Справа № 22-3680\2006р

Головуючий 1 інст.

Волков Ю.Р. Доповідач Федорова А.Є.

УХВАЛА

Іменем України

14 червня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі Головуючого  Федорової А.Є. суддів Мизи Л.М., Процик М.В. при секретарі Непомнящій 0.0.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 березня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зносу самочинної будівлі та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Виконкому Ізмаїльської міської ради про визнання права власності на  будівлі,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2004 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про знесення самочинно збудованої будівлі та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Позивачка зазначала, що згідно договору дарування від 25 вересня 1998 р. вона є власником 2\9 частини будинку АДРЕСА_1. Відповідачці ОСОБА_1 належить 53\126 частин цього будинку (кв. № НОМЕР_1) на підставі договору купівлі-продажу від 4 травня 1987р.

В 1969 році рішенням суду був встановлений порядок користування земельною ділянкою і в загальне користування виділена ділянка площею 79 кв.м. Без згоди інших співвласників будинку відповідачка самочине збудувала прибудову, яка перешкоджає їй користуватися земельною ділянкою загального користування.

Відповідачка позов не визнала і в зустрічному позові просила визнати право власності на самочинно зведені нею веранду і сарай літер „В", та визнати законним переобладнання сараю літер „Б", мотивуючи тим, що усі будівлі побудовані з усною згодою позивачки, відповідно до вимог технічних норм, з дозволу відповідних органів та не порушують прав інших осіб.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду від 16 березня 2 0 0 6 року позов задоволено. Постановлено зобов'язати відповідачку не перешкоджати позивачці в користуванні земельною ділянкою загального користування та знести самочинно збудовану прибудову до квартири № НОМЕР_1. У задоволенні зустрічних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову і задоволення зустрічного позову мотивуючи тим, що суд порушив норми процесуального права, неповно зясував обставини, шо мають значення для справи, висновки, суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст.158 ЦПК України розгляд судом цивільних справ відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Судові виклики і повідомлення здійснюються в порядку, встановленому ст.ст.74-76 ЦПК.

Згідно п.1 ст.169 ЦПК суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2004 р. суд надіслав відповідачу копію позовної заяви ОСОБА_1 і запропонував надати заперечення на позов. Листом від 11.08.2004 р. Виконком Ізмаїльської міської ради повідомив суд, що заперечень на позов ОСОБА_1 немає.(а.с. 11,42).

Однак, в порушення ст. 158 ЦПК України, суд не викликав Виконком міської ради в судові засідання, розглянув справу і постановив рішення 16 березня 2006 року за відсутністю відповідача, не повідомленого про час і місце судового засідання.

Згідно ст. 311 п.1 пп.З ЦПК рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

Розглянувши  справу за  відсутності  особи,  яка  бере  участь  у справі,  суд  не  з'ясував    належним чином характер  взаємовідносин сторін,  їх права та обов'язки,  і не встановив наявність порушення прав,  за захистом яких спрямоване звернення до суду.

Відповідно до ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджений тими Доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ці вимоги закону суд не виконав.

З матеріалів справи видно, що спір між сторонами виник щодо прибудови(веранди), яку прибудувала відповідачка до належної їй частини будинку, та щодо права власності на цю веранду, а також сарай літер „В" та переобладнаний сарай літер „В", які розташовані на земельній ділянці, що знаходиться в користуванні відповідачки.

Задовольняючи позов на підставі п.4 ст.37 6 ЦК України, суд виходив з того, що самочинна побудова порушує права ОСОБА_2

Однак, суд не з'ясував і не зазначив в рішенні чи мають місце в дійсності ці порушення, в чому вони виражаються і якими доказами підтверджуються.

Відповідно до п.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб

З технічного паспорту на жилий будинок № НОМЕР_2 вбачається, що він належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 53\126 ч., ОСОБА_2 2\9 ч., ОСОБА_3 5\28 ч., ОСОБА_4 5\28 ч. (а.с.19) Незважаючи на те, що спір виник щодо самочинної прибудови до будинку, який знаходиться в спільній частковій власності декількох осіб, суд не обговорив питання про притягнення до участі у справі всіх співвласників спірного будинку.

Крім того, суд не вирішив зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконкому міської ради про визнання права власності на сарай літер „В" та визнання законним переобладнання сараю літер „Б" під гараж, що відповідно до пп.5 п.1 ст.311 ЦПК України також є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.

Оскільки суд не виконав норми процесуального права, порушив норми матеріального права, є потреба в збиранні та перевірці доказів з участю усіх зацікавлених осіб, рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим , воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Підстави для ухвалення нового рішення або зміни рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 307 п.1 пп.5, 311 п.1 пп.3,5, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 16 березня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

"Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.