КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2013 р. Справа№ 910/13487/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю представників:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

на рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2013 року

у справі №910/13487/13 (суддя Стасюк С.В.)

позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА

Страхування"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна

страхова компанія "Оранта"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 24 990,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 24 990,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 492-а/09к від 20.03.2009 року внаслідок настання страхового випадку -дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля Seat Cordoba", державний номер СА 3050 АХ, а тому Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність водія автомобіля "ВАЗ", державний номер АІ 7320 СВ, якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (страховий поліс № ВС/5630344), а тому обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.09.2013 року у справі № 910/13487/13 у позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за відсутності представників сторін, хоча повинен був перенести розгляд судового засідання.

Крім того, апелянт стверджує, що він надавав суду заяву про поновлення пропущених строків позовної давності з поважних причин, проте суд не взяв її до уваги.

Відповідачем надано відзив до апеляційної скарги, в якому він проти її вимог заперечує та просить суд залишити її без задоволення.

Представниками сторін не використано наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Матеріали справи містять докази належного їх повідомлення про час та місце судового засідання, а саме поштові повідомлення № 09994371, № 09994363, № 09994380.

Згідно з пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за можливе розглядати справу у відсутності представників сторін, повідомлених належним чином про час та місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2009 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (страховик) та Юровською Наталією Валерівною (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспорту № 492-а/09к програма "Класік", за умовами якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству, пов'язані із володінням, користуванням, розпорядженням автомобіля "Seat Cordoba", державний номер СА 3050 АХ.

За приписами ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування", страховим ризиком визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Встановлено, що 12.10.2009 року на автодорозі с. Дмитрівка - с. Буча, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю автомобіля " автомобіля марки "ВАЗ", державний номер АІ 7320 СВ, під керуванням Пархоменка Андрія Олександровича та застрахованого автомобіля.

Постановою Києво - Святошинського району Київської області від 11.10.2010 року по справі 3-4968/10 Пархоменка Андрія Олександровича притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В силу ст. 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Дана норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".

Як вбачається зі Звіту № 1074 від 18.11.2009 року з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертно -Асистуюча компанія", вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Seat Cordoba", державний номер СА 3050 АХ, в результаті його пошкодження при ДТП складає 112 284,09 грн.

Встановлено, що 04.12.2009 року позивач, виходячи із Звіту № 1074 від 18.11.2009 року з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертно -Асистуюча компанія" та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 66 756,49 грн., про що склав страховий акт.

Матеріали справи свідчать про те, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" було виплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 66 756,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3424 від 08.12.2009 року (а.с. 61).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія Пархоменка Андрія Олександровича, який є винним у ДТП, була застрахована Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (страховий поліс № ВС/5630344).

Відповідно до п. 38.1.3. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку про те, що після виплати страхового відшкодування за фактичні витрати страхувальнику до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" перейшло право вимоги до відповідальної особи.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність Пархоменка Андрія Олександровича, який є винним у ДТП, була застрахована Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" , судова колегія дійшла висновку про те, що відповідальною особою перед Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" за відшкодування страхової виплати є Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта".

Матеріали справи свідчать про те, що 23.08.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу за вих. № РГ/492/09/5 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 25 500,00 грн.

Проте, доказів виконання відповідачем зобов'язання по виплаті страхового відшкодування в матеріалах справи відсутні.

Як свідчать матеріали справи, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд застосувати строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення шкоди в порядку регресу, оскільки, позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив страхове відшкодування в сумі 66 756,49 грн. 08.12.2009 року.

Тоді як, позовну заяву за вих. № РГ/492/09/5 від 11.07.2013 року зареєстровано канцелярією суду першої інстанції за вх. № 13487/13 від 16.07.2013 року, тобто у термін більший за три роки.

За приписами ч. 6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сплив строку позовної давності щодо позовних вимог позивача є підставою для відмови у позові.

Судова колегія не звертає увагу на доводи апелянта стосовно того, що він надавав суду заяву про поновлення пропущених строків позовної давності з поважних причин, проте суд не взяв її до уваги, з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи заяву про відновлення строку позовної давності, позивач зазначив, що 03.10.2012 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу, проте Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 року у справі № 5011-59/14982-2012 позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України. Дана ухвала позивачем в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Однак, відповідно до пункту 4.4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" з огляду на вимоги частини першої статті 265 Цивільного кодексу України залишення господарським судом позову без розгляду з підстав, зазначених у частині першій статті 81 Господарського процесуального кодексу України, не зупиняє перебігу позовної давності, тобто перебіг позовної давності, що розпочався до подання позову, продовжується в загальному порядку. Але якщо ухвалу про залишення позову без розгляду буде скасовано з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то перебіг позовної давності вважатиметься зупиненим з моменту подання позовної заяви.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Згідно з підпунктом 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не наведено суду поважних причин пропуску строку позовної давності, при наявності яких Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" не могло звернутися до суду з даним позовом.

Також, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за відсутності представників сторін, хоча повинен був перенести розгляд судового засідання, з огляду на наступне.

Відповідно до аб. 2 п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Позивач до суду першої інстанції 13.09.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про відкладення розгляду справи до 13.09.2013 року на 14:40, яка була підписана представником відповідача Лівак І.М.

Крім того, в матеріалах справи міститься поштове повідомлення № 25311098, яке свідчить про те, що відповідач також був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання суду першої інстанції.

Окрім цього, згідно з пунктом 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким у позові відмовлено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2013 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 13.09.2013 року у справі № 910/13487/13 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/13487/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Н.М. Коршун

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна