РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 2608/20168/12

пр. № 2/759/1543/13

10 грудня 2013 року Святошинський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді - Борденюка В.В.,

при секретарі - Трегубенку М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за кредитним договором. Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки, укладеним з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № K2S4GK00260058 від 11.07.2007 року, що був укладений між банком та ОСОБА_1; предметом іпотеки за договором іпотеки є квартира АДРЕСА_1. Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу його публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-ким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування і перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмета іпотеки. Крім того позивач заявив вимогу про виселення відповідача та інших осіб із вказаної квартири і просив стягнути на його користь судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у його відсутність у заочному порядку.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи із такого.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом, 11 липня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № K2S4GK00260058, за умовами якого кредитор надав позичальнику у користування кредитні кошти у сумі 66 600,00 євро, із річною процентною ставкою - 9% і кінцевим строком повернення до 10.07.2037 року, а також 19 980,69 євро на сплату страхових платежів за умовами договору (а.с. 16 - 26).

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), та в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статі 1048 цього Кодексу.

З метою забезпечення виконання позичальником своїх кредитних зобов'язань, між ПАТ КБ «Приватбанк» (іпотекодержатель) і ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки від 12.07.2007 року, за яким іпотекодавець передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (предмет іпотеки) (а.с. 22 - 26). Іпотекодавець є власником квартири на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 12.07.2007 року, зареєстрованого за реєстровим номером № 631, та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 12 липня 2007 року.

Договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке визначає можливість банку звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу його будь-якій особі та будь-яким способом на підставі договору купівлі-продажу у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» (а.с. 25).

Доказом надання відповідачеві кредитних коштів є наявні у матеріалах справи копії заяви на видачу готівки від 12.07.2007 р. і платіжних квитанцій від 11.07.2007р. (а.с. 20-21).

Однак позичальником умови договору кредиту належним чином не виконувались.

Вимогою від 06.06.2012 кредитор повідомив позичальника про неналежне виконання останнім грошових зобов`язань із своєчасного повернення отриманих кредитних коштів і плати за користування ними, що випливають із кредитного договору № K2S4GK00260058 від 11.07.2007 р. і вказав, що заборгованість ОСОБА_1 становить 140 242 євро (а.с. 14).

Проте вимоги банку у позасудовому порядку задоволені не були.

У зв'язку з цим, банк заявив до позичальника позов про дострокове повернення кредитної заборгованості на загальну суму 155 167,76 євро, що за курсом НБУ складає 1 610 641,35 грн., що складається із боргу за кредитом у розмірі 68 588,23 євро, боргу за відсотками за користування кредитом у розмірі 32 685,10 євро, заборгованості за комісією за користування кредитом у розмірі 7 518,48 євро і пені у розмірі 46 375,95 євро.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт неналежного виконання позичальником своїх договірних зобов'язань і наявність підтверджується наявними у матеріалах справи наданими позивачем вказаними платіжними документами і розширеними розрахунками заборгованості, якими підтверджується заявлений банком розмір загального боргу позичальника.

Відповідно до частини 1 статті 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення на предмет застави.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Викладене свідчить про наявність підстав на звернення стягнення банком на предмет іпотеки в рахунок задоволення своїх вимог за кредитним договором №K2S4GK00260058 від 11 липня 2007 року.

Відповідно до статей 590, 591 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», то суд у своєму рішенні може встановити спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів, або із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Таким чином і застосування судом процедури продажу іпотекодержателем предмета іпотеки у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку» і продаж забезпеченого іпотекою майна з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження є встановленими законодавцем способами звернення стягнення на предмет іпотеки, кожен із яких суд застосовує, враховуючи характер спірних правовідносин сторін.

