ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2006 р. | № 20/140д/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), |
Харченка В.М., Борденюк Є.М. |
розглянувши у відкритому за участю представників позивача: касаційну скаргу | судовому засіданні у м. Києві Сахарової О.О., Політаєвої С.А. Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району м. Запоріжжя |
на постанову | від 15.08.2006 |
Запорізького апеляційного | господарського суду |
у справі | № 20/140д/06 |
господарського суду | Запорізької області |
за позовом | Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району м. Запоріжжя |
до | Житлово-будівельного кооперативу-314 “Радіоприлад” |
про | спонукання укласти договір |
В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2006 року концерн “Міські теплові мережі” в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району м. Запоріжжя звернувся з позовом до житлово-будівельного кооперативу-314 “Радіоприлад” про спонукання відповідача укласти договір купівлі-продажу теплової енергії № 1156-к від 01.03.2006 на умовах позивача.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.06.2006 у справі № 20/140д/06 в позові відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.08.2006, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 15.08.2006, рішення господарського суду першої інстанції від 13.06.2006 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 1 Закону України “Про теплопостачання”, ст.ст. 1, 21, 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, ст.ст. 203, 215, 236, 384 ЦК України, ст. 187 ГК України.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач направив відповідачу проект договору купівлі-продажу теплової енергії № 1156-к від 01.03.2006 з пропозицією для його укладання. За умовами даного договору, концерн “Міські теплові мережі” як теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а відповідач, як споживач теплоенергії, зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до нього, що є невід`ємними частинами. Крім того, у запропонованому проекті договору, ЖБК визначено ще і як виконавець послуг по забезпеченню теплоенергією субспоживачів.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до вимог Закону України “Про теплопостачання” та Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, споживачем є особа, яка безпосередньо використовує теплову енергію, поставлену теплопостачальною організацією, а тому ЖБК не може бути споживачем теплової енергії, оскільки безпосередньо вказану енергію не споживає. Таким чином, за умовами спірного договору купівлі-продажу теплової енергії відповідач не може виступати як споживач теплової енергії. Крім того, статутом відповідача передбачено, що кооператив створений з метою забезпечення житлом членів кооперативу і їх сімей шляхом будування кооперативного житлового будинку за адресою: м. Запоріжжя, пр. 40 років Перемоги, 43 (перейменовано на вул. Гаврилова, 5). При цьому, основна діяльність ЖБК пов`язана із експлуатацією, ремонтом житлового будинку та утриманням прибудинкової території. Так як, надання послуг з теплопостачання не є предметом діяльності відповідача, він не може надавати такі послуги. До того ж відповідач не має ліцензії на здійснення послуг з теплопостачання населенню, отже у відповідності із Законом України “Про ліцензування певних видів підприємницької діяльності” він не має права здійснювати даний вид діяльності. З урахуванням зазначених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що укладання запропонованого позивачем договору може порушити права мешканців будинку та взагалі суперечить нормам діючого законодавства.
З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.
Відповідно до ст. 29 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Згідно із Законом України “Про теплопостачання”, балансоутримувачем є власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.
Крім того, Законом України “Про житлово-комунальні послуги” також визначено, що балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд – це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Вищезазначені вимоги закону не були враховані судами, а надані позивачем пояснення не були ними належним чином перевірені. Так, позивач наполягаючи на своїх вимогах, посилався на те, що відповідач є споживачем відносно до позивача, оскільки його теплові мережі безпосередньо приєднані до теплових мереж теплопостачальної організації, і саме відповідач повинен укласти договір купівлі-продажу з теплопостачальною організацією. У цьому зв`язку, позивач зазначав, що відповідач є балансоутримувачем, оскільки виконує всі властиві йому функції, що визначені законом.
На підтвердження вищенаведених обставин позивач, як це вбачається з матеріалів справи, надав відповідні докази, а саме відомості про те, що власником 17/50 частини будинку № 5 по вул. Гаврилова, 5 в м. Запоріжжі є саме відповідач. Ці докази не були досліджені судами і залишились без будь-якої оцінки. В той же час, відповідно до ст. 384 ЦК України, будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним кооперативом, є його власністю. При цьому член житлово-будівельного кооперативу, у разі викупу квартири, набуває право власності саме відносно цієї квартири.
Крім того суди, у зв`язку із вищенаведеним, також не прийняли до уваги, що, згідно із статутом ЖБК № 314 “Радіоприлад-18”, а також пунктами 15, 16, 17 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, який є чинним, питання пов`язані із забезпеченням безперебійної роботи інженерного обладнання будинку і жилих приміщень, входять до компетенції ЖБК, а також, що відповідач не є виробником та постачальником теплової енергії, а є споживачем в розумінні Закону України “Про теплопостачання” і виконавцем послуг для населення, оскільки по своїм внутрішньобудинковим мережам надає житлово-комунальні послуги власникам квартир, а такий вид діяльності ліцензуванню не підлягає.
Не з`ясувавши сукупності вищенаведених обставин, не дослідивши в повному обсязі надані по справі докази та умови запропонованого позивачем договору, суди порушили вимоги ст.ст. 47, 43 ГПК України, що дає підстави для скасування постановлених ними рішень з передачею справи на новий розгляд.
В ході такого суду належить перевірити обґрунтованість заявлених по справі позовних вимог та висунутих проти них заперечень, на підставі наданих сторонами доказів встановити фактичні обставини справи та, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно вимог процесуального законодавства.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Комунарського району м. Запоріжжя задовольнити частково.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.08.2006, рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2006 у справі № 20/140д/06 скасувати.
Справу передати до господарського суду Запорізької області на новий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.