ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

12 грудня 2006 р.

№ 4/299-23/47

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. –головуючого,

Костенко Т.Ф., Коробенко Г.П.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2006

у справі

господарського суду Львівської області

за позовом

Державного комунального підприємства “Міжлікарняна аптека № 252”

до	Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи

про	спонукання до виконання умов договору про взаємне співробітництво та відшкодування збитків в розмірі 87997, 43 грн., штрафних санкцій в розмірі 13858, 00 грн.

та за зустрічним позовом

Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи

до	Державного комунального підприємства “Міжлікарняна аптека № 252”

про	визнання недійсним договору про взаємне співробітництво

ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до пп. “г” п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України  “Про державне мито” із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, які подаються до господарських судів, сплачується 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Підпунктом “в” п. 2 ст.3 Декрету встановлено, що із позовних заяв у спорах, що виникають під час укладення, зміни або розірвання господарських договорів розмір мита становить 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пп. “в” і пп. “г” п. 2 ст. 3 Декрету при зверненні до касаційної інстанції сума державного мита, що підлягає сплаті в цьому випадку становить 509, 50  грн.

Додане до касаційної скарги платіжне доручення № 1506 від 07.11.2006 не відповідає вказаним вимогам, оскільки вона свідчить про сплату скаржником державного мита в сумі 331, 88 грн. Таким чином, зазначене платіжне доручення не є доказом сплати держмита у встановленому порядку і розмірі.

Після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4 і 6 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі має право повторно подати касаційну скаргу в загальному порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 47, 86, 111, п. 4 ч. 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих імені Юрія Липи на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 у справі № 4/299-23/47 повернути скаржнику.

Головуючий                                                                  В.С. Божок

Судді                                                                            Т.Ф. Костенко

                                                                                                  Г.П. Коробенко