного із учасників у скоєнні злочину, після чого викласти конкретне обвинувачення.

Суд також вважає обґрунтованим клопотання захисника ОСОБА_2 в частині зміни запобіжного заходу підсудному ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_6 від слідства та суду він не переховувався, до кримінальної відповідальності притягується вперше, тривалий час утримується під вартою, що суперечить принципу гуманності та справедливості, закріпленому в п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини.

За таких обставин суд вважає за необхідне змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з взяття під варту на підписку про невиїзд.

На підставі викладеного, керуючись ст. 281, 165, 165-1 КПК України (1960 р.) суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 149 КК України, ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 149, ч. 1 ст. 209 КК України повернути прокурору м. Вінниці для організації проведення досудового розслідування.

Запобіжний захід ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без змін, підписку про невиїзд.

Запобіжний захід ОСОБА_6 змінити з взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Постанова може бути оскаржена протягом семи діб з дня її винесення до Апеляційного суду Вінницької області.

Суддя: