Судове рішення #34287

У Х В А Л А

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого	Кравченка К.Т.
суддів	Глоса Л.Ф., Кривенди О.В.
за участю прокурора	Ковзеля П.О.
захисників	ОСОБА_5 та ОСОБА_6
засуджених	ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 8 червня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на вирок апеляційного суду Запорізької області від 16 липня 2004 року.

Цим вироком до позбавлення волі засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1

судимості не має,

- за ст. 69 КК України 1960 року на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є особистою власністю засудженого;

- за п.п. “а”, “і” ст. 93 КК України 1960 р. на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року на 13 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 215-3 КК України 1960 року на 13 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 2 ст. 17, п.п. “а”, “з”, “і” ст. 93 КК України 1960 року - до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ст. 257 КК України 2001 року на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України 2001 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 4 ст. 187 КК України 2001 року на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 289 КК України 2001 року на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 146 КК України 2001 року на 8 років;

- за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року на 4 роки;

- за ч. 1 ст. 296 КК України 2001 року на один рік обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України на 5 місяців арешту.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 призначено довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

За ч. 2 ст. 263, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358 КК України 2001 року ОСОБА_1 виправдано;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого в силу

ст. 89 КК України,

- за ст. 69 КК України 1960 року на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за п.п. “а”, “і” ст. 93 КК України 1960 року на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року на 13 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 215-3 КК України 1960 року на 13 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 2 ст. 17, п.п. “а”, “з”, “і” ст. 93 КК України 1960 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ст. 257 КК України 2001 року на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 4 ст. 187 КК України 2001 року на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 289 КК України 2001 року на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 146 КК України 2001 року на 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч. 1 ст. 262 КК України 2001 року на 4 роки;

- за ч. 1 ст. 263 КК України 2001 року на 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 призначено довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3

- за ст. 69 КК України 1960 року на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю;

- за п.п. “а”, “і” ст. 93 КК України 1960 року на 8 років з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 142 КК України 1960 року на 8 років з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 215-3 КК України 1960 року на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю;

- за ч. 2 ст. 17, п.п. “а”, “з”, “і” ст. 93 КК України 1960 року на 9 років з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю;

- за ст. 257 КК України 2001 року на 11 років з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю;

- за п.п. 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України 2001 року на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю;

- за ч. 4 ст. 187 КК України 2001 року на 9 років з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 289 КК України 2001 року на 11 років з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7призначено 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю;

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_3

судимості не має в силу ст. 89 КК України,

- за ч. 6 ст. 19. ст. 69 КК України 1960 р. на 8 років із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю;

- за ч.5 ст. 27, ст. 257 КК України 2001 р. на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю,

- за ч.2 ст. 146 КК України 2001 р. на 3 роки;

- за ч.1 ст. 263 КК України 2001 р. на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_4 призначено 12 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

За ч. 3 ст. 215-3 КК України 1960 р., п.п. 6, 12 ч.2 ст. 115,ч. 4 ст. 187, ч.3 ст. 289 КК України 2001 р. ОСОБА_4 виправдано;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

5 березня 2002 року Кіровським районним

судом м. Донецька за ч.1 ст. 296, ч.2 ст. 263 КК України

на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,

- за ч.3 ст. 215-3 КК України 1960 р. на 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч.3 ст. 42 КК України 1960 р. з урахуванням покарання за вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 5 березня 2002 року ОСОБА_3 остаточно призначено 11 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_3 позбавлено спеціального звання - “ лейтенант міліції”.

За ст. 257, ч. 1 ст. 263 КК України ОСОБА_3 виправдано.

Постановлено стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілих:

ОСОБА_8 - 110914 грн.;

ОСОБА_9 - 115788 грн.;

ОСОБА_10 - 212300 грн.;

ОСОБА_11 - 200000 грн.;

ОСОБА_12- 110794 грн.;

з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_13 - 138435 грн. на відшкодування матеріальної і 25000 грн. - моральної шкоди.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у солідарному порядку на відшкодування моральної шкоди на користь:

ОСОБА_8 - 50000 грн.;

ОСОБА_12- 100000 грн.

Як визнав суд першої інстанції, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили низку злочинів за таких обставин.

Приблизно взимку 1998 року, ОСОБА_2 незаконно придбав пістолети системи“ІНФОРМАЦІЯ_5” і “ІНФОРМАЦІЯ_6” та бойові припаси до них, прилад до безшумної стрільби, котрі незаконно зберігав за місцем свого проживання.

Улітку 2000 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у АДРЕСА_1, керуючись корисливим мотивом, домовились про організацію стійкої, організованої, озброєної злочинної групи - банди для розбійних нападів на окремих осіб з метою заволодіння їх майном, і зокрема, автомобілями іноземного виробництва і в залежності від обставин - умисними вбивствами потерпілих. У цей же період до банди добровільно вступила ОСОБА_7, яка була інформована про створення банди, її цілях та намірах. У подальшому вона виконувала відведену їй роль, і зокрема, водія автомобіля, що належав ОСОБА_2, і з яким вона перебувала в особливо довірчих стосунках.

У ніч з 9 на 10 серпня 2000 року, з метою озброєння банди ОСОБА_2 таємно заволодів пістолетом ІНФОРМАЦІЯ_7, що був закріплений за ОСОБА_14, міліціонером ДСО при Мар'їнському РВ УМВС України в Донецькій області, а також набоями до цього пістолета.

Крім того, у період організації та діяльності банди, ОСОБА_1 і ОСОБА_9 незаконно придбали гранату ІНФОРМАЦІЯ_8. Зазначені зброя і боєприпаси складали озброєність банди. Виїжджаючи до місць вчинення злочинів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 постійно мали на озброєнні вогнепальну зброю, що усвідомлювала і член банди - ОСОБА_7

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, немаючи відповідного дозволу, незаконно носили та зберігали за місцем свого проживання, вогнепальну зброю і бойові припаси.

ОСОБА_4, який не був членом банди і не брав безпосередньої участі у нападах, сприяв приховуванню злочинів банди, заздалегідь обіцявши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переховувати знаряддя вчинення злочинів, а саме, зброю, боєприпаси, предмети здобуті злочинним шляхом, а також незаконно зберігав за місцем свого проживання зброю та набої.

Як визнав суд, нападам передувало попереднє вивчення співучасниками злочинів місцевості, з'ясування і уточнення обстановки та обставин нападу, маршрути пересування, спосіб життя та розпорядок дня, матеріальне становище осіб щодо яких готувалися напади, планувалися шляхи підходу та відходу учасників банди. Приймалися заходи для приховування слідів злочину.

З використанням вогнепальної зброї члени банди, а в окремих випадках за співучастю осіб, які про це не знали, були вчинені розбійні напади з метою заволодіння майном та автотранспортом потерпілих, і зокрема:

13 лютого 2001 року - на ОСОБА_9 при пособництві бандитизму з боку ОСОБА_4;

20 травня 2001 року - на ОСОБА_13, за співучастю ОСОБА_3, який не був членом банди.

Такі ж самі дії, були вчинені, але вже поєднані із умисними вбивствами потерпілих:

13 грудня 2000 року - ОСОБА_15;

20 жовтня 2001 року - ОСОБА_16;

15 лютого 2002 року - ОСОБА_17, при пособництві бандитизму ОСОБА_4;

12 серпня 2001 року - ОСОБА_10 (замах на умисне вбивство).

Безпосереднім виконавцем умисних вбивств, за узгодженням із членами банди був ОСОБА_1, при активному сприянні співвиконавця всіх нападів - ОСОБА_2

Так, ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 до грудня 2000 року, шляхом спостереження, зібравши інформацію щодо приватного підприємця ОСОБА_15, вирішили заволоділи його автомобілем “Мерседес-Бенц-280” та майном.

13 грудня 2000 року, приблизно о 16 годині, ОСОБА_1 і ОСОБА_9, озброївшись пістолетом “ІНФОРМАЦІЯ_7” із набоями, разом із ОСОБА_7 на автомобілі НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_1, прибули на перехрестя вулиць АДРЕСА_2 і перетнули проїжджу частину дороги гілкою дерева. ОСОБА_7 у цей час від'їхала на сусідню вулицю і підтримувала зв'язок із учасниками нападу по мобільному телефону.

Приблизно о 16 годині 30 хвилин, коли ОСОБА_15 вимушений був зупинити автомобіль і вийти з нього щоб прибрати перешкоду, ОСОБА_9 першим напав і завдав потерпілому удар ціпком по голові, а ОСОБА_1 з пістолетом “ІНФОРМАЦІЯ_7” зробив чотири постріли в ОСОБА_15 Смерть ОСОБА_15 настала на місці нападу від кульових поранень з пошкодженням внутрішніх органів та лівої ниркової артерії.

ОСОБА_9 по телефону дав вказівку .ОСОБА_7, щоб вона їхала у АДРЕСА_4, куди він і ОСОБА_1 прибудуть на автомобілі вбитого ОСОБА_15

Під час нападу члени банди заволоділи автомобілем ОСОБА_15 - “Мерседес-Бенц-280”, вартістю 114167 грн., майном та грошима потерпілого на загальну суму 132674 грн. ОСОБА_7 за участь у нападі отримала від ОСОБА_2 400 доларів США, а автомобіль потерпілого учасники нападу надалі кинули на полі на території Волноваського району.

У лютому 2001 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, заручилися обіцянкою ОСОБА_4, який проживав у приватному секторі АДРЕСА_3 і мав гараж та підвал, про надання їм цих приміщень для переховування знаряддя злочинів та предметів отриманих злочинним шляхом.

13 лютого 2001 року, удень, маючи на озброєнні пістолет “ІНФОРМАЦІЯ_7”, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на автомобілі ОСОБА_2 (НОМЕР_1) прибули у м. Донецьк.

Пересуваючись вулицями міста, вони побачили автомобіль “Мерседес - 230”, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9 і вирішили заволодіти ним, а також іншим майном потерпілої.

Приблизно о 14 годині 45 хвилин, коли ОСОБА_9 вийшла із магазину “ІНФОРМАЦІЯ_15” і намагалася запустити двигун, ОСОБА_2, погрожуючи газовим пістолетом, спробував витягнути потерпілу із салону автомобіля. ОСОБА_1, який у цей же час сів в автомобіль на переднє сидіння пасажира, приставив до тулубу потерпілої пістолет “ІНФОРМАЦІЯ_7” і також, погрожуючи заподіянням тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя, вимагав від ОСОБА_9 негайної передачі їм автомобіля.

Крім того, з метою залякування, ОСОБА_1 вистрілив із пістолета у проріз між дверима автомобіля з боку водія і лобовим склом.

ОСОБА_7 у цей час перебувала неподалік за кермом автомобіля ОСОБА_2

Під час нападу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 заволоділи автомобілем “Мерседес-230”, вартістю 110 000 грн., майном потерпілої, що знаходилося в салоні авто на загальну суму 11 6388 грн.

ОСОБА_7, відповідно до відведеної їй ролі супроводжувала викрадений автомобіль до гаража домоволодіння ОСОБА_4, де останній певний час переховував викрадене майно. У подальшому учасники нападу продали автомобіль ОСОБА_9 особі, невстановленої слідством.

У травні 2001 року, за пропозицією ОСОБА_1, з якою погодилися інші члени банди, були вирішено вчинити черговий напад. При цьому домовилися залучити до нападу двоюрідного брата ОСОБА_1 - ОСОБА_3, який на той час навчався на останньому курсі Донецького інституту МВС України, мав спеціальні знання і відповідне посвідчення.

ОСОБА_3 дав згоду на співучасть у незаконному заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою із ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7, із застосуванням чи погрозою застосування зброї. При цьому членом банди він не був і не усвідомлював факту її існування.

20 травня 2001 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, маючи на озброєнні пістолети “ІНФОРМАЦІЯ_5”, “ІНФОРМАЦІЯ_7”, “ІНФОРМАЦІЯ_6” та гранату ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_3 - предмет, що нагадував обріз мисливської рушниці та ОСОБА_7 на автомобілі НОМЕР_1 удень прибули до м. Дніпропетровська.

На одній із вулиць міста, побачивши автомобіль “Мерседес-320-Е”, державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_13, вирішили заволодіти ним.

З цією метою, вони прослідували за потерпілою до гаража на вул. Прогресивній в Амур-Ніжньодніпровському районі міста.

Залишивши ОСОБА_7 в автомобілі, приблизно о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 проникли за потерпілою у її гараж. Діючи узгоджено, погрожуючи застосуванням зброї, вони напали на ОСОБА_13 та її малолітню дочку ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_9 народження, і зажадали ключі від автомобіля. Примусивши потерпілу з дочкою сісти в автомобіль, нападники разом із ОСОБА_13 виїхали за місто. ОСОБА_7 на автомобілі ОСОБА_2 прослідувала за ними.

Під час руху, ОСОБА_3, який перебував на задньому сидінні автомобіля разом із ОСОБА_1 та потерпілою, зажадав від неї передачі грошей і коштовності, обшукавши при цьому її сумку. Одночасно ОСОБА_3 демонстрував гранату, погрожуючи її застосувати у безлюдному місці.

Прибувши у супроводі ОСОБА_7 в район автозаправної станції біля жит масиву “ІНФОРМАЦІЯ_9”, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 заволоділи автомобілем і майном, що знаходилося у ньому, залишивши потерпілу та її доньку у вказаному місці.

У подальшому ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 на автомобілі потерпілої, а ОСОБА_7 - на авто ОСОБА_2, прослідували у АДРЕСА_5. ОСОБА_1 та ОСОБА_9 продали автомобіль потерпілої особі, невстановленої слідством за 10 тис. доларів США.

Під час незаконного заволодіння автомобілем (вартістю 133966 грн.) та іншим майном, потерпілій ОСОБА_13, була заподіяна матеріальна шкода на загальну суму 136676 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, на початку серпня 2001 року ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на автомобілі ОСОБА_2 прибули в Запорізьку область і поселилися в оздоровчому таборі “ІНФОРМАЦІЯ_10” біля АДРЕСА_6.

Здійснюючи поїздки вулицями м. Запоріжжя вони підшукали автомобіль “БМВ-735”, державний номерний знак ІНФОРМАЦІЯ_11, що належав ОСОБА_10 і вирішили заволодіти ним.

12 серпня 2001 року, приблизно о 22 годині, ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 прибули АДРЕСА_6 де був розташований гараж ОСОБА_10 ОСОБА_7, відповідно до відведеної їй ролі, залишилася в автомобілі, а ОСОБА_1 та ОСОБА_9, розбивши вуличний ліхтар, стали очікувати ОСОБА_10

Приблизно о 22 годині 30 хвилин, коли ОСОБА_10 вийшов із машини і почав відкривати гараж, ОСОБА_1, озброєний пістолетом “ІНФОРМАЦІЯ_7” та ОСОБА_9, маючи палицю із цвяхами, напали на потерпілого. ОСОБА_9 палицею завдав ОСОБА_10 декілька ударів по голові і тулубу, а потім руками та ногами у різні частини тіла.

ОСОБА_1, з метою позбавлення потерпілого життя, зробив у ОСОБА_10 не менше трьох пострілів із пістолета “ІНФОРМАЦІЯ_7”. Побачивши, що ОСОБА_10 подає ознаки життя, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 завдали потерпілому ще декілька ударів палицею, руками й ногами та невстановленим слідством металевим предметом.

Під час нападу ОСОБА_10 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження голови, що є небезпечними для життя в момент їх заподіяння. Смерть ОСОБА_10 не настала, оскільки йому своєчасно була надана медична допомога.

Вважаючи, що ОСОБА_10 вбито, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 заволоділи його автомобілем вартістю 210000 грн. та іншим майном, а всього на загальну суму 212300 грн. і у супроводі ОСОБА_7, з якою підтримували телефонний зв'язок, виїхали до АДРЕСА_7.

Автомобіль потерпілого продали особі, невстановленої слідством, а отримані кошти поділили між собою.

Продовжуючи злочинну діяльність, восени 2001 року, ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, знову прибули до м. Запоріжжя і розташувалися у тому ж оздоровчому таборі “ІНФОРМАЦІЯ_10” Запорізького району. Проживаючи у таборі протягом 7 днів, засуджені здійснювали поїздки на автомобілі ОСОБА_2 вулицями м. Запоріжжя у пошуках дорогої іномарки. На одній із вулиць вони побачили автомобіль “Мерседес-Бенц”, державний номерний знак НОМЕР_4, яким керував ОСОБА_16 і вирішили заволодіти ним, а також майном потерпілого, шляхом його вбивства.

Відстеживши маршрут пересування та час приїзду ОСОБА_16 до під'їзду будинку на АДРЕСА_8, 30 жовтня 2001 р. члени банди на автомобілі ОСОБА_2 прибули до зазначеної будівлі. ОСОБА_7 залишилася в автомобілі, спостерігати за оточуючою обстановкою, а ОСОБА_1, озброєний пістолетом “ІНФОРМАЦІЯ_5”, який йому передав ОСОБА_9 та сам ОСОБА_9, пройшли до будинку.

Приблизно о 21 годині 30 хвилин, коли ОСОБА_16 вийшов із під'їзду, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 напали на потерпілого і, погрожуючи пістолетом, зажадали негайної передачі їм автомобіля.

З метою заволодіння чужим майном, діючи у складі банди, відповідно до попередньої домовленості, ОСОБА_1, з метою вбивства, двічі вистрілив ОСОБА_16 у голову.

Залишивши труп на місці вчинення злочину, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 заволоділи автомобілем “Мерседес-Бенц”, що фактично належав ОСОБА_19, вартістю 200 000 грн. Після цього усі учасники злочину повернулися до АДРЕСА_6. Викрадений автомобіль було реалізовано особі, невстановленої слідством, а гроші поділені між учасниками нападу.

У липні 2001 року, ОСОБА_7 виконуючи відведену їй роль, познайомилася із потерпілим ОСОБА_17, котрий мав намір 16 лютого 2002 року виїхати у закордонне відрядження і мав велику суму грошей у доларах США. Засуджена з'ясувала матеріальний і родинний стан потерпілого, спосіб життя, встановила адресу місця проживання і повідомила про це ОСОБА_2 та ОСОБА_1

14 лютого 2002 року, ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на автомобілі “Форд-Сієрра”, яким ОСОБА_9 керував на підставі доручення, прибули у м. Донецьк, з метою розбійного нападу та вбивства ОСОБА_17 і заволодіння його автомобілем та іншим майном. У цей же день ОСОБА_7 зустрілася із ОСОБА_17 та домовилася про наступну зустріч.

15 лютого 2002 року, удень, ОСОБА_1, використавши підроблений паспорт на ім'я ОСОБА_20, орендував на одну добу квартиру АДРЕСА_9, куди ОСОБА_7 повинна була заманути ОСОБА_17

Близько 18 години, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 доставили ОСОБА_7 на місце її зустрічі із ОСОБА_17 - ресторан “ІНФОРМАЦІЯ_12”, а самі повернулися до орендованої квартири.

Приблизно о 20 годині, ОСОБА_7 обманним шляхом привела ОСОБА_17 до зазначеної квартири, де на потерпілого напали ОСОБА_1 та ОСОБА_9, які були озброєні пістолетами “ІНФОРМАЦІЯ_5” і “ІНФОРМАЦІЯ_6”.

Погрожуючи застосуванням зброї, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 заволодіти ключами від квартири, автомобіля “Нісан-Патрол” та 20 доларами США. ОСОБА_7, виконуючи вказівку членів банди залишила учасників нападу і на автомобілі “Форд-Сієрра” виїхала до АДРЕСА_10, де очікувала подальших розпоряджень.

Заволодівши ключами, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 паском зв'язали ОСОБА_17 руки і на автомобілі останнього прибули у АДРЕСА_11 до місця проживання ОСОБА_4 Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на автомобілі “Форд - Сієрра” доставили іншу особу у домоволодіння ОСОБА_4 для подальшого незаконного утримання ОСОБА_17

ОСОБА_4 та інша особа, у відсутності ОСОБА_1 і ОСОБА_2, упродовж декількох годин незаконно утримували потерпілого у стані позбавлення волі.

Сховавши автомобіль потерпілого у гаражі ІНФОРМАЦІЯ_18 кооперативу “ІНФОРМАЦІЯ_13”, розташованого в Кіровському районі м. Донецька, приблизно о 23 годині того ж дня, ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на автомобілі “Форд-Сієрра” прибули до будинку АДРЕСА_22.

З метою заволодіння майном і грошима ОСОБА_17, ОСОБА_1, маючи ключі від вхідних дверей, проник у квартиру НОМЕР_5 вказаного будинку. ОСОБА_9 та ОСОБА_7 у цей час очікували ОСОБА_1 в автомобілі.

Перебуваючи в квартирі потерпілого, ОСОБА_1 заволодів майном потерпілого на суму 9887 грн. і 20000 доларів США, з яких 19000 доларів приховав від співвиконавців, повідомивши їм про те, що в сейфі було лише 1000 доларів США.

Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 завезли ОСОБА_7 у АДРЕСА_6, а самі повернулися до домоволодіння ОСОБА_4 де утримувався ОСОБА_17

Приблизно о 24 годині, виконуючи спільну домовленість членів банди, ОСОБА_1 із пістолета “ІНФОРМАЦІЯ_6”, у присутності ОСОБА_2 та іншої особи, пострілом у ліву скроневу ділянку голови, вбив ОСОБА_17 Після умисного вбивства члени банди заволоділи майном ОСОБА_17 на суму 4382 грн.

Під час злочинних дій щодо ОСОБА_17 учасники банди заволоділи майном потерпілого з урахуванням вартості автомобіля на загальну суму 310794 грн.

Труп ОСОБА_17 за вказівкою ОСОБА_2 було знищено у котельні домоволодіння ОСОБА_4

ОСОБА_4, який у грудні 2001 року прийняв від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пістолет “ІНФОРМАЦІЯ_7” та набої, незаконно зберігав їх за місцем свого проживання і котрі були вилучені у нього працівниками міліції 2 березня 2002 року.

1 березня 2002 року, при затриманні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в авто кооперативі “ІНФОРМАЦІЯ_13”, працівники міліції вилучили у них пістолети “ІНФОРМАЦІЯ_5” і “ІНФОРМАЦІЯ_6” із набоями до них.

2 березня 2002 року за місцем проживання ОСОБА_2 ( АДРЕСА_12) було вилучено гранату ІНФОРМАЦІЯ_8, яку він незаконно зберігав.

Суд першої інстанції також визнав доведеним, що 8 липня 2001 року, приблизно о 2 годині, біля дискотеки “ІНФОРМАЦІЯ_13”, на АДРЕСА_12 ОСОБА_1, разом із ОСОБА_3 і ОСОБА_21, які засуджені вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 5 березня 2002 року, та іншою особою вчинив хуліганські дії щодо ОСОБА_22 та ОСОБА_23

Приблизно о 2 годині 20 хвилин тієї ж ночі, перебуваючи біля магазину “ІНФОРМАЦІЯ_20” на АДРЕСА_13, ОСОБА_1 у складі тієї ж групи вчинив хуліганські дії щодо ОСОБА_24

На цей вирок засудженими ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 подані касаційні скарги.

Засуджений ОСОБА_9 просить вирок щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суд призначив йому покарання з порушенням вимог матеріального і процесуального законів.

Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і є помилковими. Його дії по епізоду заволодіння автомобілем і вбивства ОСОБА_16, кваліфіковані неправильно.

Вказує на порушення права на захист, на те, що його умисно позбавили можливості ознайомитися із усіма матеріалами справи (у тому числі із речовими доказами, технічною документацією фіксування судового процесу). Зауваження на протокол судового засідання фактично не розглянуті.

Суд не взяв до уваги те, що він не був безпосереднім виконавцем вбивств і помилково призначив йому не конкретний строк ув'язнення, а довічне позбавлення волі. Звертає увагу на те, що у нього була травма голови, він є інвалідом і це не ураховано при визначенні його психічного стану.

За змістом скарги засуджений просить вирок змінити та пом'якшити йому покарання.

Засуджений ОСОБА_1 вважає вирок суду першої інстанції щодо нього незаконним і необґрунтованим та надто суворим. За змістом касаційної скарги, просить вирок змінити та призначити конкретний строк покарання.

У скарзі та додатках до неї ОСОБА_1, аналізуючи зібрані у справі та наведені у вироку докази, вказує на неповноту та необ'єктивність допущені як органами досудового слідства, так і судом.

Вказує на те, що суд помилково взяв до уваги його первинні показання, у тому числі й явки з повинною, оскільки вони були отримані незаконним шляхом. Суд не звернув увагу і не усунув протиріччя у поясненнях засуджених у цій же справі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 Безпідставно, як вважає засуджений, відхилені його клопотання про виклик до суду потерпілої ОСОБА_13 та свідків.

З посиланням на низку доказів, вказує на свою непричетність до злочинів вчинених щодо ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_9 та інших.

Суд, як вважає засуджений, неправильно кваліфікував його дії за ст. 69 і ч. 3 ст. 215-3 КК України. Стверджує, що він не був безпосереднім виконавцем вбивств, які скоєні іншими особами.

ОСОБА_1 вказує на те, що суд припустився низки порушень кримінального та кримінально-процесуального законодавства, у тому числі і його права на захист.

Зокрема, він посилається на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив йому у клопотанні про допуск його батьків до участі у справі в якості захисників, позбавив можливості ознайомитися із матеріалами справи у повному обсязі, з протоколом судового засідання та матеріалами технічного фіксування судового процесу.

У додатках до скарг ОСОБА_1, посилаючись на раніше наведені доводи, у тому числі й на неправильну кваліфікацію його дій, просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить вирок апеляційного суду змінити і виправдати її за ст. 69 КК України 1960 р. та ст. 257 КК України 2001 р.

Засуджена посилається на те, що висновки суду щодо її участі у банді і скоюваних нею злочинах не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що у справі немає доказів того, що вона знала і дала згоду на участь у банді. Вона вимушена була брати участь у злочинах у якості водія автомобіля під загрозою фізичного впливу з боку ОСОБА_1 на ОСОБА_2

ОСОБА_7 вказує на неповноту досудового і судового слідства, на недостатнє дослідження суб'єктивного боку складу злочинів, скоєних за її участю, психологічний тиск, що чинився на неї з боку слідчих.

У справі на її думку, допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, і зокрема, права на захист та п. 5 ст. 324 КПК України.

ОСОБА_7, за змістом її скарги, просить, з урахуванням наведених нею у скарзі доводів пом'якшити їй покарання.

Засуджений ОСОБА_3 у касаційній скарзі та додатках до неї просить вирок апеляційного суду щодо нього скасувати, а справу закрити. Вважає, що його безпідставно засуджено за злочин, який він не вчиняв.

Як зазначено у скарзі, за наявності до того усіх підстав, справу щодо нього не було закрито. Розслідування у справі проведено поверхово, однобічно, упереджено, особами, що підлягають відводу. У справі є сфальшовані докази. Неправдиві показання інших засуджених отримані внаслідок психічного та фізичного тиску з боку працівників міліції. Потерпіла ОСОБА_13 також обмовила його за вказівкою слідчого. Після закінчення розслідування йому не надали можливості повністю ознайомитися зі справою.

Вказує на те, що під час досудового слідства до нього застосовувалися незаконні методи ведення слідства. До участі у справі не було допущено в якості захисника його мати, не надано перекладача. При прийнятті рішення щодо нього суд першої інстанції істотно порушив вимоги матеріального і процесуального законів.

ОСОБА_3 вважає, що якби він вчинив цей злочин, то його дії слід було б кваліфікувати не за ч.3 ст. 215-3 КК України, а за іншою статтею.

Суд безпідставно призначив йому додаткове покарання у виді конфіскації майна та позбавив спеціального звання. Цивільний позов потерпілої нічим не обґрунтований, а сума, що підлягає стягненню з нього, є завищеною.

Вважає, що його численні клопотання апеляційним судом були відхилені безпідставно. Не взято до уваги його заяви про алібі. ОСОБА_3 у додатках до скарги вказує на недотримання КПК України та міжнародних конвенцій.

Засуджений ОСОБА_4 вирок не оскаржив і на нього прокурором касаційне подання не принесено.

Заслухавши доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, котрі наполягали на задоволенні касаційних скарг, захисника ОСОБА_25, яка підтримала скаргу свого сина ОСОБА_2, захисника ОСОБА_5, який також просив задовольнити скаргу засудженої ОСОБА_7, міркування прокурора, котрий вважав, що касаційні скарги ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають лише частковому задоволенню, у задоволенні скарги ОСОБА_3 необхідно відмовити, а у решті - вирок слід залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи наведені у скаргах засуджених та додатках до них, колегія суддів вважає, що вирок слід змінити і виключити з нього рішення суду:

- про кваліфікацію дій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 за ст.69 КК України, а ОСОБА_4 (у порядку ст.395 КК України) - за ч.6 ст.19, ст.69 КК України;

- про застосування до ОСОБА_2 за ч.3 ст.146 КК України конфіскації майна;

- перекваліфікувати дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 по розбійних нападах на ОСОБА_9 та ОСОБА_13 з ч.3 ст.142 КК України 1960 р. на ч.2 ст.187 КК України 2001 року.

Крім того, у зв'язку зі сплином строку давності, відповідно до вимог ст.49 КК України, ОСОБА_1 слід звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.296 та ч.3 ст.358 КК України.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 і ОСОБА_3 у вчинених ними злочинах, за обставин зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, стверджується сукупністю зібраних у встановленому законом порядку та досліджених у судовому засіданні доказів, яким дана належна оцінка, і є правильним.

Посилання засуджених у касаційних скаргах на те, що у справі немає доказів їх винності, що вони непричетні до злочинів, за які їх засуджено, що окремі засуджені обмовили як себе, так і інших, що справу щодо них сфальшовано, а суд першої інстанції провів судове слідство однобічно і упереджено та припустився низки порушень кримінально-процесуального закону, не можна визнати обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що рішення суду про те, що організатори злочинів ОСОБА_1 і ОСОБА_9 за участю ОСОБА_7, ще влітку 2000 року утворили банду для вчинення низки злочинів, у тому числі й особливо тяжких, належним чином умотивоване із посиланням на досліджені у судовому засіданні докази, і сумнівів у його правильності не викликає.

Зокрема, суд послався на те, що винні у своїх поясненнях стверджували, що мали єдині наміри, були згуртованими і діяли узгоджено та стабільно упродовж майже двох років. Це угруповання було стійким з високим ступенем організації і дисципліни, мало відпрацьовані методи та форми злочинної діяльності. Члени банди виконували всі покладені на них обов¢язки. Так, ОСОБА_1 підшуковував об'єкти нападу, ОСОБА_9 надавав особистий транспорт, ОСОБА_7 очікувала членів банди в автомобілі, а потім переганяла авто ОСОБА_2 до місця проживання.

З показань членів банди видно, що вони планували напади, відстежували графік і маршрути руху потерпілих, визначали місця проживання та гаражів, попередньо готували місця переховування викрадених авто.

Члени банди мали на озброєнні вогнепальну зброю (пістолети), боєприпаси та гранату ІНФОРМАЦІЯ_8. Усім членам банди було відомо про наявність зброї, вони усвідомлювали можливість її застосування, і у більшості нападів цю зброю використовували. Ціллю членів банди було вчинення нападів на окремих осіб і заволодіння автомобілями та іншим майном потерпілих.

На підтвердження свого висновку, суд першої ланки також підставно послався на докладні показання засудженого ОСОБА_2 про те, де, коли і у який спосіб, він незаконно придбав зброю та боєприпаси, як вона і ким використовувалася і де незаконно зберігалася.

Показання ОСОБА_2 про обставини викрадення ним у серпні 2000 року у п'яного міліціонера пістолета “ІНФОРМАЦІЯ_7” № НОМЕР_6 та набоїв до нього, узгоджуються із показаннями засудженого ОСОБА_14 та даними, що містяться у кримінальній справі щодо нього (вирок Мар¢їнського місцевого суду від 10 серпня 2001 року).

Показання ОСОБА_2 про те, що пістолет “ІНФОРМАЦІЯ_7”, котрий він викрав у працівника міліції, певний час використовував ОСОБА_1 і він зберігався у ОСОБА_4 за місцем його проживання, узгоджуються із даними, що містяться у свідченнях ОСОБА_4 та у протоколах вилучення зброї при відтворенні обстановки та обставин події, за участю цього засудженого.

Викрадений ОСОБА_2 пістолет “ІНФОРМАЦІЯ_7”, як це убачається із матеріалів справи (досліджених доказів, показань інших засуджених, потерпілих, висновках експертиз), використовувався безпосередньо ОСОБА_1 під час нападів на ОСОБА_15, ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Крім того, з показань ОСОБА_2 видно, що він, ще до утворення банди, взимку 1998 року, у мешканця м. Мар¢їнка незаконно придбав 2 пістолети - “ІНФОРМАЦІЯ_5” та “ІНФОРМАЦІЯ_6” із приладом безшумної стрільби та бойові припаси до них. Вказану зброю він передав і вона складала озброєння банди, а також використовувалася під час нападів. Зокрема, ОСОБА_9 стверджував, що під час нападу і вбивства Безрукава В., ОСОБА_1 використав пістолет “ІНФОРМАЦІЯ_5”, а ОСОБА_17 застрелив з іншого пістолета “ІНФОРМАЦІЯ_6”.

При заволодінні автомобілем ОСОБА_13 потерпілій погрожували пістолетом “ІНФОРМАЦІЯ_7” та гранатою ІНФОРМАЦІЯ_8, котру ОСОБА_9 та ОСОБА_1 незаконно придбали у період діяльності банди.

Виїжджаючи до місць нападів, члени банди (ОСОБА_1 та ОСОБА_9) обов'язково мали при собі зброю та інші знаряддя злочинів, що усвідомлювалося ОСОБА_7

Суд навів у вироку окремі показання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підтвердження цього висновку. Колегія суддів знаходить це рішення правильним, а винність ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у створенні озброєної банди, участь у вчинених бандою нападів, доведеною.

Посилання засуджених на те, що банду вони не утворювали, ніякої домовленості про вчинення злочинів у складі банди не було не можна визнати підставними, оскільки вони судом належним чином перевірені і обгрунтовані дослідженими доказами, котрі нічим не спростовані.

Винність ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у розбійному нападі, умисному вбивстві з корисливих мотивів ОСОБА_15, у складі організованої групи, незаконному заволодінні його транспортним засобом, поєднаному із насильством, небезпечним для життя потерпілого, є повністю доведеною і стверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, яким дана правильна оцінка.

Суд підставно послався на показання ОСОБА_2 на попередньому слідстві, у тому числі й під час допитів у якості підозрюваного, обвинуваченого, при відтворенні обстановки та обставин події та на очній ставці із ОСОБА_1

З цих показань ОСОБА_2 видно, що він визнавав, як восени 2000 року викрав пістолет “ІНФОРМАЦІЯ_7” і набої у п'яного міліціонера, котрий лежав на узбіччі дороги на АДРЕСА_14. Викрадену зброю та набої зберігав за місцем свого проживання у АДРЕСА_15.

ОСОБА_9 пояснював, що разом із ОСОБА_1 побачивши біля шахти “ІНФОРМАЦІЯ_14” автомобіль “Мерседес-Е-280” під керуванням ОСОБА_15, вирішили заволодіти ним. Шляхом спостереження визначили місце проживання потерпілого, шляхи під'їзду, встановили маршрут руху ОСОБА_15 додому, розпорядок його дня. Біля будинку, де мешкав ОСОБА_15 протягом певного часу чекали його приїзду, іноді прямували за автомобілем потерпілого, очікуючи зручного моменту для нападу.

Обравши для нападу безлюдне місце - пустир і смітник на перехресті вулиць АДРЕСА_16, 13 грудня 2000 року ОСОБА_9, ОСОБА_1 і ОСОБА_7 на автомобілі ОСОБА_2 прибули до селища АДРЕСА_17. Залишивши ОСОБА_7 в автомобілі неподалік, він разом із ОСОБА_1 прибув на обране ними місце нападу. Очікуючи автомобіль із потерпілим, вони поклали на проїжджу частину дороги велику гілку.

ОСОБА_9 стверджував, що коли ОСОБА_15 зупинив автомобіль і вийшов з нього, щоб прибрати перешкоду, вони удвох напали на потерпілого.

Як показував засуджений, він особисто завдав ОСОБА_15 удар дерев'яним ціпком по голові, а ОСОБА_1 зробив декілька пострілів із пістолета, який він особисто дав напарнику. Це був саме той пістолет, котрий він викрав у працівника міліції.

ОСОБА_9 у своїх неодноразових показаннях, у тому числі й у присутності захисника, стверджував, що саме ОСОБА_1 зробив декілька пострілів із пістолета “ІНФОРМАЦІЯ_7”. ОСОБА_9 показував, що ОСОБА_1 майже у всіх випадках (нападах) носив із собою вогнепальну зброю.

У викраденому автомобілі він бачив барсетку із документами на ім¢я ОСОБА_15 і приблизно 1000 грн. Після нападу він зателефонував ОСОБА_7і наказав їй їхати у АДРЕСА_4 до гаража ОСОБА_26

З показань ОСОБА_2 видно, що він разом із ОСОБА_1 на викраденому автомобілі, залишивши труп ОСОБА_15 на місці нападу, прибули на вул. Піонерську у АДРЕСА_16, де мешкав ОСОБА_26, і у гаражі останнього сховали автомобіль потерпілого.

ОСОБА_9 показував, що через деякий час вони вирішили викрадений “Мерседес” перегнати в інше місце. Під час поїздки, ОСОБА_1, який був за кермом автомобіля потерпілого, не упорався із керуванням і перекинувся на польовій дорозі. ОСОБА_1, він із ОСОБА_7 підібрали і відвезли додому на його (ОСОБА_2) автомобілі.

Оскільки викрадений автомобіль було пошкоджено, вони залишили його на місці ДТП.

ОСОБА_9 також стверджував, що про напад і про те, що ОСОБА_1 із пістолета вбив потерпілого, і саме у такий спосіб вони заволоділи його автомобілем, він особисто повідомив ОСОБА_7

На підтвердження цих показань ОСОБА_2, суд послався на свідчення ОСОБА_7, яка пояснювала, за яких обставин, зі слів ОСОБА_2, їй стало відомо про напад і вбивство ОСОБА_15

ОСОБА_7 підтвердила, що на місце злочину вона не була, але знаходилася в автомобілі ОСОБА_2 на сусідній вулиці і чекала телефонних розпоряджень ОСОБА_2

Прямуючи до АДРЕСА_15, відповідно до вказівки ОСОБА_2, по дорозі зустріла ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на автомобілі “Мерседес”. Тоді ж ОСОБА_9 повідомив їй про обставини заволодіння автомобілем.

Показання ОСОБА_7 про переховування автомобіля, про аварію під час якої ОСОБА_1 пошкодив автомобіль потерпілого, повністю узгоджуються із поясненнями ОСОБА_2 і доповнюють їх.

Суд також підставно послався й на дані, що містяться у явці з повинною ОСОБА_7 (т. 9 а/с 75), де вона повідомила про обставини нападу і вбивства ОСОБА_15

ОСОБА_1, у своїй явці з повинною також визнавав те, що напад на ОСОБА_15 було вчинено за його участю. Визнавав він і те, що саме він переганяв автомобіль ОСОБА_15 до іншого села і на польовій дорозі перекинувся. ОСОБА_9 за участь у цьому нападі передав йому 1000 доларів США.

На підтвердження винності ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у нападі та вбивстві ОСОБА_15, заволодінні його автомобілем, суд послався на дані, що містяться у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_2, показань потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_15, висновках експертиз.

Так, з протоколу огляду місця події видно, що на місці злочину поряд із трупом ОСОБА_15 виявлено дерев'яний ціпок зі слідами крові, 5 пістолетних гільз та куля калібру 9 мм.

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз, смерть ОСОБА_15 настала від 4-х вогнепальних кульових поранень з пошкодженням лівої ниркової артерії, правої частини печінки і лівої стегнової артерії, що супроводжувалося гострою крововтратою.

Згідно із даними, що є у висновку медико-криміналістичної експертизи, на одязі потерпілого виявлено вогнепальні кульові ушкодження, що утворилися від пострілів з близької відстані.

Виявлені на місці злочину 5 пістолетних гільз та 4 кулі вилучені з трупа ОСОБА_15, є частинами пістолетних набоїв калібру 9 мм, котрі були відстріляні з пістолету “ІНФОРМАЦІЯ_7” № НОМЕР_6, викраденого у працівника міліції Мар'їнського райвідділу міліції і який було вилучено за місцем проживання ОСОБА_4, що підтверджено відповідними експертними висновками, на які підставно послався суд.

З показань засудженого ОСОБА_4 видно, що вилучений у нього пістолет “ІНФОРМАЦІЯ_7” йому передав на зберігання ОСОБА_1

Відповідно, до висновку цитологічної експертизи на подушці безпеки з боку кермового колеса автомобіля ОСОБА_15 виявлені потожирові виділення, походження котрих від ОСОБА_1 не виключаються.

Доводи засуджених про непричетність до злочинів щодо ОСОБА_15, а також недоведеність їх винності, спростовані наведеними доказами і є безпідставними. Колегія суддів знаходить рішення суду у зазначеній частині вірним.

Також є доведеною винність ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_7 при пособництві бандитизму ОСОБА_4, у розбійному нападі та незаконному заволодінні транспортним засобом ОСОБА_9

На підтвердження свого висновку щодо винуватості вказаних осіб, суд навів неодноразові детальні показання ОСОБА_2 на досудовому слідстві.

Так, ОСОБА_9, будучи допитаним в якості підозрюваного, обвинуваченого, у тому числі і з участю захисника, під час відтворення обстановки та обставин події, очної ставки із ОСОБА_1, як про це свідчать дані, що містяться у відповідних протоколах, стверджував, що напад на ОСОБА_9 з метою заволодіння її авто та майном, він вчинив разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_7

ОСОБА_9 повідомив, що напад було вчинено після того, як він, ОСОБА_1 та ОСОБА_7, проїжджаючи містом Донецьк, ділянкою дороги із бруківки на АДРЕСА_18, біля магазину “ІНФОРМАЦІЯ_15” побачили автомобіль “Мерседес-230”, за кермом якого знаходилась потерпіла, і вирішили заволодіти ним.

Коли ОСОБА_9 вийшла із машини і ввімкнула сигналізацію, він і ОСОБА_1 залишили свій автомобіль (ОСОБА_7 продовжувала знаходитись у салоні авто ОСОБА_2) і підійшли до місця парковки автомобіля потерпілої, очікуючи появу ОСОБА_9 Коли потерпіла сіла в автомобіль, ОСОБА_1 встиг сісти на переднє сидіння на місце пасажира, а він намагався витягти ОСОБА_9 із салону. Оскільки потерпіла чинила активний опір і на її крики на допомогу бігли люди, ОСОБА_1 вистрілив із пістолета “ІНФОРМАЦІЯ_7” у шпарину між дверцятами та лобовим склом. Заволодівши автомобілем, він разом із ОСОБА_1 перегнали його у гараж ОСОБА_4 у АДРЕСА_10.

ОСОБА_9 підтвердив, що після нападу, відповідно до домовленості, ОСОБА_7 відігнала його автомобіль додому, а потім, виконуючи розпорядження по телефону, забрала його від будинку ОСОБА_4

ОСОБА_9 стверджував, що ОСОБА_4 за переховування викраденого автомобіля передав 100 доларів США. Наприкінці квітня 2001 року він і ОСОБА_1 продали авто ОСОБА_9 невідомій особі на ім'я “ОСОБА_27” із м. Києва за 4 тис. доларів США.

З показань ОСОБА_2, на які підставно послався суд, видно, що саме ОСОБА_1, з метою залякування, зробив один постріл з пістолета “ІНФОРМАЦІЯ_7”, китрий ним (ОСОБА_2) був викрадений у працівника міліції восени 2000 року і переданий ОСОБА_1 на початку їх злочинної діяльності.

Крім того, ОСОБА_9 пояснював, що у салоні викраденого авто знаходилися особисті речі потерпілої, частину з яких забрала ОСОБА_7 Автомагнітолу “Джи-ві-сі” він поставив у свій автомобіль, котрий пізніше продав. Серед майна потерпілої був і мобільний телефон “Еріксон”. За участь у нападі на ОСОБА_9 він передав ОСОБА_7близько 400 доларів США.

З даних, що є у протоколі впізнання вбачається, що ОСОБА_9 підтвердив те, що вилучена у власника його бувшого автомобіля ВАЗ-2199, автомагнітола “Джи-ві-сі” це саме та, котру він зняв з авто потерпілої.

Суд послався й на дані, що повідомив ОСОБА_1 у своїй явці з повинною, де він власноручно виклав обставини за яких члени банди заволоділи авто ОСОБА_9 Тоді ж визнав, що саме він зробив постріл із пістолета “ІНФОРМАЦІЯ_7”, з метою налякати потерпілу та людей, які бігли їй на допомогу. Коли ОСОБА_9 продав автомобіль, він отримав 2 тис. доларів США.

На досудовому слідстві, під час допиту в якості підозрюваного із участю захисника, ОСОБА_1 підтвердив свої попередні пояснення і деталізував їх. Крім того, він повідомив, що зобов'язаний був підшуковувати дорогі автомобілі для наступних нападів з метою незаконного заволодіння ними.

Суд першої інстанції, на підтвердження свого висновку щодо розбійного нападу та заволодіння автомобілем ОСОБА_9, послався й на дані, що містяться у явці з повинною, де ОСОБА_7 вказала за яких обставин вони заволоділи авто потерпілої. Вона ж стверджувала, що під час нападу почула лише один постріл (т. 9 а/с 76).

Як убачається з протоколу очної ставки між ОСОБА_7 і свідком ОСОБА_26, засуджена у присутності свого захисника, ще раз підтвердила попередні свідчення щодо обставин заволодіння автомобілем ОСОБА_9 та про участь кожного із нападників.

ОСОБА_7 підтвердила свої попередні показання і у судовому засіданні.

Суд навів у вироку показання потерпілої ОСОБА_9, яка повідомила за яких обставин, 13 лютого 2001 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, двоє невідомих їй осіб, що під'їхали майже одразу за нею до магазину “ІНФОРМАЦІЯ_15”, погрожуючи зброєю, заволоділи її автомобілем.

Застосовуючи насильство, один з нападників виштовхав її з автомобіля та заволодів ключами від авто. Коли вона чинила опір, другий нападник, що сидів на пасажирському сидінні, вистрілив із пістолета. ОСОБА_9 повідомила, що в салоні авто знаходилися її особисті речі, у тому числі й мобільний телефон “Еріксон”. Загальна сума заподіяної шкоди складає 116 388 грн.

Показання потерпілої є повними та послідовними і не суперечать поясненням засуджених та свідків, тобто є об'єктивними та правдивими.

Суд навів й пояснення засудженого ОСОБА_4 щодо обставин переховування у нього в гаражі автомобіля “Мерседес”, котрий пригнали у лютому 2001 року ОСОБА_9 та ОСОБА_1 ОСОБА_4 підтвердив, що за користування гаражем він отримав від ОСОБА_2 100 доларів США.

Показання свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_29(працівників магазину “ІНФОРМАЦІЯ_15”), доповнюють пояснення як потерпілої, так і засуджених, щодо обставин нападу та заволодіння авто ОСОБА_9

З даних, що є у протоколах впізнання видно, що ОСОБА_9, серед вилучених у ОСОБА_7 речей, впізнала власну пудреницю, а також автомагнітолу “Джи-ві-сі”, котра знаходилася в автомобілі ОСОБА_2 придбаного ОСОБА_30 Крім того, потерпіла ОСОБА_9, свідок ОСОБА_31 та засуджена ОСОБА_7 впізнала куртку, у яку під час нападу на ОСОБА_9 був одягнутий ОСОБА_1

За висновком криміналістичної та спектографічної експертиз, на внутрішній поверхні тканини лівої кишені та підкладці куртки ОСОБА_1, виявлені сліди металізації, що свідчить про контакт тканини із предметом, виготовленими із легованого сплаву металу. Тобто експертиза не виключає, що таким предметом міг бути пістолет “ІНФОРМАЦІЯ_7” № НОМЕР_6.

З даних протоколу огляду місця події видно, що під час огляду, з віконної рами кафе “ІНФОРМАЦІЯ_16”, котре розташоване поблизу магазину “ІНФОРМАЦІЯ_15”, вилучено кулю, котра за висновком балістичної експертизи є складовою частиною набою до пістолета “ІНФОРМАЦІЯ_7”.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку щодо винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів щодо ОСОБА_9, а ОСОБА_4 - у пособництві бандитизму.

Доводи ОСОБА_1 щодо непричетності до злочинів вчинених відносно ОСОБА_9, повністю спростовані дослідженими судом доказами і є безпідставними.

На обґрунтування свого висновку щодо винності ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у розбійному нападі, а також і ОСОБА_3 у незаконному заволодінні транспортним засобом ОСОБА_13, суд підставно послався як на показання потерпілої ОСОБА_13, так і на неодноразові пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_7, на дані, що містяться у явці з повинною ОСОБА_1, інші докази у справі.

Зокрема, з неодноразових та послідовних показань потерпілої, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, видно, що ОСОБА_13 стверджувала, що 20 травня 2001 року у м. Дніпропетровську, приблизно о 17 годині 30 хвилин, у гаражі на неї та її малолітню доньку, було вчинено розбійний напад із застосуванням зброї та погроз небезпечних для їх життя. Першим у гараж зайшов ОСОБА_1 озброєний пістолетом, другим був ОСОБА_3, котрий тримав у руках обріз, останнім зайшов ОСОБА_9 Нападники примусили її та малолітню доньку сісти на заднє сидіння автомобіля “Мерседес-1320” державний номерний знак НОМЕР_7. Поруч із нею сів ОСОБА_3, а за ним ОСОБА_1, тобто він був крайнім ліворуч. ОСОБА_9 відразу ж сів за кермо її автомобіля.

Потерпіла стверджувала, що обріз та пістолет, яким їй погрожували ОСОБА_3 та ОСОБА_1, вона сприймала як реальну загрозу її життю та дитини.

Дорогою в основному розмовляв ОСОБА_3, він крім усього погрожував гранатою і заявляв, що вб'є її і доньку у безлюдному місці. Оскільки ОСОБА_3 поводився найбільш зухвало та агресивно і сидів поруч із нею, вона його добре запам'ятала.

ОСОБА_13 підтвердила, що нападники діяли узгоджено і цілеспрямовано. Вивезши її з дитиною за місто на відстань майже 30 км., вони висадили її у районі міського смітника за житломасивом “ІНФОРМАЦІЯ_9” і заволоділи автомобілем, особистим майном та грошима. Серед речей був і мобільний телефон “Нокіа-8210” червоного кольору передньою панеллю, на якому була подряпина.

Про обставини нападу ОСОБА_13 підтвердила свої показання під час відтворення обстановки та обставин події та на очних ставках із ОСОБА_2 та ОСОБА_3

ОСОБА_9 у своїх численних поясненнях також стверджував, що черговий розбійний напад він, ОСОБА_1, двоюрідний брат ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та ОСОБА_7 вчинили саме у Дніпропетровську влітку 2001 року.

При цьому ОСОБА_9 показував, що побачивши автомобіль “Мерседес” сріблястого кольору за кермом якого була дівчина, прослідували за ним і у гаражі напали на потерпілу. ОСОБА_3 наставив на ОСОБА_13 обріз, а ОСОБА_1 - пістолет “ІНФОРМАЦІЯ_7”.

Коли потерпіла віддала ключі від автомобіля, він сів за кермо. ОСОБА_13 і її дитину посадили на заднє сидіння, туди ж сіли ОСОБА_3 та ОСОБА_1

З показань ОСОБА_2 видно, що потерпіла показала їм виїзд за місто, після чого її і дитину висадили з авто. ОСОБА_7 супроводжувала їх на його автомобілі ВАЗ-2199. ОСОБА_9 показував, що 300 доларів США, котрі знаходилися в портмоне потерпілої, вони поділили між собою, а на гривні заправили авто.

Викрадений автомобіль пригнали у м. Мар'їнку і продали особі на ім'я “ОСОБА_27” за 10 тис. доларів США. Після продажу автомобіля він віддав ОСОБА_71000 доларів, а решту 9 тис. доларів США порівну поділили між ним ОСОБА_1 і його двоюрідним братом - ОСОБА_3

Щодо участі ОСОБА_3 у нападі, ОСОБА_9 показав, що він брав участь лише у одному розбої у м. Дніпропетровську. При цьому ОСОБА_3 був озброєний своїм обрізом і в машині погрожував потерпілій гранатою, що належала ОСОБА_1 Аналогічного змісту показання ОСОБА_9 дав під час очної ставки із ОСОБА_1

З даних, що містяться у явці з повинною, котру ОСОБА_7 написала власноручно, видно, що з метою заволодіння дорогим автомобілем, вона, ОСОБА_9, ОСОБА_1 і його двоюрідний брат - ОСОБА_3, на автомобілі ОСОБА_2 приїхали у м. Дніпропетровськ. ОСОБА_7 повідомила за яких обставин вони заволоділи автомобілем і її показання повністю співпадають як із поясненнями потерпілої, так і ОСОБА_2

ОСОБА_7 стверджувала, що бачила у ОСОБА_1 пістолет і гранату, а у ОСОБА_3 - обріз. Визнавала вона і той факт, що ОСОБА_9 віддав їй візитивку потерпілої. Свої попередні показання ОСОБА_7 підтвердила і під час очної ставки із ОСОБА_2

У судовому засіданні, як це убачається із відповідного протоколу, ОСОБА_7 вказувала на спільність намірів учасників нападу заволодіти дорогим автомобілем, для чого вони усі поїхали у м. Дніпропетровськ.

Крім наведених показань, суд підставно послався й на дані, котрі містяться у явці з повинною ОСОБА_1 про заволодіння автомобілем “Мерседес” сріблястого кольору саме у м. Дніпропетровську, за що ОСОБА_9 дав йому 3 тис. доларів США.

Даних про те, що ця явка з повинною була отримана органами досудового слідства з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, у справі не виявлено.

Суд у вироку навів й інші докази котрі свідчать про причетність учасників нападу до злочинних дій щодо ОСОБА_13

Так, зокрема, з протоколу явки з повинною від 27 березня 2002 року видно, що ОСОБА_9 власноручно написав за яких обставин він, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 заволоділи автомобілем ОСОБА_13 та її особистим майном (т. 15 а.с. 77), ОСОБА_9 повідомив, що вони заволоділи жіночою сумкою і 300 доларами США. Сумку він віддав ОСОБА_7, а телефон “Нокіа-8210” забрав ОСОБА_1

Як убачається із протоколу обшуку, за місцем проживання батьків ОСОБА_1, там було вилучено і оглянуто панель до мобільного телефону “Нокіа” червоного кольору із подряпиною.

З даних, що є у протоколі впізнання видно, що ОСОБА_13 впевнено впізнала панель від свого мобільного телефону, яким заволоділи нападники і яка була вилучена за місцем проживання батьків ОСОБА_1

З даних протоколу впізнання видно, що ОСОБА_13 також впевнено впізнала серед пред'явлених речей свою визитівку з написом “ІНФОРМАЦІЯ_19”, яка була вилучена у ОСОБА_7

ОСОБА_13 впізнала, як це убачається із відповідного протоколу, й ОСОБА_3, як одну із трьох осіб, котрі 20 травня 2001 року напали на неї і заволоділи її особистими речами та автомобілем.

Суд дав належну оцінку показанням потерпілої ОСОБА_13 щодо впізнання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Колегія суддів знаходить рішення суду з цих питань переконливим і правильним.

Посилання ОСОБА_3 на його непричетність до нападу і заволодіння авто ОСОБА_13, були предметом перевірки суду першої інстанції і обґрунтовано визнані безпідставними, оскільки були належним чином перевірені й спростовані сукупністю досліджених доказів, у тому числі й показаннями потерпілої, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_7 Правдивість і об'єктивність їх показань сумнівів не викликає.

Доводи ОСОБА_3 про те, що протокол впізнання його по фотографії підроблено, а показання потерпілої не відповідають дійсності, також перевірялись судом і вірно визнані безпідставними.

Є безпідставними й твердження ОСОБА_3 про те, що 20 травня 2001 р. він не брав участь у нападі на ОСОБА_13, оскільки був на службі.

Крім наведених показань потерпілої, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_7, його твердження спростовані й даними, що містяться у довідці Ворошиловського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, з якої видно, що 20 травня 2001 року ОСОБА_3 був вільний від виконання службових обов'язків (проходження практики).

Сукупність досліджених і наведених у вироку доказів дали суду усі підстави зробити правильний висновок, щодо винності ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7, як членів банди, у розбійному нападі, а також ОСОБА_3 у заволодінні автомобілем та іншим майном потерпілої ОСОБА_13

Даних, котрі свідчили б про те, що ОСОБА_3 було обмовлено потерпілою та іншими учасниками нападу, у справі не виявлено.

Колегія суддів погоджується із кваліфікацією дій ОСОБА_3 саме за ч.3 ст.215³ КК України 1960 р. і не вбачає підстав для перекваліфікації його дій на іншу статтю кримінального закону 2001 року.

Суд належним чином перевірив зібрані докази і зробив правильний висновок щодо винності ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у розбійному нападі за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із спричиненням потерпілому ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, бандитизмі, замаху на умисне вбивство з корисливих мотивів організованою групою, яка раніше вчинила умисне вбивство, а також у незаконному заволодінні автомобілем потерпілого.

На підтвердження свого висновку суд підставно послався на показання потерпілого ОСОБА_10, який стверджував, що розбійний напад на нього було вчинено приблизно о 23 годині 20 хвилин 12 серпня 2001 року, саме тоді, коли він під¢їхав на своєму автомобілі “БМВ-735”, державний номерний знак НОМЕР_8, до гаража АДРЕСА_18. Спочатку на нього напала одна особа і почала його бити палицею із цвяхами. Коли він став чинити опір і вихопив палицю у нападника, тоді з другого боку підійшла друга особа і вистрілила у нього із пістолета.

ОСОБА_10 пояснював, що коли внаслідок його опору перший нападник упав на землю, тоді другий почав завдавати йому (потерпілому) удари у голову та тулуб. Від ударів втратив свідомість. А отямився коли нападники намагалися покласти його в автомобіль і знову втратив свідомість.

Вдруге отямився коли автомобіля і нападників вже не було, а стороння особа допомогла йому із викликом швидкої допомоги та міліції. Під час нападу у нього викрали автомобіль та особисті речі, мобільні телефони, гроші та документи.

У явці з повинною, як це убачається із відповідного протоколу, ОСОБА_9 повідомив, що у серпні 2001 року приїхав разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у м. Запоріжжя, з метою заволодіння будь-яким автомобілем.

Простеживши за напрямком пересування автомобіля БМВ, обраного ними на вулицях м. Запоріжжя, з¢ясували місце знаходження гаража. Коли потерпілий вийшов із авто, саме він почав його бити дерев¢яною палицею. Тоді ж ОСОБА_1 вистрілив у ОСОБА_10 із пістолета “ІНФОРМАЦІЯ_7”. Разом із ОСОБА_1 він повернувся у м. Донецьк на викраденому автомобілі, а ОСОБА_7 - на його автомашині.

У послідуючих поясненнях, у тому числі і на очній ставці із ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_10, ОСОБА_9 підтвердив свої попередні показання, настоюючи на тому, що з пістолета у потерпілого стріляв саме ОСОБА_1 Викрадений автомобіль вони зберігали в одному із гаражів АДРЕСА_6 до продажу.

Суд, як на доказ винності членів банди у нападі на ОСОБА_10, підставно навів показання ОСОБА_7 як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні.

Зокрема, вона підтвердила показання ОСОБА_2 щодо обставин котрі передували нападу, а також відомі їй деталі заволодіння авто потерпілого.

У присутності захисника ОСОБА_7 дала детальні показання щодо вчинених членами банди злочинних дій щодо ОСОБА_10, які повністю узгоджуються із поясненнями потерпілого та ОСОБА_2

Суд навів у вироку й показання свідків ОСОБА_32, ОСОБА_30, ОСОБА_33 та ОСОБА_34, які надавали допомогу потерпілому і про викрадення авто довідалися зі слів ОСОБА_10

З висновку судово-медичної експертизи видно, що потерпілому були заподіяні множинні тілесні ушкодження голови, які віднесені до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя ОСОБА_10 Смерть ОСОБА_10 не настала лише завдяки своєчасно наданій йому медичній допомозі.

Свідок ОСОБА_35 підтвердив, що у першій половині серпня 2001 року ОСОБА_9, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 приблизно тиждень жили в оздоровчому таборі “ІНФОРМАЦІЯ_10”. Вели нічний спосіб життя, усі мали мобільні телефони. Державний номерний знак їх автомобіля був не місцевий.

Згідно із даними, що є у відповідних протоколах ОСОБА_35, впевнено впізнав по фотографіях ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_7, оскільки мав можливість добре їх запам'ятати.

Суд також послався й на дані, що є у протоколах огляду місця події, вилучення речових доказів, висновку імунологічної експертизи.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо недоведеності їх винності у вчиненні злочинних дій щодо ОСОБА_10 і про необхідність закриття справи, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Є доведеною й винність ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у нападі та вбивстві ОСОБА_16 і заволодінні автомобілем ОСОБА_11

Визнаючи ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 винними, суд підставно послався на їх показання, де вони на досудовому слідстві, а ОСОБА_7 у судовому засіданні, повідомили про свої злочинні дії щодо ОСОБА_16

Так, зокрема, ОСОБА_9 неодноразово пояснював і на досудовому слідстві, доповнюючи свої попередні показання, стверджував, що наприкінці жовтня 2001 року він, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 прибули до м. Запоріжжя з метою повторного нападу на власника дорогого автомобіля. Рішення про заволодіння автомобілем було прийнято ними ще у вересні, після вдалого нападу на ОСОБА_10 у серпні 2001 року.

ОСОБА_9 показував, що вони приїхали утрьох і поселилися у тому ж самому оздоровчому таборі “ІНФОРМАЦІЯ_10” на острові ІНФОРМАЦІЯ_17. Щодня виїжджали у місто у пошуках дорогого автомобіля. Побачивши автомобіль “Мерседес Бенц” із державним номерним знаком НОМЕР_4, вирішили заволодіти ним.

ОСОБА_9 пояснював, що рухаючись за обраним авто, вони встановили час, графік і маршрут руху, будинок куди водій завжди приїжджав за жінкою похилого віку і розробили план нападу.

Повідомляючи про обставини нападу, ОСОБА_9 зазначав, що коли вони дочекались приїзду до будинку обраного ними автомобіля, він, скориставшись тим, що водій не встиг зачинити двері, сів на переднє сидіння пасажира і зажадав від потерпілого ключі від авто. ОСОБА_1, підійшовши до водія з іншого боку, двічі вистрілив у потерпілого з пістолета “ІНФОРМАЦІЯ_5”. Куля, пробивши голову потерпілого, поранила його - ОСОБА_2 у ногу.

Витягнувши потерпілого з автомобіля виїхали до м. Донецька. За кермом викраденого автомобіля був він. ОСОБА_7, отримавши наказ по телефону, повернулася додому на його автомобілі.

Машину продали за 10 000 доларів США тій же особі на ім¢я “ОСОБА_27”.

З даних, що є у явці з повинною, ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_1 вистрілив із пістолета в голову потерпілому тоді, коли він відмовився дати ключі від авто.

У своїх докладних поясненнях при допиті в якості обвинуваченого ОСОБА_9 підтвердив, що у ОСОБА_16 стріляв ОСОБА_1 ОСОБА_7 повернулася додому на його автомобілі. З приводу вогнепального поранення ноги, через знайомих він звертався до ІНФОРМАЦІЯ_18, де лікар ОСОБА_36 прооперував його.

Показання ОСОБА_2 були перевірені під час відтворення обстановки та обставин події і знайшли своє повне підтвердження, тому суд першої інстанції підставно у вироку послався на них.

Відповідно до висновків судово-медичних експертиз, смерть ОСОБА_16 настала від кульового поранення голови. Лінійний рубець в ділянці правого коліна ОСОБА_2, утворився при хірургічній обробці вогнепального кульового поранення і його виникнення відповідає часу, вказаному ОСОБА_2 Згідно із даними, що є у висновку додаткової судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_16 та одночасного отримання ОСОБА_2 поранення за обставин вказаних ним, не виключається, і є цілком імовірним.

З відповідного протоколу видно, що ОСОБА_9 впізнав по фотографії ОСОБА_16, як особу, на котру вони напали у м. Запоріжжі, і яку застрелив ОСОБА_1

Суд навів показання ОСОБА_7, у тому числі й у її явці з повинною та при відтворенні обстановки та обставин події, де вона доповнила показання ОСОБА_2 та підтвердили свою участь у нападі вчиненого бандою на потерпілого ОСОБА_16

Потерпіла ОСОБА_11 повідомила про відомі їй обставини вбивства ОСОБА_16 і незаконного заволодіння її автомобілем.

Свідки ОСОБА_37 та ОСОБА_36 також підтвердили показання ОСОБА_2 про надання йому медичної допомоги у зв'язку із отриманя ним вогнепального кульового поранення ноги.

Відповідно до висновку балістичної експертизи, дві гільзи та куля, вилучені з місця події, є частинами набоїв калібру 7,62 мм. і придатні для пістолетів системи “ІНФОРМАЦІЯ_5”. Куля та одна із двох гільз є частинами одного набою.

За висновком експертизи, куля і гільза вилучені з місця вбивства ОСОБА_16, вистелені із пістолета “ІНФОРМАЦІЯ_5” № НОМЕР_9, який був вилучений при затриманні у ОСОБА_1

Таким чином, дослідивши наведені докази, суд дійшов висновку щодо винності ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у злочинах щодо ОСОБА_16 та ОСОБА_11 Колегія суддів вважає це рішення законним і обґрунтованим.

Доводи ОСОБА_1, наведені ним у касаційній скарзі та додатках до неї, правильності рішення суду не спростовують.

Не викликає сумніву й правильність рішення суду щодо винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7, при пособництві ОСОБА_4, у вчиненні злочинних дій щодо ОСОБА_17

На обґрунтування свого висновку суд підставно послався на показання та дані, що містяться у явці з повинною, численних протоколах допитів та інших слідчих дій з участю засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та свідків.

Так, зокрема, ОСОБА_9 під час неодноразових допитів на досудовому слідстві стверджував, що напад і вбивство ОСОБА_17 він вчинив разом із ОСОБА_1, ОСОБА_7 при пособництві ОСОБА_4 та іншої особи. ОСОБА_9 визнавав, що 15 лютого 2002 року разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на автомобілі “Форд-Сієрра”, яким він керував на підставі доручення, виїхали до м. Донецька.

ОСОБА_7 обманним шляхом заманула ОСОБА_17 до заздалегідь орендованої ОСОБА_1 квартири. Саме у цій квартирі, він і ОСОБА_1, погрожуючи пістолетом напали на потерпілого, зв'язали йому руки, заволоділи ключами від машини та іншими речами і на автомобілі “Нісан- Патрол” завезли потерпілого у підвал домоволодіння ОСОБА_4

ОСОБА_17 у стані позбавлення волі утримували ОСОБА_4 та інша особа.

ОСОБА_9 визнавав, що разом із ОСОБА_1 та ОСОБА_7 поїхали до житла потерпілого, куди, скориставшись ключами ОСОБА_17, проник ОСОБА_1

З квартири потерпілого ОСОБА_1 виніс деякі речі і повідомив, що грошей було всього 1 000 дол. США, хоча вони розраховували заволодіти значно більшою сумою.

ОСОБА_7 відвезли додому, а він і ОСОБА_1 повернулися до ОСОБА_4 де ОСОБА_1 із пістолета, пострілом у голову вбив ОСОБА_17 ОСОБА_9 визнавав, що саме він наказав ОСОБА_4 та іншій особі спалити труп потерпілого.

ОСОБА_7, як вказував ОСОБА_9, за участь у нападі отримала 1000 дол. США, які він їй дав, оскільки вважав, що після продажу автомобіля поверне собі вказану суму. 1000 дол. США, які ОСОБА_1 знайшов у квартирі потерпілого поділили між собою, тобто по 250 доларів кожному (гроші були купюрами по 5 доларів).

ОСОБА_9, уточнюючи свої показання, стверджував, що він і ОСОБА_1 за декілька місяців до цього нападу орендували у гаражному кооперативі “ІНФОРМАЦІЯ_13” гараж, куди вони потім заховали викрадену автомашину.

ОСОБА_9 підтвердив, що під час нападу на ОСОБА_17 ОСОБА_1 був озброєний пістолетом “ІНФОРМАЦІЯ_6”.

З даних, що є у протоколі очної ставки, видно, що ОСОБА_9 і ОСОБА_1 дали ідентичні пояснення в частині нападу і заволодіння майном ОСОБА_17 та доставки потерпілого у підвал до ОСОБА_4 Під час виконання цієї слідчої дії ОСОБА_9 стверджував, що саме ОСОБА_1 відразу після повернення до підвалу із пістолета вбив ОСОБА_17

Відповідно до даних, що є у протоколі відтворення обстановки та обставин події, ОСОБА_1 показував, що під час нападу і заволодіння майном потерпілого у них були 2 пістолети - “ІНФОРМАЦІЯ_5” і “ІНФОРМАЦІЯ_6”. Зв¢язаного ОСОБА_17 завезли у Кіровський район м. Донецька. Тоді ж він вказав на гараж АДРЕСА_19, де вони переховували викрадений автомобіль ОСОБА_17

Суд навів і детальні показання засудженого ОСОБА_4, котрий підтвердив своє пособництво ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у їх злочинних діях.

ОСОБА_4 повідомив за яких обставин ОСОБА_9 і ОСОБА_1 привезли до нього зв'язаного потерпілого і завели у підвал. Там, він та інша особа, близько 2-х годин незаконно утримували ОСОБА_17

Приблизно о 1 годині приїхали ОСОБА_9 і ОСОБА_1 котрі дали йому 200 доларів США (купюрами по 5 доларів). Спочатку у підвал спустився ОСОБА_1 а за ним і ОСОБА_9 Коли, через декілька хвилин, він також спустився у підвал то побачив, що ОСОБА_17 вбито.

ОСОБА_9 повідомив йому, що ОСОБА_17 застрелив ОСОБА_1 із пістолета із глушником. Вони ж наказали йому, що труп треба розчленувати і спалити в опалювальному котлі, що знаходився у цьому ж підвалі.

ОСОБА_4 також повідомив як і коли він із іншою особою знищили труп потерпілого і сліди злочину. При відтворенні обстановки та обставин події ОСОБА_4 показав сокиру, котрою розчленували труп, санки на яких сидів потерпілий і місце, де він та інша особа, перед спалюванням розчленували труп потерпілого. ОСОБА_4 також вказав місце де він переховував переданий йому ОСОБА_1 пістолет “ІНФОРМАЦІЯ_7” № НОМЕР_6 з набоями (8 патронів).

Відповідно до даних, що є у відповідному протоколі, ОСОБА_4 впевнено по фотографії впізнав ОСОБА_17, як особу, яку він та інша особа розчленували і спалили в опалювальному котлі його підвалу.

Суд навів і детальні показання ОСОБА_7, яка неодноразово давала пояснення за яких обставин вона познайомилася із ОСОБА_17 Про матеріальний стан потерпілого вона розповідала ОСОБА_2 Тоді ж у них виник план заволодіти майном потерпілого і яким чином це слід зробити.

Суд у вироку навів пояснення ОСОБА_7 і вони, як у деталях, так і у цілому узгоджуються із показаннями інших засуджених, потерпілої, свідків та матеріалами справи.

З показань ОСОБА_7, зокрема, видно, що вона стверджувала, що після нападу, ОСОБА_1 проник у житло потерпілого і виніс звідти відеокамеру, рушницю і 1000 доларів США. Вона ж підтвердила, що наступного дня, після вчиненого нападу, ОСОБА_9 передав їй 1000 дол. США і повідомив, що ОСОБА_1 застрелив потерпілого, а труп спалили у підвалі будинку ОСОБА_4 ОСОБА_7, також як і ОСОБА_4, по фотографії впевнено впізнала ОСОБА_17, на якого було вчинено розбійний напад.

Суд докладно виклав і навів у вироку показання потерпілої ОСОБА_38, яка підтвердила попереднє (24-25 липня 2001 року) знайомство ОСОБА_17 із ОСОБА_7, а також про його матеріальне становище, наявність великої суми грошей, автомобіля, намір виїхати у відрядження до Німеччини та інше.

З даних, що є у протоколах впізнання видно, що ОСОБА_38 впізнала:

- по фотографії ОСОБА_7 як особу, котру ОСОБА_17 у липні 2001 року привозив додому;

- серед брелків і калькуляторів - брелок-ліхтарик і калькулятор “Ситизен”, що належали її сину і були вилучені у ОСОБА_4;

- серед відеокамер і рушниць - відеокамеру “Панасонік” і рушницю “Ремінгтон” також належні ОСОБА_17, котрі вилучені з житла ОСОБА_2;

- серед мобільних телефонів - телефон “Сіменс-335”, що був вилучений за місцем проживання ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_39, як це убачається із відповідного протоколу, підтвердив, що був присутнім у той час, коли ОСОБА_9 відкривав ключем гараж у кооперативі “ІНФОРМАЦІЯ_13”, де знаходився джип ОСОБА_17 без державних номерних знаків. Тодіж на питання співробітників міліції ОСОБА_9 повідомив, що власника авто порубали і спалили в будинку АДРЕСА_20. Коли вони приїхали за вказаною адресою, як ОСОБА_9, так і господар будинку ОСОБА_4, добровільно без будь якого примусу чи залякування розповіли про обставини вбивства ОСОБА_17

Свідок ОСОБА_9 стверджувала, що їй було відомо про стосунки між ОСОБА_2 і ОСОБА_7, що ОСОБА_1 став проживати у них у будинку з липня 2001 року. Долари вилучені під час обшуку належать ОСОБА_2, а набої, рушниця, граната, відеомагнітофон “Панасонік”, сумка із ключами до автомобіля, вилучені із кімнати де тимчасово мешкав ОСОБА_1

Як убачається із даних, що містяться у протоколі огляду з будинку АДРЕСА_21 вилучені: зі спальної кімнати - 900 доларів США; з великої кімнати - технічний паспорт “Нісан-Патрол” на ім¢я ОСОБА_40; ключі від авто з пультом дистанційного керування; 2 коробки із 45 набоями калібру 12; відеокамера “Панасонік”; глушник до пістолету “ІНФОРМАЦІЯ_6”; граната ІНФОРМАЦІЯ_8; рушниця “Ремінгтон”; паспорт на ім¢я ОСОБА_20 із фотографією ОСОБА_1; сумка із інструментами з автомобіля ОСОБА_17

Крім того, у ОСОБА_4 під час огляду особистих речей вилучено брелок-ліхтарик та калькулятор “Ситизен”, про що свідчить відповідний протокол.

Суд у вироку підставно послався й на дані, що містяться у протоколах огляду житла ОСОБА_17, а також квартири АДРЕСА_21, де на нього було вчинено напад. З протоколу огляду гаража ІНФОРМАЦІЯ_18, на який вказали як ОСОБА_1, так і ОСОБА_9, видно, що у вказаному гаражі виявлено автомобіль “Нісан - Патрол” темно-синього кольору без номерних знаків. На задньому лівому килимку під сидінням виявлено два деформовані автомобільні державні номери № НОМЕР_10.

Суд дав належну оцінку й висновкам судово-цитологічних, імунологічних та геноскопічних експертиз і підставно поклав їх в основу вироку, оскільки на окремих предметах з підвалу ОСОБА_4 виявлені сліди крові, походження якої від ОСОБА_17, не виключається.

Таким чином, дослідивши зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов правильного висновку щодо винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 у злочинних діях, за які їх засуджено. Висновок суду є умотивованим і переконливим.

Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що до вбивства ОСОБА_17 причетні інші особи, були предметом перевірки, як органів досудового слідства, так і суду, і не знайшли свого підтвердження.

Винність ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у незаконному поводженні зі зброєю та бойовими припасами, а ОСОБА_2 у викраденні вогнепальної зброї та набоїв до неї є повністю доведеною і фактично не оспорюється. Доводи ОСОБА_1 щодо незаконних дій працівників міліції, які у гаражі при його затриманні, ніби-то підкинули йому пістолети, правильність висновків суду не спростовують.

Колегія суддів вважає, що у справі є достатньо доказів, котрі свідчать про протиправні, незаконні дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у поводженні зі зброєю.

Суд при цьому підставно взяв до уваги численні пояснення ОСОБА_2 про те, за яких обставин він спочатку придбав пістолети “ІНФОРМАЦІЯ_5” і “ІНФОРМАЦІЯ_6” із глушником та набоями до них. Він же визнавав викрадення пістолету “ІНФОРМАЦІЯ_7” № НОМЕР_11 у міліціонера ОСОБА_14 10 серпня 2000 року. Крім того, його винність стверджується як показаннями ОСОБА_14, засудженого вироком Мар¢їнського місцевого суду від 10 серпня 2001 року так і даними, що містяться у матеріалах даної справи.

Визнавав ОСОБА_9 і той факт, що при утворенні банди була незаконно придбана і ручна граната ІНФОРМАЦІЯ_8.

Суд урахував пояснення ОСОБА_7, котра бачила у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зброю і що вона усвідомлювала можливість її застосування під час нападів, а також показання ОСОБА_4 про те, що він дійсно незаконно зберігав у себе вдома пістолет “ІНФОРМАЦІЯ_7” № НОМЕР_11, котрий дав йому ОСОБА_1

Незаконне поводження зі зброєю стверджується протоколами вилучення зброї як у ОСОБА_1, так і у ОСОБА_2 при їх затриманні, протоколах обшуків і вилучення, висновках балістичних і криміналістичних експертиз.

Зокрема, за висновком балістичної експертизи, циліндричний предмет вилучений за місцем проживання ОСОБА_2, є приладом безшумної стрільби, виготовленим саморобним способом до пістолета “ІНФОРМАЦІЯ_6”, калібру 7,65мм.

Ручна осколкова граната ІНФОРМАЦІЯ_8, яка також була вилучена з житла ОСОБА_2, є бойовим припасом ближнього бою, як про це свідчить висновок вибухо-технічної експертизи.

Пістолет “ІНФОРМАЦІЯ_5” зразка 1930-33р. калібру 7,62мм, вилучений при затриманні у ОСОБА_1 є нарізною вогнепальною зброєю заводського виготовлення і придатний до стрільби.

Пістолет “ІНФОРМАЦІЯ_6” НОМЕР_12 заводського виготовлення, іноземного виробництва (Югославія) калібру 7,65 мм. є також нарізною вогнепальною зброєю і придатний для стрільби набоями калібру 7,65 мм.

Вилучені 6 набоїв калібру 7,62 мм. є бойовими припасами і придатні для пострілів з нарізної вогнепальної зброї.

Як свідчать матеріали справи вказана зброя і бойові припаси була викрадена та незаконно придбана, використовувалися, зберігалися і носилися членами банди та іншими учасниками злочинних дій, тому суд підставно визнав ОСОБА_2 винним за ч.1 ст.262 та ч.1 ст.263 КК України, а ОСОБА_1 і ОСОБА_4 за ч.1 ст.263 КК України. Доводи ОСОБА_1 висновки суду з нього питання не спростовують, тому судом не беруться до уваги.

Посилання ОСОБА_1 на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і на те, що його безпідставно засуджено за хуліганство, не можна визнати підставними.

Як убачається зі справи, 8 липня 2001 року, приблизно о 2 годині, біля дискотеки “ІНФОРМАЦІЯ_13” на АДРЕСА_13 у АДРЕСА_10, ОСОБА_1, разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_21, які засуджені вироком Кіровського районного суду м. Донецька від 5 березня 2002 року (ОСОБА_3 - за ч.1 ст.296, ч.2 ст.263 КК України, а ОСОБА_21 за ч.1 ст.296 КК України), та особою невстановленою слідством, безпричинно, із хуліганських спонукань, із застосуванням різних предметів, руками та ногами побили ОСОБА_22 та ОСОБА_23, котрий намагався заступитися за ОСОБА_22 Після цього, на автомобілі під керуванням ОСОБА_1, відвезли ОСОБА_23 у район “ІНФОРМАЦІЯ_19” ставка де знову побили потерпілого, завдаючи йому удари руками, ногами, гумовою палицею та дерев¢яним ціпком.

Крім того, у той же день, приблизно о 2 годині 30 хвилин, біля магазину “ІНФОРМАЦІЯ_20”, продовжуючи хуліганські дії, вказані особи побили ОСОБА_24, примусово посадили його в автомобіль, де продовжували знущатися над потерпілим, ображаючи його людську гідність, а ОСОБА_21 завдав йому удар дерев¢яною палицею у ділянку лівого ока.

Суд першої інстанції належним чином перевірив зібрані докази та долучені до справи матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_21 і зробив правильний висновок щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні хуліганських дій, за обставин вказаних у вироку.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він лише захищався від незаконних дій потерпілих, були предметом перевірки у суді і визнані безпідставними.

На спростування доводів засудженого суд навів пояснення потерпілих ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_24, котрі повідомили за яких обставин ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_21 та інша особа побили їх із застосуванням різних предметів. Підстав вважати, що потерпілі обмовили ОСОБА_1, у справі не виявлено.

Суд навів у вироку й дані, що містяться у висновках судово-медичних експертиз про характер, тяжкість, кількість і локалізацію тілесних ушкоджень виявлених у потерпілих.

Згідно висновку цитологічної експертизи на дерев¢яному ціпку та гумовій палиці, вилучених у ОСОБА_3, виявлено кров та потові виділення походження яких від ОСОБА_22 та ОСОБА_23 не виключаються. Об'єктивність наведених даних сумнівів не викликає.

Таким чином, висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинних дій, передбачених ч.1 ст.296 КК України, є правильними.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для закриття справи у цій частині, як про це ставить питання ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі.

Перевіривши зібрані докази, давши оцінку як тим, що отримані під час досудового розслідування, так і у судовому засіданні, суд дійшов обгрунтованого і правильного висновку, щодо винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у злочинах, вчинених ними щодо потерпілих і в основному правильно кваліфікував їх дії.

Колегія суддів також вважає доведеною винність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 і тому не знаходить підстав для повного задоволення їх касаційних скарг.

Стосовно посилань засуджених на те, що суд першої інстанції безпідставно використав їх первинні показання де вони повністю, а іноді частково визнавали себе винними, то вони були предметом ретельної перевірки. Суд, належним чином умотивував своє рішення, чому він бере до уваги одні показання і визнає інші. Колегія суддів знаходить ці рішення переконливими.

Разом із тим, є рішення, з якими колегія суддів погодитися не може, з наступних підстав.

Суд першої інстанції, кваліфікував розбійний напад на ОСОБА_9 та ОСОБА_13 також, як і інші епізоди злочинної діяльності членів банди за ч.3 ст.142 КК України 1960 р., як розбій, вчинений за попереднім зговором групою осіб, які раніше вчинили розбій або бандитизм.

Крім наведених кваліфікуючих ознак ч.3 ст.142 КК України 1960 р. передбачала вчинення нападу із спричиненням тяжких тілесних ушкоджень або скоєння злочину із проникненням у житло чи особливо небезпечним рецидивістом.

Зі справи видно, що зазначені у ч. 3 ст. 142 КК України 1960 р. кваліфікуючі ознаки в діях вказаних винних осіб відсутні. Тому, злочинні дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч.2 ст. 142 КК України 1960 р. Однак, ураховуючи, що санкція ч. 2 ст. 187 КК України 2001 року передбачає більш м¢яке покарання, тому відповідно до вимог Прикінцевих та перехідних положень, а також із урахуванням обставин справи колегія вважає за необхідне кваліфікувати дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187 КК України 2001 року (епізоди розбою щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_13) і призначити їм покарання в межах санкції частини другої даної статті.

Колегія суддів також вважає, що кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 за ст. 69 КК України 1960 р., а також ОСОБА_4 за ч. 6 ст. 19, ст. 69 КК України 1960 р.( у порядку, передбаченому ст. 395 КПК України), є зайвою, оскільки вона охоплюються ст. 257 КК України 2001 року.

Колегія суддів знаходить вважає за необхідне виключити із вироку рішення суду про застосування до ОСОБА_2 за ч.3 ст. 146 КК України 2001 р. додаткової міри покарання - конфіскацію майна, оскільки вона не передбачена санкцією цієї статті.

Оскільки ст. 49 КК України передбачає звільнення винної особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, колегія суддів знаходить за можливе застосувати цей Закон до ОСОБА_1, якого крім іншого засудженого за ч. 1 ст. 296 КК України на 1 рік обмеження волі, а за ч. 3 ст. 358 КК України на 5 місяців арешту. При цьому колегія суддів ураховує те, що останній злочин ОСОБА_1 було вчинено 1 березня 2002 року

Доводи захисника ОСОБА_25 та засудженого ОСОБА_2 про те, що проведена у справі психіатрична експертиза недостатньо повно урахувала обставини справи та психічний стан ОСОБА_2 і дійшла помилкового висновку щодо його осудності, були перевірені судом першої інстанції, і обгрунтовано визнані безпідставними.

Як убачається зі справи, досудовим слідством зібрано достатньо даних про стан здоров¢я ОСОБА_2 До справи долучені документи про його лікування після черепно-мозкової травми, а також висновок медико-соціальної експертної комісії про призначення йому 2 групи інвалідності загального захворювання.

Відповідно до даних, що містяться у висновку судово-психіатричної комісійної експертизи ОСОБА_9, як на час вчинення злочинів, так і на час експертного дослідження, будь-яким хронічним психічним захворюванням, котре позбавляло б його можливості усвідомлювати характер своїх дій або контролювати їх, не страждав і не страждає.

Його дії під час вчинення злочинів, як пояснював сам ОСОБА_9, носили цілеспрямований, послідовний, ситуаційно-обумовлений, груповий характер.

За своїм психічним станом ОСОБА_9 міг і може усвідомлювати свої дії і керувати ними. При цьому експертами були досліджені матеріали, котрі свідчать про перенесену ним черепно-мозкову травму.

За висновком лікарів, ОСОБА_9 є осудною особою і підстав вважати, що до нього слід застосувати п. 2 ст. 20 КК України, у справі немає.

Вважати цей висновок судово-психіатричної експертизи необ'єктивним або некваліфікованим, підстав не знайдено.

Колегія суддів вважає безпідставними й такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, заяви засуджених про однобічність, неповноту та упередженість органів досудового слідства, прокуратури та суду, допущені ними під час розслідування і розгляду даної справи, оскільки зібрані та досліджені докази свідчать про протилежне. Сукупністю доказів винність ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, у вчинених ними злочинах, є повністю доведеною.

Досудовим слідством і судом перевірені доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про причетність до злочинів, і зокрема, вбивства ОСОБА_17, інших осіб. Правильність прийнятого з цього питання рішення, сумнівів не викликає.

Доводи скарг засуджених про те, що окремі з них обмовили себе та інших, потерпілі дали неправдиві пояснення, що їх первинні покази та явки з повинною були дані внаслідок незаконних дій працівників органів досудового слідства і тому їх слід вважати отриманими з порушенням вимог КПК України, не найшли свого підтвердження і є безпідставними.

Заяви засуджених про те, що вони були позбавлені можливості ознайомитися із матеріалами справи, у тому числі й з протоколами судових засідань, матеріалами фіксації судового процесу технічними засобами, не відповідають дійсності.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, у тому числі й права на захист, які б ставили під сумнів правильність та законність висновків суду першої інстанції не виявлено.

Заява ОСОБА_3 про застосування до нього акту амністії і звільнення його від покарання не ґрунтується на законі.

Що стосується доводів ОСОБА_3 про те, що суд безпідставно призначив йому додаткове покарання у виді конфіскації майна і незаконно позбавив його спеціального звання “лейтенант міліції”, то вони також не підлягають до задоволення.

Суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання за ч. 3 ст. 215-3 КК України в редакції Закону від 24 жовтня 2000 року, підставно застосував конфіскацію майна, оскільки вона передбачена санкцією цієї статті.

Відповідно до вимог закону, злочин передбачений ч. 3 ст. 215-3 КК України 1960 р., був віднесений до категорії тяжких, а злочин, передбачений ч.3 ст.289 КК України 2001 р. є особливо тяжким, тому законних підстав для приведення у відповідність із чинним законодавством, колегія суддів не вбачає.

Суд, призначаючи додаткове покарання виходив із того, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, раніше був засуджений і на момент постановлення вироку мав спеціальне звання присвоєне йому наказом ректора Донецького інституту внутрішніх справ № НОМЕР_13, тому це рішення суду також є правильним.

Цивільні позови розглянуті відповідно до вимог закону і в межах заявлених вимог. Підстав для зміни судового рішення у цій частині також не вбачається.

Що стосується призначеного покарання, то колегія суддів вважає, що при призначенні покарання суд дотримався вимог ст. 65 КК України, урахував тяжкість вчинених злочинів, дані про винних, їх вік, стан здоров'я, а також інші обставини котрі як пом'якшують, так і обтяжують покарання.

Відповідно до висновків судово-психіатричних експертиз ОСОБА_1 і ОСОБА_9 визнані осудними особами. Призначаючи їм покарання у виді довічного позбавлення волі, суд належним чином умотивував своє рішення, і воно є переконливим.

Колегія суддів вважає призначене ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 покарання, необхідним і достатнім.

Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 задовольнити частково, а касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок апеляційного суду Запорізької області від 16 липня 2004 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, а також щодо ОСОБА_4 (у порядку передбаченому ст.395 КК України) змінити.

Виключити з вироку рішення суду про кваліфікацію дій ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7 за ст.69 КК України 1960 р., а також дій ОСОБА_4 за ч.6 ст.19, ст.69 КК України 1960 р. (у порядку, передбаченому ст.395 КПК України 2001 р.).

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (злочини щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_9) з ч.3 ст.142 КК України 1960 р. на ч.2 ст.187 КК України 2001 р. і призначити за цим законом:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є їх власністю, кожному;

ОСОБА_7 - 7 років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.

Виключити з вироку рішення суду про застосування до ОСОБА_2 за ч.3 ст.146 КК України 2001 р. додаткової міри покарання у виді конфіскації майна.

ОСОБА_1 за ч.1 ст.296 КК України та за ч.3 ст.358 КК України звільнити від кримінальної відповідальності, у зв'язку із закінченням строків давності, на підставі ст.49 КК України.

Вважати засудженими до позбавлення волі:

ОСОБА_2 -

- за п.п. “а”, “і” ст.93 КК України (1960р.)

на 14 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.3 ст.142 КК України (1960р.)

на 13 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.3 ст.215³ КК України (1960р.)

на 13 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.2 ст.17, п.п. “а”, “з”, “і” ст.93 КК України (1960р.)

до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

- за ст.257 КК України (2001р.)

на 15 років з конфіскацією всього майна;

- за п.п. 6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України (2001р.)

до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

- за ч.2 ст.187 КК України (2001р.)

на 9 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.4 ст.187 КК України (2001р.)

на 14 років з конфіскацією всього майна;

- за ч. 3 ст.289 КК України (2001р.)

на 14 років з конфіскацією майна;

- за ч.3 ст.146 КК України (2001р.)

на 7 років;

- за ч.1 ст.262 КК України (2001р.)

на 4 роки;

- за ч.1 ст.263 КК України (2001р.)

на 4 роки.

На підставі ст.70 КК України (2001р.) за сукупністю злочинів вважати ОСОБА_2 засудженим до міри покарання призначеної судом першої інстанції - довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_1 -

- за п.п. “а”, “і” ст.93 КК України (1960р.)

на 15 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.3 ст.142 КК України (1960р.)

на 13 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.3 ст.215³ КК України (1960р.)

на 13 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.2 ст.17, п.п. “а”, “з”, “і” ст.93 КК України (1960р.)

до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

- за ст.257 КК України (2001р.)

на 15 років з конфіскацією всього майна;

- за п.п. 6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України (2001р.)

до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

- за ч.3 ст.146 КК України (2001р.)

на 8 років;

- за ч.2 ст.187 КК України (2001р.)

на 9 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.4 ст.187 КК України (2001р.)

на 14 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.1 ст.263 КК України (2001р.)

на 4 роки;

- за ч.3 ст.289 КК України (2001р.)

на 14 років з конфіскацією всього майна.

На підставі ст.70 КК України (2001р.) за сукупністю злочинів вважати ОСОБА_1 засудженим до міри покарання призначеної судом першої інстанції - довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_7 -

- за п.п. “а”, “і” ст.93 КК України (1960р.)

на 8 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.3 ст.142 КК України (1960р.)

на 8 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.3 ст.215³ КК України (1960р.)

на 10 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.2 ст.17, п.п. “а”, “з”, “і” ст.93 КК України (1960р.)

на 9 років з конфіскацією всього майна;

- за ст.257 КК України (2001р.)

на 11 років з конфіскацією всього майна;

- за п.п. 6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України (2001р.)

на 10 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.2 ст.187 КК України (2001р.)

на 7 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.4 ст.187 КК України (2001р.)

на 9 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.3 ст.289 КК України (2001р.)

на 11 років з конфіскацією всього майна.

На підставі ст.70 КК України (2001р.) за сукупністю злочинів ОСОБА_7 вважати засудженою на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю;

ОСОБА_4 -

- за ч.5 ст.27, ст.257 КК України (2001р.)

на 10 років з конфіскацією всього майна;

- за ч.2 ст.146 КК України (2001р.)

на 3 роки;

- за ч.1 ст.263 КК України (2001р.)

на 3 роки.

За сукупністю злочинів, на підставі ст.70 КК України (2001р.), вважати ОСОБА_4 засудженим на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.

У решті, вирок апеляційного суду Запорізької області від 16 липня 2004 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, а також ОСОБА_3 залишити без зміни.

Судді:

Кравченко К.Т. Глос Л.Ф. Кривенда О.В.

Показати/Приховати судові провадження

Коментарі

Коментарі відсутні

Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація