КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа№ 910/17195/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Черей О.В. - довір. №1230/12 від 21.09.2012;

від відповідача-1 (апелянт): Сергієнко А.Ю. - довір. №316 від 04.10.2013;

від відповідача-2: не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест"

на ухвалу господарсько"Глоінвест" го суду міста Києва від 09.09.2013 (суддя Бойко Р.В.)

в справі № 910/17195/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю " Глоінвест",

2. Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про стягнення 71 848 344,38 грн. та 4 589 149, 04 дол. США

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2013 частково задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк" про вжиття заходів до забезпечення позову, а саме: накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" у межах суми 71 848 344,38 грн. та 4 589 149,04 дол. США, що становить еквівалент 36 681 068,28 грн. по курсу НБУ, а всього - 108 529 412,66 грн.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що між сторонами дійсно існує спір, згідно з обставинами, наведеними у позовній заяві, а вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі, що складають ціну позову в сумі 71 848 344,38 грн. та 4 589 149,04 дол. США, відповідає позовним вимогам та узгоджується з приписами ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із наведеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.09.2013 у справі № 910/17195/13 - скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі дійсним обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" по справі № 910/17195/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/17195/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Буравльов С.І. та Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013, відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест" на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.09.2013 до провадження та відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 20.11.2013.

Згідно розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013, в зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відрядженні, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/17195/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевченко Е.О., судді: Руденко М.А. та Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 апеляційну скаргу по справі № 910/17195/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Шевченко Е.О., судді: Руденко М.А. та Дідиченко М.А.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013, у зв'язку з поверненням судді Станіка С.Р. з відрядження, було сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/17195/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Руденко М.А. та Дідиченко М.А.

Ухвалою від 04.12.2013 апеляційну скаргу по справі № 910/17195/13 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Руденко М.А. та Дідиченко М.А. Розгляд справи призначено на 04.12.2013.

20.11.2013 через канцелярію суду позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 розгляд справи відкладено на 11.12.2013.

Апелянт в судовому засіданні 11.12.2013 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.09.2013 у справі № 910/17195/13 скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2013 заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.09.2013 у справі № 910/17195/13.

Також позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, вказував на те, що оскаржувана ухвала винесена судом з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування - відсутні.

Відповідач-2 в судове засідання 11.12.2013 своїх представників не направив, про час, день та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом м. Києва при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 09.09.2013 у справі № 910/17195/13 прийнята з дотриманням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справи на підставі Конституції, інших актів законодавства України, міжнародних договорів України в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Крім того, відповідно до ст. 129 Конституції України, сторони мають право на судовий захист своїх інтересів.

Таким чином, кожна особа (у тому числі позивач) має право на судовий захист своїх інтересів, у тому числі інтересу позивача до повного та своєчасного виконання рішення у цій справі будь-яким не забороненим законом способом.

Цій конституційній нормі вищої юридичної сили, у взаємозв'язку з приписом ст. 124 Конституції України, згідно з якою юрисдикція судів розповсюджується на усі правовідносини, які виникають в державі, відповідає право та обов'язок суду вживати усіх не заборонених прямо законом заходів до забезпечення своєчасного поновлення та захисту прав позивача.

Статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується в тому числі й накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.

В силу п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. сформульована позиція Вищого господарського суду України про доцільність вирішення питання про вжиття забезпечувальних заходів саме на стадії підготовки справи до розгляду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог і застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому, заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондується зі способами захисту порушеного права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Тож, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має враховувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, предметом позову у справі є стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 71 848 344,38 грн. та 4 589 149,04 дол. США (що становить еквівалент 36 681 068,28 грн. по курсу Національного банку України станом на 09.09.2013, що разом складає 108 529 412,66 грн.), які являють собою заборгованість за неналежне виконання умов договору про відкриття кредитної лінії та договору поруки.

При цьому, як свідчать подані позивачем документи, зокрема, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва - Товариства з обмеженою відповідальністю "Глоінвест", станом на 31.03.2013, чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) даного підприємства складає 964 000,00 грн. (майже в 100 разів менше заявленої до стягнення суми заборгованості), що свідчить про обґрунтованість припущень заявника про недостатність у відповідача 1 коштів для обслуговування кредиту.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду міста Києва, про існування обґрунтованих припущень, що грошові кошти відповідача-1 можуть зменшитись, що в свою чергу може унеможливити або утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки, сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем є значною, з моменту настання строку виконання зобов'язання та пред'явлення вимоги відповідачем-1 не було вчинено жодних дій на погашення зазначеної заборгованості, відповідач-1 перебуває в скрутному матеріальному становищі, сума коштів, отримана за результатами здійснення господарської діяльності та відображена у звіті як чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), на погашення заборгованості направлена не була,

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи. Натомість, оскаржувана ухвала суду прийнята при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги та залишенні без змін ухвали суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.09.2013 у справі 910/17195/13 про забезпечення позову - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глоінвест» - без задоволення.

2. Матеріали апеляційного оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 09.09.2013 у справі № 910/17195/13 - повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко