Справа № 455/2059/13-к Головуючий у 1 інстанції: Лойзик М.В.
Провадження № 11-сс/783/699/13 Доповідач: Галапац І. І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого Галапаца І.І.,
суддів Галина В.П., Пешкова М.І.
при секретарі Кіндрат Р.В.
з участю прокурора Бохонюка З.О.,
захисника-адвоката ОСОБА_1,
підозрюваного ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу прокурора прокуратури Старосамбірського району Львівської області на ухвалу слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 29 листопада 2013 року відносно ОСОБА_2, -
встановила:
цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання заступника прокурора Старосамбірського району Львівської області Макара О.І. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_2.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що в матеріалах клопотання відсутні достовірні докази, що свідчили б про переховування ОСОБА_2 від органів досудового розслідування, так як він брав участь у слідчих діях протягом серпня, вересня та жовтня 2013 року, що підтверджується відповідними процесуальними документами; про незаконність впливу на свідка ОСОБА_4, і окрім цього, як зазначив в суді І інстанції старший слідчий Саган М.М., підозрюваний не ухиляється від явок до органу досудового розслідування.
ОСОБА_2 органом досудового розслідування підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України (матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150340000502 14 серпня 2013 року), а саме, що він за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, 13 серпня 2013 року близько 22 год. 45 хв. на сільській дорозі неподалік с. Вовче Турківського району, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_5 є працівником правоохоронного органу, а саме виконуючим обов'язки першого заступника начальника Турківського РВ ГУМВС України у Львівській області - начальника слідчого відділу, будучи повідомленим останнім про те, що він є працівником правоохоронного органу та перебуває при виконанні службових обов'язків у зв'язку з прямуванням до місця події для участі у проведенні слідчих (розшукових) дій, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс удар потерпілому ОСОБА_5 кулаком по потилиці, після чого разом з невстановленою слідством особою нанесли ОСОБА_5 ряд ударів кулаками по інших частинах тіла. Внаслідок отриманих численних ударів, потерпілий впав на землю, а ОСОБА_2 разом із невстановленою особою продовжували наносити удари ногами по тулубу, заподіявши ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді рани в ділянці тилу лівої кисті, садно в ділянці тіла правої лопатки, садна та синяка в ділянці правого передпліччя, гематоми волосистої ділянки голови в лівій скроні, гематоми кінчика носа, перелом спинки носа, які відповідно до висновку експерта № 152 від 22 серпня 2013 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з розладом здоров'я.
В апеляційній скарзі прокурор прокуратури Старосамбірського району Львівської області покликається на те, що ухвала підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_2 після вчинення кримінального правопорушення покинув місце свого проживання та знаходився на квартирі у ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, переховуючись від органу досудового розслідування, а в подальшому знаходився поза межами України. Після чого, впродовж розслідування чотири рази змінював показання та незаконно впливав на свідка ОСОБА_4, якій 26 листопада 2013 року було повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 384 КК України, намагався та намагається створити собі алібі.
А тому вважає, що висновки суду І інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а також суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки.
Просить ухвалу слідчого судді скасувати у зв'язку з невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та постановити ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_2 та виступ захисника-адвоката ОСОБА_1, які заперечили апеляційну скаргу та просять ухвалу слідчого суддів залишити без зміни, думку прокурора про підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом І інстанції в ході розгляду клопотання не здобуто жодного належного доказу на підтвердження підстав застосування запобіжного заходу, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно положень ч.3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Колегія суддів приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано відмовив в задоволенні клопотання заступника прокурора Старосамбірського району Львівської області Макара О.І., оскільки останнім не було подано доказів на підтвердження того, що підозрюваний ОСОБА_2 має намір переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконно впливати на свідка ОСОБА_4, про що вірно зазначив в ухвалі, та не наведено таких доказів прокурором і в суді апеляційної інстанції.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Окрім цього, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею, які були б підставою для скасування ухваленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
ухвалу слідчого судді Старосамбірського районного суду Львівської області від 29 листопада 2013 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання заступника прокурора Старосамбірського району Львівської області Макара О.І. про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_2, залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора прокуратури Старосамбірського району Львівської області - без задоволення.
Судді:
Галапац І.І. Галин В.П. Пешков М.І.