ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" грудня 2013 р. Справа № 809/3657/13-a
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Боршовського Т.І.
за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.
представника позивача: Борсука Д.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 6531,25 грн., -
ВСТАНОВИВ:
02.12.2013 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 6531,25 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', не виконав нормативу по працевлаштуванню 1 інваліда та в строк до 16 квітня 2013 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда, і не зайняте інвалідом в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві, всього на загальну суму 6250,00 грн. Крім того, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', нарахована відповідачу пеня в розмірі 281,25 грн. Загальна сума адміністративно-господарських санкцій складає 6531,25 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 36), причини неявки суду не повідомив.
За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований 22.03.1996 року як фізична особа-підприємець, що підтверджується копіями свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_1, витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.05.2012 року, та інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманою з офіційного веб-сайту технічного адміністратора вказаного реєстру: http://irc.gov.ua/ua (а.с.11-13, 20). Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вид економічної діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (КВЕД 49.31).
Крім того, відповідач, як роботодавець зареєстрований в Івано-Франківському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.
Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.
Відповідно до ст. 19 цього Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Роботодавці, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів і відповідно до нормативу забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону роботодавці щороку сплачують обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом.
Як вбачається з поданих позивачем копій звіту відповідача про зайнятість населення і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, форми № 10-Пі, листа Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 6770/11 від 01.11.2013 року, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 10 осіб. Таким чином, згідно вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 особа. Як видно зі Звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 0 осіб (а.с. 7).
Працевлаштування інваліда відповідачем в 2012 році не відбулося.
Згідно зі ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.
Пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року N 314, передбачено, що підприємства інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Судом встановлено, що відповідно до вимог вказаного Положення відповідачем було виділено та створено одне робоче місце для працевлаштування інваліда ІІ-ІІІ групи на посаду водія автобуса, що відповідає кількості робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів згідно нормативу. Також відповідачем щомісячно надавалася державній службі зайнятості інформація про наявність вакантної посади для працевлаштування 1 інваліда, що підтверджується поданою копією звіту про наявність вакансій форми № 3-ПН станом на 10.01.2012 року (а.с. 22). Однак, у 2012 році Івано-Франківським міським центром зайнятості інваліди на зайняття вакантної посади у відповідача не направлялися. Доказів протилежного позивачем суду відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України не подано, хоча суд за клопотання представника позивача оголошував в судовому засіданні 11.12.2013 року перерву до 18.11.2013 року для надання можливості позивачу подати додаткові докази.
Нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, обов'язок їх працевлаштування під час їх звернення чи направлення, а не обов'язок примусового прийняття на роботу.
На виконання таких обов'язків, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у своєму мікроавтобусі розміщувалися оголошення про наявність вакантної посади водія категорії D з інвалідністю ІІ та ІІІ групи. Даний факт підтверджується копіями фотознімків (а.с. 21).
Таким чином, позивачем протиправно застосовано до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 адміністративно-господарські санкції та пеня в сумі 6531,25 грн., оскільки відповідачем вжиті необхідні заходи спрямовані на забезпечення прав інвалідів на працевлаштування згідно Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 6531,25 грн. належить відмовити повністю.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Боршовський Т.І.
Постанова складена в повному обсязі 19.12.2013 року.