Категорія 26 Головуючий у 1 інстанції Іванов В.М.
Доповідач Агєєв О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2013 року м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Кішкіної І.В., Агєєва О.В.
при секретарі Стрижак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Петровському районі м.Донецька на рішення Петровського районного суду м.Донецька від 21 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Петровському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Петровському районі м.Донецька про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Петровському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 7 000 гривень.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати судове рішення, та постановити нове про відмову ОСОБА_1 у задоволені позову, оскільки останнє ухвалене з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на зміст позовної заяви ОСОБА_1, в якій відсутнє обґрунтування вимог щодо компенсації моральної шкоди, а також не надання позивачкою висновку МСЕК про встановлення їй факту заподіяння моральної шкоди; при визначенні розміру моральної шкоди, суд всупереч роз`ясненням, викладеним в Постанові ПВСУ від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», стягнув надмірно велику суму; суд в порушення ч.1 ст.1167 ЦК України, якою передбачено відшкодування винною особою моральної шкоди, задовольнив вимоги позивачки без врахування того факту, що нещасний випадок стався з вини роботодавця; суд також не звернув увагу, що з 01.01.08р., положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в частині відшкодування застрахованим Фондом моральної шкоди припинені, у зв`язку з чим, кошти на здійснення виплат в рахунок відшкодування моральної шкоди в бюджет Фонду не включені.
Сторони та їх представники в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 30.09.05р. ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків гірничого робітника другого розряду ОП «Ш/у Трудовська», отримала травму у вигляді травматичного пошкодження кінцевих гілок правого променевого нерву правої кістки, внаслідок чого складено акт про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом № 45 від 02.10.05р. форма Н-1 (а.с.7).
Згідно висновку МСЕК від 14.12.05р. позивачу вперше встановлена стійка втрата працездатності в розмірі 20% через трудове каліцтво (а.с.9).
Враховуючи, що внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини її моральних і фізичних страждань, суд визначив розмір моральної шкоди у сумі 7 000грн., яку стягнув з відповідача.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду в зв'язку з тим, що факт нещасного випадку на виробництві з ОСОБА_1, що призвів до стійкої втрати професійної працездатності, вперше встановлений медико-соціальною експертною комісією 14.12.05р., згідно ж ст.ст.21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодувати заподіяну громадянам шкоду від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду на час втрати працездатності позивачем було покладено саме на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Згідно Рішення Конституційного Суду від 27.01.2004 р. N1-рп/2004р. громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п.4.1 цього ж Рішення, ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні і фізичні страждання.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки такий висновок ґрунтується на законі. Позивач має право на отримання з відповідача (Фонду) страхової виплати за заподіяну моральну шкоду.
Вирішуючи питання про розмір шкоди, судом було враховано роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру та глибини заподіяних позивачеві моральних страждань, ступені вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідності докладання для його організації додаткових зусиль, конкретні обставини справи.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності на час розгляду справи обов`язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду в виду того, що з норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди зупинені, не ґрунтуються на законі, оскільки згідно положень ст.5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Доводи відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідний висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, колегія суддів не приймає, оскільки вони не впливають правильність висновків суду першої інстанції.
Доводи апелянта про невідповідність позовної заяви вимогам ст.119 ЦПК України через відсутності в ній обґрунтування завданої моральної шкоди не є підставами для скасування рішення суду, оскільки не призвели до неправильного вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні, яке ґрунтується на нормах діючого законодавства та постановлене в межах заявлених позовних вимог.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Петровському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Петровського районного суду м.Донецька від 21 листопада 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Судді: