АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у М. Феодосії
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В.,
Мудрової В.В.,
при секретарі Петриченко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом прокурора м. Керчі в інтересах Керченської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - відділ земельних ресурсів м. Керчі, про зобов'язання оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, за апеляційною скаргою прокурора м. Керчі на рішення Керченського міського суду АР Крим від 04 жовтня 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2007 року прокурор м. Керчі в інтересах Керченської міської ради звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив зобов'язати відповідача оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею біля 0, 3800 га по вул. Маяка, 12 в м. Керчі.
Вимоги позову мотивовані тим, що відповідач використовує земельну ділянку для розміщення нерухомого майна без правовстановлюючих документів, чим порушує вимоги земельного законодавства України.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 04 жовтня 2007 року у задоволені позову прокурора м. Керч в інтересах Керченської міської ради відмовлено.
Прокурор м. Керчі подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.
В якості доводів апеляційної скарги, прокурор посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Апелянт вважає, що факт незаконного використання відповідачем земельної ділянки підтверджується протоколом № 007788 від 19.02.2007 року; документи відділом КРФ ДП „ Центр державного земельного кадастру" на зазначену земельну ділянку не видавались, державна реєстрація не проводилась, тому відповідач до теперішнього часу продовжує незаконне використання земельної ділянки без сплати податку на землю.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що 24 червня 2004 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу купив з аукціону комплекс водно-спортивної станції „Бригантина", що знаходиться за адресою: м. Керч, вул. Маяка, 12.
На виконання п.10 зазначеного договору щодо обов'язку оформити в установленому порядку право оренди земельної ділянки, на який розташований комплекс, 16.01.2005 року
Справа № 22-ц-2083- ф/2007 Головуючий в першій інстанції
суддя Кіт М. В.
суддя-доповідач Притуленко О. В.
відповідач уклав з проектно-вишикуваною фірмою „Керчьпроект" договір на виконання проекту організації території водноспортивної станції.
28.02.2006 року Керченська міська рада рішенням 39 сесії 4 скликання надала ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду під обслуговування території човнової станції „Бригантина" по вул. Маяка, 12 в м. Керч орієнтовною площею 0.3800 га.
У судовому засіданні відповідач подав суду докази, яки підтверджують підготовку ним необхідних документів для реєстрації правовстановлюючих документів на оренду земельної ділянки.
Виходячи з цього суд дійшов висновку про необґрунтованість позову прокурора.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він підтверджений матеріалами справи.
Оскаржуючи рішення суду, прокурор посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. ст. 116, 124, 125 ЗК України, відповідно до яких право власності або користування земельною ділянкою виникає на підставі рішення органів місцевого самоврядування (або органів виконавчої влади) після одержання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Вважає, що відповідач не мав перешкод в оформленні земельних відносин, але ухиляється від оформлення права на землю та сплати податку (орендної плати).
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.
За змістом ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Питання про перехід права користування земельною ділянкою визначається згідно з договором оренди, проте ані вказані норми закону, ані норми Земельного кодексу України, зазначені апелянтом, не встановлюють строку, протягом якого повинен бути укладений договір оренди земельної ділянки, на який розташований придбаний об'єкт нерухомості.
Не визначений такий строк і в пункті 10 договору купівлі відповідачем об'єкту нерухомого майна.
Виходячи з наведеного, з урахуванням ст. 627 ЦК України щодо свободи в укладенні договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, відмовив в задоволенні позову. При цьому міська рада не залишена можливості іншим способом, передбаченим законом, захистити свої порушені права.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-314 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора м. Керчі відхилити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 04 жовтня 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак
може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання
законної сили.