Відтак, якщо при ухваленні рішення суд із частковим задоволенням позову застосує спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу його з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження, то у такому разі суд не виходить за межі заявлених позивачем позовних вимог, навіть у випадку якщо стягувач просить звернути стягнення, шляхом продажу предмета іпотеки у порядку статті 38 Закону України «Про іпотеку». Так, у даному разі, позовною вимогою, яка визначає і предмет позову, є вимога про захист порушеного права іпотекодержателя, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а відтак суд може застосувати обидва із способів звернення стягнення, передбачених законодавцем у частині 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи викладене, задля забезпечення захисту цивільних майнових, житлових та інших конституційних прав і законних інтересів сторін даного спору, суд вважає за необхідне, задовольнити даний позов частково і звернути стягнення на користь ПАТ КБ «Приватбанк» на предмет іпотеки, яким є квартира АДРЕСА_1, шляхом продажу його з прилюдних торгів у ході виконавчого провадження.

Крім того, при визначенні розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача, то суд виходить із такого.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Такий вид відповідальності, як сплата позичальником пені за несвоєчасне виконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором передбачений пунктами 4.1. договору кредиту.

При цьому за частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що має істотне значення.

За змістом наведених норм суд, взявши до уваги розмір невиконаних грошових зобов'язань позичальника, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і, оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, може зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення.

Водночас, позивач у виконання вимог статті 60 ЦПК України не надав суду належних доказів існування факту заподіяння йому відповідачем збитків, внаслідок несвоєчасного виконання ним кредитних зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо необхідності зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача до 7 518,48 євро, оскільки нарахована банком позичальнику пеня у розмірі 46 375,95 євро є непомірно великою, враховуючи загальний розмір заборгованості відповідача за кредитом і відсотками, а відтак, враховуючи принцип яким сторони мають керуватись у процесі цивільних правовідносин, суд вважає за необхідне зменшити заявлений позивачем розмір пені до заявленого ним розміру боргу за комісією за користування кредитом.

Разом із цим, у даному випадку не підлягають задоволенню позовні вимоги і щодо виселення відповідача, який зареєстрований та/або проживає у квартирі, що є предметом іпотеки із його зняттям із реєстраційного обліку.

Так, відповідно до частини 4 статті 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців.

Разом з тим, у частині 1 статті 40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

У частинах 2 і 3 статті 40 Закону України "Про іпотеку" законодавець встановлює певний порядок дій банку, а саме: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення, всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в частині 3 статті 109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою частиною 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку".

Виходячи із аналізу вказаних правових норм, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за умови, якщо мешканці добровільно не звільнять житловий будинок або житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Оскільки на час ухвалення даного рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутнє виконання банком приписів, встановлених частиною 2 статті 40 Закону України "Про іпотеку" та частиною 3 статті 109 ЖК України щодо примусового виселення за рішенням суду мешканців із житлового будинку або житлового приміщення, на які здійснюється звернення як на предмет іпотеки, то така позовна вимога на цій стадії не може бути задоволена, оскільки на даний момент відсутні порушення, невизнання або оспорювання прав іпотекодержателя або нового власника щодо звільнення вказаних житлових приміщень їх мешканцями, в розумінні вимог статті 3 ЦПК України із врахуванням права особи на звернення до суду за захистом.

Крім того, невизнання або оспорювання майнових прав іпотекодержателя або нового власника предмету іпотеки може бути лише після вступу у силу відповідного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у справі, які складаються з витрат зі сплаті судового збору у розмірі 3 219,00 грн.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 527, 530, 572, 589 - 592, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 11, 33, 39, 40 Закону України „Про заставу", ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212 - 215, 224 - 225, 294 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №K2S4GK00260058 від 11 липня 2007 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_1, у загальній сумі 116 310,29 євро, що за курсом НБУ складає 1 207 300,81 грн., що складається із боргу за кредитом у розмірі 68 588,23 євро, боргу за відсотками за користування кредитом у розмірі 32 685,10 євро, заборгованості за комісією за користування кредитом у розмірі 7 518,48 євро і пені у розмірі 7 518,48 євро - звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 12 липня 2007 року за реєстровим номером №631, у Державному реєстрі правочинів зареєстрований 12 липня 2007 року, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною продажу предмета іпотеки, визначеною суб'єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн - НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» судовий збір у розмірі 3 219,00 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: