АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 22-ц/796/15896/2013 Головуючий в І інстанції: Диба О.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року Апеляційний суд міста Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Качана В.Я.

ПанченкаМ.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до

ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання їх спільної дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 1 жовтня 2011 року та до досягнення дитиною повноліття посилаючись на те, що відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини, хоча має на те змогу.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2013 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_5 щомісячно в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з квітня 2013 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення платежу (аліментів) за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_4, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибула, явку свого представника не забезпечила, а тому колегія суддів вважала за можливе слухати справу у її відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення з таких підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сторін по справі народилася дитина ОСОБА_5.

На даний час дитина проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні.

Статтями 180, 181 СК України передбачено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно зі ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 27 Конвенції про захист прав дитини, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.

Суд першої інстанції необхідно та обґрунтовано виходив із того, що оскільки дитина сторін проживає разом із позивачем, у зв'язку з чим цілодобовий обов'язок останнього полягає не тільки у його матеріальному забезпеченні, а ще й у постійному вихованні, контролі, що потребує більших моральних витрат ніж періодичні зустрічі відповідача з нею, а тому позовні вимоги щодо стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки позивач довів, що відповідач не систематично виконує належним чином батьківських обов'язків по утриманню дитини, не постійно надає матеріальну допомогу, у зв'язку з чим остання має бути стягнута у примусовому порядку з визначенням її конкретного розміру.

Частиною 1 статті 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Частиною 2 вказної статті визначено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду і в частині недоведеності позовних вимог щодо стягнення аліментів за минулий час, який відповідає наявним в матеріалах справи доказам та встановленим обставинам.

Судом правильно вирішено питання про розподіл судових витрат по справі у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що підстави для стягнення аліментів з відповідача на користь позивача відсутні, оскільки позивачем не надано доказів стосовно потреб дитини, а рішення суду є незаконним та таким, що не відповідає встановленим по справі обставинам не ґрунтуються на вимогах закону та не беруться до уваги колегією суддів.

Посилання апеляційної скарги, що позивачем сплачувалась грошова допомога на утримання та виховання дитини за минулі періоди на правильність висновків суду не впливають, оскільки у зазначеній частині у задоволенні позову відмовлено.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не відносяться до підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

З огляду на викладене та у зв'язку із тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права апеляційна скарга має бути відхилена.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : І.М. Вербова

Судді : В.Я. Качан

М.М.Панченко