ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/3491/13-а
05 грудня 2013 року 17год. 50хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудима Н.С. за участю секретаря судового засідання Рибачок С.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Ситай М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) звернувся до суду з позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області (далі - Сарненська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003661702 від 15.05.2013 року.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. В обґрунтування позову зазначив, що позивач сплачував кошти за користування послугами залізниці для здійснення господарської діяльності, а саме для доставки товарів, а тому вважає, що висновок податкового органу про завищення податкового кредиту березня і травня 2011 року в сумі 746,01 грн. є неправомірним. Також пояснив, що будівельні блоки в кількості 62,84 м. куб., про які відповідачем зазначено в акті перевірки, були реалізовані позивачем в 2012 році, що підтверджується первинними документами. Вказав, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту травня 2012 року вартість придбаних у Відкритого акціонерного товариства «Любанський завод стінових блоків» (далі - ВАТ «Любанський завод стінових блоків») будівельних блоків в кількості 62,84 м. куб. на суму 4721 грн. За наведених обставин, вважає податкове повідомлення-рішення №0003661702 від 15.05.2013 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов (том 1 а.с.109-110). В обґрунтування заперечень повідомив, що перевіркою повноти визначення позивачем податкового кредиту за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року встановлено його завищення на загальну суму 5500 грн., в т.ч. за березень 2011 року в сумі 413 грн., за травень 2011 року в сумі 333 грн., за вересень 2011 року в сумі 33 грн. та за травень 2012 року в сумі 4721 грн. Зазначив, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту березня 2011 року та травня 2011 року суми ПДВ сплачені у вартості залізничних послуг, оскільки у вказані періоди позивачем не використовувалися послуги залізниці у господарській діяльності. Також пояснив, що у вересні 2011 року позивачем зайво віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 33 грн., що не підтверджено первинними документами. Вказав, що позивач неправомірно відніс до податкового кредиту в травні 2012 року суму ПДВ за придбані будівельні блоки в кількості 62,84 м. куб., які не використовувалися у господарській діяльності позивача і відсутні на залишку. За таких обставин, вважає, що податковий орган, приймаючи податкове повідомлення-рішення №0003661702 від 15.05.2013 року, діяв в межах повноважень та на виконання норм діючого законодавства. З таких підстав, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.03.2006 року державним реєстратором Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (том 1 а.с.28). Позивач є платником ПДВ, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100138366 від 10.09.2008 року (том 1 а.с.154).
Матеріали справи свідчать, що в період з 12.02.2013 року по 25.02.2013 року Сарненською МДПІ на підставі наказу №63 від 31.01.2013 року (том 1 а.с.112) та направлень на перевірку №51/17, №52/17 та №53/17 від 12.02.2013 року (том 1 а.с.111, 112 зворотній бік) проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ФОП ОСОБА_4 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №42/17/НОМЕР_1 від 04.03.2013 року (том 1 а.с.7-18).
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001111702 від 12.03.2013 року, яким ФОП ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 6875 грн., в т.ч. 5500 грн. - за основним платежем та 1375 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись з цим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Так, рішенням ГУ Міндоходів у Рівненській області №5/14/10-210/91.92 від 14.05.2013 року податкове повідомлення-рішення №0001111702 від 12.03.2013 року в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 5500 грн. за основним платежем та в сумі 1189,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями залишено без змін, а скаргу позивача в цій частині - без задоволення та скасовано дане податкове повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 185,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а скаргу позивача в цій частині - задоволено (том 1 а.с.21-24). Рішенням Міндоходів України №1919/К/99-99/10-01-03-14 від 07.06.2013 року податкове повідомлення-рішення (з урахуванням рішення, прийнятого за результатом розгляду первинної скарги) залишено без змін, а повторну скаргу - без задоволення (том 1 а.с.25-27).
15.05.2013 року на підставі рішення ГУ Міндоходів у Рівненській області №5/14/10-210/91.92 від 14.05.2013 року податковим органом прийнято нове податкове повідомлення-рішення №0003661702 від 15.05.2013 року, згідно з яким ФОП ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 6689,50 грн., в т.ч. 5500 грн. - за основним платежем та 1189,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с.20).
Не погодившись з цим податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню №0003661702 від 15.05.2013 року, суд виходить з наступного.
В основу визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №0003661702 від 15.05.2013 року, де 5500 грн. - основний платіж та 1189,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції, покладено нарахування податкового органу ФОП ОСОБА_4 779 грн. основного платежу та 9,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій за включення до податкового кредиту березня і травня 2011 року сум ПДВ сплачених за послуги залізниці, які не використовувалися у господарській діяльності та 4721 грн. основного платежу і 1180,25 грн. штрафні (фінансові) санкції за зайве віднесення до податкового кредиту травня 2012 року сум ПДВ, сплачених ВАТ «Любанський завод стінових блоків» за будівельні блоки в кількості 62,84 м. куб., що не використовувались позивачем у господарській діяльності і відсутні в залишках.
