ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2006 року Донецька міська молодіжна громадська організація “Центр соціальної реабілітації “Школа-Життя” звернулася з позовом до комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька про стягнення з відповідача 1080,20 грн. матеріального збитку, який складається з витрат на виготовлення технічного паспорту, на експертну оцінку приміщення в сумі 200,00 грн. та недоотриманих коштів державного фінансування в сумі 823,40 грн., а також 10000,00 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.05.2006 у справі № 14/70 в позові відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2006, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення скасовано частково. Стягнено з Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька на користь Донецької міської молодіжної громадської організації “Центр соціальної реабілітації “Школа-Життя” 56,80 грн. матеріального збитку та 500,00 грн. моральної шкоди.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 18.07.2006, а рішення суду першої інстанції від 12.05.2006 залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 33, 43 ГПК України, ст.ст. 22, 23, 837, 852, 1167 ЦК України.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено апеляційним судом, листом від 08.06.2004 № 01/489 Фонд державного майна України в м. Донецьку просив оформити та видати позивачу технічний паспорт на приміщення, що знаходиться у м. Донецьку по вул. Артема, 285, площею 37,2 м2 для укладення позивачем договору оренди цього приміщення. На виконання вищевказаного листа відповідачем було надало позивачу рахунок від 08.06.2004 на суму 55,80 грн., який був сплачений громадською організацією 15.09.2004 згідно відповідних квитанцій.

Апеляційним судом також було встановлено, що відповідач, незважаючи на те, що в листі від 08.06.2004 Фонду державного майна України було зазначене нежитлове приміщення площею 37,2 м2, яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 285 не узгодив з останнім місцезнаходження даного приміщення, самостійно виготовив технічний паспорт на інше нежитлове приміщення площею 46,9 м2, яке розташоване за цією ж адресою. У зв`язку із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача 55,80 грн. витрат на виготовлення технічного паспорта, 1,00 грн. витрат на послуги банку, 200,00 грн. витрат на експертну оцінку приміщення, 823,40 грн. недоотриманих коштів державного фінансування, а також 10000,00 грн. моральної шкоди, яка, на думку позивача виражається у тому, що громадська організація не мала змоги працювати за своїм призначенням, тобто займатись навчанням і розвитком дітей інвалідів, а також внаслідок відсутності приміщення громадська організація не змогла отримувати гранди, гуманітарну допомогу та не подала проекти на отримання грандів.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача 56,80 грн., апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що між позивачем та відповідачем виникли договірні зобов`язання за договором підряду, оскільки позивач сплатив відповідачу кошти за виготовлення технічного паспорту, а останній його виготовив, однак в даному випадку БТІ у односторонньому порядку змінило зобов`язання у зв`язку з чим виконало не ті роботи, які були замовлені та оплачені позивачем. Крім того, відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог про стягнення 200,00 грн., які сплачені позивачем за проведення експертної оцінки нежитлового приміщення площею 46,9 м2 яке розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 285, апеляційний суд правомірно визнав ці вимоги необґрунтованими, оскільки позивач самостійно без будь-яких на те підстав, знаючи, що технічний паспорт виготовлений не на те приміщення, вирішив провести експертну оцінку приміщення, яке йому фактично не надавалось, а відмовляючи позивачу у задоволенні його вимог в частині стягнення 823,40 грн., апеляційний суд правомірно виходив з того, що позивач не надав суду доказів у обґрунтування своїх вимог в цій частині, оскільки відсутній причинний зв`язок між діями відповідача та неотриманням позивачем від держави частини коштів на фінансування його проектів.

Такий висновок апеляційного суду повністю відповідає фактичним обставинам справи і не суперечить вимогам чинного законодавства, а отже прийнята ним постанова, в зазначеній частині, є такою, що відповідає вимогам діючого законодавства.

Разом з тим, на думку Вищого господарського суду, не можна погодитись з правильністю цієї ж постанови в частині стягнення з відповідача на користь позивача 500,00 грн. моральної шкоди.

Частково задовольняючи позов у наведеній частині, апеляційний суд виходив з того, що в даному випадку вина відповідача полягає в тому, що він виготовив технічний паспорт не на те приміщення, яке надавалось позивачу, у зв`язку з чим останній не мав змоги укласти договір оренди, а тому такими діями відповідач завдав моральної шкоди громадській організації, яка понесла втрати немайнового характеру, які полягають у зниженні престижу позивача та підриві довіри членів громадської організації до її діяльності, що підтверджується відмовою Управління у справах сім`ї, молоді та міжнародних зв`язків у наданні позивачу, як переможцю міського конкурсу міні-грантів, бюджетної допомоги через відсутність належного приміщення.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Як вбачається матеріалів справи, наявні в ній відомості свідчать про те, що позивач недоотримав у 2004 році фінансування відповідних соціальних проектів через відсутність у нього приміщення, однак зазначені обставини не мають безпосереднього взаємозв`язку із вищезазначеними діями відповідача і за своєю суттю не дають підстав вважати, що позивач зазнав приниження ділової репутації. А отже рішення апеляційного суду про задоволення позову в частині відшкодування позивачу моральної шкоди не ґрунтується на фактичних обставинах справи і підлягає скасуванню.

У цьому зв`язку рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявленої частини позову має бути залишеним без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Донецька задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2006 скасувати в частині стягнення 500,00 грн. моральної шкоди, а рішення господарського суду Донецького області від 12.05.2006, що постановлене в цій же частині, у справі № 14/70 залишити без змін.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2006 залишити без змін.

Головуючий                                                                             Остапенко М.І.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Борденюк Є.М.