ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року Справа № 20/10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого (доповідача),

Грека Б.М., Палія В.В.,

за участю повноважних представників :

позивача - Бойко М.О.

відповідача - Єпішева О.В.

розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу на ухвалу Державного підприємства "Енергоринок" від 15 серпня 2013 року господарського суду Донецької області

та постановувід 24 вересня 2013 року Донецького апеляційного господарського суду

у справі за позовомДержавного підприємства "Енергоринок"

до за участю про Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області стягнення заборгованості,

За скаргоюДержавного підприємства "Енергоринок" про визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області зі скаргою про визнання неправомірними дій Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області по винесенню постанови від 14.05.2013 року ВП №32158626 про повернення стягувачу наказу господарського суду Донецької області від 04.07.2011 року в даній справі; про визнання незаконною постанови від 14.05.2013 року ВП №32158626 про повернення стягувачу наказу господарського суду Донецької області від 04.07.2011 року в даній справі; про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області відновити виконавче провадження №32158626 з виконання наказу господарського суду Донецької області №20/10 від 04.07.2011 року на суму 4344859,16 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15 серпня 2013 року (суддя Шилова О.М.) залишено без задоволення скаргу позивача на дії Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24 вересня 2013 року ухвалу суду залишено без змін.

У касаційній скарзі скаржник просить вказані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, оскільки при їх прийнятті були порушені норми матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про задоволення скарги позивача.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та пред'явлений до виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2011 року в даній справі позовні вимоги Державного підприємства "Енергоринок" до Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго" про стягнення 97060981,50 грн. основного боргу, 5000 грн. пені, 5000 грн. штрафу, 3584765,56 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних у розмірі 760093,60 грн. задоволені в повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.06.2011 року надано розстрочку виконання вказаного рішення суду строком на 10 років в період з липня 2011 року по червень 2021 року, відповідно до затвердженого судом графіку.

На виконання вказаного рішення суду 4 липня 2011 року господарським судом Донецької області були видані два накази, один з яких наказ на стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 97060981,50 грн.

23.02.2012 року заявою №01/71-1733 стягувач звернувся до виконавчої служби про примусове виконання вказаного наказу №20/10 від 04.07.2011 року щодо стягнення з відповідача 97 060 981,50 грн. (а.с.14, т.4).

30.03.2012 року постановою Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби ГУЮ у Донецькій області було відкрите виконавче провадження №31947015 з виконання зазначеного наказу господарського суду Донецької області №20/10 від 04.07.2011 року на суму 97 060 981, 50 грн. (т.4, а.с.17)

Крім того, на виконання вказаного рішення суду 4 липня 2011 року господарським судом Донецької області видався і інший наказ про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 5000 грн., штрафу в розмірі 5000 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 3584765,56 грн., 3% річних в розмірі 760093,60 грн., суми державного мита в розмірі 25500 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (т.4, а.с.15, 109).

Заявою №01/71-1732 від 23.02.2012 року стягувач звернувся до виконавчої служби про примусове виконання наказу №20/10 від 04.07.2011 року, в якій зазначив про те, що станом на 01.01.2012 року залишок боргу за даним наказом складає суму 3584765,56 грн. інфляційних нарахувань та 760093,60 грн. 3% річних, а всього - 4344 859,16 грн. (т.4, а.с.148).

Як правильно було встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, постановою від 16 квітня 2012 року Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби ГУЮ у Донецькій області було відкрито виконавче провадження №32158626 з виконання наказу господарського суду Донецької області №20/10 від 04.07.2011 року на суму 4 344 859,16 грн. (т.4, а.с.149-150).

З матеріалів справи вбачається, що в період з 09.07.2012 року по 12.01.2013 року виконавче провадження в даній справі було зупинено, у зв"язку із внесенням боржника до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу та підтвердження участі підприємства у процедурі погашення заборгованості згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 року (т.4, а.с.159,161).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.07.2012 року в даній справі було відмовлено в задоволенні скарги відповідача про визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області щодо визнання недійсною постанови від 16.04.2012 року про відкриття виконавчого провадження №32158626, у зв"язку з тим, що виконавча служба на дату відкриття виконавчого провадження та встановлення строку для добровільного виконання рішення не була обізнана про надання боржнику розстрочки виконання рішення суду в даній справі (т.4, а.с.116-118).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів та було встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій при розгляді справи, боржником у липні 2011 року було своєчасно перераховано стягувачу 5000 грн. пені, 5000 грн. штрафу, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 11.07.2011 року (т.4, а.с.164-167).

Постановою Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області у Донецькій області від 14.05.2013 року (з урахуванням постанови про виправлення помилки від 26.07.2013 року (т.4, а.с.187) було повернуто стягувачеві наказ №20/10 від 04.07.2011 року про стягнення 4344859,16 грн. на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з тим, що строк пред'явлення цього наказу, згідно п.1 ч.2 ст.22 Закону України "Про виконавче провадження", ще не настав.

Згідно ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і нормами цього Закону.

Згідно п.9 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 Закону України "Про виконавче провадження" судові рішення пред"являються до виконання з наступного дня після закінчення строку, встановленого у разі розстрочки виконання рішення.

Згідно з ч.4 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав безпідставними посилання скаржника на неправомірність дій виконавчого органу при примусовому виконанні наказу суду в даній справі з підстав, викладених ним в скарзі.

Згідно ст.1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Суд вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд правильно прийшов до висновку про правомірність залишення без задоволення місцевим господарським судом скарги позивача на дії Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, господарські суди попередніх судових інстанцій повно і всебічно з'ясували та перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку всім доказам та прийняли законні судові рішення, які необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу господарського суду Донецької області від 15 серпня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В.Палій