Актом перевірки констатовано, що «до податкового кредиту за березень 2011 року ФОП ОСОБА_4 неправомірно віднесено 413 грн. ПДВ за послуги залізниці в березні 2011 року, за травень 2011 року до податкового кредиту безпідставно віднесено 333 грн. ПДВ за послуги залізниці з 01.04.2011 року по 19.04.2011 року, однак у вказані періоди позивач не використовував послуги залізниці у господарській діяльності».
Також в акті перевірки зазначено, що «до податкового кредиту за травень 2012 року зайво віднесено 4721 грн. ПДВ, а саме: станом на 01.01.2011 року у ФОП ОСОБА_4 на залишку знаходилися блоки в кількості 814,72 м.куб. За період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року згідно з представленими для перевірки документами, підприємцем було придбано 9641,603 м.куб. блоків, сума ПДВ віднесена до податкового кредиту. За даний період підприємцем було реалізовано цих блоків в кількості 10320,153 м.куб. Таким чином, станом на 31.12.2012 року залишок блоків повинен становити 136,17 м.куб. на суму придбання 51151,92 грн. (без націнки на ПДВ). Згідно з представленим залишком товарів станом на 31.12.2012 року у ФОП ОСОБА_4 залишок блоків становить 73,33 м.куб. на суму 27546,23 грн. (без націнки та ПДВ). Таким чином, підприємцем зайво віднесено до податкового кредиту ПДВ за придбані блоки кількості 62,84 м.куб.(136,17 - 73,33), де сума ПДВ становить 4721,14 грн. (51151,92 грн. - 27546,23 грн.)х20%), які не використовувались у господарській діяльності і відсутні на залишку».
Таким чином, дане податкове повідомлення-рішення №0003661702 від 15.05.2013 року базується на висновках податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 5500 грн. в т.ч. за березень 2011 року в сумі 413 грн., за травень 2011 року в сумі 333 грн., за вересень 2011 року в сумі 33 грн. та за травень 2012 року в сумі 4721 грн., і ґрунтується на порушеннях позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.
З вказаними висновками податкового органу суд не погоджується з огляду на таке.
Щодо безпідставного включення позивачем до податкового кредиту березня, травня та вересня 2011 року сум ПДВ сплачених за послуги залізниці, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що 18.02.2010 року між позивачем (Вантажовласник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» (Залізниця) укладено договір №50 про організацію перевезень, предметом якого є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезення вантажів та проведення розрахунків за ці послуги (том 1 а.с.51-54).
Відповідно до п.2.4 цього договору Вантажовласник зобов'язався здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги Залізниці.
Матеріали справи свідчать та представниками сторін не заперечувалося, що в березні та квітні 2011 року ФОП ОСОБА_4 перераховано на рахунок Залізниці кошти на загальну суму 4300 грн. з призначенням платежу «попередня оплата за перевезення вантажів», що підтверджується копіями платіжних доручень №42 від 04.03.2011 року, №57 від 31.03.2011 року, №65 від 08.04.2011 року, №18.04.2011 року, №70 від 19.04.2011 року та №77 від 27.04.2011 року (том 1 а.с.55-60). ДТГО «Львівська залізниця», в свою чергу, виписало позивачу податкові накладні №2909/154, №2910/154 від 31.03.2011 року та №849/154 від 29.04.2011 року (том 1 а.с.61-63).
Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що послуги залізниці, суми ПДВ зі сплати вартості яких включені позивачем до податкового кредиту березня і травня 2011 року, не пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки відповідно до вантажних митних декларацій №204020001/2011/002965161 від 26.04.2011 року, №204020001/2011/003502 від 14.05.2011 року, №204020001/2011/003934 від 26.05.2011 року, №204020001/2011/004319 від 04.06.2011 року, №204020001/2011/0045224 від 10.06.2011 року, №204020001/2011/004763 від 18.06.2011 року, №204020001/2011/1004900 від 23.06.2011 року, №204020001/2011/005183 від 02.07.2011 року, №204020001/2011/005403 від 08.07.2011 року, №204020001/2011/006023 від 25.07.2011 року, №204020001/2011/006148 від 28.07.2011 року, №204020001/2011/006367 від 03.08.2011 року, №204020001/2011/0066 від 04.08.2011 року, №204020001/2011/006703 від 12.08.2011 року, №204020001/2011/006869 від 18.08.2011 року, №204020001/2011/006971 від 20.08.2011 року в період квітень-серпень 2011 року ФОП ОСОБА_4 придбав у ВАТ ««Любанський завод стінових блоків» (Білорусь) товар, перевезення якого здійснювалося ДТГО «Львівська залізниця» (том 1 а.с.161-192).
Таким чином, ФОП ОСОБА_4 в березні-квітні 2011 року здійснив попередню оплату послуг залізниці щодо перевезення товарів, придбаних в квітні-серпні 2011 року у ВАТ «Любанський завод стінових блоків», на виконання п.2.4 договору №50 від 18.02.2010 року, укладеного ФОП ОСОБА_4 з ДТГО «Львівська залізниця», а отже отримані послуги з перевезення є такими, що пов'язані з господарською діяльністю позивача. Жодних належних і допустимих доказів зворотного відповідачем суду не надано.
За таких обставин, твердження відповідача про те, що позивач не використовував послуги залізниці у господарській діяльності у березні та квітні 2011 року, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та спростовуються матеріалами справи.
Підпунктом 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_4 правомірно відніс до складу податкового кредиту березня і травня 2011 року суми ПДВ, сплачені за послуги залізниці, як такі, що пов'язані з господарською діяльністю позивача.
Щодо включення ФОП ОСОБА_4 до податкового кредиту травня 2012 року сум ПДВ сплачених ВАТ «Любанський завод стінових блоків» за будівельні блоки в кількості 62,84 м. куб., суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 23.04.2012 року ВАТ «Любанський завод стінових блоків» поставив ФОП ОСОБА_4 будівельні блоки в кількості 62,84 м. куб., про що свідчить вантажна митна декларація №204020000/2012/003312 від 23.04.2012 року (том 1 а.с.43).
В акті перевірки констатовано та представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалося, що податковий орган неправомірність включення позивачем сум ПДВ сплачених ВАТ «Любанський завод стінових блоків» за будівельні блоки в кількості 62,84 м. куб. до складу податкового кредиту травня 2012 року пов'язує з фактом їх нереалізації та не відображення їх залишку в книзі обліку доходів і витрат позивача станом на 31.12.2012 року.
При цьому, матеріали справи свідчать, що 03.05.2012 року ФОП ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 будівельні блоки М-600 в кількості 30 м. куб. та ОСОБА_6 - в кількості 32.84 м. куб., що підтверджується копіями фіскальних чеків №1111 та №1112 (том 1 а.с.48-49), видатковими накладними №12 та 13 від 03.05.2012 року (том 1 а.с.50) та копією витягу з книгу обліку доходів і витрат позивача за травень 2012 року (том 1 а.с.46).
Одночасно, судом встановлено та представником позивача в судовому засіданні підтверджено, що під час формування фіскальних чеків №1111 та №1112 від 03.05.2012 року допущено описку, яка полягала в помилковому зазначенні у чеках під час реалізації товару його назви: замість «будівельні блоки» зазначено «керамзит». Поряд з цим факт реалізації будівельних блоків підтверджується не лише такими фіскальними чеками. Такі обставини підтверджуються також копією книгу обліку доходів і витрат за період грудень 2011 року - травень 2012 року (том 1 а.с.210-214), видатковими накладними (том 1 а.с.238-239), податковими накладними (том 1 а.с.243-244,248,250, том 2 а.с.2,4,6,8).
Документи по придбанню керамзиту свідчать, що в жовтні 2011 року та січні 2012 року позивачем придбано в ТОВ «Керамит» 93 м.куб. керамзиту, залишок якого після його реалізації позивачем контрагентам в період з листопада 2011 року по жовтень 2012 року в кількості 33 м.куб.,становить 60 м.куб., що співпадає із залишком керамзиту в книзі обліку доходів і витрат станом на 01.01.2013 року (том 2 а.с.9). Тобто, позивачем 03.05.2012 року згідно з фіскальними чеками №1111 та №1112 реалізовано саме будівельні блоки в кількості 62,84 м.куб., а не керамзит.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).
Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.4 ст.198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Наявні в матеріалах справи вантажні митні декларації в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996 від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) та Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити.
В силу вимог п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України у разі, якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.
Встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності підтверджують, що ФОП ОСОБА_4 використовувалися будівельні блоки в кількості 62,84 м.куб. у господарській діяльності, оскільки вони реалізовані і в залишку станом на 01.01.2013 року відсутні, а тому правових підстав для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п.199.1 ст.199 Податкового кодексу України - немає.
Таким чином, ФОП ОСОБА_4 правомірно включив до податкового кредиту травня 2012 року ПДВ в сумі 4721 грн. за придбані будівельні блоки в кількості 62,84 м. куб., які були реалізовані позивачем 03.05.2012 року і відсутні в залишку станом на час проведення перевірки.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обставин, суд вважає висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.199.1 ст.199, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №0003661702 від 15.05.2013 року таким, що не відповідає вказаним критеріям правомірності.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0003661702 від 15.05.2013 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0003661702 від 15.05.2013 року.
При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області №0003661702 від 15.05.2013 року, згідно з яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6689,50 грн., з яких 5500 грн. - основного платежу та 1189,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Присудити на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 114,70 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Суддя Гудима Н.С.