Справа № 1312/59/12 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.

Провадження № 22-ц/783/2349/13 Доповідач в 2-й інстанції: Мацей М. М.

Категорія: 3

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Мацея М.М.,

суддів: Мельничук О.Я., Тропак О.В.,

секретаря: Дідуся О.Р.,

участю: представників позивача ОСОБА_2 і ОСОБА_3,

відповідачів та їх представників ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, представників

третіх осіб ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Державного підприємства "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання" на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2011 року та апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_13, Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", ОСОБА_14 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року у справі за позовом Державного підприємства "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання" до ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", ВАТ комерційний банк "Хрещатик", ПАТ "ВТБ Банк", третіх осіб: Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (Агенство Держмайна України), Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Львівській області, ВАТ "Експериментально-конструкторський і технологічний інститут захисних покрить", ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет", Державного підприємства науково-технічний центр "Композит", приватного нотаріуса ОСОБА_15, приватного нотаріуса ОСОБА_16, приватного нотаріуса ОСОБА_17, ОСОБА_18 про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсними договорів іпотеки та за позовом третьої особи Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (Агенство Держмайна України) до ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", ПАТ комерційний банк "Хрещатик", ПАТ "ВТБ Банк", третіх осіб: Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Львівській області, ВАТ "Експериментально-конструкторський і технологічний інститут захисних покрить", ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет", Державного підприємства науково-технічний центр "Композит", приватного нотаріуса ОСОБА_15, приватного нотаріуса ОСОБА_16, приватного нотаріуса ОСОБА_17, ОСОБА_18, Державного підприємства "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання" про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсними договорів іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2011 року заяву ОСОБА_4, ОСОБА_13 задоволено частково.

Скасовано забезпечення позову у вигляді заборони чинити перешкоди щодо користування та володіння заявником спірними приміщеннями по АДРЕСА_1 Вжито заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно - нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 та заборонено продавати чи іншим чином відчужувати зазначені приміщення, звертати стягнення на вказані приміщення.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року (з урахуванням ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 10 жовтня 2012 року про виправлення описок в описовій та резолютивній частинах рішення - т.8, а.с. 139-140) позов задоволено.

Визнано поважними причини пропуску позовної давності та поновлено строк звернення з позовом в суд за захистом порушеного права третьою особою, що заявляє самостійні вимоги Державного агентства України з управління державними корпоративними правами.

Позов Державного підприємства "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання" (далі ДП "ЛДЕЗТО") та позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (далі Агенство Держмайна України) задоволено.

Визнано недійсними:

- іпотечний договір від 14.11.2006р., укладений між ВАТ Комерційний банк "Хрещатик" та ОСОБА_13, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_17, зареєстрований в реєстрі за №10805:

- в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень, що позначені на плані цифрами 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 67, 72, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 85, 86, 226, 227, 228, 229, 230, 231, 232, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 239, 240, 241, придбані відповідачем ОСОБА_13 згідно договору купівлі-продажу від 20.10.2006р., зареєстрованого в реєстрі №439;

- в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень, що позначені на плані цифрами 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 123, 124, 125, 126, 127, 128, 252, придбані відповідачем ОСОБА_13 згідно договору купівлі-продажу від 20.10.2006р., зареєстрованого в реєстрі №442;

- іпотечний договір від 10.10.2006р., укладений між Акціонерним комерційним банком "Мрія" та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_16, зареєстрованим в реєстрі за №4684:

- в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень, що позначені на плані цифрами 1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, придбані відповідачем ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 12.09.2006р., зареєстрованого в реєстрі №340;"'

- в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень, що позначені на плані цифрами 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 224, 225, придбані відповідачем ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 12.09.2006р., зареєстрованого в реєстрі №343;

- іпотечний договір від 10.10.2006р., укладений між Акціонерним комерційним банком "Мрія" та ОСОБА_13, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_16, зареєстрованим в реєстрі за № 4679:

- в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень, що позначені на плані цифрами 34, 35, 36, 37, 38, 254, 255, 256, 257, 258, 259, придбані відповідачем ОСОБА_19, згідно договору купівлі-продажу від 12.09.2006р., зареєстрованого в реєстрі №328;

- в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень, що позначені на плані цифрами 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 253, придбані відповідачем ОСОБА_13 згідно договору купівлі-продажу від 12.09.2006р., зареєстрованого в реєстрі №331;

- в частині передачі в іпотеку нежитлових приміщень, що позначені на плані цифрами 39-1, 39-2, 39-3, придбані відповідачем ОСОБА_13 згідно договору купівлі-продажу від 12.09.2006р., зареєстрованого в реєстрі №334.

Витребувано із чужого незаконного володіння державне майно, яке перебуває на праві повного господарського відання Державного підприємства «Львівського дослідно-експериментального заводу технологічного обладнання», зокрема:

у відповідача ОСОБА_4 - нежитлові приміщення адміністративного будинку "А-6", позначені на плані цифрами 2-15, 18-24, 224, 225 загальною площею 459,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 набуті на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрованим в реєстрі за №343; нежитлові приміщення механічної майстерні "3-1", позначені на плані цифрами 1, 2, 3, 4, загальною площею 136,2 кв.м., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 набуті на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрованим в реєстрі за №445; нежитлові приміщення гаражу - цеху "Є-2", позначені на плані цифрами 1 - 22, загальною площею 998,7 кв.м., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 набуті на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрованим в реєстрі за №340;

у відповідача ОСОБА_13 - нежитлові приміщення адміністративного будинку "А-6", позначені на плані цифрами 97, 107-118, 120-129, 131, 132, 243-252, загальною площею 601,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 набуті на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрованим в реєстрі за №442; нежитлові приміщення адміністративного будинку "А-6", позначені на плані цифрами 52-67, 69,70, 72-86, 226-241, загальною площею 1101,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 набуті на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрованим в реєстрі за №439; нежитлові приміщення адміністративного будинку "А-6", позначені на плані цифрами 27-33, 253 загальною площею 103,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 набуті на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрованим в реєстрі за №331; нежитлові приміщення адміністративного будинку "А-6", позначені на плані цифрами 34-38, 254-259, загальною площею 128,9 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 набуті на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрованим в реєстрі за №328; нежитлові приміщення адміністративного будинку "А-6", позначені на плані цифрами 39-1, 39-2, 39-38, загальною площею 109,4 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 набуті на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрованим в реєстрі за №334;

у відповідача ОСОБА_14 - нежитлові приміщення лабораторного корпусу "Б-4", позначені на плані цифрами 21, 22, 23, 24, загальною площею 65,0 кв.м., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 набуті на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрованим в реєстрі за №457; нежитлові приміщення лабораторного корпусу "Б-4", позначені на плані цифрами 1-4, 17-20, 25-32, 190-202 загальною площею 1846,2 кв.м., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 набуті на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 та зареєстрованим в реєстрі за №451.

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалу суду оскаржив ДП "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання", рішення суду оскаржили ОСОБА_4, ОСОБА_20, ПАТ "ВТБ Банк", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик", ОСОБА_14.

В апеляційній скарзі на ухвалу ДП "ЛДЕЗТО", посилаючись на незаконність та необгрунтованість в частині скасування заходів забезпечення позову, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви від 22.11.2011 р., а ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 09.06.2008 року залишити без змін.

Зазначає, що п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України встановлено правову норму, згідно із якою позов забезпечується "забороною вчиняти певні дії". Тому, ухвалу від 09.06.2008 р. суд постановив законну і застосував заходи забезпечення позову щодо заборони вчиняти певні дії, що чітко передбачені законодавством. Вважає, що суд постановив оскаржувану ухвалу із порушенням вимог ч.4 ст. 154 ЦПК України, не з'ясувавши причини пропуску строків подання заяви від 22.11.2011р до суду і не поновивши їм строк на подачу такої заяви. Крім того, в матеріалах справи наявна ухвала Апеляційного суду Львівської області від 26.02.2009 року, згідно якої вже було підтверджено законність та обгрунтованість ухвали від 09.06.2008 р. Вважає, що ОСОБА_4 намагається зробити неможливим виконання рішення суду.

В апеляційній скарзі на рішення ОСОБА_4, посилаючись на незаконність, неправильне встановлення обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зазначає, що з 26.06.1996 р. ДП "ЕКТІавтопром" припинив своє існування і все майно, а саме цілісний майновий комплекс, почало рахуватися вже за ВАТ "ЕКТІавтопром". Вказує, що в п.16 Додатку №1 до Інструкції №121 зазначено, що правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна є накази органів Фонду державного майна з додатком - Переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам. Такий перелік не містить довільну форму, а затверджений Фондом держмайна і в ньому не може бути вказана площа. Тому вважає, що висновок суду з посиланням на акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності від 14.02.2002 р. є некоректним, а тому не може породжувати правові наслідки та братись судом до уваги. Крім того, висновок суду про те, що не була проведена інвентаризація майна ДП ЕКТІавтопром не відповідає дійсності, оскільки на час підготовки приватизації цілісного майнового комплексу, проводилась інвентаризація і оцінка майна, яке перебувало на балансі державного підприємства ЕКТІавтопром і такий акт оцінки був затверджений РВ ФДМУ по Львівській області, що підтверджується наказом РВ ФДМУ по Львівській області від 31.05.1996р. Також висновок суду про те, що на час відчуження спірного майна ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет", ВАТ "ЕКТІ автопром" не були власником майна, не відповідає дійсності, що підтверджується наказами, Переліком РВ ФДМУ по Львівській області та рішеннями судів різних юрисдикцій.

В апеляційній скарзі на рішення ОСОБА_13, посилаючись на незаконність, неправильне встановлення обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам скарги ОСОБА_4

В апеляційній скарзі на рішення ОСОБА_14, посилаючись на незаконність, неправильне встановлення обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_13

В апеляційній скарзі на рішення ПАТ "ВТБ Банк", посилаючись на незаконність, неправильне встановлення обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зазначає, що основною підставою для визнання іпотечних договорів недійсними названо рішення господарського суду м. Києва від 16.11.2004 р., на підставі якого визнано право оперативного управління Державного Львівського дослідно-експериментального заводу технологічного обладнання на приміщення у АДРЕСА_1 Вважає, що незважаючи на факт переходу права оперативного управління після набуття чинності цього рішення на спірне майно, іпотека є дійсною для нового власника (позивача), а право відповідача - ПАТ ВТБ Банк - на задоволення своїх майнових вимог за рахунок предмета іпотеки - незмінним. Крім того, при укладенні іпотечного договору були в наявності усі правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, передбачені чинним законодавством, банк як кредитор, не знав і не міг знати про те, що предмет іпотеки не належить іпотекодавцю, жодних обтяжень на предмет іпотеки накладено не було, право банку як іпотекодержателя є незмінним, а, відтак, вимога про визнання іпотечного договору - безпідставною.

В апеляційній скарзі на рішення Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, посилаючись на незаконність, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зазначає, що позивачем та третьою особою із самостійними вимогами на предмет спору не підтверджено права на позов, що є предметом розгляду у даній справі. Зокрема, позивач не заперечує, що закріплене, на його думку, за ним майно, фактично не перебуває в останнього ні на праві власності, ні на праві господарського відання на час звернення із даним позовом до суду. Третьою особою також не надано доказів перебування спірного майна на балансі підприємства, що перебуває у сфері його управління на час звернення до суду. Вважає, що судом безпідставно не застосовано норми ст. 328 ЦК України, неправильно застосовано вимоги ст. 58, ч.2 ст.59, ст. 179 ЦПК України, та ч.2 ст. 215 ЦК України.

В апеляційній скарзі на рішення ПАТ "КБ Хрещатик", посилаючись на незаконність, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зазначає, що п. 1.3 іпотечного договору від 14.11.2006 р. №10805, укладеного між ВАТ КБ "Хрещатик" та ОСОБА_13, вказано, що предмет іпотеки належить ОСОБА_13 на праві власності на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 27.10.2006 р., які не були визнані недійсними у встановленому законом порядку. Вважає, що судом не наведено обставин, передбачених ст. 203 ЦК України, які б були підставою для визнання іпотечних договорів недійсними. Також не підтверджується доказами твердження суду про те, що банки перед укладенням угод іпотеки діяли недобросовісно. Також судом не взято до уваги пояснення РВ ФДМУ у Львівській області про те, що приватизація майна ВАТ "ЕКТІ автопром" у встановленому законом порядку незаконною не визнавалась, навпаки судовими рішеннями підтверджено законність рішень РВ ФДМУ у Львівській області щодо приватизації спірного майна як цілісного майнового комплексу. Посилання позивачів на рішення господарського суду м. Києва від 16.11.2004 року у справі про незаконність приватизації майна без розподілу приміщень між державними підприємствами, а також визнання права повного господарського відання за позивачем на приміщення площею 6 323 кв.м, не можуть підтверджувати незаконність приватизації ВАТ "ЕКТІавтопром", оскільки такі вимоги у цій справі не розглядались, а спірні приміщення увійшли до цілісного майнового комплексу.

Відповідачі ОСОБА_14 та її представник ОСОБА_6, ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", треті особи ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет", приватні нотаріуси ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, третя особа ОСОБА_18 належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що стверджується наявними у справі рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, заяв про відкладення розгляду справи не поступило, що, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача на підтримання своєї апеляційної скарги на ухвалу суду і заперечення скарг на рішення суду, пояснення відповідача та представників апелянтів на підтримання апеляційних скарг і заперечень скарги на ухвалу суду, перевіривши матеріали справи, інвентаризаційні справи, законність та обгрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

У відповідності з п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 23 листопада 2011 року районний суд виходив з того, що забезпечення позову, визначене ухвалою суду від 09 червня 2008 року у вигляді заборони чинити перешкоди щодо користування та володіння заявником спірними приміщеннями у будинку АДРЕСА_1 не в повній мірі відповідають нормам чинного законодавства та інтересам останнього. А заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборона його продавати чи іншим чином відчужувати та звертати стягнення на нього є більш ефективними заходами забезпечення позову.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки у відповідності до заявлених вимог і повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до цього може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб (ст. 152 ЦПК України).

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом першої інстанції вжиті заходи до забезпечення позову згідно з видами, передбаченими ст. 152 ЦПК України.

Посилання апелянта на те, що суд постановив оскаржувану ухвалу в порушення вимог ч.4 ст. 154 ЦПК України, не з'ясувавши причини пропуску строку подання заяви від 22 листопада 2011 року до суду і не поновивши строк на подачу такої заяви, не може бути підставою для задоволення його апеляційної скарги, оскільки такі доводи не спростовують висновків суду. Доводи про те, що ОСОБА_4 намагається зробити неможливим виконання рішення суду колегія суддів вважає неспроможними.

Таким чином, оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а відтак, апеляційну скаргу Державного підприємства "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання" слід відхилити.

Згідно з ч.1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом установлено, що позивач Державне підприємство "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання", треті особи ВАТ "ЕКТІавтопром", ДНДП "Конекс" та ДПНДЦ "Композит" входили в систему Міністерства промислової політики України та розміщувалися в будівлі АДРЕСА_1

З матеріалів інвентаризаційної справи ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", квартал №702 вбачається, що 09.11.1998 року за ВАТ "ЕКТІавтопром" було зареєстровано право колективної власності на адміністративно-побутовий корпус по АДРЕСА_1 (Інвентаризаційна справа (т.1 а.с. 23).

В послідуючому 08.12.2000р. ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" зареєструвало право колективної власності за ВАТ "ЕКТІавтопром" на цілісний майновий комплекс по АДРЕСА_1 (Інвентаризаційна справа т.1 а.с. 168).

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу, 14.09.2006 року ВАТ "ЕКТІавтопром" відчужило ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 площею 601,6 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1

З копії договору купівлі-продажу від 20.10.2006 р. вбачається, що ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" відчужило вказані нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 площею 601,6 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_13

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу, 14.09.2006 року ВАТ "ЕКТІавтопром" відчужило ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 площею 1101,5 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1

З копії договору купівлі-продажу від 20.10.2006 року вбачається, що ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" відчужило вказані нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 площею 1101,5 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_13

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу, 04.09.2006 року ВАТ "ЕКТІавтопром" відчужило ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 площею 459,5 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1

З копії договору купівлі-продажу від 12.09.2006р. вбачається, що ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" відчужило вказані нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 площею 459,5 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_4

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу, 04.09.2006 року ВАТ "ЕКТІавтопром" відчужило ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 площею 103,2 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1

З копії договору купівлі-продажу від 12.09.2006р. вбачається, що ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" відчужило вказані нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 площею 103,2 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_13

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу, 04.09.2006 року ВАТ "ЕКТІавтопром" відчужило ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 площею 128,9 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1

З копії договору купівлі-продажу від 12.09.2006 року вбачається, що ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" відчужило вказані нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 площею 128,9 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_13.(т.1, а.с. 242-251).

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу 04.09.2006р. ВАТ "ЕКТІавтопром" відчужило ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 площею 109,4 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1

З копії договору купівлі-продажу від 12.09.2006р вбачається, що ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" відчужило вказані нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 площею 109,4 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_13.(т.4, а.с. 262).

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу, 27.09.2006 року ВАТ "ЕКТІавтопром" відчужило ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" нежитлові приміщення механічної майстерні З-1 площею 136,2 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1

З копії договору купівлі-продажу від 20.10.2006р. вбачається, що ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" відчужило вказані нежитлові приміщення механічної майстерні З-1 площею 136,2 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_4

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу, 14.09.2006 року ВАТ "ЕКТІавтопром" відчужило ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" нежитлові приміщення лабораторного корпусу Б-4 площею 65,0 м.кв., що становить 15/1000 частки лабораторного корпусу, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1

З копії договору купівлі-продажу від 20.10.2006р. вбачається, що ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" відчужило вказані нежитлові приміщення нежитлові приміщення лабораторного корпусу Б-4 площею 65,0 м.кв., що становить 15/1000 частки лабораторного корпусу, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_14

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу, 02.10.2006р. ВАТ "ЕКТІавтопром" відчужило ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" нежитлові приміщення лабораторного корпусу Б-4 площею 1846,2 м.кв., що становить 38/100 частки лабораторного корпусу, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1

З копії договору купівлі-продажу від 20.10.2006р. вбачається, що ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" відчужило вказані нежитлові приміщення нежитлові приміщення лабораторного корпусу Б-4 площею 1846,2 м.кв., що становить 38/100 частки лабораторного корпусу, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_14

Згідно договору купівлі-продажу від 04.09.2006р., ВАТ "ЕКТІавтопром" відчужило ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" нежитлові приміщення гаражу-цеху Є-2 площею 998,7 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1

З копії договору купівлі-продажу від 12.09.2006р. вбачається, що ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" відчужило вказані нежитлові приміщення гаражу-цеху Є-2 площею 998,7 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_4 (т.1, а.с. 254-261).

Як вбачається з іпотечного договору від 14.11.2006р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_17, відповідач ОСОБА_13 передала в іпотеку ВАТ КБ "Хрещатик", правонаступником якого є ПАТ КБ "Хрещатик", нерухоме майно - нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 загальною площею 459,5 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1, придбані у ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2006р., а також нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 загальною площею 601,6 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 придбані у ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2006р. (т.1, а.с. 264-266).

Згідно іпотечного договору від 10.10.2006р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_16, відповідач ОСОБА_13 передала в іпотеку АКБ "Мрія", правонаступником якого є ВТБ Банк, нерухоме майно - нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 загальною площею 128,9 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1, придбані у ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2006р., нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 загальною площею 103,2 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1, придбані у ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2006р., а також нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 загальною площею 109,4 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1, придбані у ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2006р.(т.1, а.с. 271).

Як вбачається з іпотечного договору від 10.10.2006р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_16 відповідач ОСОБА_4 передав в іпотеку АКБ "Мрія", правонаступником якого є ВТБ Банк, нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 704,7 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1, придбані у ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2006р., нежитлові приміщення гаражу-цеху Є-2 площею 998,7 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1, придбані у ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2006р., а також нежитлові приміщення адміністративного будинку А-6 площею 459,5 м.кв., що знаходяться в будинку АДРЕСА_1, придбані у ТзОВ "Спільне українсько-німецьке підприємство "Укрмедмаркет" на підставі договору купівлі-продажу від 12.09.2006р.(т.1, а.с. 267-268)

Ураховуючи наведене, судова колегія вважає, що районний суд дійшов вірного висновку, що спірне майно вибуло із володіння дійсного власника та володільця протиправно, без їх згоди, відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 придбали спірне майно хоч і на підставі договорів купівлі-продажу, але вони не є добросовісними набувачами, а тому позов в цій частині визнав підставним та обґрунтованим.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Установлено, що ВАТ "ЕКТІавтопром" 08.12.2000р. зареєструвало право колективної власності на цілісний майновий комплекс по АДРЕСА_1 на підставі наказів РВ ФДМ у Львівській області від 13.05.1997р. №667 та 13.08.1998р. №913; переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "ЕКТІавтопром".

На час реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс за ВАТ "ЕКТІавтопром"та видачі реєстраційного посвідчення від 08.12.2000р. діяли Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995р. №56 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.1996р. за №31/1056) (надалі - Правила №56) та Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Держбуду України від 09.06.1998р. №121 (надалі - Інструкція №121).

В Додатку №1 до Правил №56 -визначено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб, до яких належать:

Документи, що посвідчуються згідно з чинним законодавством державними нотаріальними конторами:

а) договори купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання;

б) свідоцтва про право на спадщину;

в) свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

г) свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів;

д) дублікати правовстановлюючих документів, що зберігаються у справах нотаріальних контор.

2. Документи, що посвідчуються приватними нотаріусами:

а) договори купівлі-продажу, міни, дарування;

б) свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів.

3. Документи, що видані державними нотаріальними архівами:

а) дублікати, засвідчені копії і виписки з документів, що зберігаються в справах цих архівів.

4. Документи, що оформляються консульськими установами України:

а) свідоцтва про право на спадщину;

б) свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.

5. Рішення судів, арбітражних судів щодо права власності на об'єкти нерухомого майна.

6. Договори купівлі-продажу, міни, зареєстровані біржею.

7. Рішення місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування щодо права власності на об'єкти нерухомого майна.

8. Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, що видаються місцевими органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, органами приватизації.

9. Рішення про відведення земельної ділянки або про право власності на земельну ділянку для будівництва об'єкта і акт прийняття цього об'єкта в експлуатацію, затверджений рішенням місцевого органу державної виконавчої влади, місцевого самоврядування.

10. Інші правовстановлюючі документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 16 Додатку №1 Інструкції №121 було передбачено, що правовстановлюючими документами, на підставі яких провадиться державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна є також накази органів Фонду державного майна з додатком - переліком об'єктів нерухомого майна про передачу у власність цих об'єктів акціонерним товариствам.

Із змісту наказів Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Львівській області №667 від 13.05.1997р. (т.1, а.с.28) вбачається, що ним відмінено наказ РВ ФДМУ у Львівській області №2025 від 12.08.1996р. та затверджено погоджений з Кабінетом Міністрів план розміщення акцій відкритого акціонерного товариства "Експериментально-конструкторський і технологічний інститут захисних покрить".

З копій наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Львівській області №913 від 13.08.1998р. (т.1, а.с.29) вбачається, що даним наказом відмінено дію наказів РВ ФДМУ №326 від 24.03.98р. та №342 від 25.03.98р. та відновлено дію наказу №667 від 13.05.1997р.

Таким чином вказані накази у відповідності до п.16 Інструкції №121 не є правовстановлюючими документами, ними не підтверджується право власності ВАТ "ЕКТІавтопром" на об'єкти нерухомого майна, які воно відчужило в послідуючому ТзОВ "СП Укрмедмаркет", а в ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" не було правових підстав реєструвати право власності за ВАТ "ЕКТІавтопром" на ці об'єкти нерухомого майна.

Крім цього, з Переліку нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "ЕКТІавтопром" (Інвентаризаційна справа Том №1 аркуш 170), який зазначено, як додаток до листа Регіонального відділення від 09.11.98р. №7/11-3796, вказано назву об'єктів нерухомого майна: 1.Головний виробничий лабораторний корпус; 2.Адміністративно-побутовий корпус; 3. Лабораторія антикоризійного захисту; 4. Компресорна; 5. Газорозподільна станція; 6. Ремонтно-механічний цех; 7. Автогараж; 8. Спортивно-оздоровчий табір "Беркут".

В той же час з Довідки-характеристики від 08.12.2000р. (Інвентаризаційна справа т.1, а.с. 143), яка видана ВАТ "ЕКТІавтопром" після реєстрації права власності зазначені наступні об'єкти нерухомості:

Б-4 -лабораторний корпус площею 9020,6 м.кв.;

А-6 -адміністративний будинок, площею 8301,8 м.кв.;

В-3 -адміністративне, площею 1798,4 м.кв.;

Г-2 -лабораторія, площею 173,6 м.кв.;

Д-1 -склад, площею 14,8 кв.м.;

Е-1 -ГРП, площею 9,3 м.кв.;

Є-2 -гараж-цех, площею 998, 7 кв.м.;

Ж-1 -цех, площею 553, 9 кв.м.;

К-1 -склад металевий, площею 518,9 кв.м.;

Л-1 -склад, площею 170,8 кв.м.

Як вбачається з акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ВАТ "ЕКТІавтопром" Контрольно-ревізійного відділу у м. Львові від 14.02.2002р. (т.4, а.с.12-14), при співставленні назв будівель та споруд вказаних ЛОДКБТІ та ЕО в довідці-характеристиці від 08.12.2000р. з Переліком нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "ЕКТІавтопром"від 09.11.1998р. виявлено, що назви ряду будівель та споруд вказані в довідці-характеристиці не відповідають об'єктам, які зазначені у Переліку, а частина приміщень взагалі відсутня. При цьому КРУ встановило, що реєстрація права власності на нерухоме майно за ВАТ "ЕКТІавтопром" здійснена всупереч діючому законодавству. Крім цього органами КРУ встановлено, що в довідку-характеристику від 08.12.2000р. ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" внесло ряд будівель і споруд, які відсутні в Переліку, всього загальною площею 2257,1 м.кв.

Як вбачається з п.3 Інструкції про інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. №69, а також п.2,3 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993р. №158, інвентаризація майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду є обов'язковою та проводиться відповідно до рішення державних органів приватизації чи орендодавців. Інвентаризації підлягає все майно державних підприємств, що приватизуються, а також майно державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, чи їх окремих структурних підрозділів, включаючи об'єкти невиробничого призначення, діючі об'єкти, об'єкти та предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану, а також зараховані чи не зараховані з різних причин на баланс.

Судом установлено, що представник ВАТ "ЕКТІавтопром" ОСОБА_6, а також відповідач ОСОБА_4 визнали, що на час приватизації, інвентаризація майна державного підприємства на базі якого в процесі приватизації створювалося ВАТ "ЕКТІавтопром" не здійснювалась і акт інвентаризації майна державного підприємства відсутній.

Крім цього, на час укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна між ВАТ "ЕКТІавтопром" та ТзОВ "СП Укрмедмаркет" вступив в дію Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Пунктом 5 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, яка діяла на час відчуження спірного майна, визначено було, що державою визнаються право власності та інші речові права на нерухоме майно, лише набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, районний суд вірно встановив, що жодними доказами не доведено, що ВАТ "ЕКТІавтопром" на час відчуження спірного нерухомого майна було його власником, при цьому доведено, що реєстрація права власності цілісного майнового комплексу ВАТ "ЕКТІавтопром" здійснена всупереч вимогам діючого законодавства без наявності правовстановлюючих документів, які дають підстави здійснювати реєстрацію майнових прав на об'єкти нерухомого майна.

У відповідності до ст. 49 Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993р. нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства та відмовляють у вчиненні нотаріальної дії.

Крім цього, у відповідності до Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.07.1999р. №351 визначено, що на об'єкти нерухомого майна в обов'язковому порядку оформляється свідоцтво про право власності.

Як вбачається з відповіді Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 02.04.2012р., свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 ВАТ "ЕКТІавтопром" районною адміністрацією не видавалося. (т.6, а.с. 167).

Таким чином, районний суд вірно встановив, що відчуження спірного майна було здійснено юридичною особою, яка не була власником цього майна, без наявності визначеного законодавством правовстановлюючого документа, а тому у відповідності до вимог ст. 215 ч.2 ЦК України договори купівлі-продажу майна ВАТ "ЕВТІавтопром" до ТЗОВ СП "Урмедмаркет" є нікчемними угодами і визнання їх недійсності не потребується.

У відповідності з ч.1 ст.317 ЦК України виключно власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Державне підприємство "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання" знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1 і являється державним підприємством.(т.5, а.с. 57-58).

З рішення господарського суду м. Києва від 16.11.2004р. справа №2/407, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2005р. та постановою Вищого Господарського Суду України від 22.06.2005р. вбачається, що наказ Фонду Держмайна України №945 від 25.05.1999р., щодо скасування наказів РВ ФДМУ визнано недійсним з моменту його прийняття. Визнано за Державним підприємством "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання" право повного господарського відання приміщеннями по АДРЕСА_1 загальною площею 6323 м.кв. сумарною вартістю 176322 грн. станом на момент оцінки основних фондів при приватизації ВАТ "ЕКТІавтопром" (т.1, а.с. 9-14, 15-20, 21-23)

Постановою Вищого Господарського Суду України від 22.06.2005р. встановлено, що приватизація ВАТ "ЕКТІавтопром" проведена з порушенням норм чинного на час проведення приватизації законодавства, яке полягало у не проведенні розподілу приміщень по АДРЕСА_1 між державними підприємствами.

Згідно ст.136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

У відповідності до вимог 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Суд вірно встановив, що оскільки спірне майно є державною власністю, а відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010 "Про оптимізацію систем центральних органів виконавчої влади "Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном визнано правонаступником Міністерства промислової політики України, і Державне підприємство "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №453 від 06.04.1998р. засноване на державній власності та входило до сфери управління Міністерства промислової політики України, тому позивач та третя особа наділені повноваженнями у відповідності до вимог ст136 ГК України, ст.396 ЦК України та Глави 29 ЦК України звертатися з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009р. №9 реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації (статті 19, 27 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").

Листом Верховного Суду України від 24.11.2008р. роз'яснено, що на відміну від норм ч. 1 ст. 216 ЦК норми гл.29 ЦК є спеціальними. У них закріплено основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватися власником майна, зокрема з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином (наприклад, віндикація). Якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте, в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсними правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді.

Судом вірно встановлено, що в процесі оспорення наказів РВ ФДМУ у Львівській області, зокрема після набуття чинності рішенням господарського суду м. Києва від 16.11.2004р. у справі №2/407 відповідач ВАТ "ЕКТІавтопром", головою правління якого був ОСОБА_6, а заступником голови спостережної ради -відповідач ОСОБА_4 впродовж вересня-жовтня 2006р. здійснило продаж спірних приміщень на які визнано право господарського відання за позивачем - ТзОВ "СП Укрмедмаркет".

Як вбачається з відповіді управління Державної реєстрації Львівської міської ради (а.с.164 Том №6), засновником ТзОВ "СП Укрмедмаркет" були третя особа ОСОБА_18 та ОСОБА_6 Останній також наділений правом підпису документів від імені вказаного товариства, що ним і не заперечується .

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, після відчуження спірних приміщень за рішенням засновників припинено діяльність ТзОВ "СП Укрмедмаркет" (т.6, а.с. 192-193).

Крім цього, судом встановлено, що через декілька тижнів ТзОВ "СП Укрмедмаркет" відчужило придбані спірні приміщення відповідачам ОСОБА_4, його дружині ОСОБА_13 та знайомій ОСОБА_6 - ОСОБА_14, інтереси якої останній представляє в судовому засіданні.

При цьому судом встановлено, що на час відчуження спірного майна вказані приміщення займало ДП "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання", вільного доступу до цих приміщень не було.

Крім цього, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_13 придбали частину приміщень ВАТ "ЕКТІавтопром"без посередництва ТзОВ "СП Укрмедмаркет".

Отже, враховуючи те, що спірні приміщення відчужувалися ВАТ "ЕКТІавтопром" товариству, співзасновником якого був голова правління ВАТ "ЕКТІавтопром", після чого в короткий термін, без огляду, ці приміщення перепродані заступнику голови спостережної ради ВАТ "ЕКТіавтопром" ОСОБА_4, його дружині ОСОБА_13 та знайомій голови товариства ОСОБА_6 - ОСОБА_14 після вступу в законну силу рішення господарського суду, яким визнано право господарського відання позивача на спірні приміщення, про яке вони достовірно знали, в суду не виникало сумнівів у тому, що вказані особи не є добросовісними набувачами спірного майна.

Згідно з ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно з ст.5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Згідно вимог ст.6 Закону України "Про іпотеку" нерухоме майно передається у іпотеку лише за згодою власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якщо така згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.

Судом вірно встановлено, що спірне нерухоме майно, яке передано банкам у іпотеку відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_13 вибуло із володіння позивача та третьої особи Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (Агенство Держмайна України) без їх згоди і дозволу на передачу цього майна в іпотеку в рахунок забезпечення виконаня зобов'язань відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_13 вони не давали. При цьому також встановлено, що банки перед укладенням угод іпотеки діяли недобросовісно, оскільки спірне майно знаходилося у фактичному користуванні позивача, вільного доступу до них не було, але вони на ці обставини увагу не звернули і уклали спірні договори без фактичного огляду цих приміщень. Відтак судом вірно встановлено, що вказані угоди не відповідають вимогам ст.203 ЦК України і в цій частині вірно задовольнив позовні вимоги.

Задовольняючи заяву третьої особи Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном (Агенство Держмайна України) про визнання поважною причину пропуску строку звернення до суду та поновлення цього строку районний суд виходив з того, що угоди із спірним майном були укладені протягом вересня-жовтня 2006 року, третя особа стороною вказаних угод не була і про їх укладення не знала і не могла знати.

Крім того, після звернення позивача до суду, третя особа не змогла з об'єктивних причин заявити самостійно позов, оскільки відповідно до указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 09.12.2010р. №1085/2010 відбулася реорганізація шляхом припинення юридичної особи Міністерства промислової політики України та утворення Державного агентства з управління державними корпоративними правами та майном. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців юридичну особу Міністерство промислової політики України було припинено 23 грудня 2011 року. А тому лише після цього третя особа змогла заявити вказаний позов самостійно.

За таких обставин суд вірно визнав причину пропуску строку позовної давності поважною і поновив строк звернення до суду для захисту державних інтересів.

Матеріалами справи і районним судом вірно встановлено, що постановами господарських судів у справі №2/407 (т.1, а.с. 9-23) встановлено факт закріплення спірних приміщень за ДП "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання" на праві повного господарського відання і це майно не могло бути приватизовано іншим державним підприємством і саме ці рішення, відповідно до вимог ч.3 ст. 61 ЦПК України, мають приюдиційне значення для вирішення даного спору. Тому суд вірно не взяв до уваги посилання відповідача ОСОБА_4, представників третіх осіб ВАТ "ЕКТІавтопром" та РВ ФДМУ по Львівській області на рішення господарських судів у спорах між цими сторонами та їх доводи, що приватизація ВАТ "ЕКТІавтопром" рішенням суду не визнана недійсною і не доведено незаконність набуття у власність цього товариства спірного майна.

Частиною першою ст. 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Апелянтами не подано належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених ст.ст. 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм матеріального і процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення, відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин.

Рішення суду відповідає вимогам закону і зібраним доказам. Доводи апеляційних скарг не заслуговують на увагу, оскільки висновків суду не спростовують.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, ч.2 п.1, 308, 312 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.п.1, 4, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Львівський дослідно-експериментальний завод технологічного обладнання", ОСОБА_4, ОСОБА_13, Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик", ОСОБА_14 відхилити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 23 листопада 2011 року та рішення Личаківського районного суду м. Львова від 03 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Мацей М.М.

Судді: Мельничук О.Я.

Тропак О.В.