н.с.619/2504/13-ц
н.п.2/619/1326/13
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2013 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області в складі:
головуючого – судді Овсяннікова В.С.,
при секретарі судового засідання – Гомон Р.Л.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника третьої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі цивільну справу за позовом Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа комунальне підприємство «Солоницівське житлово-експлуатаційне господарство» Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про виселення, -
В С Т А Н О В И В:
Солоницівська селищна рада Дергачівського району Харківської області звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з займаного службового жилого приміщення – кімнати 15 «а» квартири №4 жилого будинку №12 по вул. Пушкіна в смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області без надання іншого жилого приміщення.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі рішення від 11 грудня 2007 року № 457 «Про закріплення житла шляхом видачі ордерів» ОСОБА_3 видано ордер за № 849 на службову жилу кімнату 15 «а» житловою площею 11,4 кв. м., загальною - 18,1 кв.м. комунальної квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 працював електрозварювальником в комунальному підприємстві «Солоницівське підприємство теплових мереж» (нині перейменовано в Комунальне Підприємство «Солоницівське житлово- експлуатаційне господарство» Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області»), та користувався даним службовим житлом.
Жиле приміщення і будинок в цілому є об’єктами права комунальної власності територіальної громади Солоницівської селищної ради й знаходяться на балансі зазначеного комунального підприємства.
5 листопада 2012 року ОСОБА_3 звільнено з підприємства за ст. 38 Кодексу Законів про Працю України з ініціативи працівника на підставі наказу директора підприємства від 22 жовтня 2012 року № 134 «к» та заяви відповідача про звільнення від 22 жовтня 2012 року.
Згідно з довідкою від 15 квітня 2013 року № 1123 про склад зареєстрованих осіб в кімнаті 15 «а» квартири № 4 жилого будинку № 12 по вул. Пушкіна в смт Солоницівка разом з ОСОБА_3 проживає його дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Балансоутримувач службового жилого приміщення звертався письмово рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, яке було вручено 21 листопада 2012 року ОСОБА_3 про виселення. Проте, до цього часу в добровільному порядку відповідачі займане жиле приміщення не звільняють, чим порушують право територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування - Солоницівської селищної ради щодо розпорядження спірним жилим приміщенням.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Відповідачі в судове засідання не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись заздалегідь та належним чином.
Згідно ч.2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.
У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 11 грудня 2007 року № 457 «Про закріплення житла шляхом видачі ордерів» відповідачу ОСОБА_3 видано ордер за № 849 на службову жилу кімнату 15 «а» житловою площею 11,4 кв. м., загальною - 18,1 кв.м. комунальної квартири АДРЕСА_1 (а.с.10).
Згідно довідки, виданої КП «Солоницівське підприємство теплових мереж» від 15 квітня 2013 року № 1123 про склад зареєстрованих осіб в кімнаті 15 «а» квартири № 4 жилого будинку № 12 по вул. Пушкіна в смт Солоницівка разом з ОСОБА_3 проживає його дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).
Згідно ч.1 ст.122 Житлового Кодексу Української РСР на підставі рішення про надання службового жилого приміщення видається громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.
Такий ордер було видано ОСОБА_3 (а.с. 12) та отримано ним 27.12.2007 року.
Жиле приміщення і будинок в цілому є об’єктами права комунальної власності територіальної громади сіл, селища Солоницівської селищної ради й знаходяться на балансі зазначеного комунального підприємства.
ОСОБА_3 працював електрозварювальником в комунальному підприємстві «Солоницівське підприємство теплових мереж» та користувався даним службовим житлом.
Відповідно до статті 118 Житлового кодексу Української РСР особам, яким у зв'язку з характером їх трудових відносин необхідно проживати за місцем роботи або поблизу від нього, за рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної в місті ради надається службове жиле приміщення.
На підставі заяви відповідача ОСОБА_3 про звільнення від 22 жовтня 2012 року (а.с. 7) винесено наказ директора підприємства від 22 жовтня 2012 р. № 134 «к» про звільнення ОСОБА_3 з підприємства за ст. 38 Кодексу Законів про Працю України з ініціативи працівника (а.с.6).
Згідно зі статтею 124 Житлового кодексу Української РСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, балансоутримувач службового жилого приміщення звертався письмово рекомендованим листом до ОСОБА_3 про виселення, який було ним отримано 21 листопада 2012 року (а.с.13, 14).
Проте, до цього часу в добровільному порядку відповідачі займане жиле приміщення не звільняють, чим порушують право територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування - Солоницівської селищної ради щодо розпорядження спірним жилим приміщенням.
До числа осіб, визначених статтею 125 Житлового Кодексу Української РСР, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не належать.
За таких обставин відповідачі підлягають виселенню зі службового житлового приміщення без надання іншого житла.
Керуючись ст. 391 ЦК України, ст.ст. 122, 118, 124, 125 ЖК України, ст.ст. 10, 60, 61, 209, 224, 226 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
Позов Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа комунальне підприємство «Солоницівське житлово-експлуатаційне господарство» Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області про виселення – задовольнити.
Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 з кімнати №15а квартири №4 житлового будинку №12 по вул. Пушкіна в смт Солоницівка Дергачівського району Харківської області без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Солоницівської селищної ради Дергачівського району Харківської області витрати по сплаті судового збору у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок в дольовому співвідношенні по 57 (п’ятдесят сім) гривень 35 копійок з кожного.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня ухвалення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В.С. Овсянніков