Справа №: 671/2684/13-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          16 грудня 2013 року Волочиський районний суд Хмельницької області

          в складі: головуючого - судді           Цермолонської Л.С.

при секретарі                      Ковальчук Т.В.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в м.Волочиську подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Волочиського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2,

                                         встановив:

Державний виконавець відділу ДВС Волочиського районного управління юстиції ОСОБА_2 звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1. В обгрунтування подання посилається на те, що боржник ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконує рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 26 травня 2011 року про стягнення з нього заборгованості по сплаті аліментів на користь ОСОБА_3 та систематично ухиляється від його виконання, на виклики державного виконавця не з'являється.

Державний виконавець відділу ДВС Волочиського районного управління юстиції ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд подання у його відсутності, подання підтримує.

Дослідивши матеріали подання, суд вважає, що вимоги подання є безпідставними та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

          Згідно з п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

          Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 11 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

          У відповідності до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

          З огляду на викладені норми закону, першочерговими заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

          Судом встановлено, що 26.05.2011 року на виконання рішення Волочиського районного суду Хмельницької області № 2-385/2011 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі ? частини із всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше неоподаткованого мінімуму доходів громадян на одну дитину, починаючи з 08.04.2011 року і до її повноліття.

           14 червня 2011 року постановою державного виконавця ВДВС Волочиського районного управління юстиції ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом щодо ОСОБА_1.

          Цією ж постановою боржнику ОСОБА_1 запропоновано добровільно сплатити борг по аліментах та повідомити місце роботи і сплачувати щомісячно ? частину аліментів, однак в матеріалах справи відсутні докази того, що боржник отримав копію постанови.

          В матеріалах подання та виконавчого провадження відсутні докази того, що боржник ОСОБА_1 систематично ухиляється від виконання рішення суду та не з'являється на виклики державного виконавця (докази відправлення та вручення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження, докази отримання боржником викликів до відділу ДВС).

Слід зазначити, що у поданні державним виконавцем не зазначено підстав та доказів того, що боржник має намір виїхати за межі України, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

          За наведених обставин суд не вбачає підстав для тимчасового обмеження Адміністрацією Державної прикордонної служби України у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, а тому в задоволенні подання держаного виконавця Відділу Державної виконавчої служби Волочиського районного управління юстиції слід відмовити.

          Керуючись ст.ст. 377-1 ЦПК України, Законом України "Про порядок обмеження виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", Законом України «Про виконавче провадження», суд

ухвалив:

          В задоволенні подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Волочиського районного управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_4 - відмовити.

          Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

          Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

          Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 223 ЦПК України.

Cуддя: