ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 грудня 2013 р. об 11:31 Справа №801/10195/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Лоза М.С., за участю позивача - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АРК

про визнання бездіяльності та спонукання до виконання певних дій,

Суть спору: ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Відділу Державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АРК (далі-відповідач) про визнання бездіяльності відповідача в частині відмови видати позивачу постанову про зняття з арешту квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання відповідача винести постанову про зняття з арешту квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Позов мотивовано протиправністю наданої відповідачем відповіді на вимогу позивача надати в Реєстраційну службу Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим документи, необхідні для внесення даних про зняття арешту з квартири, оскільки винесення постанови про зняття арешту належить до компетенції саме відповідача.

Ухвалами суду від 21.11.2013 року відкрито провадження по справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись статтею 128 КАС України вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Державної виконавчої служби від 28.04.2002 року, на 1/2 квартири АДРЕСА_1, що належала боржниці ОСОБА_2 було накладено арешт (а.с. 8).

ОСОБА_2 вирішила продати цю квартиру позивачу, у зв'язку з чим позивачем, з метою купити зазначену квартиру, було сплачено борг на рахунок відповідача (а.с. 12).

Після сплати боргу відповідач своєю постановою від 09.10.2002 року зняв арешт з зазначеної квартири (а.с. 9).

Постановою від 04.04.2003 року Сімферопольський районний суд визнав право власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем у зв'язку з визнанням дійсним договору купівлі-продажу зазначеної квартири між ОСОБА_2 та позивачем (а.с. 10).

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, позивач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з 08.06.2003 року (а.с. 39).

Під час оформлення договору дарування на зазначену квартиру, позивачу стало відомо, що арешт, накладений на неї постановою від 28.04.2002 року, не було знято, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 37).

22.10.2013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою надати в Реєстраційну службу Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим документи, необхідні для внесення даних про зняття арешту з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з 08.06.2003 року.

Листом від 22.10.2013 року №5804/03-34 позивача було повідомлено, що надання інформації стосовно постанови про накладення арешту на майно та зняття арешту з майна у 2002 році ВДВС Сімферопольського РУЮ не є можливим, оскільки виконавчі провадження знищенні у зв'язку з закінченням строку зберігання документів. Зазначено лише, що за період з 01.01.2005 року по наступний час виконавчі документи про стягнення заборгованості з позивача та ОСОБА_2 на виконання у ВДВС Сімферопольського РУЮ не зареєстровані (а.с. 11).

У зв'язку з тим, що на квартиру позивача досі накладено арешт, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №606).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №606 примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 6 Закону №606 вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

На час виникнення спірних правовідносин діяло Положення про Єдиний реєстр для реєстрації заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затверджене Наказом Міністра юстиції України від 27.05.1997 року за №41/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27.05.1997 року за №194/1998 (далі - Положення 41/5).

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Положення 41/5 базовий реєстр для реєстрації заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Базовий реєстр) - це документ, в якому здійснюється реєстрація заборон та арештів, накладених на об'єкти нерухомого майна.

Накладені заборони та арешти реєструються реєструвальним органом за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна, а також заносяться до алфавітної книги обліку заборон відчуження нерухомого майна (п. 1.5 ст. 1 Положення 41/5).

Згідно з п. 2.1 ст. 1 Положення 41/5 підставами для внесення у Базовий реєстр відомостей про заборони на відчуження та арешти об'єктів нерухомого майна, а також записів в алфавітну книгу заборон відчуження нерухомого майна є:

а) накладення державним нотаріусом заборони на об'єкт нерухомого майна;

б) повідомлення посадової особи виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів про накладення заборони на об'єкт нерухомого майна;

в) повідомлення судових і слідчих органів про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна;

г) повідомлення приватного нотаріуса, який посвідчив угоду, що буде підставою для накладення заборони на відчуження нерухомого майна.

В пункті 4.1 ст. 4 Положення 41/5 визначені підстави для внесення у Базовий реєстр відомостей про зняття заборон та арештів на відчуження об'єктів нерухомого майна, а саме: повідомлення та заяви органів та осіб, за ініціативою яких були накладені відповідні заборони та арешти, а також органів, які згідно з чинним законодавством мають право зняти заборони та арешти на використання майна.

Відомості про зняття заборон та арештів на відчуження майна вносяться в Базовий реєстр у день надходження повідомлень та заяв (4.2 ст. 4 положення 41/5).

З 01.01.13 року реєстрація обтяжень на нерухоме майно здійснюється на підставі Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.04р. № 1952-IV.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно з частинами 1, 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація обтяжень здійснюється на підставі, зокрема, постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно.

Суд зазначає, що припинення обтяження здійснюється в тому ж порядку, що й його виникнення.

Відповідно до ст. 39 Закону №606 виконавче провадження закінчується у випадках:

1) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;

2) закриття виконавчого провадження відповідно до статті 37 цього Закону;

3) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

4) направлення виконавчого документа за належністю до іншого підрозділу Державної виконавчої служби.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу Державної виконавчої служби. Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами до суду у 10-денний строк.

Судом встановлено, що арешт на 1/2 квартири АДРЕСА_1 накладено в рамках виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми в розмірі 9790,00 грн., що підтверджується копією постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 28.04.2002 року (а.с. 8), а 09.10.2002 року арешт з квартири було знято у зв'язку зі сплатою заборгованості, що підтверджується копією постанови про зняття арешту з квартири (а.с. 9), але відомості про зняття арешту не були внесені позивачем до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача.

Листом від 22.10.2013 року №5804/03-34 позивачу було повідомлено, що надання інформації стосовно постанови про накладення арешту на майно та зняття арешту з майна у 2002 році ВДВС Сімферопольського РУЮ не є можливим, оскільки виконавчі провадження знищенні у зв'язку з закінченням строку зберігання документів (а.с. 11).

Суд вважає, що відмова відповідача видати позивачу постанову про зняття з арешту з квартири АДРЕСА_1 не може бути визнана судом бездіяльністю.

За загальним правилом, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта яка має зовнішнє вираження. Бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб'єкта, що полягає у не вчиненні ним конкретної дії (дій), які він повинен був і міг вчинити в даних конкретних умовах.

У даному випадку надання суб'єктом владних повноважень відповіді не може бути визнано судом бездіяльністю, оскільки відповідачем, у листі від 22.10.2013 року, позивачу була надана уся наявна інформація, яку відповідач міг надати, а саме було зазначено, що з 01.01.2005 року по наступний час виконавчі документи про стягнення заборгованості з позивача та ОСОБА_2 на виконанні у ВДВС Сімферопольського РУЮ не зареєстровані; інформацію стосовно постанови про накладення арешту на майно та зняття арешту з майна у 2002 році не має можливості, оскільки виконавчі провадження знищенні у зв'язку з закінченням строку зберігання документів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання бездіяльності відповідача щодо відмови надати постанову про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо зобов'язання відповідача винести постанову про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1, суд зазначає, що зазначена постанова вже була винесена відповідачем 09.10.2002 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 9).

Відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про винесення постанови про зняття арешту, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо припинення обтяження у вигляді арешту квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з наявністю постанови від 09.10.2002 року про зняття арешту з зазначеної квартири.

Пунктом 7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року за №1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за №2102/22414 (далі - Порядок №1844/5), встановлено, що державний реєстратор переносить до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, відомості записів, наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об'єкта.

У разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову немайнового характеру, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 68,82 грн. (Шістдесят вісім гривень 82 копійки), відповідно до заявлених позовних вимог немайнового характеру.

В судовому засіданні 09.12.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 13.12.2013 року.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим вчинити дії щодо припинення обтяження у вигляді арешту квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1.

3. В задоволенні решти частини позову відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 68,82 грн. (Шістдесят вісім гривень 82 копійки) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Циганова Г.Ю.