ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 р. | № 24/257 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. –головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ахтиар-С", м. Севастополь, на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року у справі № 24/257 Господарського суду м. Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ахтиар-С", м. Севастополь, до: 1) Відкритого акціонерного товариства "Універсам "Ахтиар", м. Севастополь, 2) Відкритого акціонерного товариства "Укргазбанк" про визнання договору неукладеним,
за участю представників сторін:
позивача:–Качур О.О. (дов. від 11.04.2006р.);
відповідача –1:–Демченко І.В. (дов. від 25.08.2006р. № 670);
- Кравець І.І. (дов. від 25.08.2006р. № 682);
відповідача –2:–Гаврищук Н.Є. (дов. від 22.07.2005р. № 454),
в с т а н о в и в:
У квітні 2006 року позивач –ТОВ "Ахтиар-С" пред'явив у господарському суді позов до відповідача-1 – ВАТ "Ахтиар" та до відповідача-2 - ВАТ "Укргазбанк" про визнання договору неукладеним.
Вказував, що 15.06.2004р. між ним та відповідачем-1 укладено договір оренди об'єкта нерухомого майна (магазину) терміном на 10 місяців з щомісячною орендною платою 25 000грн.
Посилаючись на те, що відповідачем-1 (орендодавцем) запропоновано збільшити орендну плату до 30 000грн. на місяць, позивач просив суд визнати договір неукладеним та забезпечити позов шляхом: заборони відповідачу-1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на перешкоджання позивачу в користуванні орендним приміщенням; заборони відповідачу-1 відчужувати об'єкт оренди; заборони відповідачу-2 передавати третім особам свої зобов'язання за кредитним договором № 2065-04 від 14.09.2004р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20 квітня 2006 року (суддя Смілянець В.В.) клопотання про забезпечення позову задоволено. Заборонено відповідачу-1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на перешкоджання позивачу в користуванні орендованим приміщенням –будівлею магазину, загальною площею 4 367,30кв.м., яка розташована по проспекту Жовтневої революції, 50 в м. Севастополі. Заборонено відповідачу-1 відчужувати нерухоме майно –будівлю магазину, загальною площею 4 367,30кв.м., яка розташована по проспекту Жовтневої революції, 50 в м. Севастополі. Заборонено відповідачу-2 передавати третім особам свої зобов'язання за кредитним договором № 2065-04 від 14.09.2004р.
Ухвала мотивована тим, що доводи позивача, викладені в клопотанні про забезпечення позову, є достатніми для його задоволення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року (колегія суддів у складі: Андрієнка В.В. –головуючий, Малетича М.М., Студениця В.І.) ухвалу суду скасовано.
У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження по справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до п. 3 роз’яснень Вищого арбітражного господарського суду від 23.08.1994р. № 02-5/611 умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Як правило, накладенням арешту на майно забезпечуються позови про визнання права власності.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції правильно послався на п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, згідно якої позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов.
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції в матеріалах справи відсутній договір оренди від 15.06.2004р. на який посилається позивач та просить визнати його неукладеним.
З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про безпідставність висновку суду першої інстанції про забезпечення позову на стадії порушення провадження у справі, за умови відсутності договору оренди від 15.06.2004р. на який позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, та з урахуванням характеру правовідносин, що виникли між сторонами.
Посилання скаржника на необхідність забезпечення позову судом не приймаються до уваги, оскільки позивачем не доведено яким чином не вжиття заходів по забезпеченню позову унеможливить виконання рішення суду у цій справі.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне звернути увагу на те, що вимога про визнання угоди неукладеною не може бути предметом позову у справі, оскільки ст. 6 ЦК України не встановлено відповідного способу захисту цивільного права. По суті така вимога спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише у разі вирішення спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ахтиар-С" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року у справі № 24/257 залишити без змін.
Головуючий Л.П. Невдашенко
Судді М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська