АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1612/927/12

Номер провадження 22-ц/786/3115/2013

Головуючий у 1-й інстанції Крикливий В.В.

Доповідач Карнаух П. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого - судді: Карнауха П.М.

Суддів: Дряниці Ю.В., Чумак О.В.

При секретарі : Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 12 червня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ТАС", третя особа - Моторне (транспортне) страхове бюро України, про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Карнауха П.М., -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 12 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 23032,57 грн. та понесені судові витрати по оплаті експертного дослідження в розмірі 210 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 43284,78 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн. та понесені позивачем судові витрати по оплаті експертного дослідження в розмірі 390 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на користь держави судовий збір в розмірі 230, 33 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 535,07 грн.

Додатковим рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 липня 2013 року у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_3 відшкодування завданої шкоди ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 08 липня 2013 року внесено виправлення в абзац третій резолютивної частини рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 12 червня 2013 року та викладено в наступній редакції: Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 42774,78 грн., відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн. та понесені позивачем судові витрати по оплаті експертного дослідження в розмірі 390 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення місцевого суду скасувати та постановити нове, про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, здійснено невірно оцінку наданим доказам та невірно розраховано рівень ступеню його вини в завданні шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав, визначених ст.308 ЦПК України.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що постановою Комсомольського міського суду від 25.05.2011 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 09.08.2011 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 визнані винними у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП із закриттям провадження у справі, у зв'язку із закінченням на момент розгляду строків накладення стягнення. Згідно вказаної постанови, 18.01.2011 року близько 10.00.год на 8 км+400м автодороги Кременчук-Комсомольськ, ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ 2104, д.н.з. НОМЕР_1, в порушення вимог п. 12.1. ПДР не врахував дорожньої обстановки та погодних умов, в результаті чого не справився з керуванням автомобіля і допустив виїзд на зустрічну смугу руху та зіткнення з автомобілем Хюндай Туксон, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Того ж дня близько 10.05.год. на тому ж місці ОСОБА_1, керуючи автомобілем Пежо-605, д.з.н. ВІ 6285 ВН, при виборі безпечної швидкості руху в порушення вимог п. 12.1. ПДР не врахував дорожньої обстановки та погодних умов, в результаті чого під час об'їзду автомобіля ВАЗ-2104, не справився з керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення з автомобілем Хюндай Туксон, д.н.з. НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2

В результаті обох дорожньо-транспортних пригод автомобілю Хюндай Туксон, д.н.з. НОМЕР_2 буди спричинені механічні пошкодження. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту транспортного засобу складає 65807,35 грн.

Відповідно до полісу № ВЕ/5233567від 28.07.2010р. між ПАТ «СГ «ТАС» та ОСОБА_3 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким ОСОБА_3 застрахував свою відповідальність у зв'язку із настанням страхового випадку, тобто події, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час ДТП на строк з 28.07.2010 року по 27.07.2011 року з встановленим лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) 25500 грн. з франшизою у 0 грн.

Колегія суддів вважає, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції вірно врахував всі обставини справи, правильно провів аналіз норм чинного законодавства та врахував правові позиції судів вищих інстанцій.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що в результаті ДТП 18.01.2011 близько 10.00.год з вини ОСОБА_3 та ДТП 18.01.2011р. близько 10.05. год. року з вини ОСОБА_1, автомобілю позивача ОСОБА_2 Хюндай Туксон, д.н.з. НОМЕР_2 були спричинені механічні пошкодження. Вартість відновлювального ремонту складає 65807,35 грн.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Частина 4 статті 61 ЦПК України закріплює, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанова суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача (п.4 Постанови ВССУ № 4 від 01.03.2013р. «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки»).

Вина відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 встановлена постановою Комсомольського міського суду від 25.05.2011 року, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду Полтавської області від 09.08.2011 року.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч. 1 ст. 1166 ЦК України).

Потерпілому збитки відшкодовуються в повному обсязі на час розгляду справи відповідно до реальної вартості втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки. Аналогічна правова позиція знайшла своє відображення в п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 року (зі змінами і доповненнями).

Спір між сторонами виник з деліктних правовідносин, в яких відповідно до принципів цивільного законодавства тягар доказування покладається саме на особу, яка завдала шкоди. Так, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).

За ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають значення для справи.

Таким чином, шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності).

Наявність вини в скоєнні ДТП відповідачами не заперечується. Висновки суду першої інстанції щодо необхідності стягнення матеріальної шкоди відповідно до ступеню вини кожного заподіювача шкоди, визначеної у співвідношенні - ОСОБА_1 65 %, а ОСОБА_3 на рівні 35 % є вірними, оскільки виходячи із принципу диспозитивності, відповідачем ОСОБА_1 не доведено належними та допустимими доказами, що процентне співвідношення його вини є іншим.

У відповідності до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (Страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (Страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а Страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що враховуючи умови укладеного договору обов'язкового страхування між СГ «ТАС» та ОСОБА_3 відповідальність страховика обмежена сумою 25500 грн., а оскільки частка відповідальності ОСОБА_3 в завданих збитках становить 23032,57 грн., то вказаний розмір збитків підлягає стягненню саме зі Страхової компанії у межах заподіяних страхувальником збитків.

Також, висновки суду щодо часткового стягнення моральної шкоди на користь позивача, зменшивши заявлену суму стягнення до 2000 гривень є вірними та такими, що зроблені на підставі встановлених обставин справи, відповідно до ч.3 ст. 23 ЦК України та роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». При цьому, місцевим судом вірно було враховано характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини відповідача ОСОБА_1, вимоги розумності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Розгляд справи проведений місцевим судом з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності. Оцінка показів свідків та наданих доказів під час розгляду справи місцевим судом проведена у відповідності до ст. 212 ЦК України.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому підстав для її задоволення немає.

Тлумачення норм матеріального та процесуального права апелянтом проведено поверхово, без повного та системного аналізу норм, а тому доводи викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу. Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновки суду першої інстанції.

Призначена по справі ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27.08.2013 року судова транспортно-трасологічна експертиза проведена не була тому, що сторонами не були надані на дослідження транспортні засоби.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні спору по суті місцевим судом були вірно враховані та застосовані норми матеріального права, а також правильно встановлені фактичні обставини по справі та їм дано належну правову оцінку.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 12 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Карнаух П.М.

Судді: Дряниця Ю.В.

Чумак О.В.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Карнаух П.М.