ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" грудня 2013 р.Справа № 924/1389/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Яроцький А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" м. Коростень Житомирська область

до публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" м. Полонне Полонський район Хмельницька область.

про стягнення 236975,14 грн., з яких 206950,01 грн. - основна заборгованість, 24487,57 грн. - пеня, 5063,90 грн. - 3% річних, 473,66 грн. - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору:

Позивач ТОВ "Електроремсервіс" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача - ПАТ "Полонський гірничий комбінат" 236975,14 грн., з яких 206950,01 грн. - основна заборгованість, 24487,57 грн. - пеня, 5063,90 грн. - 3% річних, 473,66 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №12/12-3 від 21.12.2012р.

На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви додано копії договору поставки №12/12-3 від 21.12.2012р., видаткової накладної №0000003 від 25.12.2012р., податкової накладної від 25.12.2012р., товарно-транспортної накладної від 25.12.2012р., рахунок - фактуру №21/12-2 від 21.12.2012р.

Ухвалою суду від 29.10.2013р. порушено провадження у справі №924/1389/13, справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом повноважних представників сторін.

У зв'язку з нез'явленням в засідання представника відповідача розгляд справи відкладався.

14.11.2013р. на адресу суду факсом від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника у зв'язку з відрядженням до м. Вінниця. При цьому в заяві зазначено про визнання позовних вимог ТОВ "Електроремсервіс" у повному обсязі.

До судового слухання справи 18.12.2013р. на адресу суду факсом від представників позивача надійшло клопотання про розгляд справи без присутності останніх з огляду на зайнятість в суді апеляційної інстанції.

Представники позивача в судових засіданнях 14.11.2013р. та 04.12.2013р. на задоволенні позовних вимог наполягали, обґрунтовуючи позовні вимоги доводами викладеними в позовній заяві та доказами доданими до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак судом враховано, що до судового слухання справи 16.12.2013р. на адресу суду від останнього надійшла заява про розгляд справи без участі його представника у зв'язку з відрядженням до м. Вінниця. При цьому з посиланням на ст. ст. 22, 78 ГПК України в заяві зазначено про визнання позовних вимог ТОВ "Електроремсервіс" у повному обсязі.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі документи, рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено:

21.12.2012р. між ТОВ "Електроремсервіс" (Продавець) та ПАТ "Полонський гірничий комбінат" (Покупець) укладено договір поставки №12/12-3, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське володіння) покупця запчастини до кар'єрного обладнання, а саме: броні конуса, плити дробарці, звено гусеничне, вали, передні стінки ковша, зуби ковша, роліки конвеєрні, а покупець зобов'язується прийняти обладнання, та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.3. договору документи на товар, які продавець повинен передати покупцю на товар або партію товару: рахунок-фактура, накладна та податкова накладна, товаро-транспортна накладна.

Розділом 2 "Кількість" договору визначено, що одиниця виміру та загальна кількість товару: згідно рахунків-фактур на партію обладнання за домовленістю сторін. Загальна сума договору складає 500 000,00 грн.

Товар повинен бути повністю поставлений покупцю протягом 10 днів з моменту надходження попередньої оплати від покупця. Термін оплати товару: на протязі 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку-фактури на попередню оплату або за фактом отримання товару. Покупець здійснює оплату згідно виставленого рахунка - фактури шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця (п.п. 4.1, 6.1, 6.2 договору).

Згідно з п. 7.2 договору перехід права власності на товар відбувається в момент приймання-передачі товару з супровідними документами.

У випадку несвоєчасної оплати товару за даним договором покупець сплачує продавцю пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочки.

Договір поставки №12/12-3 від 21.12.2012р. підписано та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов договору та рахунку - фактури №21/12-2 від 21.12.2012р. позивачем поставлено (передано повноваженому представнику покупця згідно довіреності), а відповідачем (покупцем) отримано товар, що підтверджується підписаними останнім видатковою накладною №0000003 від 25.12.2012р. на суму 236950,01 грн., податковою та товаро-транспортною накладними від 25.12.2012р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідачем поставлений товар оплачено частково на суму 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1313 від 12.07.2013р.

Докази погашення відповідачем заборгованості у сумі 206950,01 грн. в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що ПАТ "Полонський гірничий комбінат" неналежно виконало умови договору поставки №12/12-3 від 21.12.2012р., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 236975,14 грн., з яких 206950,01 грн. - основна заборгованість, 24487,57 грн. - пеня, 5063,90 грн. - 3% річних, 473,66 грн. - інфляційних втрат.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається таке:

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом враховано, що між сторонами укладено договір поставки №12/12-3 від 21.12.2012р.

Правовідносини, які виникли між ТОВ "Електроремсервіс" та ПАТ "Полонський гірничий комбінат" за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174, ч.1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 цього Кодексу є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення міститься і у ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту укладеного між ТОВ "Електроремсервіс" та ПАТ "Полонський гірничий комбінат" договору поставки №12/12-3 від 21.12.2012р. вбачається, що продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське володіння) покупця запчастини до кар'єрного обладнання, а саме: броні конуса, плити дробарці, звено гусеничне, вали, передні стінки ковша, зуби ковша, роліки конвеєрні, а покупець зобов'язується прийняти обладнання, та оплатити його на умовах даного договору.

Судом враховується, що позивачем на виконання умов договору та рахунку - фактури №21/12-2 від 21.12.2012р. поставлено (передано повноваженому представнику покупця згідно довіреності), а відповідачем (покупцем) отримано товар на суму 236950,01 грн., що підтверджується підписаними останнім видатковою накладною №0000003 від 25.12.2012р., податковою та товаро-транспортною накладними від 25.12.2012р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідачем поставлений товар оплачено частково на суму 30000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1313 від 12.07.2013р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Докази погашення відповідачем заборгованості у сумі 206950,01 грн. в матеріалах справи відсутні.

Судом враховується заява представника відповідача від 13.11.2013р., в якій вказано про визнання позовних вимог в повному обсязі.

За таких обставин, враховуючи обґрунтованість та підтвердження належними доказами наявності непогашеної відповідачем заборгованості, суд вважає за належне позовні вимоги про стягнення 206950,01 грн. - основного боргу задовольнити.

Окремо судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.2 договору сторони погодили, що при несвоєчасній оплаті поставленого товару покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

З урахуванням п. 11.3 договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню за кожен день прострочення у сумі 24487,57 грн. за період з 25.12.2012р. по 20.09.2013р.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що заявлена сума нарахована поза межами максимально можливого розміру, оскільки нарахована поза межами шестимісячного строку встановленого ст. 232 ГК України, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню частково в розмірі 17707,98 грн. У стягненні 6779,59 грн. пені належить відмовити.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три проценти річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивач на прострочену суму боргу нарахував три відсотки річних у сумі 5063,90 грн. за період з 25.12.2012р. по 20.09.2013р. та 473,66 грн. інфляційних втрат за період з січня 2013р. по вересень 2013р.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми трьох відсотків річних судом встановлено, що заявлена сума нарахована в межах максимально можливого розміру, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

При проведенні перерахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат судом враховано лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", а також п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Судом встановлено, що позивачем нарахована до стягнення сума інфляційних втрат за період з січня 2013р. по вересень 2013р. без врахування місяців з присутньою дефляцією. При проведенні перерахунку індексу інфляції за період з січня 2013р. по вересень 2013р. встановлено, що індекс інфляції за зазначений період менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а тому у стягненні 473,66 грн. інфляційних втрат належить відмовити.

Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства України повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до абз. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 206950,01 грн. - основна заборгованість, 24487,57 грн. - пеня, 5063,90 грн. - 3% річних, 473,66 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню частково. У стягненні 473,66 грн. - інфляційних втрат та 6779,59 грн. пені належить відмовити.

У відповідності до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судовий збір та інші витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" м. Коростень Житомирська область до публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" м. Полонне Полонський район Хмельницька область про стягнення 236975,14 грн., з яких 206950,01 грн. - основна заборгованість, 24487,57 грн. - пеня, 5063,90 грн. - 3% річних, 473,66 грн. - інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Полонський гірничий комбінат" (м. Полонне, Полонський район, Хмельницька область, вул. академіка Герасимчука, буд. 190Б, код 05471879) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Електроремсервіс" (м. Коростень, Житомирська область, вул. Грушевського, буд. 15, офіс 31, код 37486054) 206950,01 грн. (двісті шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят грн. 01 коп.) основної заборгованості, 17707,98 грн. грн. (сімнадцять тис. сімсот сім грн. 98 коп.) пені, 5063,90 грн. (п'ять тис. шістдесят три грн. 90 коп.) - 3% річних, 4594,47 грн. (чотири тис. п'ятсот дев'яносто чотири грн. 47 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 473,66 грн. - інфляційних втрат та 6779,59 грн. грн. пені відмовити.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2, 3 - позивачу - рекомендованим: м. Коростень, Житомирська область, вул. Грушевського 15,оф.31; м. Житомир, вул. Рильського, 5, кв. 28 (за заявою);

4 - відповідачу - рекомендованим: м. Полонне, Хмельницька область, вул. Академіка Герасимчука 190 Б