Номер провадження № 22-ц/785/9206/13
Головуючий у першій інстанції Петренко В.С.
Доповідач Сидоренко І. П.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.12.2013 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Криворучці Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 16 жовтня 2013року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановила:
29 листопада 2012року представник ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого послався на те, що 29 жовтня 2007року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за № ОDXRFT10470680, згідно якого Банк надав ОСОБА_2 кошти в сумі 8123грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29 жовтня 2009року. Своїх зобов'язань ОСОБА_2 не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 16 жовтня 2012року у сумі 68811грн.89коп., з яких заборгованість за кредитом складає 8123грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 10грн.66коп., заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 5604грн.87коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 51320грн.41коп., а також штрафи відповідно до п.5.3. Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) - 500грн., штраф (процентна складова) - 3252грн.95коп.. На підставі наведеного представник банку просив суд стягнути з відповідача на користь банку загальну заборгованість у розмірі 68811грн.89коп. та судові витрати (а.с.1-2).
Рішенням суду від 16 жовтня 2013року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» був задоволений частково. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 256грн.14коп. та загальну суму заборгованості за кредитним договором від 29 жовтня 2007р. у розмірі 25614грн.48коп., яка складається з:
- заборгованість за кредитом - 8123грн.,
- заборгованість по процентам за користування кредитом - 10грн.66коп.,
- заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 5604грн.87коп.,
- пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 8123грн.
- штраф (фіксована частина) - 500грн.,
- штраф (процентна складова) - 3252грн.95коп.
В решті позовних вимог відмовлено (а.с.58-59, 60-65).
В апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволені позовних вимог Банку у повному обсязі. При цьому апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушені норм матеріального та процесуального права (а.с.70-75).
Справа розглянута у відсутності представника Банку, який був належним чином сповіщений про слухання справи в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, представника апелянта, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання за кредитним договором повинні виконуватись належним чином та, приймаючи до уваги, що розмір неустойки значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, суд з власної ініціативи, вважав за необхідне на підставі ч.3 ст.551 ЦПК України зменшити розмір пені з 51320грн.41коп. до тіла кредиту 8123грн. Відмовляючи у задоволені заяви представника відповідача про необхідність застосування судом строків спливу позовної давності, суд виходив з того, що відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), з якими було ознайомлено відповідача та відносно яких останній висловив згоду, визначено термін позовної давності по всім вимогам тривалістю 5 років, тому суд прийшов до висновку, що заборгованість підлягає стягненню.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом встановлено та матеріалами справі підтверджено, що 29 жовтня 2007р. ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із письмовою заявою за № ОDXRFT10470680 про надання споживчого кредиту у розмірі 8123грн. на строк 24 місяці з 29.10.2007р. по 29.10.2009р. включно, за умовами сплати за користування кредитом відсотків, на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 243грн.69коп. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,0грн. в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків винагороди, комісії в зазначеній в заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам строки (а.с.7).
Згідно умов укладеного договору Договір складається з Заяви позичальника, Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та Тарифів (а.с.7).
Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з 6 по 10 число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти у сумі 582грн.58коп. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат, згідно з Умовами (а.с.7).
Грошові кошти були надані для придбання телевізору та аудіо магнітофону, що підтверджується рахунком-фактурою №63781 від 29.10.2007р. (а.с.8).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У зв'язку з порушенням виконання умов кредитного договору, станом на 16 жовтня 2012року у відповідача виникла заборгованість у сумі 68811грн.89коп., з яких: заборгованість за кредитом - 8123грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 10грн.66коп., заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 5604грн.87коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 51320грн.41коп., штраф (фіксована частина) -500грн., штраф (процентна складова) - 3252грн.95коп. (а.с.3-5).
Висновок суду першої інстанції про неналежне виконання ОСОБА_2 кредитного зобов'язання та існування заборгованості є вірним, а доводи апелянта щодо відсутності кредитного договору між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк» від 29.10.2007р. є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.
Проте, як вбачається з матеріалів справи 16 жовтня 2013р. представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до суду першої інстанції заяву про застосування строку позовної давності (а. с. 54).
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Суд першої інстанції, посилаючись на п. 5.5 Умов, виходив із того, що строк позовної давності по всіх вимогах становить 5 років. Однак, при цьому не звернув уваги, що позивачем не надано доказів про ознайомлення відповідача під підпис саме із зазначеними Умовами.
Із долучених до матеріалів справи Умов вбачається, що останні не містять підпису позичальника (а.с.9-13). Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме вказані умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи належно оформленої та засвідченої копії Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та відсутністю даних про те, з якими саме Умовами був ознайомлений ОСОБА_2, згадані Умови не можуть бути покладеними в основу рішення. Однак суд першої інстанції не надав цій обставині належної юридичної оцінки, що призвело до порушення норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
Судом першої інстанції не було враховано наступне.
Як зазначалося вище, сторони встановили строк повернення кредиту по 29 жовтня 2009р. включно. Погашення кредитної заборгованості здійснюється щомісяця в такому порядку: відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (далі - Умови) (а.с.7).
Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки чергових платежів визначено місяцями. Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Як встановлено судом, банк звернувся до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитом 29 листопада 2012р., включивши до позовних вимог як суму заборгованості по кредиту, процентам, комісії, так і суму пені та штрафів та процентів.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
У даній справі судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) та щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом, а також встановлено відповідальність за порушення їх сплати.
Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, оскільки умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватися позичальником частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
У зв'язку з наведеним висновок суду про початок перебігу строку позовної давності та відсутність підстав для застосування позовної давності до вимог банку ґрунтується на неправильному застосуванні норм права.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 6листопада 2013р. у справі № 6-116 цс13.
Із заяви позичальника від 29 жовтня 2007р. вбачається, що період сплати заборгованості встановлений з « 6» по « 10» число кожного місяця (а.с.7). При цьому ОСОБА_2 банк надав « 30 днів пільгового періоду», тому перший платіж за умовами кредитного договору ОСОБА_2 повинен був сплатити 06 грудня 2007р. (а.с.3-5,7). Не отримавши оплати чергового платежу від ОСОБА_2, у Банка 07 грудня 2007р. виникло право на позов.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з вимогою про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором з пропуском загального строку позовної давності, оскільки строк для звернення з вимогою сплинув 07грудня 2010р., а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом лише 29листопада 2012р. (а.с.1-2, 3-5).
На підставі наведеного та керуючись ч.4 ст.267 ЦК України, колегія суддів вважає, що у задоволені позову ПАТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України та ч.4 ст.267 ЦК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 16 жовтня 2013року - скасувати.
У задоволені позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: І.П.Сидоренко
Судді: С.О.Погорєлова
Т.В.Цюра