Справа №784/4787/13 18.12.2013 18.12.2013 18.12.2013
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" грудня 2013 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області
в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючої Фаріонової О.М.
суддів Чебанової-Губарєвої Н.В., Кваші С.В.
за участю секретаря Лі І.К.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013160110001816
за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 жовтня 2013 року у відношенні
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новоандріївка Первомайського району Миколаївської області, мешканця АДРЕСА_1,
за участю учасників судового провадження:
прокурора Цибух Т.І.
захисника ОСОБА_1
судового розпорядника Цуркані Р.С.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги:
Захисник ОСОБА_1 просить вирок відносно ОСОБА_2 в частині засудження за ст. 153 ч. 1 КК України скасувати та закрити провадження за недоведеністю його вини у вчиненні злочину;
за ст. ст. 125 ч. 2, 162 ч. 1 КК України вирок змінити в частині призначеного покарання та звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 жовтня 2013 року ОСОБА_2 засуджений:
- за ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді обмеження волі строком на 2 роки;
- за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді обмеження волі строком на 1 рік;
- за ч.1 ст. 153 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.
Стосовно ОСОБА_2 судом обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обвинувачений взятий під варту у залі суду.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь:
- Первомайської центральної районної лікарні 3901 грн. 05 коп.;
- потерпілої ОСОБА_4 в рахунок відшкодування майнової шкоди 1000 грн. та моральної шкоди 25000 грн.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:
В мотивувальній частині апеляційної скарги захисник оспорює розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь потерпілої, та зазначає, що суд не обґрунтував розмір стягнення в сумі 25000 грн., та вважає, що ця сума підлягає зменшенню до 6000 грн.,яку визнав обвинувачений.
Клопотання про дослідження доказів захисник не заявляла, посилаючись на те, що судом першої інстанції всі докази по справі досліджені, хоча, як слідує зі змісту апеляційної скарги, висловлює незгоду з оцінкою судом окремих доказів на обґрунтування вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 153 ч.1 КК України.
Зазначає, що ОСОБА_2 не визнав вину за ст. 153 ч. 1 КК України, та, на думку апелянта, будь-які докази на підтвердження його вини за даним обвинуваченням відсутні. Зокрема, посилається на показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також дані протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_8, та вважає, що ці докази спростовують показання потерпілої про вчинення стосовно неї насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, оскільки ця версія з'явилась не одразу.
На думку апелянта, лише пояснення потерпілої, яка є зацікавленою особою, не можуть бути підтвердженням вини вчинення цього злочину. Крім того, зазначає, що потерпіла страждає глухотою та не бачить. Ці обставини, на думку апелянта, свідчать про те, що показання потерпілої ОСОБА_4 є вигаданими.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу стосовно застосування вимог ст. 75 КК України, апелянт вважає, що ОСОБА_2 за ст. ст. 125 ч.2, 162 ч.1 КК України призначено покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі. Просить врахувати, що вчинені ОСОБА_2 злочини є не тяжкими, а суд не в повному обсязі врахував обставини, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого: визнання ним вини за цими статтями, його позитивні характеристики, часткове відшкодування шкоди, відсутність судимості, наявність у нього батьків похилого віку, які потребують допомоги обвинуваченого.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1 на підтримку апеляційної скарги, прокурора, який просив залишити вирок без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено:
15 червня 2013 року о 22 годині ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до домоволодіння по АДРЕСА_2, з метою побачити свого знайомого ОСОБА_7, який на його думку, повинен був знаходитись в будинку, що належить потерпілій ОСОБА_4
ОСОБА_2, не маючи дозволу до входу в будинок ОСОБА_4, шляхом зриву навісного замка, відчинив вхідні двері будинку, зайшов до приміщення літньої кухні та підійшов до ліжка, де побачив силует людини.
Вважаючи, що на ліжку спить ОСОБА_7, хоча насправді там спала потерпіла, ОСОБА_2 підійшов до цього ліжка і став наносити удари кулаками в голову та по тулубу ОСОБА_4, після чого зсунув останню на підлогу.
Зазначеними злочинними діями ОСОБА_2 спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Крім того, ОСОБА_2 після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 зрозумівши, що на підлозі знаходиться жінка похилого віку (86 років), яка внаслідок віку та спричинених їй тілесних ушкоджень не може самостійно пересуватись та перебуває у безпорадному стані, задовольнив з нею статеву пристрасть неприродним способом проти волі потерпілої.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчинені злочинів, передбачених ст. ст. 153 ч.1, 125 ч.2, 162 ч.1 КК України, є обґрунтованими та відповідають дослідженим судом доказам.
В частині засудження ОСОБА_2 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, та у незаконному проникненні до житла, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ст. 162 ч.1 КК України, вирок апелянтом не оспорюється.
Твердження апелянта про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 153 ч. 1 КК України, позбавлені підстав з огляду на наступне.
Суд допитав в судовому засіданні потерпілу ОСОБА_4, 1927 року народження, яка надала суду детальні показання та категорично стверджувала, що ОСОБА_2 в нічний час увірвався до її будівлі, вчинив її побиття, а потім проти її волі задовольнив з нею статеву пристрасть неприродним способом.
Окрім того, пояснення потерпілої ОСОБА_4 частково підтвердив обвинувачений ОСОБА_2, який пояснив, що він дійсно проник у житло потерпілої та вчинив її побиття.
В той же час, обвинувачений ОСОБА_2 заперечував обвинувачення в частині насильницького задоволення з потерпілою ОСОБА_4 статевої пристрасті неприродним способом. Але ж суд дійшов правильного висновку, що пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 в цій частині спростовуються показаннями потерпілої, які є послідовними, і об'єктивно підтверджуються даними судово-медичної експертизи, згідно яким у потерпілої виявлені легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я у вигляді струсу головного мозку, крововиливи на обличчі, лівому плечі, передпліччі, забійна рана лоба ліворуч, рана в межах шкіри лівої гомілки, які утворилися в строк та при обставинах, зазначених потерпілою.
Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили суду, що потерпіла після вчинення щодо неї насильницьких дій декілька днів перебувала без свідомості у реанімаційному відділенні лікарні, а коли її стан покращився, одразу розповіла, що ОСОБА_2 спочатку її побив, а потім насильницькі задовольнив статеву пристрасть неприродним способом. При цьому, ОСОБА_2 скористався її безпорадним станом, оскільки у зв'язку із похилим віком, незадовільним станом здоров'я та у зв'язку із побиттям, потерпіла не змогла чинити опір злочинцю.
Захисник в апеляційній скарзі посилається на показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, які допитані судом, а також ОСОБА_5 (які досліджені судом а.с. 65-68, але ж суд не послався на них у вироку), вважаючи, що ці показання спростовують обвинувачення, оскільки згідно показанням цих свідків потерпіла при її виявленні повідомила лише про побиття ОСОБА_2
Однак ці твердження захисника про вигаданість версії потерпілої про вчинений статевий злочин, є безпідставними, оскільки як вбачається з показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_5, 16 червня 2013 року потерпілу ОСОБА_4 виявили у крові, побиту, вона перебувала у край небезпечному стані, і була доставлена до лікарні, а вже 20.06.2013 року, коли прийшла до свідомості, потерпіла повідомила про обставини вчинених щодо неї злочинів.
Тобто, показання свідків свідчать про те, що потерпіла 16.06.2013 року не повідомила детально про обставини злочинів через край важкий стан здоров'я, а не про неправдивість її показань, про що стверджує апелянт. При цьому, захисник не наводить жодних обставин, які б свідчили про зацікавленість потерпілої, а, отже, доводи апелянта в цій частині є голослівними.
Тому, незважаючи на невизнання вини ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 153 ч.1 КК України, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати показання потерпілої вигаданими, і те, що потерпіла є зацікавленою особою, про що стверджує апелянт.
З огляду на наведене, суд, розглянувши кримінальне провадження в межах пред'явленого обвинувачення, дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом з використанням безпорадного стану потерпілої особи, та правильно кваліфікував дії обвинуваченого в цій частині за ст. 153 ч.1 КК України.
Що стосується протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_8, на який посилається захисник, то цей документ до суду не наданий, клопотання про його приєднання до матеріалів провадження не заявлялось, в апеляційній скарзі апелянт не заявляла клопотання про дослідження доказів, що відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України позбавляє можливості суд апеляційної інстанції дослідити цей доказ.
Стосовно призначеного ОСОБА_2 покарання, то як слідує з наведених в апеляційній скарзі мотивів, апелянт хоча і посилається на невідповідність призначеного покарання за ст. ст. 125 ч.2, 162 ч.1 КК України тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, але ж повністю погоджується з призначеним йому покаранням за цими статтями.
В той же час, захисник просить звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а, отже, фактично просить змінити вирок в частині призначеного покарання у зв'язку із незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, тобто з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 413 КПК України.
Однак суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта і в цій частині, виходячи з наступного.
При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів середньої та невеликої тяжкості, а також дані про особу винного, який раніше не судимий та характеризується позитивно.
Судом враховано визнання вини за ст.ст. 125 ч.2, 162 ч.1 КК України та часткове відшкодування майнової шкоди як обставини, які пом'якшують покарання, а також обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння.
Отже, покарання ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України, у межах санкції ст.ст. 153 ч.1, 125 ч.2, 162 ч.1 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для пом'якшення призначеного покарання.
Хоча обвинувачений раніше не судимий, однак з огляду на обставини вчинених ним злочинів щодо особи похилого віку, у стані алкогольного сп'яніння, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, про що просить апелянт.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 заявила позов про відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 25000 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2, незважаючи на її похилий вік, вчинив її побиття та насильницькі задовольнив статеву пристрасть неприродним способом, внаслідок чого заподіяв їй фізичний біль та тяжкі душевні страждання.
Отже, з огляду на заявлені вимоги, суд дійшов вірного висновку, стягнувши на підставі вимог ст. 1167 ЦК України моральну шкоду в сумі 25000 грн., а тому апеляційний суд не знаходить підстав для зменшення розміру суми стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди, про що просить апелянт.
Керуючись ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 4 жовтня 2013 року у відношенні ОСОБА_2 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуюча:
Судді: