Справа № 1319/7460/12 Головуючий у 1 інстанції: Тімченко О.В.

Провадження № 22-ц/783/2928/13 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого - судді Курій Н.М.,

суддів: Каблака П.І., Струс Л.Б.,

за секретаря Данилик І.І.,

з участю представника позивача - Федорука І.О., представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 25 січня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_4, з участю третьої особи - Відкрите акціонерне товариство «Берестовецький спецкар'єр» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 25 січня 2013 року відмовлено у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_4, з участю третьої особи - Відкрите акціонерне товариство «Берестовецький спецкар'єр» про стягнення заборгованості.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції».

Апелянт вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги обставини, що мають значення для справи, не дав належної оцінки доказам, що наявні в матералах справи і досліджувались у судовому засіданні, зокрема, перехід права вимоги від первісного кредитора (ПАТ «КРЕДОБАНК») до нового кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» в якості нового іпотекодержателя, відсутня також і оцінка судом письмових повідомлень позичальника про заміну особи кредитора у зобов'язанні кредиту.

Крім того, судом першої інстанції не здобуто жодних доказів того, що кредитний договір, договір потеки, договір факторингу та договір про відступлення прав за договорами іпотеки є недійсними з цілому чи в частині.

На думку апелянта, висновки суду не ґрунтується на вимогах ст.24 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо того, що для здійснення операції факторингу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» повинне було отримати ліцензію.

Апелянт просить рішення суду скасувати і постановити нове про задоволення його скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши відповідно до ст.303 ЦПК України законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Матеріалами справи встановлено, що між ВАТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_4 27.03.2008 року був укладений договір кредиту за № 100, відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 575000 грн. на строк до 26.03.2023 року зі сплатою 19 відсотків річних за користування кредитом з визначенням черговості погашення заборгованості та відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. Забезпечення виконання зобов'язання за цим договором визначено іпотекою нерухомого майна відповідно до договору іпотеки від 27.03.2008 року.

Додатковим договором від 02.06.2008 року внесено зміни до кредитного договору та визначено сплату позичальником за користування кредитом 20 відсотків річних.

29.12.2011 року між ПАТ «Кредобанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги, за яким права вимоги відступаються новому кредиторові у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст.1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Із свідоцтва НОМЕР_1 від 12.05.2011 року, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг встановлено, що позивач є фінансовою установою. Відповідно до ст.4,5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові установи надають фінансові послуги, якими є, зокрема, факторинг. Статтею 34 зазначеного Закону визначено обов'язковість ліцензування з надання фінансових послуг, тобто ліцензуванню підлягає діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередноване залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Фінансовими активами відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, є кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд дійшов правильного висновку, що оскільки позивачем не отримано ліцензії з надання фінансових послуг, зокрема, факторингу, що є обов'язковою умовою його діяльності відповідно до положень вищезазначеного Закону, відтак, до нього не перейшло право грошової вимоги до відповідача як позичальника (боржника) за кредитним договором від 27.03.2008 року, укладеним між ВАТ «Кредобанк» та відповідачем.

Суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на те, що додатком до свідоцтва про реєстрацію позивача як фінансової установи визначено його право здійснювати без ліцензії таку фінансову послугу, як факторинг, оскільки Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України не вправі визначати послуги, які потребують чи не потребують ліцензування, тому що ці питання регулюються Законом. Відтак, запис в додатку до свідоцтва про реєстрацію позивача як фінансової установи яка має право здійснювати без ліцензії таку фінансову послугу, як факторинг, не звільняє позивача від встановленого законом обов'язку надавати фінансову послугу факторингу лише за наявності ліцензії. Такої ліцензії позивачем не представлено як суду першої інстанції, так і апеляційної інстанції і, як встановлено матеріалами справи, така позивачем не отримувалася.

Суд дав належну оцінку тій обставині, що в копії договору факторингу відсутні підписи повноважних осіб ТЗОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (позивача) і така не завірена печаткою товариства, що свідчить про неукладення договору, оскільки на вимогу суду оригінал договору позивачем не був представлений. Крім того, позивачем не надано суду першої інстанції доказів про сплату ним ціни відступлення, тобто переходу до нього права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, оскільки в копії платіжного доручення № 14 від 13.12.2011 року, наданого позивачем, відсутні дані про проведення цього доручення банком та прийняття його до виконання, що не може бути доказом сплати позивачем ціни відступлення, а відтак, і виконання вимог п.4.1 договору факторингу.

Крім того, як вбачається із копії акту прийому-передачі портфеля заборгованостей від 14.12.2011 року, такий не підписаний членом наглядової ради позивача, що є обов'язковою умовою за договором факторингу від 29.11.2011 року, оскільки оригінал цього акту позивач суду першої інстанції не надав.

Відповідно до ч.2 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Та обставина, що в апеляційну інстанцію позивачем подано належним чином завірені копії договору факторингу, платіжного доручення та акту прийому-передачі портфеля не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки такі подані з порушенням вимог процесуального закону і причини, які були б поважними та перешкоджали подати їх суду першої інстанції, відсутні. Крім того, наявність оригіналів цих документів, не спростовують висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, а відтак, і не дають підстав суду апеляційної інстанції з урахуванням наведених вище обставин для скасування рішення, яке відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.2 ст.307, п.1 ч.1 ст.312, п.4 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» відхилити.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 25 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Курій Н.М.

Судді: Каблак П.І.

Струс Л.Б.