Справа №442/2088/13-ц
Провадження №2/442/886/2013
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 грудня 2013 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої-судді - ОСОБА_1,
при секретарі - Антоненко В.О.,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні проїздом (землею загального користування) та в користуванні криницею, -
в с т а н о в и в :
Позивач звернулася з позовом до суду, в якому просить, уточнивши позовні вимоги, зобов'язати ОСОБА_5, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, не чинити їй перешкоди у користуванні проїздом шириною 3 м, позначеному на плані меж земельної ділянки державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №353009, літ. Д-А, який веде до її земельної ділянки на вул.І.Франка в с.Рибник Дрогобицького району; зобов’язати відповідача ОСОБА_5 знести самовільно встановлений паркан на проїжджій частині дороги загального користування, позначеної на плані меж земельної ділянки державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №353009, літ. Д-А; зобов’язати відповідача ОСОБА_5 знести самовільно встановлений паркан на проїжджій частині дороги загального користування, позначеної на плані меж земельної ділянки державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №353009, літ. Б-В.
Позов мотивує тим, що вона близько 30 років проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із чоловіком та дітьми. Даний будинок належить їй на праві власності згідно договору дарування від 25 серпня 2008 року, і розташований на земельній ділянці, яка також належить їй згідно державного акту на право приватної власності на землю. Між земельними ділянками її та відповідача знаходиться дорога загального користування, якою вони всі користувались, відколи там проживають. Близько трьох років назад відповідач встановив дерев’яний паркан на проїзді до її земельних ділянок та до проходу до земельної ділянки. На державному акті на право власності на землю (серія ЯБ №353009), виданому відповідачу зазначено, що землі літ. Д-А є землями загального користування, проїздом шириною 3,01 м (згідно даного акту). Однак, відповідач перегородив вказаний проїзд, не даючи доступу до її земельної ділянки, яка межує зі сторони А-Б (як землі ОСОБА_2). На державному акті на право власності на землю (серія ЯК №901887), виданому їй, ОСОБА_4, зазначено, що землі літ. Г-А (що межує із землями ОСОБА_5) є землями загального кориcтyвання, проїздом.
Крім того, відповідач пригородив частину земельної ділянки, яка належала їй, та на якій знаходиться криниця, позбавивши її права користування такою. Криниця весь час була у її з відповідачем спільному користуванні.
Вважає, що ОСОБА_5 близько трьох років чинить їй та її сім’ї перешкоди у користуванні дорогою загального користування, встановивши на ній дерев’яний паркан, та загородив доступ до криниці, якою вона користується. Вказані дії відповідача вважає такими, що грубо порушують її законні права та інтереси, а також суперечать нормам земельного законодавства України.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Пояснила, що вони завжди користувались спірним проїздом, щоб заїхати на свою земельну ділянку, оскільки з іншої сторони є лише прохід. ОСОБА_6 того, як відповідач встановив дерев’яний паркан, з’явились незручності в проході до криниці. Однак, на даний час перешкоди у користуванні криницею відповідачем не чиняться. Земельну ділянку вона приватизувала пізніше, ніж відповідач, відповідно і технічна документація виготовлялась для приватизації такої значно пізніше, ніж у відповідача.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та пояснила, що позивач ОСОБА_4 є її дочкою, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як зазначено в технічній документації та в державних актах, відповідно, - її син та чоловік. З часу встановлення відповідачем дерев’яної огорожі вони не мають змоги користуватися проїздом, який проходить між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Вони завжди ним користувалися з метою заїзду на свою земельну ділянку, яка призначена для городництва. Вона зверталася до відповідача з проханням прибрати вказану огорожу, однак, останній відмовився, пояснивши, що він встановив паркан виключно по визначених межах своєї земельної ділянки згідно державного акту. З таким погодитися вони не можуть, оскільки на плані меж земельної ділянки (відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4М.) зазначено проїзд по межі літ. Г-А – зі сторони земельної ділянки ОСОБА_5, а тому, на її думку, позивач вправі користуватися проїздом, який проходить повздовж вказаної межі (між земельними ділянками сторін). Доповнила, що на даний час перешкоди в користуванні криницею відповідачем не чиняться.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 позовні вимоги не визнав та заперечив щодо їх задоволення. Пояснив, що позивачці жодних перешкод у користуванні проїздом та криницею не чинить, оскільки, в першу чергу, згідно відповідної документації проїзду між його та ОСОБА_4 земельними ділянками немає. Існує лише проїзд до його земельної ділянки, що чітко зазначено в державному акті. Приватизацією землі, яка перебувала у його користуванні, він зайнявся ще у 2003 році. Він довший час не встановлював огорожу і позивач мала змогу користуватися наявним шляхом, що пролягає через його земельну ділянку, оскільки він також проїжджав по ньому до власного будинку. Щодо криниці, то він взагалі нікому не чинить перешкод в користуванні нею і ніколи не чинив, а тому вважає, що такі вимоги позивачки є безпідставними.
Представник відповідача – ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог. Доповнив, що технічну документацію по підготовці і видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 складала ліцензована організація, і така відповідає встановленим вимогам. Зокрема, в жодних документах, окрім державного акту на земельну ділянку позивачки, не зазначено дороги загального користування – проїзду між земельними ділянками сторін. З невідомих їм причин виникли розбіжності в державних актах двох суміжних земельних ділянок. Однак, на його думку, дані технічної документації та план меж земельної ділянки відповідача є більш достовірніші, оскільки такий виготовлений значно швидше, ніж у позивачки.
Вислухавши учасників судового розгляду, свідків, беручи до уваги вищенаведене та оглянувши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
З державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №353009 вбачається, що ОСОБА_5 є власником земельної ділянки загальною площею 0,9863 га (діл. №1 – 0,6175 га, діл. №2 – 0,0873 га, діл. №3 – 0,2815 га), розташованої в с.Рибник Дрогобицького району Львівської області. Ділянка №2 межує, зокрема, із землями ОСОБА_8 Відповідно до плану меж зазначеної земельної ділянки: А-Б - землі ОСОБА_8; Б-В – землі загального користування, проїзд; В-Г – землі ОСОБА_9; Г-Д – землі ОСОБА_8; Д-А – землі загального користування, проїзд. Таким чином, із вказаного плану видно, що земельна ділянка ОСОБА_5 на відрізку Г-Д-А межує як із землями ОСОБА_8 (Г-Д), так і з землями загального користування (Д-А) і саме в цій частині межі існує проїзд до його земельної ділянки (Д-А). Разом з тим, як зазначалось вище, відрізок ділянки А-Б межує безпосередньо також із землями ОСОБА_8, а не із землями загального користування (проїздом), з чого слід зробити висновок, що дані земельні ділянки розділені однією межею і проїзд між ними відсутній. Що ж стосується відрізку Б-В, то такий, як зазначено вище, межує із землями загального користування - проїздом, який пролягає повздовж земель ОСОБА_5 Відповідно, судом не встановлено перешкод зі сторони відповідача у користуванні цим проїздом через влаштування останнім паркану по вказаній межі, зокрема, позивачем та її представником у судовому засіданні нічим не обґрунтовувалась дана вимога на її підтвердження і не давались пояснення з даного приводу.
Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК №901887, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,2116 га, розташованої в с.Рибник Дрогобицького району Львівської області, яка межує із землями ОСОБА_7 та землями загального користування. Згідно плану меж земельної ділянки: А-Б – землі загального користування, дорога; Б-В – землі ОСОБА_7, В-Г – землі загального користування, прохід; Г-А – землі загального користування, проїзд.
Позивач та її представник в судовому засіданні зазначили, що зі сторони межі їхньої земельної ділянки, позначеної на плані Г-А, знаходиться земельна ділянка відповідача ОСОБА_5, де власне між вказаними земельними ділянками розташований проїзд, у користуванні яким їм чиняться перешкоди.
Однак, як встановлено матеріалами справи, зокрема, згідно акту розгляду земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в с.Рибник від 19.06.2009 року, складеного комісією в складі сільського голови с.Рибник М.ОСОБА_10, землевпорядника сульської ради ОСОБА_11, заступника начальника управління Держкомзему у Дрогобицькому районі ОСОБА_12, проведено обстеження земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_5 При розгляді встановлено, що ОСОБА_5 має державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №353009 від 27.12.2005 року. Порушень з боку ОСОБА_5 не виявлено; останній використовує земельну ділянку згідно державного акту. ОСОБА_4 використовує земельну ділянку для ОЖБ площею 0,21 га, державний акт на стадії виготовлення. ОСОБА_5 не перешкоджає у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_4, оскільки така має заїзд з вул.І.Франка. Згоди між сторонами не було досягнуто, тому рекомендовано звернутися з позовом до суду.
Відповідно до акту виходу спеціаліста-землевпорядника Рибницької сільської ради по заяві ОСОБА_7 та ОСОБА_4 від 30.11.2011 року, спеціалістом-землевпорядником здійснено вихід на місце (с.Рибник, вул.І.Франка) щодо розгляду претензій до ОСОБА_5 відносно заїзду до земельних ділянок та користування криницею. Спеціалістом-землевпорядником встановлено, що криниця знаходиться у спільному користуванні сусідів, а доступ до земельних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_4 є вільними і може використовуватися без обмежень.
У судовому засіданні ОСОБА_6, як спеціаліст управління Держземагенства у Дрогобицькому районі, пояснила, що технічна документація щодо підготовки і видачі державних актів на право власності на земельні ділянки сторін виготовлена ліцензованими організаціями, однак, їй невідомо з якої причини в таких документах містяться розбіжності. Доповнила, що виготовленню державного акту, зокрема, плану меж земельної ділянки в такому, передує акт узгодження меж земельної ділянки, який складається відповідно до абрису обміру та кадастрового плану, і в першу чергу беруться до уваги дані із земельно-кадастрової книги населеного пункту.
Так, відповідно до технічної документації щодо підготовки і видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_5 в с.Рибник, вул.І.Франка, 41, Дрогобицького району Львівської області, в акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки (яка межує із землями ОСОБА_8) від 12.05.2003 року зазначено, що встановлені в натурі межі явні і відповідають фактичному стану, зауважень з боку сусідніх землекористувачів не було, що стверджується їхніми підписами, зокрема ОСОБА_8, та підписами сільського голови ОСОБА_10 та землевпорядника ОСОБА_11. Згідно позначень в абрисі обміру вказаної земельної ділянки та кадастрового плану, від А до Б - землі ОСОБА_8, від Д до А - землі загального користування, проїзд (розташований перпендикулярно до межі земельної ділянки ОСОБА_5 згідно абрису); площа - 0,0873 га.
Щодо огорожі (твердої межі), то відповідач вправі встановити її відповідно до даних земельно-кадастрової документації (плану меж земельної ділянки згідно державного акту на право власності на земельну ділянку), яка в даному випадку не містить даних щодо наявності проїзду (дороги загального користування) ні через земельну ділянку ОСОБА_5, ні повздовж її краю, що межує із земельною ділянкою ОСОБА_4
Разом з тим, як вбачається з довідки про землекористування за №64 від 03.07.2003 року, яка міститься в технічній документації, згідно земельно-кадастрової книги Рибницької сільської ради Дрогобицького району ОСОБА_5 користується земельними ділянками площею 1,2246 га, в тому числі: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель - площею 0,2383 га, для ведення особистого підсобного господарства - площею 0,9863 га, що також підтверджує відсутність проїзду на земельній ділянці ОСОБА_5
Як вбачається з технічної документації щодо підготовки і видачі державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 в с.Рибник, вул.І.Франка, 39а, Дрогобицького району Львівської області, в акті встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 03.07.2008 року зазначено, що від В до Г - землі загального користування (прохід); від Г до Д - землі загального користування (проїзд); від А до Б - землі загального користування (дорога); від Б до В - землі ОСОБА_7 Відтак, зазначений акт серед суміжних землекористувачів підписувався лише ОСОБА_7, самою ОСОБА_4, а також сільським головою ОСОБА_10 та землевпорядником ОСОБА_11; відповідно з ОСОБА_5 такі межі не узгоджувалися.
Як вбачається з довідки про землекористування за №601 від 10.09.2008 року (яка міститься у вищезазначеній технічній документації), ОСОБА_4 згідно рішення Рибницької сільської ради від 14.08.2008 року передано у власність земельну ділянку площею 0,2116 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будинку та господарських будівель; дані згідно земельно-кадастрової книги Рибницької сільської ради відсутні.
Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що твердження позивачки та її представника про те, що у зв'язку з перегородженням відповідачем проїзду вони не мають доступу до їхньої земельної ділянки, так як з іншої сторони є лише прохід, є суперечливими, оскільки зі сторони вулиці І.Франка земельна ділянка ОСОБА_4 межує із землями загального користування - дорогою і цільове призначення всієї площі такої є єдиним (для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд).
Крім цього, відсутність земель загального користування (проїзду) між земельними ділянками ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а також суміжність земельної ділянки ОСОБА_4 з дорогою, доводиться викопіюванням з генерального плану села Рибник Дрогобицького району Львівської області, затвердженим сільським головою ОСОБА_13.
Крім цього, свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що раніше, ще до ОСОБА_5, його сім'я користувалася земельною ділянкою останнього. Йому відомо, що його батько надавав позивачу та її представнику у тимчасове користування частину вказаної землі з метою проїзду.
Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснили, що спірною криницею користуються деякі сусіди відповідача, в тому числі і позивач, якій жодних перешкод у користуванні нею криницею зі сторони відповідача не чиняться, що зрештою підтвердила на даний час і сама позивачка та її представник. Що стосується дороги (проїзду), то зазначили, що такої між спірними земельними ділянками раніше взагалі не було. Наявний шлях з'явився після того, як ОСОБА_5 його там проклав, будуючи свій будинок.
Отже, беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_4 не підтверджуються належними та беззаперечними доказами, а тому не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 174, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, –
в и р і ш и в :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя ____________