УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
від "17" грудня 2013 р. Справа № 906/1622/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Отовіцька І.В., довіреність №28 від 27.05.2013р.;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (м.Хмельницький)
до Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (м.Радомишль Житомирська область)
про стягнення 5094,81грн. (згідно заяви про зміну позовних вимог №164/13 від 18.11.2013р. (а.с.38).
Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 18809,54грн., з яких: 18512,38грн. заборгованість за переданий відповідачу товар та 297,16грн. 3% річних.
Заявою від 18.11.2013р. позивач, посилаючись на те, що під час розрахунку ціни позову позивачем було допущено арифметичну помилку, змінив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача на користь позивача 5094,81грн., з яких: 5000,00грн. сума основного боргу, 94,81грн. 3% річних (а.с. 38)
Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 5094,81грн. заборгованості.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві з урахуванням заяви про зміну розміру позовних вимог №164 від 18.11.2013р. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що згідно усної домовленості він здійснив поставку товару відповідачу, за який відповідач в повному обсязі не розрахувався.
Представник відповідача, який був присутній в судовому засіданні 19.11.2013р. проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву №1330 від 19.11.2013р., в якому зазначив, що протягом часу з 04.01.2013 року по 05.04.2013 року TOB "Агро-Союз-Хмельницький" було поставлено ДП "Радомишльське лісомисливське господарство" продукцію на загальну суму 27984,57грн. В свою чергу відповідач провів розрахунок за отриману продукцію в сумі 21358,87 грн., в підтвердження чого надав копії платіжних доручень (а.с.47-51). Також, представник відповідача зазначив, що сума заборгованості на момент подачі позову становила 6625,70грн. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що позов є передчасним, оскільки позивач в порушення ч.2 ст.530 ЦК України не звертався до відповідача з відповідною вимогою про сплату заборгованості, тому строк оплати за отриманий товар не настав (а.с.45-46).
В судові засідання 03.12.2013р. та 17.12.2013р. представник відповідача не з'явився, витребуваних ухвалами суду документів не надав, хоча про час та місце судового засіданні відповідач повідомлений належним чином (а.с.55, 60).
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, враховуючи встановлені строки вирішення спору, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (позивач) в період з 04.01.2013р. по 05.04.2013р. передало Державному підприємству "Радомишльське лісомисливське господарство" (відповідач) товар на загальну суму 27984,57грн.
Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними №8 від 04.01.2013р. на суму 1260,70грн., №62 від 15.01.2011р. на суму 1727,46 грн., №73 від 16.01.2013р. на суму 4183,49, №78 від 17.01.2013р. на суму 3159,77грн., №151 від 25.01.2013р. на суму 1027,01грн., №00217 від 06.02.2013р. на суму 1017,67грн., №00247 від 08.02.2013р. на суму від 1891,40грн., №00368 від 19.02.2013р. на суму 652,76грн., №00467 від 05.03.2013р. на суму 458,56грн., №00508 від 11.03.2013р. на суму 4172,11грн., №00648 від 25.03.2013р. на суму 270,19грн. №00664 від 26.03.201р. на суму 3813,95грн., №00711 від 29.03.2013р. на суму 56,16, №00710 від 29.03.2013р. на суму 859,19грн., №00733 від 02.04.2013р. на суму 1858,55грн., №00775 від 05.04.2013р. на суму 1575,60грн. (а.с.8-23).
Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, перерахувавши позивачу 24871,25грн., що підтверджується банківськими виписками від 14.01.2013р. на суму 7210,21грн., від 23.01.2013р. на суму 2261,98грн., від 25.03.2013р. на суму 1886,68грн., 24.07.2013р. на суму 5000,00грн., від 18.11.2013р. на суму 8512,38грн. (а.с.61-67).
В зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку в частині оплати за отриманий товар, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 3113,32грн. (27984,57грн. - 24871,25грн.), яка на час розгляду справи не змінилась.
За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних товар.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є позадоговірними (заснованими на усних домовленостях) правовідносинами з купівлі-продажу, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 27984,57грн., виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач частково сплатив позивачу 24871,25грн. Тобто, не сплаченою залишилась сума в розмірі 3113,32грн.
Отже, згідно приписів ст.ст.173, 174 ЦК України між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за поставлений товар в повному обсязі не провів.
Наявність заборгованості відповідача перед позивачем не заперечується. Однак, відповідач зазначає, що між сторонами відсутній договір, в якому було б визначено строк оплати за отриманий товар, тому боржник згідно вимог ч.2 ст.530 ЦК України повинен виконати обов'язок щодо сплати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Зазначає, що оскільки позивач не направив відповідачу вимогу про оплату, а тому відповідач не порушує норм чинного законодавства та правомірно не сплачує заборгованість.
Такий висновок відповідача є необґрунтованим з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.530 ГПК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Разом з тим, пунктом 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013р. передбачено, що строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Загальні положення частини другої статті 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Тобто, прийнявши від позивача товар по видатковим накладним, у відповідача відповідно до вищенаведених приписів ст.692 ЦК України виник кореспондуючий обов'язок о д р а з у оплатити його.
Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 5000,00грн. основної заборгованості. Однак, вказана сума не підтверджується наданими господарському суду доказами. Як на підставу позову позивач посилається на накладні №8 від 04.01.2013р. на суму 1260,70грн., №62 від 15.01.2011р. на суму 1727,46 грн., №73 від 16.01.2013р. на суму 4183,49, №78 від 17.01.2013р. на суму 3159,77грн., №151 від 25.01.2013р. на суму 1027,01грн., №00217 від 06.02.2013р. на суму 1017,67грн., №00247 від 08.02.2013р. на суму від 1891,40грн., №00368 від 19.02.2013р. на суму 652,76грн., №00467 від 05.03.2013р. на суму 458,56грн., №00508 від 11.03.2013р. на суму 4172,11грн., №00648 від 25.03.2013р. на суму 270,19грн. №00664 від 26.03.201р. на суму 3813,95грн., №00711 від 29.03.2013р. на суму 56,16, №00710 від 29.03.2013р. на суму 859,19грн., №00733 від 02.04.2013р. на суму 1858,55грн., №00775 від 05.04.2013р. на суму 1575,60грн. (а.с.8-23).
Загальна сума поставки згідно вказаних накладних становить 27984,57грн.
Згідно наданих позивачем банківських виписок, за період з моменту поставки по даний час відповідачем сплачено борг у розмірі 24871,25грн., а саме 14.01.2013р. на суму 7210,21грн., від 23.01.2013р. на суму 2261,98грн., від 25.03.2013р. на суму 1886,68грн., 24.07.2013р. на суму 5000,00грн., від 18.11.2013р. на суму 8512,38грн. (а.с.61-67). Також довідкою банку ПАТ "ОТП Банк" №М00-5/289 від 18.12.2013р. підтверджується, що за період з 01.01.2013р. по 18.12.2013р. на рахунок позивача отримано коштів від відповідача в сумі 24871,25грн. (а.с.71).
Отже несплаченим залишився борг у розмірі 3113,32грн. (27984,57грн. - 24871,25грн.), а не 5000,00грн., які просить стягнути позивач.
Суд прийняв до уваги, що в односторонньо завіреному акті звірки розрахунків (а.с.69-70) позивач, зокрема, вказав, що 01.03.2013р. ним була здійснена поставка відповідачу товару на суму 1866,68грн., однак в матеріалів позову вказана накладна відсутня, а також позивач у підставах позову не посилався на поставку товару 01.03.2013р. на суму 1866,68грн. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 1886,68грн. (5000,00грн. - 3113,32грн.) заявлені безпідставно та документально не підтверджені, тому задоволенню не підллягають.
Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 94,81грн. 3% річних.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.39), прийшов до висновку, що річні в розмірі 94,81грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач на підтвердження часткової оплати отриманої ним продукції надав копії платіжних доручень (а.с. 47-52), які на думку відповідача підтверджують факт оплати отриманого товару.
Однак, вказані платіжні доручення не містять відміток банку про відповідне зарахування начебто сплачених коштів, тому не можуть бути належними доказами у справі та не приймаються судом до уваги.
Ухвалою суду від 03.12.2013р. суд зобов'язував відповідача надати належні та допустимі докази сплати позивачу суми заявленої заборгованості, однак відповідач вимог ухвали суду не виконав, тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Суд приймає до уваги, що згідно із п. 30.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним у момент зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі в готівковій формі.
Як вбачається з довідки банку ПАТ "ОТП Банк" №М00-5/289 від 18.12.2013р. за період з 01.01.2013р. по 18.12.2013р. оплата в сумі 5000,00грн., на яку посилається відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву та згідно наданої відповідачем копії платіжного доручення №6193 від 18.07.2013р. (а.с.46, 50) на рахунок позивача не надходила.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 3208,13грн., з яких: 3113,32грн. основного боргу, 94,81грн. 3% річних. В частині стягнення 1886,68грн. суд відмовляє за безпідставністю.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки відповідач спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" (12201, Житомирська область, Радомишльський район, м.Радомишль, вул.Київська, 6, код 13568251)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Хмельницький" (29000, м.Хмельницький, вул.Чорновола, 155/1, код 23838102)
- 3113,32грн. основного боргу;
- 94,81грн. 3% річних;
- 1083,37грн. судового збору.
3. В позові відмовити в частині стягнення 1886,68грн. основного боргу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:3прим.
1 - до справи;
2,3 -сторонам (рек.з повід)