ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

11 грудня 2013 року м. Київ В/800/4722/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів Зайця В.С (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Гончар Л.Я., Горбатюка С.А., перевіривши заяву приватного акціонерного товариства «Футбольний клуб «Таврія» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2013 року у справі за позовом заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради до Фонду державного майна України Автономної Республіки Крим, відкритого акціонерного товариства «Побутова хімія», треті особи ОСОБА_5, акціонерне товариство закритого типу «Футбольний клуб «Таврія» про визнання нечинним наказу, -

В С Т А Н О В И В :

29 травня 2006 року заступник прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради пред'явив позов до Фонду державного майна України Автономної Республіки Крим та відкритого акціонерного товариства «Побутова хімія» про визнання нечинним наказу Фонду державного майна України Автономної Республіки Крим від 24 червня 1996 року в частині передання до статутного фонду акціонерного товариства «Побутова хімія» гуртожитку.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2013 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Фонду майна Автономної Республіки Крим № 841 від 24 червня 1996 року «Про створення відкритого акціонерного товариства «Побутова хімія» в частині передачі до статутного фонду ВАТ «Побутова хімія» будівлі гуртожитку.

Не погоджуючись з ухвалою суду касаційної інстанції від 08 жовтня 2013 року приватне акціонерне товариство «Футбольний клуб «Таврія» звернулося до Вищого адміністративного суду України із заявою про допуск до перегляду Верховним Судом України даної ухвали Вищого адміністративного суду України.

У заяві заявник просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2013 року з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись при цьому на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, зокрема статтей 3, 5 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статтей 1, 2, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів», пункту 39 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 1995 року, що, на його думку, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В заяві зазначає, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2013 року у справі № К-38168/10 прийнята з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права, ніж у іншій справах Вищого адміністративного суду України К/9991/70372/11, К-24095/08, К/9991/73166/11, Вищого господарського суду України № 11-05/3074, № 10-11/148-09-4417.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 4 постанови від 13 грудня 2010 року № 2 «Про судову практику застосування статей 235- 240 Кодексу адміністративного судочинства України» роз'яснив судам, що заява про перегляд рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема, різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі, різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню, різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню, різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим приймаючи постанову від 10 лютого 2010 року зазначив, що Фонд державного майна України Автономної Республіки Крим при винесенні наказу від 24 червня 1996 року в частині передачі до статутного фонду акціонерного товариства «Побутова хімія» гуртожитку застосував норми діючого на той час (1996 р.) законодавства про приватизацію, як такі, що не забороняють передачу спірного гуртожитку до статутного капіталу ВАТ «Побутова хімія». При цьому суд першої інстанції прийшов до висновку, що Фонд державного майна України Автономної Республіки Крим повинен був застосувати норму, яка би дозволила приватизацію спірного гуртожитку шляхом передачі гуртожитку до статутного фонду створеного ним ВАТ «Побутова хімія» та встановила порядок приватизації гуртожитків, але такої норми на момент видання спірного наказу № 841 від 24 червня 1996 року не існувало.

Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі № К-38168/10 від 08 жовтня 2013 року погодився із такою правовою позицією суду першої інстанції та залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Разом з цим, приймаючи постанову від 14 березня 2013 року у справі № К/9991/70372/11 за позовом прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до відкритого акціонерного товариства «Чернігівський ремонтно-механічний завод «Жовтневий молот», Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області про визнання частково недійсним наказу Вищий адміністративний суд України зазначив, що на момент проведення приватизації державного підприємства «Чернігівський ремонтно-механічний завод «Жовтневий молот» гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, що підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало, а відтак суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Аналогічного висновку Вищий адміністративний суд України дійшов приймаючи ухвалу від 09 лютого 2011 року у справі № К-24095/08 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Регіонального відділення Фонду Державного майна України у Закарпатській області, треті особи : Відкрите акціонерне товариство «Машинобудівний завод Тиса», Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія «Закарпаттяобленерго», Дочірнє підприємство «Житлово-побутова фірма «ТИС», виконавчий комітет Ужгородської міської ради, Закарпатська філія спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст», про визнання неправомірними дій відповідача щодо включення вартості гуртожитку до Статутного фонду ВАТ «Машинобудівний завод «Тиса», зазначивши, що судом апеляційної інстанції надано належну правову оцінку тій обставині, що на час прийняття наказу № 3/847 від 26 червня 1996 року «Про створення відкритого акціонерного товариства «Машинобудівний завод «Тиса»» регіональне відділення Фонду Державного майна України в Закарпатській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 18 червня 2013 року у справі № К/9991/73166/11 за позовом Управління комунального майна та приватизації Сумської міської ради в м. Суми до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, третя особа: Відкрите акціонерне товариство «Сумське автотранспортне підприємство 15927» м. Суми, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, суд касаційної інстанції зазначив, що на момент проведення приватизації Відкритим акціонерним товариством «Сумське автотранспортне підприємство 15927» гуртожитки не відносилися до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних Рад, і могли бути включені до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації, оскільки законодавчої заборони не існувало.

Щодо можливості включення гуртожитків до вартості майна підприємств, які підлягали приватизації з тих підстав, що на момент проведення приватизації державних підприємств вони не відносились до об'єктів державного житлового фонду, який підлягав приватизації громадянами України чи підлягав передачі у комунальну власність відповідних рад, визначено і в постановах Вищого господарського суду України від 09 грудня 2010 року у справі № 11-05/3074 та від 27 квітня 2011 року у справі № 10-11/148-09-4417.

Таким чином зі змісту доданих до заяви судових рішень вбачається неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції прийняв різні за змістом судові рішення.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2013 року.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом заступника прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради до Фонду державного майна України Автономної Республіки Крим, відкритого акціонерного товариства «Побутова хімія», треті особи ОСОБА_5, акціонерне товариство закритого типу «Футбольний клуб «Таврія» про визнання нечинним наказом, для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 08 жовтня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: