ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

23 листопада 2006 р.

№ 17/203

                                         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Добролюбової Т.В.

суддів

Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу

Державного підприємства “Донецька залізниця”

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду

від

29.08.06

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс”

до	Державного підприємства “Донецька залізниця”

про	стягнення 95173,60 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Іваненко Ю.О. –за дов. від 20.11.06.

від відповідача: Дачковська С.Г.- за дов. від 25.11.05 №Н-01/3691,           Гладкоскок Л.І. –за дов. від 09.02.04 №Н-01/561.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс” у травні 2005р. заявлений позов про стягнення з Донецької залізниці 95173,60 грн., що становить розмір нарахованого податку на додану вартість за ставкою 20%. Позовні вимоги вмотивовані тим, що Донецька залізниця, в порушення приписів пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість", безпідставно нарахувала податок на додану вартість за ставкою 20% за надання транспортних послуг

доповідач: Добролюбова Т.В

з перевезення експортних вантажів залізницею через територію України до морського порту для подальшого транспортування за межі митної території України. Позивач посилався на те, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку на додану вартість становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Справа скеровувалась для нового розгляду до Господарського суду Донецької області.

При новому розгляді, рішенням господарського суду Донецької області від 14.06.06, ухваленим суддею Арсірій Р.О., позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Донецької залізниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс” 95173,60 грн. -  безпідставно стягнутих коштів, 951,74 грн. –державного мита, 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Обґрунтовуючи рішення,  суд встановив, що за накладними здійснювалось експедирування експортного вантажу, залізницею при розрахунку вартості перевезення безпідставно застосована ставка податку на додану вартість у розмірі 20%. Окрім того, 95173,00 грн. списані без згоди платника, в порушення частини 2  статті 62  Статуту залізниць України та пункту 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів. Господарський суд визнав, що при експорті товарів і супутніх такому експорту послуг повинна застосовуватись ставка податку 0% до бази оподаткування, та врахував ті обставини, що експорт товару з міста Часів-Яр Донецької області судном з порту міста Бердянськ неможливий без транспортування його залізничним транспортом.

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого –Шевкова Т.А., та суддів Дзюба О.М., Стойка О.В., постановою від 29.08.06, перевірене рішення господарського суду Донецької області залишив без змін, обмежившись висновком про те, що  дані послуги оподатковуються ПДВ за ставкою “0”, тому залізниця без законних підстав стягнула спірну суму з рахунку позивача.    

Державне підприємство “Донецька залізниця” звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, як ухвалені з порушенням приписів матеріального та процесуального права, у задоволенні позовних вимог просить відмовити. Скаржник зазначає, що за надані послуги з експедирування, які здійснював позивач,  в межах митного кордону України нараховується ПДВ 20%, оскільки кінцева станція призначення знаходиться на території України, а відповідно до Порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, оформлення перевезення вантажу у внутрішньодержавному сполученні здійснюється на бланках форми    ГУ-29-0, без митних відміток. При цьому, заявник посилається на приписи статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 26.10.05 та на нову редакцію Закону України “Про податок на додану вартість” від 31.03.05, зокрема статтю  6, якими визначено, що на шляху прямування транспорту територією України на послуги застосовується ставка податку 20%.  При цьому заявник наголошує на тому, що підставою для нарахування податкового кредиту є надані позивачеві податкові накладні, а отже відповідно до статей 1, 6 Закону України “Про податок на додану вартість” , пункту 2.6  “Правил розрахунків за перевезення вантажів”, пунктів 2.3, 3.1 договору №Є-020019 від 30.12.04, окремого погодження покупця на оплату податку на додану вартість законодавством або укладеним договором між сторонами  не передбачено.  Крім того, скаржник зазначає, що з митних декларацій, наданих позивачем, не вбачається що відправником до митної вартості товару були включені транспортні послуги.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс” судом отримано відзив на касаційну скаргу про залишення без змін рішення  у справі з мотивів у ньому викладених і залишення касаційної скарги без задоволення.

Вищий господарський суд України заслухавши доповідь судді     Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства,  відзначає наступне.

Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.12.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс” та Донецькою залізницею укладено договір      №Э-020019 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги. За умовами вказаного договору Донецька залізниця надає послуги з перевезення вантажів, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерсервіс” сплачує вартість транспортних послуг у тому числі залізничний тариф, плату за користування вагонами, збори за подачу чи забирання вагонів та інші послуги, пов'язані з перевезенням. Відповідно до пункту 3.2 названого договору сторони встановили право залізниці на списання сум провізної плати, додаткових зборів з особового рахунку позивача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами і контейнерами.  У квітні 2005 року Донецькою залізницею здійснено перевезення глини, яка належить ВАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат”, зі станції Часів-Яр призначенням до станції “Бердянськ-порт”, одержувач - Бердянський державний морський торговельний порт за дорученням ТОВ “Інтерсервіс” для “Б.В. Вест-Іст Кемікал трейдінг Лтд” для подальшого транспортування на експорт до Італії. Відповідно до пункту 3.1 укладеного договору оплата за перевезення здійснюється позивачем. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, Донецькою залізницею у розрахунках з позивачем було застосовано ставку податку на додану вартість у розмірі 20%, що підтверджується довідкою від 16.08.06, наданою останнім  в якій зазначено про нарахування на суму вартості перевезень 475868,00 грн. податку на додану вартість у розмірі 20%, що становить 95173,60 грн. Водночас, відповідно до пункту 2 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 №644 ТехПД Ясинувата Донецької залізниці проведено списання суми провізної плати за надані послуги з особового рахунку ТОВ “Інтерсервіс”, з врахуванням ПДВ у розмірі 20%.   При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 11.04.05 №955/8 позивач повідомив Донецьку залізницю про необхідність застосування, при нарахуванні плати за перевезення глини, Правил експортних вантажів, оскільки згідно з залізничними накладними вантаж є експортним.  Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того , що експорт товару з міста Часів-Яр Донецької області до порту міста Бердянськ неможливий без транспортування його залізничним транспортом, а відтак послуги надані відповідачем вважаються супутніми. При цьому, судами враховано і ті обставини, що факт експорту спірного товару підтверджується вантажно-митними деклараціями на постачання перевезеного залізницею товару, з яких  вбачається, що відправником до митної вартості вантажу були включені транспортні витрати. Статтею 62 Статуту Залізниць передбачено, що порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. Судами встановлено, що грошові кошти були списані відповідачем без згоди платника. Плата за надання послуг може стягуватися залізницею після її узгодження з вантажовласником. Податок на додану вартість  це непрямий податок. Відповідно до приписів підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції Закону України від 25.03.2005 “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та у деякі законодавчі акти” об'єктом оподаткування  податком на додану вартість є поставка послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Відповідно до пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Закону України N 2505-IV від 25.03.2005р. "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005рік" та у деякі інші законодавчі акти України") при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Відповідно пункту 1.14 Закону України "Про податок на додану вартість"( в редакції Закону України N 2505-IV від 25.03.2005р. "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005рік" та у деякі інші законодавчі акти України") супутніми послугами визнані послуги, вартість яких включається   відповідно   до   норм  митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.  Відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів списання коштів з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, який списується з особового рахунку платника. При цьому, як  встановлено судами, сума провізної плати, яка зазначена в залізничних квитанціях вказана без врахування ПДВ 20%,  а до  митної вартості вантажу були включені транспортні витрати. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про безпідставне нарахування залізницею  на суму провізної плати податку на додану вартість за ставкою 20%. При цьому, судова колегія зазначає, що касаційна інстанція не наділена правом встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішеннях господарських судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим залишається без змін.

Керуючись статтями  1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

      П О С Т А Н О В И В  :

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.08.06  у  справі  № 17/203  залишити  без  змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” залишити без  задоволення.

    Головуючий                                                                             Т. Добролюбова  

    Судді                                                                                         Т.Гоголь

                                                                                                 Л.Продаєвич