Справа №592/6473/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Чернобай О. І.

Номер провадження 22-ц/788/2698/13 Суддя-доповідач - Маслов Василь. Олексійович.

Категорія - 2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Маслова В. О.,

суддів - Дубровної В. В., Криворотенка В. І.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. При цьому вказує на передчасність висновку місцевого суду, що відповідачка була посередником між позивачем та компанією «Чарльз Елько Груп» і отримувала грошові кошти в межах повноважень, набутих на підставі довіреності. Докази, надані відповідачем по справі, не свідчать про отримання вказаною компанією грошових коштів саме від ОСОБА_3 Вважає необгрунтованими висновки суду про наявність правовідносин між позивачем та компанією «Чарльз Елько Груп» і про відсутність факту безпідставного набуття та збереження ОСОБА_5 грошових коштів, які належали ОСОБА_3

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_7, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача ОСОБА_8, який вважав рішення місцевого суду правильним, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення місцевого суду залишенню без зміни, виходячи з ч. 1 ст. 308 ЦПК України.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 14 березня 2011 року ОСОБА_3 здійснив приватний переказ у сумі 46620 грн. на ім'я ОСОБА_5 на рахунок НОМЕР_1, відкритий в Центральній філії ПАТ «Кредобанк», що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 14 березня 2011 року, копія якого є на а.с. 8.

Згідно платіжного доручення № 1 від 14 квітня 2011 року, копія якого є на а.с. 7, позивач повторно здійснив приватний переказ у сумі 32500 грн. на вказані вище рахунок і ім'я отримувача.

03 квітня 2013 року ОСОБА_3 направив ОСОБА_5, вимогу про повернення на протязі 7 банківських днів грошових коштів у розмірі 79120 грн., які були їй помилково перераховані 14 березня 2011 року та 14 квітня 2011 року (а.с 4 -5), а 20 червня 2013 року звернувся до суду з вказаним позовом.

ОСОБА_3 свою позовну заяву обґрунтував, зокрема, посиланням на ст. 1212 ЦК України, просив суд стягнути з ОСОБА_5 вказані 79120 грн. як безпідставне збагачення, як гроші, які він «помилково» перерахував їй у березні - квітні 2011 року і які вона відмовляється повернути добровільно.

Правова позиція відповідачки полягає у тому, що вказані гроші від позивача вона негайно передала французькій компанії «Чарльз Елько Груп», оскільки мала таке доручення і повноваження від директора компанії ОСОБА_17. Ніяких грошей позивача у неї не залишилося і нічого вона не повинна йому повертати, оскільки добросовісно виконала зобов'язання перед позивачем по отриманню грошей на свій рахунок, так і перед компанією «Чарльз Елько Груп» по передачі останній грошей за надані послуги позивачу і його близьким. Представник відповідачки ОСОБА_8 пояснив, що вказані гроші були використані в тому числі і на бронювання і проживання близьких позивачу осіб у готелі «Маріотт» в місті Монте-Карло в Монако на 5 діб у квітні 2011 року.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів вважає правильним рішення суду першої інстанції про відмову у позові, оскільки між сторонами існували певні зобов'язання і немає підстав для задоволення позову у відповідності зі ст. 1212 ЦК України, оскільки між сторонами існували дещо інші правовідносини договірного характеру, які регулюються іншими законами.

Хоча позивач у позовній заяві і стверджує про те, що між ним, відповідачкою та іншими особами у березні - квітні 2011 року не існувало ніяких договорів, а 79120 грн. він перерахував їй «помилково», однак, по-перше, це не підтверджується наданими ним самим доказами, а, по-друге, спростовується доказами, наданими відповідачкою.

З наявних у справі доказів вбачається, що між позивачем, відповідачкою та іншими особами існували договірні відносини і на виконання цих домовленостей позивач перерахував відповідачці 14 березня та 14 квітня 2011 року 46620 грн. та 32500 грн. відповідно.

Згідно поясненням директора «Чарльз Елько Груп» ОСОБА_17 на а.с. 42, останній надав довіреність на ім'я ОСОБА_5 щодо отримання і передання коштів від ОСОБА_11 та ОСОБА_3 його компанії (а.с. 41 -42).

Як вбачається з довіреності від 21 лютого 2011 року, копія якої знаходиться на а.с. 47 - 48, директор «Чарльз Елько Груп» ОСОБА_17 доручив ОСОБА_5 отримати грошові перекази на ім'я «Чарльз Елько Груп Франція» для Гран Прі «Формула один 2011» та передати їх йому на вимогу будь-кого з його українських клієнтів. ОСОБА_5 не отримує жодного прибутку від виконання цієї довіреності.

Своєю заявою від 18 квітня 2011 року ОСОБА_17 підтвердив отримання 7100 євро компанією «Чарльз Елько Груп» від ОСОБА_5, що відповідає сумі платежу ОСОБА_3, здійсненого на її рахунок в Україні в березні та квітні 2011 року (а. с. 45 - 46).

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як свідчить аналіз матерiалiв справи, відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою передачі іншій особі для оплати певних послуг.

За таких обставин, ураховуючи, що доказів визнання укладеного правочинну недійсним або його розірвання не надано, суд першої iнстанцiї дійшов висновку про безпідставність посилань позивача на те, що оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно в розумінні статті 1212 ЦК України.

Отже, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, які застосовуються до окремих видів угод, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилався позивач як на підставу позовних вимог. Таким чином, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.

Доводи апеляційної скарги, що пояснення або заяви ОСОБА_17 не можуть бути належними доказами, оскільки він не є учасником процесу, не є підставою для скасування рішення суду. Оскільки суд першої інстанції у відповідності зі ст. 212 ЦПК України дав оцінку зібраним доказам, в тому числі і таким письмовим доказам як пояснення та заяви ОСОБА_17. Крім того, всі письмові докази, які викладені на іноземній мові, були перекладені перекладачем, справжність підпису якого посвідчено приватним нотаріусом. При цьому, особу перекладача встановлено, його дієздатність та кваліфікацію перевірено.

Посилання в апеляційній скарзі на передчасність висновку суду, що відповідачка була посередником між позивачем та компанією «Чарльз Елько Груп» і отримувала грошові кошти в межах повноважень, набутих на підставі довіреності, є необґрунтованими. Оскільки директором компанії було видане письмове доручення, яким він уповноважив ОСОБА_5 отримувати грошові перекази на ім'я «Чарльз Елько Груп Франція» для Гран Прі «Формула один 2011». Отримання коштів від довіреної особи, що відповідає сумі платежу ОСОБА_3, підтверджує і сам довіритель ОСОБА_17, як директор юридичної особи, якій і призначалися вказані грошові перекази.

Пояснення представника позивачки ОСОБА_8 про наявність зобов'язань між позивачем і французькою компанією «Чарльз Елько Груп» підтверджується копією рахунка-фактури ФР 01189 від 06 квітня 2011 року з готелю «Маріотт» в місті Монте-Карло Монако з якої вбачається, що для ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 заброньовані на 5 діб три номери люкси і один стандартний номер з оплатою до 30 квітня 2011 року 5150 євро (а.с. 44). Саме на цей розрахунок - фактуру посилався позивач, перехувавши 32 500 грн. на рахунок відповідачки, що підтверджується копією платіжного доручення на а.с. 7. Все це свідчить про наявність певних зобов'язань між позивачем, відповідачкою та іншими особами щодо оплати певних послуг, а також про відсутність підстав для застосування ст. 1212 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов ОСОБА_3 є необгрунтованим, оскільки позивач не довів суду, що відповідачка без достатньої правової підстави набула грошові кошти у сумі 79120 грн. Питання про рівень виконання тих зобов'язань по наданню послуг в місті Монте-Карло, про якість тих послуг, про розрахунки за надані послуги, - не входять в предмет доказування в даній справі, оскільки знаходяться поза межами даного спора і можуть розглядатися в іншій справі з іншим суб'єктним складом учасників.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.

Таким чином, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд ухвалив його з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 листопада 2013 року у цій справі залишити без змін.

Рішення місцевого і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -