АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 636/1280/13-к Головуючий 1 інстанції: Панаід І.В.

Провадження № 11кп/790/554/13 Доповідач: Протасов В.І.

Категорія: ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді - - Протасова В.І.,

суддів - - Шляхова М.І., Глініна Б.В.,

при секретарі - - Солоді С.В.,

за участю прокурора - - Прес Г.С.,

захисника - - ОСОБА_6,

обвинуваченого - - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційними скаргами Чугуївського міжрайонного прокурора Харківської області Копйова О.М., захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 30 серпня 2013 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Зазначеним вироком

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Харкова, громадянин України, з середньо - спеціальною освітою, не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі.

Вироком встановлено, що 01 лютого 2013 року близько 01 години ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за адресою: АДРЕСА_1, під час вживання спиртних напоїв зі своєю співмешканкою ОСОБА_8, в ході побутового конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин, реалізуючи раптово виниклий злочинний намір на умисне вбивство ОСОБА_8, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, взявши у праву руку з полу кухонний ніж, стоячи обличчям до потерпілої, яка лежала на дивані обличчям до нього, наніс їй два удари зазначеним предметом в життєво важливий орган, завдавши колото - різані поранення передньої поверхні правої половини грудної клітини в області IX міжребер'я по передній паховій лінії, проникаюче в праву плевральну порожнину, поранення правої легені, відкритий пневмогематоракс праворуч тобто тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, а також різані рани тильної і долонної поверхні лівої кисті, тобто легкі тілесні ушкодження.

Незважаючи на те, що ОСОБА_7 вважав, що він виконав усі необхідні дії для доведення злочинного наміру до кінця, смерть ОСОБА_8 не настала з причин, які не залежали від його волі, оскільки ніж, яким ОСОБА_7 наносив удари, зламався, в руках у останнього залишилась лише його рукоятка, а клинок залишився в руці потерпілої ОСОБА_8

Ці дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України.

На вирок подані апеляційні скарги:

- прокурором, який просить вирок суду першої інстанції скасувати у зв'язку з невідповідністю, на його думку, призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, та ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_7 покарання - 9 років позбавлення волі, посилаючись на те, що судом не взяті до уваги наступні обставини: обвинувачений раніше судимий, не відшкодував позов прокурора в інтересах держави про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої, свою вину не визнав, щиросердно не розкаявся. Крім того, обставини які пом'якшують покарання - відсутні, натомість встановлена обставина, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

- захисником, який просить вирок суду першої інстанції скасувати, ОСОБА_7 - виправдати, міру запобіжного заходу змінити і звільнити його з-під варти, посилаючись на те, що суд односторонньо дослідив докази, в мотивувальній частині вироку не зазначив форми вини і мотивів кримінального правопорушення, крім того обвинувачений не мав прямого умислу на вбивство, так як не довів злочин до кінця, а викликав працівників міліції та медичної допомоги.

Крім того, суд не врахував доводи обвинуваченого, щодо можливості довести злочин до кінця, використовуючи інші предмети. Також судом не досліджувався відеозапис слідчого експерименту, не були допитані експерт, який проводив експертизу та свідок ОСОБА_9, та не з'ясовано, яким чином зламався ніж.

На його думку, судом не наведено жодного доводу, щодо необхідності призначення покарання у вигляді позбавлення волі. Також у вироку не зазначено сімейний стан обвинуваченого, не враховано наявність у нього неповнолітньої доньки. На думку захисника, судом не враховані обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, а також неправомірна поведінка потерпілої особи по відношенню до обвинуваченого.

Крім того, суд в мотивувальній частині вироку не зазначив підстав для задоволення цивільного позову.

- обвинуваченим, який просить змінити вирок суду першої інстанції та перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 121 КК України, посилаючись на те, що він не мав умислу на вбивство потерпілої, про що свідчить те, що він мав можливість реалізувати умисел, якби він був, на вбивство потерпілої, але не зробив цього, а викликав працівників міліції та медичної допомоги.

Він також зазначає, що при призначенні покарання слід врахувати, що він не зник з місця вчинення злочину, не бажав уникнути відповідальності за скоєне, допомагав слідству, та давав правдиві показання, свою провину визнав та щиросердно розкаявся, а потерпіла не має до нього претензій.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого та думку захисника, які підтримали доводи апеляцій з наведених підстав, прокурора, який просив призначити обвинуваченому більш суворе покарання, посилаючись на ті ж доводи, що і в апеляції, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги прокурора та захисника задоволенню не підлягають, а апеляція обвинуваченого підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Апелянти в своїх скаргах по суті не оспорюють фактичні обставини вчинення злочину, які встановлені наведеними у вироку доказами, перевіреними судом у встановленому процесуальному порядку.

Так обвинувачений ОСОБА_7, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції підтвердив що заподіяв потерпілій тяжкі тілесні ушкодження ножем при обставинах вказаних у вироку, але стверджував, що не мав умислу на заподіяння потерпілій смерті, свої дії він припинив, оскільки побачив на своїх руках кров потерпілої, після чого намагався надати їй допомогу, та викликав лікарів та міліцію.

Потерпіла ОСОБА_8 в суді першої інстанції пояснила, що під час конфлікту нанесла удар ногою в область обличчя обвинуваченого, а ОСОБА_7 в свою чергу наніс їй два удари ножем в область грудної клітини.

Висновком судово - медичного експерта у ОСОБА_8 встановлені різані рани тильної і долонної поверхні лівої кісті, тобто легкі тілесні ушкодження, а також колото-різані поранення грудної клітини в області IХ міжребер*я, проникаюче в праву плевральну порожнину, поранення правої легені, відкритий пневмогематоракс праворуч, тобто тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Локалізація тілесних ушкоджень, час та механізм їх утворення, узгоджуються з показаннями обвинуваченого і потерпілої, а також обставинами, на які вони посилаються при проведенні слідчого експерименту, який зафіксовано відповідним протоколом та технічним засобом - відеозйомкою, а також даними встановленими під час огляду приміщення (місця події), під час якого були вилучені речові докази - клинок та рукоятка ножа, одяг обвинуваченого та потерпілої.

Висновками експертів встановлено, що на светрі та брюках ОСОБА_7 виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_8 не виключається, а на сорочці ОСОБА_8 виявлені пошкодження які виникли в результаті двократної дії предмета колючо-ріжучої дії, яким міг бути і вилучений ніж в непошкодженому виді.

Відповідно до висновку експерта, на обличчі ОСОБА_7 має місце синець від ударної дії тупого твердого предмету, не виключено його виникнення у строк і при обставинах, зазначених обвинуваченим і потерпілою.

Доводи захисника про порушення порядку дослідження доказів, якими суд обґрунтував свої висновки не відповідають даним судового слідства, які зафіксовані в журналі судового засідання та технічним засобом.

В той же час, доводи обвинуваченого про відсутність в нього умислу на вбивство ОСОБА_8 заслуговують на увагу, а суд першої інстанції не дав їм належної оцінки.

До цього висновку колегія суддів приходить виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Орган досудового розслідування в обвинувальному акті зазначив, що ОСОБА_7 не довів злочин до кінця, оскільки потерпілій своєчасно була надана медична допомога.

Суд же у вироку вказав, що ОСОБА_7 не довів злочин до кінця оскільки зламався ніж - знаряддя злочину.

За таких обставин, всупереч вимогам ст. 337 КПК України, суд вийшов за межі висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що правову кваліфікацію діям ОСОБА_7 слід давати виключно в межах обвинувального акту і виходити з того, що він не довів злочин до кінця, оскільки потерпілій своєчасно була надана медична допомога.

Даючи правову оцінку діям обвинуваченого слід виходити із наведених вимог кримінального закону про те що замах на злочин можливий лише з прямим умислом.

Поняття прямого умислу дано в ст. 24 КК України, згідно з якою прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Керуючись наведеними положеннями закону стосовно до даної справи слід зазначити, що обвинувачений послідовно поясняв, що не бажав настання смерті потерпілої, про що свідчить те, що він мав можливість реалізувати умисел на вбивство потерпілої, якби він був, але не зробив цього, а викликав працівників міліції та медичної допомоги.

Ці доводи обвинуваченого не тільки не спростовані, а й підтверджені доказами, дослідженими судом першої інстанції.

З урахуванням обвинувачення ОСОБА_7, згідно якого він не довів свій умисел до кінця в зв'язку з своєчасною медичною допомогою, а лікарів викликав саме ОСОБА_7, слід погодитись з доводами обвинуваченого, що він не бажав настання смерті потерпілої.

За таких обставин, дії обвинуваченого свідчать про те, що він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і їх наслідків і хоча не бажав настання смерті потерпілої, але свідомо припускав їх настання, тобто діяв з непрямим умислом, що виключає його відповідальність за замах на вбивство, а його дії слід кваліфікувати за фактичними наслідками - вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, тобто за ч. 1 ст. 121 КК України.

Враховуючи викладене, слід прийти до висновку, що на підставі п. 2 ч. 1 ст. 408 КПК України вирок суду підлягає зміні.

Доводи апеляції захисника про неправильне вирішення цивільного позову прокурора є безпідставними. Рішення суду про задоволення позову відповідає вимогам ст. 1206 ЦК України, а розмір стягнутої з обвинуваченого суми відповідає довідці-розрахунку медичного закладу.

Його ж доводи про те, що суд не обґрунтував висновок про призначення покарання у вигляді позбавлення волі також не можна взяти до уваги, оскільки санкція кримінального закону, на підставі якого обвинувачується ОСОБА_7 не передбачає іншого виду покарання.

Оскільки колегія суддів дійшла до висновку про необхідність зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого і застосування закону про менш тяжкий злочин, то підлягає пом'якшенню і призначене йому покарання, а апеляція прокурора з наведених підстав задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції дослідив данні, що характеризують особу обвинуваченого, і навів їх у вироку, враховуючи і такі, на які посилаються апелянти.

За таких обставин, покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, п. 2 ч. 1 ст. 408, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляції прокурора та захисника залишити без задоволення.

Апеляцію обвинуваченого задовольнити частково.

Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 30 серпня 2013 року щодо ОСОБА_7 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України і вважати його засудженим за цим кримінальним законом до покарання - 7 (сім) років позбавлення волі.

Врешті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, що тримається під вартою,- в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий -

Судді: