АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 552/3803/13-ц
Номер провадження 22-ц/786/4199/2013
Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А.
Доповідач Триголов В. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого - судді: Триголова В.М.
суддів: Омельченко Л.М, Пікуля В.П.,
при секретарі: Порохні А.А,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтава справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м.Полтави від 25 жовтня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Київський відділ державної викогнавчої служби Полтавського міського управління юстиції, про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,-.
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 25 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 - задоволено частково.
Шлюб, зареєстрований 08 червня 2002 року відділом реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції м.Полтави, актовий запис №85, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - розірвано.
Прізвища сторін після розірвання шлюбу:
його - ОСОБА_3,
її - ОСОБА_2.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 114,70 грн. на відшкодування понесених судових витрат.
Не погодившись з рішенням районного суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить його змінити в частині відмови у задоволенні її вимог про поділ майна подружжя, у цій частині її позов задовольнити. Окрім того, апелянтка посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що сторони з 08 червня 2002 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають малолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення
Задовольняючи позов в частині розірвання шлюбу, суд першої інстанції вірно виходив із того, що з урахуванням встановлених обставин подальше перебування сторін в шлюбі суперечить їх інтересам, врахував наявність у сторін неповнолітньої дитини та відсутність спору щодо її місця проживання, у зв'язку із чим, дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявність правових підстав для його розірвання.
Також судом встановлено, що під час перебування в шлюбі, згідно договору купівлі-продажу жилого будинку з земельною ділянкою, посвідченого 13 червня 2004 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_3 придбав жилий будинок з надвірними будівлями, розташований на приватизованій земельній ділянці розміром 736 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Право власності ОСОБА_3 на жилий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано у встановленому законом порядку ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» 07 липня 2004 року (а.с. 76).
Згідно кредитного договору від 01 липня 2004 року №МL-700/023/2004, укладеного АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_3, йому надано кредит в розмірі 33000 грн., цільове призначення кредиту - придбання нерухомості (а.с.79-83).
З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором 01 липня 2004 року АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_3 укладено також договір іпотеки №РМL-700/023/2004, згідно якого спірний житловий будинок з господарськими спорудами в АДРЕСА_1 передано в іпотеку банку (а.с.68-71).
20 березня 2006 року АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №CNL-D00/07/2006, за яким ОСОБА_3 одержав в кредит кошти в сумі 57270 грн. на споживчі цілі (а.с.85-91).
20 березня 2006 року до договору іпотеки №РМL-700/023/2004 його сторонами внесено зміни, згідно з якими іпотекою забезпечено виконання ОСОБА_3 і виконання зобов'язань за кредитним договором від 20 березня 2006 року №CNL-D00/07/2006 (а.с.72).
18 березня 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого право вимоги до боржників за договорами згідно додатку №1 до даного договору ПАТ «ОТП Банк» передано ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (а.с.92-98). За даним договором, крім інших, ПАТ «ОТП Банк» передано ТОВ «ОТП Факторинг Україна» право кредиторської вимоги до ОСОБА_3 згідно договорів від 01 липня 2004 року №МL-700/023/2004 на суму 14022,59 грн. та від 20 березня 2006 року №CNL-D00/07/2006 року на суму 35856,96 грн. (а.с.99).
Також 18 березня 2011 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір відступлення прав вимоги, згідно якого ПАТ «ОТП Банк» передав, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняв права вимоги до боржників за договорами згідно додатку №1, в тому числі за кредитними договорами від 01 липня 2004 року №МL-700/023/2004, від 20 березня 2006 року №CNL-D00/07/2006 року та за договором іпотеки від 01 липня 2004 року №РМL-700/023/2004 (а.с.100-103).
Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Як договір іпотеки від 01 липня 2004 року №РМL-700/023/2004, так і Договір про відступлення прав вимоги від 18 березня 2011 року є нотаріально посвідченими. Тому підстави заперечувати право вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за вказаним іпотечним договором відсутні.
11 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 видано виконавчий напис, згідно якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно - жилий будинок з надвірними спорудами та земельною ділянкою, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_3 (а.с.73).
Згідно з частиною 1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина 1 ст.70 СК України).
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачка в своєму позові не просить суд визначити частки співвласників або визнати її право на частку в спільному майні. ОСОБА_2 просить суд поділити спільне майно та виділити їй частку.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності технічної можливості виділити частку із спірного майна.
Згідно ч.3 ст.372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Тому при розгляді справи з вимогами про поділ майна суд має враховувати наявність можливості такий поділ здійснити.
Згідно ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено ч.2 ст.370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
На підставі наведених норм частки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру є рівними - по 1/2 частині.
ОСОБА_2 в своєму позові просила суд відступити від рівності часток подружжя.
Посилаючись на ту обставину, що нею для придбання квартири було використано особисті кошти в сумі 20000 грн., позивач жодного доказу на підтвердження даної обставини не надала.
Не надано позивачем і доказів того, що саме нею здійснюються сплати за кредитом, отриманим на придбання цього будинку. Вказаний факт заперечила представник третьої особи, посилаючись на те, що в даний час за кредитом наявна заборгованість, ні боржник, ні поручитель кредитні кошти не сплачують.
Враховуючи викладене, а також те, що відсутні дані щодо наявності технічної можливості поділити спільне майно, суд вірно прийшов до висновку про необхідність в задоволенні позовної вимоги про поділ майна подружжя та виділ ОСОБА_2 частки відмовити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 25 жовтня 2013 року - залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: В.М. Триголов
Судді: Л.М. Омельченко
В.П. Пікуль