Справа № 22-3109\2006р
Головуючий 1 інст.
Катаєва Є.В. Доповідач Федорова А.Є.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі Головуючого Федорової А.Є. суддів Мизи Л.М., Процик М.В. при секретарі Непомнящій О.О. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 9 березня 2006 року та на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 28 березня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що у відкритому судовому засіданні Суворовського районного суду м.Одеси 31 січня 2005 р. та 24 лютого 2005 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 за згодою ОСОБА_1 в своїх поясненнях заявив, що він, позивач, працюючи юрисконсультом на підприємстві ІНФОРМАЦІЯ_1, вніс до офіційного документу свідомо неправдиві відомості, тобто, вчинив службову підробку, яка характеризується ст.366 п.2 КК України. Внаслідок цих дій відбулося присвоєння чужого майна в особливо великих розмірах, що передбаченост.191 п.5 КК України.
Посилаючись на те, що відомості, викладені в цих заявах, не відповідають дійсності, порочать його честь, гідність та ділову репутацію та завдають мопальної шкоди, позивач просив задовольнити позов і стягнути на його користь з ОСОБА_3 10000грн, з ОСОБА_1-900 00 грн.
Відповідачі позов не визнали. В зустрічному позові ОСОБА_1 також просив про захист честі і гідності, відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн., мотивуючи тим, що ОСОБА_2, який приймав участь в реорганізації підприємства „ІНФОРМАЦІЯ_2", необгрунтовано звернувся до суду, в зв'язку з чим він вимушений захищати свої права в судовому порядку.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 09 березня 2006 року позов задоволено частково, стягнуто на користь ОСОБА_2 2500 грн . з ОСОБА_1 та 2500 грн.з ОСОБА_3 В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Ухвалою суду від 28 березня 2006 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення рішення суду відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалу суду і ухвалити нове рішення мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарг , колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, а ухвала суду не підлягає скасуванню з таких підстав.
Встановлено, що в провадженні Суворовського районного суду м.Одеси знаходилась справа за № 2-476/2005 за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії заступника голови державної адміністрації Комінтернівського району ОСОБА_6 щодо реєстрації статуту приватного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_1, як правонаступника колективної агрофірми „ІНФОРМАЦІЯ_2". ОСОБА_1, як один з співвласників і засновників КСП „ІНФОРМАЦІЯ_2", звернувся до суду на захист своїх порушених прав і законних інтересів, стверджуючи про незаконність створення ІНФОРМАЦІЯ_1 на базі КСП „ІНФОРМАЦІЯ_2".
В судовому засіданні 31 січня 2005 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 в своїх поясненнях заявив, що „...ОСОБА_4 сфабрикував під керівництвом та участю ОСОБА_2 протокол № НОМЕР_1 зборів колективу, тобто скоїв службове підроблення, яке передбачено ст.366 ч 2 КК України, вніс до офіційних документів свідомо неправдиві відомості, які потягли тяжкі наслідки для 104 осіб агрофірми „ІНФОРМАЦІЯ_2"... ОСОБА_4 обійшов процес реєстрації законним шляхом, передав сфабриковані документи до Комінтернівської райадміністрації ..." (а.с.333 зв. , 334). „В підсумку діяльності групи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6 відбулось привласнення чужого майна в особливо великому розмірі, на той час до 2000000 доларів США, що передбачено ст.191 ч.5 КК України."(а.с.337)
В судовому засіданні 24 лютого 2005 року на питання ОСОБА_2 представник ОСОБА_1 пояснив, що „ст.366 КК України - це службове підроблення. Всі дані я взяв з вашої заяви в провадженні суду під головуванням Позняка. Є збірка документів, які підписані ОСОБА_2 . ." (а.с.352) .
Проте, оцінюючи ці факти, суд дійшов неправильного висновку, що в даному випадку мало місце поширення неправдивих відомостей, про спростування яких був пред'явлений позов.
Суд не врахував, що відповідачі повідомляли суд про порушення законів посадовими та службовими особами при створенні ІНФОРМАЦІЯ_1 та вимагали поновлення законності, а такі звернення громадян до правоохоронного органу не можуть вважатися поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової чи службової особи.
Як вбачається з матеріалів справи, а також справи № 2-
476\2005р., оглянутої апеляційним судом, ОСОБА_1 був засновником і
співвласником КСП „ІНФОРМАЦІЯ_2", яке в березні 2000 року було реорганізовано в ІНФОРМАЦІЯ_1. Він неодноразово звертався до правоохоронних органів із заявами, в яких повідомляв про незаконність реорганізації колективного підприємства в приватне і вимагав поновлення законності, захист прав власників КСП „ІНФОРМАЦІЯ_2"
З листа начальнику Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю УМВС України в Одеській області від 14.04.04р вбачається, що в ході перевірки звернення ОСОБА_1 встановлено, що при реєстрації приватної ІНФОРМАЦІЯ_1 в діях її засновника ОСОБА_4 вбачається службова підробка(а . с.13)
В листі прокуратури Одеської області від 23.08.05р зазначено, що прокуратурою області проведено перевірку обставин, викладених в зверненні ОСОБА_1 та президента громадської організації „Союз праці та соціальної справедливості" ОСОБА_3, щодо законності реорганізації агрофірми „ІНФОРМАЦІЯ_2" в ІНФОРМАЦІЯ_1 і під час перевірки встановлено, що впродовж 1999-2002 років посадові особи агрофірми „ІНФОРМАЦІЯ_2" вносили неправдиві відомості до протоколів загальних зборів колективу агрофірми, в результаті чого агрофірму „ІНФОРМАЦІЯ_2" незаконно реорганізовано в ІНФОРМАЦІЯ_1. Прокуратурою Комінтернівського району Одеської області 24 червня 2005 року за фактом привласнення посадовими особами ПП ІНФОРМАЦІЯ_1 порушено кримінальну справу .за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191 КК України (Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) та ч.2 ст.399 КК України (Службове підроблення). (а.с.47)
Відповідно до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної, інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно з роз'ясненнями, даними у п.З постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1990 р. № 7 „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" при розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи поширені відомості, про спростування яких пред'явлений позов, чи порочать вони честь, гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності. Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, використання інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.
Виходячи із зазначених роз'яснень Пленуму Верховного Суду України звернення громадянина до правоохоронних органів про захист своїх прав від неправомірних дій інших осіб, у тому числі їх пояснення б процесі судового розгляду справи, не може вважатись поширенням неправдивих відомостей. Тому, враховуючи й те, що доказів, які б свідчили про поширення відповідачами відомостей серед інших осіб, не встановлено, у суду першої інстанції не було достатніх підстав для задоволення позову.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд дійшов до правильного висновку про те, що звернення ОСОБА_2 до суду на захист своїх прав та інтересів не може розцінюватися як поширення неправдивої інформації, приниження честі та гідності, відповідно до статей 16,275 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення його зустрічного позову.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу суду від 28 березня 2006 року не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ст.221 ЦПК суд роз'яснює своє рішення в тому випадку, коли рішення є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі.
Відмовляючи в задоволенні заяви про роз'яснення рішення суду, суд правильно виходив з того, що заява ОСОБА_1 не містить питань, які б були пов'язані з незрозумілістю судового рішення, а виражають незгоду з рішенням суду. Тому, підстави для скасування зазначеної ухвали суду відсутні.
Оскільки судом першої інстанції обставини справи встановлені повно і правильно, у збиранні або додатковій перевірці доказів потреби немає, однак було допущено помилку в застосуванні матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову та зустрічного позову про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 303, 307 п.1 пп.2, п.2 пп. 1, 309 п.1 пп. 4, 312 п.1 пп.1, 314 п.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 9 березня 2006 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про захист честі, гідності і ділової репутації, відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн. відмовити.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності, відшкодування' моральної шкоди в розмірі 100000 грн. відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду від 28 березня 2006 року про відмову в роз'ясненні рішення суду відхилити, ухвалу залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох м і с я ц і з дня набрання законної сили.