ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
27 грудня 2006 р. | № 7/150 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.,
Харченка В.М.,
Гончарука П.А.,
розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства “Еталон” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2005 р. у справі № 7/150 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Паритет” до приватного підприємства “Еталон” про зміну умов договору та стягнення суми, -
Встановив:
Відповідно до ст. 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
За заявою сторони господарський суд може відновити пропущений строк в разі наявності поважних причин його пропуску (ст. 53 Господарського процесуального кодексу України).
Касаційна скарга на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2005 р. відправлена до Вищого господарського суду України 16.11.2006 р., тобто з пропуском встановленого строку для подання касаційної скарги, з клопотанням по відновлення такого строку.
В клопотанні скаржник посилається на те, що таке пропущення сталося внаслідок відсутності у відповідача юриста та неотримання з апеляційного господарського суду процесуальних документів.
З викладених у клопотанні мотивів пропуску строку, касаційна інстанція не вбачає обставин, які б свідчили про наявність поважних причин, що унеможливили своєчасне вчинення відповідних процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, на поштову адресу відповідача копія оскаржуваної постанови, як до того часу й інші процесуальні документи у справі, відправлена судом апеляційної інстанції у встановлений нормами процесуального права строк, про що на зворотньому боці вказаної постанови міститься відповідна відмітка суду.
З огляду на викладене, підстав для відновлення процесуального строку відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України не вбачається.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Згідно п. “г” ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (зі змінами та доповненнями від 25.03.2005 р.), яка стосується розміру ставок державного мита, із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, які подаються до господарських судів, сплачується 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
З позовних заяв, що одночасно мають майновий і немайновий характер, державне мито, згідно з п. 36 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15, підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю “Паритет” звернулось до суду з позовом про зміну умов договору та стягнення 484068 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2005 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2005 р., позов задоволено частково. Внесено зміни до договору, стягнуто збитки в розмірі 138361,21 грн. та судові витрати.
Звертаючись до касаційної інстанції, відповідач просить скасувати постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.
Додане до касаційної скарги платіжне доручення від 16.11.2006 р. № 137 на суму 691,81 грн. не відповідає вказаним вимогам, тому не може вважатися належним доказом сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, оскільки сплаті підлягали суми: 2420,34 грн. –за позов майнового характеру, 42,50 грн. –за позов немайнового характеру.
Згідно ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
В якості відповідних доказів до касаційної скарги додані ксерокопії фіскальних чеків № 2677 від 16.11.2006 р. та № 2042 від 08.11.2006 р.
Проте, вказані ксерокопії фіскальних чеків не можуть вважатися належними доказами направлення копії касаційної скарги іншій стороні у справі, оскільки додатки до касаційної скарги, як то: платіжні документи, квитанції установ зв’язку, подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Належним чином засвідченою вважається копія документу, яку, зокрема, засвідчила установа, відповідальна за його видання, в даному випадку установа поштового зв’язку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
УХВАЛИВ:
Відхилити клопотання приватного підприємства “Еталон” про відновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2005 р. у справі № 7/150 повернути приватному підприємству “Еталон”.
Судді Перепічай В.С.
Харченко В.М.
Гончарук П.А.