ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа № 809/3744/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника позивача: Данюк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" до Відділу Державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції про скасування постанов ВП № 34587598, № 34387770 та 34910473 від 28.10.2013 року в частині накладення арешту на кошти та про зняття арешту з рахунку № 2604520862, МФО 380805 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2013 року Державне підприємство "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" (далі - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції (далі - відповідач) про скасування постанов ВП № 34587598, № 34387770 та 34910473 від 28.10.2013 року в частині накладення арешту на кошти та зняття арешту з рахунку № 2604520862, МФО 380805 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановами № 34587598, №34910473 та № 34387770 від 28.10.2013 року Відділу державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції протиправно накладено арешт на кошти рахунку зі спеціальним режим використання, відкритим відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Представник позивача в судовому засіданні підтримала адміністративний позов повністю. Додатково зазначила, що кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням використовуються тільки за призначенням та не можуть бути спрямовані на будь-які інші цілі, зокрема, на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих документів. Також пояснила про те, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом, оскільки про порушення своїх прав Підприємство дізналось лише 20.11.2013 року з повідомлення банку про накладення арешту на кошти рахунку. Просила позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення за допомогою факсимільного та поштового зв'язку ухвали суду про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви та судової повістки, які міститься в матеріалах справи (а.с. 46, 47), причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи за відсутності в судовому засіданні представника відповідача.

Також судом не встановлено підстав для залишення даного позову без розгляду відповідно до ст. 100 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні та подані докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач - ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат», ідентифікаційний код 08033772, 22.06.1993 року зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією довідки Головного управління статистики в Івано-Франківській області АА № 795985 від 11.03.2013 року. Окрім цього, як вбачається з довідки Головного управління статистики в Івано-Франківській області АА № 952018 від 13.11.2013 року Сколівський військовий лісгосп, ідентифікаційний код 24981630, є відокремленим структурним підрозділом ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» без права юридичної особи.

Судом встановлено, що заступником начальника Відділу державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції винесено постанови по виконавчих провадженнях № 34587598, № 34910473 та № 34387770 від 28.10.2013 року, відкритих на виконання вимог УПФ України в Сколівському районі № 44 від 03.08.2013 року, № 44 від 04.09.2012 року, № 44 від 02.10.2012 року про стягнення боргу з Сколівського військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» в сумах 87607,13 грн., 87032,07 грн. та 53693,51 грн. відповідно, якими накладено арешт на кошти, що знаходяться на рахунках, що відкриті на Сколівський військовий лісгосп ДП «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат», а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанов про накладення арешту.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаних постанов, відповідачем накладено арешт на кошти, що знаходять на всіх банківських рахунках позивача, та які будуть відкриті в майбутньому позивачем, без жодних винятків.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Пунктом 1 та 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження", визначено заходи примусового виконання рішення, серед іншого звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч.2, 4 ст. 52 Закон України "Про виконавче провадження" стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Статтею 57 Закон України "Про виконавче провадження", передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом (ч. 3 ст. 67 Закон України "Про виконавче провадження").

Відповідно до довідки від 14.09.2013 року, виданої ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" розрахунковий рахунок № 2604520862, МФО 380805 відкрито із спеціальним режимом використання згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", а саме: для надходження допомоги по тимчасовій непрацездатності працівників Сколівського військового лісгоспу ДП «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат». Таким чином, оскаржуваними постановами відповідача накладено арешт й на розрахунковий рахунок № 2604520862, МФО 380805, ПАТ "Райфайзен Банк Аваль".

Відповідно до положень ст. 46 Конституції України, визначено, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Приписами ч.2 ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", визначено, що кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню та використовуються тільки за цільовим призначенням. У разі їх невикористання в поточному році вони переходять на наступний фінансовий рік.

Статтею 21 цього ж Закону визначено, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду. Для цього страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до Закону.

Таким чином, вказаними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено заборону на стягнення страхових коштів, зарахованих на окремий рахунок, в тому числі й за виконавчими документами, що підлягають примусовому виконанню в порядку і у спосіб, встановленими Законом України «Про виконавче провадження», а, отже, й на вказані кошти, як наслідок, відповідно до норм ст.ст. 52, 57 вказаного Закону № 606-ХІV не може бути накладено арешт, оскільки в протилежному випадку буде порушено права громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, а також настануть негативні правові наслідки для позивача в зв'язку з невиконанням ним вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» щодо перерахування страхових коштів за їх цільовим призначенням, оскільки такий обов'язок підпадає під державний контроль уповноважених на це органів.

Враховуючи вище викладене, дії відповідача щодо прийняття оскаржених постанов в частині накладення арешту на кошти, які містяться на рахунку зі спеціальним режимом використання № 2604520862, відкритому у ПАТ "Райфайзен Банк Аваль», які призначені для виконання вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" є неправомірними, а тому оскаржені постанови в цій частині підлягають скасуванню

Що стосується позову в частині вимог про зняття арешту з рахунку № 2604520862, МФО 380805 у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», то суд вважає, що позов в цій частині належить частково задовольнити, з огляду на таке.

З системного аналізу норм ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження вбачається, що в разі незакінченого виконавчого провадження за відсутності факту накладення арешту на майно, що не належить боржнику, чи порушення порядку накладення арешту на майно, арешт з майна чи коштів може бути знятий лише за рішенням суду, на підставі якого державний виконавець зобов'язаний не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини, прийняти постанову про зняття арешту з майна чи грошових коштів.

Враховуючи вищевикладені обставини, норми вищевказаних законів, а також беручи до уваги норму ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України щодо постанов, які можуть бути ухвалені адміністративним судом, суд в даній справі вважає, що адміністративний суд не наділений повноваженнями приймати рішення про зняття арешту з майна у межах виконавчого провадження, а лише може прийняти рішення про зобов'язання належного органу державної виконавчої служби зняти такий арешт, шляхом прийняття державним виконавцем такого органу відповідної постанови.

За наведеного вище, керуючись ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що з метою повного захисту порушених прав позивача в даній справі, слід вийти за межі позовних вимог та прийняти постанову, якою зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції зняти арешт з банківського рахунку Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" № 2604520862 МФО 380805, відкритого в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (м.Київ, вул. Ліскова, 9).

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу Державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції ВП № 34587598, № 34387770 та № 34910473 від 28.10.2013 року в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунку № 24981630, МФО 380805, відкритому в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (м.Київ, вул. Ліскова, 9).

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Сколівського районного управління юстиції зняти арешт з банківського рахунку Сколівського військового лісгоспу Державного підприємства "Івано-Франківський військовий лісопромкомбінат" № 24981630, МФО 380805, відкритого в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (м.Київ, вул. Ліскова, 9).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 18.12.2013 року.