ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 р. | № 2-5/8378-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Данилової Т.Б., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Дочірнього підприємства “Будівельник” Відкритого акціонерного товариства “Запсібелектросетьстрой” |
на рішення | господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2006 р. |
у справі | № 2-5/8378-2006 |
за позовом | Представництва Фонду майна Автономної Республіки Крим у Ленінському районі |
до | Дочірнього підприємства “Будівельник” Відкритого акціонерного товариства “Запсібелектросетьстрой” |
про | розірвання договору, повернення майна та стягнення суми, |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | Архипова Л.Г., дов. № 2 від 07.12.2006 р.; |
відповідача: | Денисова Т.О., дов. № б/н від 19.06.2006 р.; |
За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 13.12.2006 р. справу передано для розгляду колегії суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Данилової Т.Б. та Шаргала В.І.
В С Т А Н О В И В:
У березні 2006 р. Представництво Фонду майна Автономної Республіки Крим у Ленінському районі (далі –Представництво) звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, у якій просило розірвати договір купівлі-продажу № 1-314 від 23.04.2004 р. (далі –Договір № 1-314), укладений між ним та Дочірнім підприємством “Будівельник” Відкритого акціонерного товариства “Запсібелектросетьстрой” (далі –Підприємство), стягнути з останнього пеню, нараховану на невнесені інвестиції у розмірі 0,1 % у сумі 44 657,10 грн., та штраф у розмірі 10 % від загальної суми інвестицій у сумі 173 500,00 грн.
Позовні вимоги Представництво обґрунтовувало тим, воно має право вимагати розірвання Договору № 1-314 та сплати Підприємством штрафу та пені на підставі норм Закону України “Про приватизацію державного майна”, оскільки Підприємство не належним чином виконує зобов’язання за вказаним договором.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2006 р. (суддя Гаврилюк М.П.) позовні вимоги Представництва задоволено частково: розірвано Договір № 1-314, зобов’язано Підприємство повернути Представництву об’єкт нерухомості –базу відпочинку “Строитель”, розташовану за адресою: Ленінський район, с. Семеновка, бухта “Широка”, стягнуто з Підприємства штраф у розмірі 10 % від загальної суми інвестицій у сумі 173 500,00 грн. Рішення мотивовано тим, що Підприємство не виконувало у повному обсязі зобов’язань щодо внесення інвестицій за Договором № 1-314, у зв’язку з чим у відповідності до норм Закону України “Про приватизацію державного майна” вказаний договір підлягає розірванню, а Підприємство має сплатити штраф у розмірі 10 % загального об’єму інвестицій, проте застосування такої санкції як пеня можливо лише за умови подальшої дії вказаного договору, а не у разі його розірвання.
Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2006 р., у якій просить вказане рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Підприємство обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, яке оскаржується, не було встановлено фактичні обставини справи, дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, а зроблені ним висновки суперечать наявним у справі доказам, і, крім того, було порушено ст. 614 ЦК України, ст. 188 ГК України, Закон України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, Закону України “Про приватизацію державного майна”, ст. ст. 32, 34, 36, 43 та 84 ГПК України.
Представництво не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Підприємства не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду рішення господарського суду першої інстанції, яке оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
У п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 01.07.1998 р. у справі № 01/1501-97 (1-8/98) зазначено, що положення частини п’ятої статті 29 Закону України “Про приватизацію державного майна” регулює наслідки невиконання умов угоди купівлі-продажу. Як окрема юридична категорія угод вони мають назву “угоди приватизації” (стаття 27 Закону) і є особливими договорами купівлі-продажу державного майна, на які поширюються також відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію. Невиконання або часткове невиконання умов договору купівлі-продажу державного майна регулюється нормами зобов’язального права.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Договір № 1-314 є особливим договором купівлі-продажу державного майна (угодою приватизації), невиконання або часткове невиконання умов якого регулюється нормами зобов’язального права, зокрема ЦК України.
Частина перша ст. 614 ЦК України встановлює, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Абзац сьомий частини п’ятої ст. 29 Закону України “Про приватизацію державного майна” визначає, що штрафи, передбачені частиною п’ятою ст. 29 вказаного Закону (зокрема, за повне або часткове невиконання умов договору купівлі-продажу у разі розірвання такого договору) стягуються з винних осіб за рішенням суду в установленому порядку та перераховуються до Державного бюджету України.
Тобто, обов’язковою умовою, необхідною для прийняття господарським судом рішення про розірвання договору купівлі-продажу (угоди приватизації) та про стягнення штрафів за повне або часткове невиконання особою умов відповідного договору, у тому числі у разі його розірвання, є наявність вини сторони за таким договором (угодою).
Однак, господарський суд першої інстанції, приймаючі рішення про розірвання Договору № 1-314 та стягнення з Підприємства штрафу, проігнорував зазначені положення ст. 614 ЦК України та ст. 29 Закону України “Про приватизацію державного майна” та не встановив наявність (або відсутність) вини Підприємства у невиконанні умов Договору № 1-314, чим порушив ст. 43 ГПК України.
Крім того, згідно з абзацом третім частини п’ятої ст. 29 Закону України “Про приватизацію державного майна” у разі розірвання договору купівлі-продажу у зв’язку з невиконанням умов договору щодо внесення інвестицій внесені частково інвестиції не повертаються, а в разі невнесення інвестицій на день подачі позову про розірвання договору покупець сплачує штраф у розмірі 10 відсотків загального обсягу інвестицій.
З наведеної норми Закону України “Про приватизацію державного майна” вбачається, що у разі звернення органу приватизації з позовом про розірвання договору купівлі-продажу у зв’язку з невиконанням умов договору щодо внесення інвестицій покупець має сплатити штраф у розмірі 10 % загального обсягу інвестицій, які підлягали внесенню на день подачі такого позову, а не від загального обсягу інвестицій, встановленого відповідним договором купівлі-продажу взагалі.
Місцевий господарський суд при прийнятті рішення, яке оскаржується, наведеного не врахував та в порушення ст. 43 ГПК України не встановив загального обсягу інвестицій, які Підприємство мало внести за Договором № 1-314 на день подачі позову, і безпідставно стягнув штраф у розмірі 10 % від загального обсягу інвестицій за Договором № 1-314, яким передбачено внесення відповідного обсягу інвестицій протягом 2004 –2008 рр.
Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2006 р., яке оскаржується:
– містить посилання на п. 5.4 Договору № 1-314, відповідно до якого Підприємство зобов’язано внести інвестиції у розмірі 1 735 000,00 грн. протягом 2004 –2005 рр., проте, з матеріалів справи вбачається, що у Договорі № 1-314 п. 5.4 відсутній, а тому відповідне посилання є безпідставним;
– не містить правового обґрунтування (посилання на норму матеріального права) повернення майна, яке є предметом Договору № 1-314, Представництву.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2006 р. прийнято з порушеннями норм ЦК України та Закону України “Про приватизацію державного майна”, внаслідок яких не були встановлені обставини справи, необхідні для правильного вирішення спору, тобто без дотримання вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовід носин.
Відповідно до частини першої ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки передбачені процесуальним законом (ст. 1117 ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних дока зів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2006 р. підлягає скасуванню як таке, що прийнято з порушенням норм Закону України “Про приватизацію державного майна” та ст. 43 ГПК України, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Будівельник” Відкритого акціонерного товариства “Запсібелектросетьстрой” задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2006 р. у справі № 2-5/8378-2006 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Т.Б. Данилова
Суддя В.І. Шаргало