ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2013 року справа № 919/1133/13
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промпродсервіс"
(вул. Промислова, 7а, м. Севастополь, 99053),
до публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк"
(пр. Перемоги, буд. 107 "а", м. Київ, 03115)
про визнання недійсним договору застави товарів в обороті
Суддя Плієва Н.Г.
за участю:
представника позивача - Михашулої Є.І., голова ліквідаційної комісії, протокол № 1 від 01.07.2013
представника відповідача - Маселка Р.А., довіреність б/н від 29.11.2013
Суть спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Промпродсервіс" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" про визнання недійсним договору застави товарів в обороті № 126245-ДЗ1 від 03.01.2011.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.10.2013 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 17.10.2013.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Ухвалою суду від 27.11.2013 було продовжено строк розгляду справи на 15 днів - до 17.12.2013 та відкладено розгляд справи на 06.12.2013.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі з викладених у позові підстав, на задоволенні позову наполягала.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, в ході розгляду справи надав письмовий відзив на позов, вважає, що спірний договір застави містить всі необхідні істотні умови та підстави для визнання його недійсним відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
06.01.2011 між ТОВ "Промпродсервис" (заставодавець) та публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (заставодержатель) було укладено Договір застави товарів в обороті № 126245-ДЗ1 (а.с. 13-18) за умовами якого для забезпечення повного виконання основних зобов'язань та вимог заставодержателя, заставодавець передав у заставу предмет застави, визначений п. 2.2 Договору застави - товари в обороті.
За умовами договору предметом застави є товари в обороті - рибна продукція - які належать заставодавцю на праві власності та розташовані за адресою: 99040, м. Севастополь, вул. Промислова, 7 загальною собівартістю 4 513 185,16 грн, загальною заставною вартістю 2 256 592,58 грн.
Сторони дійшли згоди, якщо товар в обороті з описаними у п. 2.2 Договору ознаками є лише частиною наявного у затаводавця товару, то Предметом застави є та частина товарів в обороті, яка є більш ліквідною, якщо інше не буде визначено Заставодержателем (п. 2.3. Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору застави право застави на предмет застави виникає з моменту укладення договору та у повному обсязі діє до моменту припинення його дії. При цьому втрата застрахованого предмета застави не тягне за собою припинення застави. Заставою забезпечується виконання усіх основних зобов'язань та вимог заставодержателя, а також вимог, які відповідно до законодавства можуть бути задоволені за рахунок предмета застави (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 4.2.1 Договору застави, у випадку порушення істотних умов Кредитних договорів чи договору, виникнення ризику пошкодження, знищення, погіршення стану, зникнення тощо предмета застави заставодержатель вправі обмежити або заборонити розпорядження та/чи володіння та/чи користування заставодавцем усіма чи частиною володіння та користування предметом застави з врахуванням обмежень та /чи заборон, що встановлені у відповідному повідомленні заставодержателя з моменту отримання такого повідомлення.
Заставодавець обв'язався, зокрема, безперешкодно та невідкладно у встановлені заставодержателем обсязі, формі та строк надавати заставодержателю визначені ним достовірні інформацію і/чи документи щодо предмета застави, а також фізичний доступ до предмета застави, його місця знаходження, оригіналів документів на нього (п. 5.3.7); застрахувати на користь заставодержателя предмет застави на умовах та у строк, визначених заставодержателем, якщо це є умовою видачі кредитну або на вимогу заставодержателя у випадку порушення умов кредитних договорів чи /та Договору чи наявності ризику пошкодження та/чи загибелі предмета застави (п. 5.3.8).
Договір набирає сили з моменту його укладення і діє протягом усього часу дії ліміту строку кредитування та до моменту який наступить пізніше: припинення дії рамкової угоди, належного виконання основних зобов'язань, задоволення вимог заставодержателя (п. 8.1).
Відповідно до п. 8.3.3 Договору істотними умовами договору є лише ті умови, які прямо визначені законодавством. Усі інші умови Договору не є істотними і сторони підтверджують, що визнання їх недійсними не означає недосягнення згоди з усіх істотних умов Договору і не може бути підставою для визнання усього договору недійсним (неукладеним).
Позивач зазначає, що договір застави товарів в обороті підлягає визнанню недійним, оскільки він не містить умови про індивідуалізацію предмету застави та визначити, які саме товари в обороті є предметом застави не можливо. Крім того, на думку позивача, у спірному договорі не зазначено про знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування у певному цеху, складі чи іншому приміщенні, що також не дає змогу ідентифікувати предмет застави. Зазначена обставина стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з положеннями пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013, № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Статтею 3 Закону України "Про заставу" визначено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. При цьому застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.
Зміст договору застави повинен відповідати приписам статті 12 Закону України "Про заставу", якими визначено, що у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). Аналогічні положення наведено в ст. 584 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про заставу» договір застави товарів у обороті або в переробці повинен індивідуалізувати предмет застави шляхом зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця чи їх розташування в певному цеху, складі, іншому приміщенні або іншим способом, достатнім для ідентифікації сукупності рухомих речей як предмета застави.
За умовами спірного договору предметом застави є товари в обороті - рибна продукція - які належать заставодавцю на праві власності та розташовані за адресою: 99040, м. Севастополь, вул. Промислова, 7 загальною собівартістю 4 513 185,16 грн, загальною заставною вартістю 2 256 592,58 гр, а саме:
- Амур белый с/м, 47 918 кг;
- Бычок, 9 941 кг;
- Горбуша с/м, 960 кг;
- Кальмар с/м, 23 982 кг;
- Кета с/м, 2 769,60 кг;
- Кефаль, 431,2 кг;
- Кижуч с/м, 2 408,59 кг;
- Корюша, 48 кг;
- Крабовые палочки, 240 кг;
- Креветки, 499,2 кг;
- Лещ с/м, 15614 кг;
- Лосось с/м, 17 438 кг;
- Макулата,67,2 кг;
- Рыба Масяная (эскалар) филе с/м 15 226 кг;
- Минтай, 96 кг;
- Мойва с/м, 6 984 кг;
- Мясо Мидии с/м 8 760 кг;
- Плотва, 8318 кг,
- Путассу с/м, 8083 кг;
- Сайра, 256,8 кг;
- Салака с/м, 624 кг;
- Сельдь с/м, 21 547 кг;
- Сельдь филе 24 898 кг;
- Семга с/м 40,99 кг;
- Скумбрия с/м ,13 474 кг;
- Ставрида с/м 96 кг;
- Толстолобик с/м 6 511 кг;
- Тюлька с/м, 10 483 кг;
- Форель с/м314,88 кг;
- Хек с/м, 240 кг.
Положення Договору містять інформацію щодо собівартості та заставної вартості кожного найменування рибної продукції (пункт 2.2. Договору).
У пункті 5 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 24.12.1999 № 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу" зазначено, що опис заставленого майна повинен містити індивідуальні ознаки останнього, які дозволяють встановити, яке саме майно є предметом застави, і відрізнити його від однорідних предметів. Ця вимога не стосується застави товарів в обороті або у переробці, оскільки вони визначаються родовими ознаками, однак у договорі має бути зазначено види товарів, якими можна замінити предмет застави.
Згідно з пунктом 2.4. Договору у випадку реалізації Предмета застави, Предметом застави стають рівноцінні товари з аналогічними родовими ознаками, які набуті заставодавцем до чи після реалізації Предмета Застави. Застава виникає автоматично з моменту реалізації предмета застави чи виникнення права власності на товар, набутий після реалізації Предмета застави.
Якщо наявні чи набуті товари відрізняються від тих, які були первісним предметом застави, то Предметом застави стають ті товари, ліквідність яких є найвищою. При цьому, якщо після того, як такі товари стануть Предметом застави, Застоаводавець набуде у власність товари, аналогічні первинному Предмету застави і вони будуть більш ліквідними стосовно існуючого предмета застави, то Предметом застави автоматично стають товари, аналогічні первісному Предмету застави незалежно від того чи було реалізовано існуючий Предмет застави.
У разі пошкодження, знищення, втрати, псування, зменшення вартості реалізації, втрати ліквідності чи іншого погіршення стану предмета застави, предметом застави автоматично стають наявні, а також ті, які заставодавець набуде в майбутньому товари в обороті, які за своїми якісними характеристиками та загальною собівартістю відповідають первинному предмету застави станом на момент укладення Договору (п. 2.5 Договору).
Отже, умовами договору передбачено види товарів, якими може бути замінено предмет застави, що узгоджується з вимогами діючого законодавства.
Доводи позивача щодо відсутності у договорі зазначення знаходження товарів у володінні заставодавця спростовуються положеннями пункту 2.2. Договору, у якому, як вже зазначено, вказано на належність товарів на праві власності заставодавцю.
Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Крім того, згідно з положеннями розділу 8.4. Договору - Гарантії та запевнення - заставодавець стверджує, що предмет застави належить заставодавцю.
Таким чином, суд дійшов висновку, що Договір застави містить достатньою інформацію для індивідуалізації предмета застави, визначення виду товару (рибна продукція), конкретної назви товару, його маси, собівартості, належності товару застоводавцю та розташування його за певною адресою - м. Севастополь, вул. Промислова, 7.
До того, ж у пункті 2.6. Договору сторони домовились, що зміна місця знаходження Предмета застави, в тому числі і тих товарів в обороті, які стають Предметом застави взамін реалізованого, не впливає на дійсність та зміст застави, встановленої Договором.
Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.05.2013, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.07.2013 у справі № 919/195/13-г відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Промпродсервіс» до ПАТ «ПроКредит Банк» про визнання недійсними рамкової угоди № FW2201.203 від 05.01.2011 та договору застави товарів в обороті № 126245-ДЗ1 від 06.01.2011 та встановлено, що Договорі застави містить усі істотні умови, передбачені законодавством.
Відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного, керуючись статями 43, 49 , 82, 84, 85 суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 11.12.2013
Суддя підпис Н.Г. Плієва