АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Лашевича В.М.,

суддів - Паленика І.Г., Жук О.В.,

при секретарі судового засідання - Трончуку М.Ю.,

з участю:

прокурора - Мінакової Г.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

його захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 за його апеляційною скаргою на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 02 жовтня 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року в місті Києві, громадянин України, з вищою освітою, не одружений, який працює водієм в ТОВ «Інфо транс сервіс», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі якої йому призначено покарання у виді обмеження волі строком на один рік шість місяців, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік.

Також за даним вироком задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 та присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на її користь 4908 гривень 48 копійок за матеріальну шкоду і 10000 гривень за моральну шкоду.

_____________________________

Справа № 11-кп/796/631/2013

Категорія КК: ч. 1 ст. 286 КК України

Головуючий у суді першої інстанції: Заруба П.І.

Доповідач: Лашевич В.М.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнаний винним у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Це кримінальне правопорушення він вчинив за обставин, викладених у вироку наступним чином.

Так, 07 червня 2013 року близько 22 години 00 хвилин ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем «Форд Фієста», д.н.з. НОМЕР_1, під часу руху по проїжджій частині вулиці А. Ахматової в місті Києві зі сторони вулиці Урлівська в напрямку вулиці Дніпровська Набережна допустив порушення вимог п. п. 2.3 «б» та 18.1 Правил дорожнього руху України, а саме проявив неуважність та необачність і не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкоду або небезпеку іншим учасникам руху. Зокрема, він, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не переконався, що на ньому не має пішоходів, внаслідок чого виїхав на пішохідний перехід, де вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка рухалася з права наліво відносно руху його автомобіля по пішохідному переходу та мала перевагу у русі.

Внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_3 були заподіяні середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження у виді закритої травми лівого гомілково-ступеневого суглобу - перелому медіальної лодижки, нижньої третини діафіза малогомілкової кістки.

В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить вирок районного суду змінити в частині призначеного йому покарання, а саме призначити йому за ч. 1 ст. 286 КК України покарання у виді штрафу, без позбавлення права керувати транспортними засобами. Зокрема, апелянт вважає, що позбавлення його права керування транспортними засобами є занадто суворою мірою покарання, оскільки він визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому. При цьому обвинувачений ОСОБА_1 стверджує, що районним судом не взято до уваги, що він працює водієм і це єдине джерело його доходів для задоволення своїх потреб та для виконання вироку суду стосовно виплати потерпілій моральної і матеріальної шкоди. Також автор апеляції зазначає, що він має на утриманні матір, яка є пенсіонеркою, хворіє і потребує піклування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого і його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що вирок районного суду є законним і обґрунтованим, вивчивши матеріали судового і кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргаобвинуваченого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, то висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці апеляційним судом не підлягають.

Дії ОСОБА_1 за визнаних районним судом встановленими фактичних обставин кримінального провадження правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.

У відповідності до вимог закону вирішений і цивільний позов потерпілої за заподіяну їй матеріальну і моральну шкоду.

Що стосується міри покарання, то вона, всупереч ствердженням апелянта, призначена ОСОБА_1 з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, всіх обставин кримінального провадження і даних про його особу, про що прямо вказано у вироку.

Зокрема, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є невеликої тяжкості, необережну форму вини вчиненого діяння, ставлення обвинуваченого до скоєного, а також те, що ОСОБА_1 під наглядом у лікаря-психіатра і лікаря-нарколога не перебуває, за місцем роботи характеризується позитивно та має постійне місце проживання.

Крім того, як вбачається з вироку, районний суд при вирішенні питання про міру покарання обґрунтовано визнав, що обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, є його щире каяття у скоєному кримінальному правопорушенні. При цьому обставин, що обтяжують його покарання, не встановлено.

Відомі були районному суду і іншу обставини, на які ОСОБА_1 посилається в своїй апеляційній скарзі, а тому його доводи про недостатнє врахування пом'якшуючих його покарання обставин слід визнати непереконливими.

Отже, як за своїм видом, так і розміром, призначене ОСОБА_1 покарання є законним та справедливим.

Не вбачаючи із матеріалів провадження будь-яких підстав для скасування чи зміни вироку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що даний вирок є законним і обґрунтованим, а призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, тобто є необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Вирок Дарницького районного суду міста Києва від 02 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_1 - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, а касаційна скарга на неї та на вирок суду першої інстанції може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення даної ухвали апеляційного суду.

СУДДІ:

_________________ __________________ ___________________

Лашевич В.М. Паленик І.Г. Жук О.В.