№ справа:106/2822/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Лантратова Антоніна Іванівна

№ провадження:11-кп/190/959/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Мазниця А. А.

_________________________________________________________________________________

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2013 р. м. Сімферополь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого - судді Рижової І.В.

суддів - Мазниці А.А., Балахонова Б.Л.

при секретарі - Люшня К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальне провадження №106/2822/13-к за апеляційною скаргою захисника потерпілої - адвоката ОСОБА_3 та апеляційною скаргою прокурора Бічевського В.В. на вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Євпаторія, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, виправдано за недоведеністю, за участю:

прокурора - Бічевського В.В.

виправданого - ОСОБА_4

захисника виправданого - ОСОБА_5

потерпілої - ОСОБА_6

захисника потерпілої - ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник потерпілої - адвокат ОСОБА_3 просить оскаржуваний вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у вигляді одного року виправних робіт.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.

Вироком Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, виправдано за недоведеністю.

Захисник потерпілої мотивує доводи своєї апеляційної скарги тим, що висновки суду не підтверджуються доказами, які досліджені в ході судового розгляду, висновки суду, викладені в судовому рішенні, мають суттєві розбіжності та в ході розгляду справи суд виявив упередженість і однобічність, а також суттєво порушив вимоги кримінального процесуального законодавства.

Прокурор у апеляційній скарзі вважає що вирок є незаконним, оскільки висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також судом проведено не в повній мірі судовий розгляд кримінального провадження.

Під час апеляційного розгляду потерпіла та її захисник підтримали свою апеляційну скаргу, апеляційну скаргу прокурора підтримали частково, прокурор підтримав свою апеляційну скаргу, апеляційну скаргу захисника потерпілої підтримав частково, виправданий та його захисник заперечували проти задоволення апеляційних скарг, просили їх залишити без задоволення, а вирок суду залишити без змін.

ОСОБА_4 обвинувачувався у тому, що він 28.12.2012р. о 17:00 годин, знаходячись в приміщені спортивного залу санаторію «Феміда», розташованого по вул. Фрунзе у м. Євпаторії, на фоні конфлікту з колишньою дружиною ОСОБА_6 умисно схопив останню за ліву руку та почав тягнути її до виходу з приміщення. Однак ОСОБА_6 почала пручатися та побігла у роздягальню, де ОСОБА_4 її наздогнав та умисно наніс один удар ногою по лівій нозі потерпілої, після чого наніс удар кулаком правої руки в область руки потерпілої зліва, продовжуючи свої умисні дії, кулаком правої руки наніс потерпілій удар в область щелепи зліва, в результаті чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді крововиливів на лівій руці та нозі, які виникли від дії тупих предметів, в строк, який не суперечить 28.12.2012 р. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 24 від 08.01.2013 р., виявлені тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_6 відносяться до легких тілесних ушкоджень. Судом обвинувачений виправданий за недоведеністю вчинення ним щодо ОСОБА_6 злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України, тобто умисного заподіяння легких тілесних ушкоджень.

Колегія суддів, виконавши вимоги ст. 405 КПК України, вважає, що апеляційні скарги захисника потерпілої та прокурора не підлягають задоволенню, виходячи при цьому з наступних мотивів.

Так, захисник потерпілої в апеляційній скарзі послався на безпідставність висновку суду про відсутність достатніх доказів часу та обставин заподіяння ОСОБА_6 виявлених у неї тілесних ушкоджень оскільки, на думку захисника, перелічені ним докази містять достатнє підтвердження цих обставин.

Разом з тим зазначення потерпілою ОСОБА_4 як особи, що 28.12.2012 р. заподіяла їй легкі тілесні ушкодження, саме по собі не може вважатися беззаперечним доказом вини, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебувають у вкрай конфліктних стосунках з приводу їх спільної дитини, спори між ними розглядаються судами, визнання ОСОБА_4 винним у заподіянні потерпілій тілесних ушкоджень може вплинути на зазначені правовідносини, а отже ОСОБА_6 має привід оговорювати колишнього чоловіка. Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 та її мати ОСОБА_7 неодноразово зверталися до правоохоронних органів з заявами про вчинення ОСОБА_4 щодо них злочинів, які вносилися до Єдиного реєстру досудових розслідувань, втім у подальшому провадження за ними були закриті у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (а.с. 107-109).

За викладених обставин, а також приймаючи до уваги непослідовність показань ОСОБА_6, яка при одночасному допиті зазначила, що тілесні ушкодження були їй заподіяні у коридорі (а.с. 55), а у судовому засіданні пояснила, що ця обставина мала місце у роздягальні, враховуючи розбіжності між показаннями її та свідків, в тому числі в частині місця заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень та складу осіб, що за словами ОСОБА_6 безпосередньо бачили, як ОСОБА_4 наносив їй удари руками та ногами, та намагалися припинити ці дії, суд обгрунтовано поставився до показань потерпілої критично.

З тої самої підстави не є безсумнівним доказом результати слідчого експерименту (а.с. 47-51), оскільки він проводився без участі сторони захисту, не у приміщенні по вул. Фрунзе у м. Євпаторії, де мали місце події 28.12.2012 р., а на вулиці за іншою адресою, а отже фактично відбулося не відтворення обстановки та обставин події, а повторення потерпілою власних показань у присутності експерта та понятих. На недоцільність проведення такого слідчого експерименту послався і судово-медичний експерт ОСОБА_8, відповідаючи на усні запитання у судовому засіданні 18.07.2013 р.

Не є беззаперечними доказами вини ОСОБА_4 висновки експерта від 07.01.2013 р. № 24 (а.с. 46), від 04.02.2013 р. № 17 (а.с. 53), від 04.04.2013 р. № 47 (а.с. 60), оскільки згідно ним виявлені у потерпілої тілесні ушкодження могли з'явитися за зазначених нею обставин, втім з такою самою вірогідністю могли з'явитися і за інших обставин в інший час у межах 6-16 днів назад від дати першої експертизи, а саме у досить широкий період з 23.12.2012 р. до 02.01.2013 р. Така погрішність визначення часу згідно поясненням експерта ОСОБА_8 є наслідком звернення потерпілої до правоохоронних органів не безпосередньо після заподіяння їй тілесних ушкоджень, а у стадії кінцевого розсосування синців, за збігом не менше 6 днів, а згідно власним поясненням ОСОБА_6 - 11 днів з часу події.

Посилання захисника потерпілої на те, що крім зазначених тілесних ушкоджень у останньої внаслідок удару в обличчя зліва був пошкоджений зуб та випала пломба, не можуть бути прийняті до уваги як такі, що виходять за межі обвинувачення, оскільки згідно обвинувальному висновку заподіяння таких тілесних ушкоджень виправданому не інкримінувалося. Крім того, ця обставина спростовується показаннями лікаря-стоматолога ОСОБА_10 та поясненнями експерта ОСОБА_8 щодо відсутності у потерпілої пошкоджень обличчя та слизової оболонки ротової порожнини як на час звернення до стоматолога 29.12.2012 р., так і на час огляду її експертом 08.01.2013 р.

Доводи захисника щодо підтвердження вини ОСОБА_4 показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, та невірної, на його думку, оцінки цих показань судом, не можуть бути прийняті до уваги.

Так, свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні 10.07.2013 р. пояснила, що 28.12.2012 р., перебуваючи у роздягальні спортивного залу санаторію "Феміда" у м. Євпаторія, чула, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розмовляли між собою на підвищених тонах, сварилися, потім свідок почула шум, що нагадував звук падіння тіла. Вийшовши до приміщення спортивного залу, вона бачила, що виправданий замахувався руками на потерпілу, втім удари у її присутності не наносилися. Після цього ОСОБА_6 плакала, обличчя в неї почервоніло, на наявність в останньої тілесних ушкоджень свідок не звернула уваги. На те, що потерпіла трималася за будь-які частини тіла, ОСОБА_14 не посилалася.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні 27.08.2013 р. пояснила, що 28.12.2012 р. з'явилася за викликом потерпілої після конфлікту між останньою та виправданим, у її присутності бійки та погроз з боку ОСОБА_4 не було, ОСОБА_6 при цьому сиділа у сльозах, з почервонілим обличчям, та повідомила без додаткової конкретизації, що колишній чоловік її побив, втім тілесних ушкоджень в неї свідок не бачила.

У тому ж судовому засіданні свідок ОСОБА_12 зазначила, що 28.12.2012 р., перебуваючи у роздягальні спортивного залу санаторію "Феміда" у м. Євпаторія, чула, як в іншому приміщенні ОСОБА_6 та ОСОБА_4 гучно розмовляли та сварилися з приводу дитини. Після цього потерпіла зайшла до роздягальні у сльозах, тримаючись за руку, сказала, що зайняття не відбудеться, та повідомила, що колишній чоловік застосував до неї фізичне насильство, втім йшла мова про поштовх, або удар, або декілька ударів, - свідок не пам'ятає. Моменту заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, або їх зовнішніх слідів, в тому числі на обличчі ОСОБА_6, свідок не бачила.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні 23.09.2013 р. та 03.10.2013 р. пояснила, що наприкінці грудня 2012 р. вона перебувала у спортивному залі санаторію "Феміда" у м. Євпаторія. Вийшовши до коридору, вона побачила, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 сварилися з приводу дитини. Потім він повідомив свідка та інших дівчат, що зайняття не буде, оскільки він забирає ОСОБА_6 та вони їдуть за дитиною. Факту заподіяння останній тілесних ушкоджень свідок не бачила, втім у подальшому ОСОБА_6 трималася за руку та обличчя.

Вищенаведені показання суд обґрунтовано оцінив як такі, що не є достатніми доказами вини ОСОБА_4, оскільки жодний зі свідків всупереч показанням потерпілої ОСОБА_6 не бачив ані факту заподіяння останній тілесних ушкоджень, ані слідів таких ушкоджень, а їх показання не збігаються з обвинувальним висновком та показаннями потерпілої у судовому засіданні в частині того, що ОСОБА_4 наздогнав ОСОБА_6 у роздягальні, де і наніс низку ударів руками та ногами, якими заподіяв легкі тілесні ушкодження.

Доводи апеляції захисника потерпілої щодо необгрунтованості посилання суду на пояснення експерта стосовно можливості виникнення виявлених у потерпілої тілесних ушкоджень внаслідок падіння, оскільки на думку захисника експерт такої думки не висловлював, суперечать матеріалам кримінального провадження. Так, згідно аудіозапису судового засідання від 18.07.2013 р. експерт ОСОБА_8, відповідаючи на запитання суду щодо такої можливості, зазначив, що згідно висновкам судово-медичної експертизи тілесні ушкодження були заподіяні потерпілій внаслідок дії тупих твердих предметів, а питання про конкретний механізм взаємодії, тобто удар предметом чи удар об предмет, зокрема при падінні, мають бути вирішені слідством. Таким чином, експерт дійсно не виключив можливість заподіяння зазначених тілесних ушкоджень внаслідок падіння потерпілої.

Посилання захисника потерпілої на порушення судом принципу рівності та змагальності сторін в частині позбавлення потерпілої права ставити на підставі ч. 7 ст. 357 КПК України навідні запитання свідку ОСОБА_9 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зважаючи на те, що мав місце допит свідка обвинувачення, чинність зазначеної норми процесуального закону поширювалася виключно на сторону захисту. Крім того, ця обставина не має суттєвого значення зважаючи на те, що судом була знята лише частина запитань потерпілої, а сам її захисник згідно технічному запису судового засідання безперешкодно поставив цьому свідку всі запитання, які вважав за необхідне.

Доводи захисника потерпілої щодо неповноти судового розгляду у зв'язку з відхиленням його клопотання про проведення слідчого експерименту, встановлення та допиту інших осіб, що були присутніми у санаторії "Феміда" 28.12.2012 р., допиту як свідків батьків потерпілої ОСОБА_15 та ОСОБА_7, проведення огляду та консультації у хірурга-стоматолога, витребування для огляду амбулаторної карти потерпілої від стоматолога ОСОБА_10 колегія суддів оцінює критично.

Так, суд першої інстанції з урахуванням положень ст. 333 КПК України обґрунтовано відмовив у задоволенні такого клопотання, оскільки відсутні підстави вважати, що слідчий експеримент не міг бути проведений, а інші свідки події - встановлені стороною обвинувачення на етапі досудового розслідування, а обставини та особи, що їх пропонувалося встановити, не пов'язані з місцем вчинення кримінального правопорушення. Крім того, під час досудового розслідування клопотання захисника ОСОБА_4 про проведення такого слідчого експерименту було відхилене слідчим (а.с. 28, 29).

ОСОБА_15 та ОСОБА_7 не були безпосередніми очевидцями подій, з яких випливає обвинувачення, є близькими родичами потерпілої та перебувають у конфліктних відносинах з ОСОБА_4

Обставини, пов'язані з пошкодженням зубу потерпілої, додатковому дослідженню не підлягали як такі, що виходять за межі пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо неповноти судового розгляду у зв'язку з відхиленням клопотання захисника потерпілої про допит свідків, щодо невірної оцінки судом доказів - показань свідків та відповідей експерта у судовому засіданні на усні запитання, а також щодо об'єктивної доведеності вини ОСОБА_4 дослідженими судом доказами, є по суті ідентичними доводам апеляційної скарги захисника потерпілої та не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з тих самих підстав.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічні положення містять ст. ст. 7, 17 КПК України.

На підставі зазначених норм Конституції та закону суд першої інстанції, здійснивши у повному обсязі судовий розгляд, дійшов правильного висновку про відсутність достатнього обсягу доказів для визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та обґрунтовано ухвалив у справі виправдувальний вирок.

З урахуванням викладеного, а також приймаючи до уваги, що істотних порушень процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, під час апеляційного розгляду не встановлено, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника потерпілої - адвоката ОСОБА_3 та апеляційну скаргу прокурора Бічевського В.В. на вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року - залишити без задоволення.

Вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу негайно з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо в судову палату у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції, а засудженим - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.

СУДДІ:

А.А. Мазниця І.В. Рижова Б.Л. Балахонов